Туя західна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Thuja occidentalis
Thuja occidentalis foliage and cones
Thuja occidentalis foliage and cones
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Pinophyta
Клас: Pinopsida
Ряд: Pinales
Родина: Cupressaceae
Рід: Thuja
Вид: T. occidentalis
Біноміальна назва
Thuja occidentalis
L.
Natural range
Natural range

Туя західна (Thuja occidentalis) — вічнозелене однодомне, до 30 м заввишки, дерево родини кипарисових, роду туя. Крона густа, пірамідальна. Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів — зелена, при основі — червоно-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин — голковидні), розміщені супротивно. Чоловічі шишечки (мікростробіли) приверхівкові, в пазухах листків, майже сидячі, дрібні (до 2 мм у діаметрі), округлі, жовтаві. Жіночі шишечки (мегастробіли) овально-яйцевидні, світло-зелені, роз­міщені на кінцях укорочених охвоєних гілочок. Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовженоовальні, їхні луски шкірясто-дерев'янисті, черепичасто налягають одна на одну. Запилюється у першій половині квітня. Насіння достигає у рік запилення.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщина туї західної — Північна Америка. Майже по всій території України її культивують як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання.[ред.ред. код]

Для виготовлення ліків використовують молоді охвоєні пагони (Turiones Thujae occidentalis) туї. Заготовляють їх у квітні — травні і використовують свіжими або сушать.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Пагони туї містять ефірну олію (0,12%), аромадендрин, токсифолін, пініпікрин, пілен, пінін, туш, дубильні речовини і смолу. У складі ефірної олії є туйон, пінен, каріофілен, відрен, цедрол та інші речовини.


Фармакологічні властивості і використання[ред.ред. код]

Останнім часом у науковій медицині тую західну не використовують. Раніше настойку свіжих пагонів туї використовували для приготування комплексних препаратів акофіту і мерифіту. Акофіт застосовували при гострих радикулітах, радикуло-ішалгіях і фунікуло-невритах, що виникають на грунті гострих інфекцій, при люмбаго, плекситах і нейроміотозах. Мерифіт використовували при лікуванні хронічних тонзилітів і хронічних фарингітів. У гомеопатії препарати із свіжих пагонів туї вживають при хронічному запаленні волосяних мішечків (сикоз), від бородавок, як протиревматичний засіб і в оториноларингології. У народній медицині тую західну використовують як діуретичний, жовчогінний, відхаркувальний, потогінний, кровоспинний, антисептичний і такий, що викликає гіперемію, засіб. Усередину настій пагінців приймають при кровохарканні, кишкових і маткових кровотечах, бронхіальній астмі, при хворобах сечового міхура, нирок і печінки, при нир­ковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, при подагрі, ревматизмі, водянці, простатиті й аденомі простати, гонореї, сифілісі й аскаридозі. Вагітним жінкам препарати туї протипоказані (діють абортивно). При зовнішньому застосуванні позитивний терапевтичний ефект спостерігається при лікуванні запалення волосяних мішечків шкіри (обмивання настоєм), червоного вовчака і ознобишів (змащування настойкою), при виведенні бородавок (посипання порошком, змащування свіжим соком або настойкою).

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]