Сифіліс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сифіліс
Treponema pallidum.jpg
Електронна мікрофотографія «блідої трепонеми»
МКХ-10 A50-A53
МКХ-9 090

-097

DiseasesDB 29054
MedlinePlus 001327
eMedicine med/2224 emerg/563
derm/413
MeSH D013587

Сифіліс - інфекційне захворювання, яке передається статевим шляхом (ХПСШ) і збудником якого є бактерія спірохета виду Treponema pallidum (бліда трепонема) підвиду pallidum.

Си́філіс (пра́нці) — венеричне захворювання. Сифіліс - хронічне системне венеричне інфекційне захворювання, яке вражає шкіру, слизову оболонку, внутрішні органи, кістки, нервову систему. Хвороба має послідовну зміну стадій. Викликається бактеріальним збудником - блідою трепонемою (Treponema pallidum). За даними МОЗ, захворюваність на сифіліс в Україні має чітку тенденцію до зниження. Симптоми сифілісу дуже різноманітні. Будь-які прояви, такі як виділення або незвичний висип, особливо в паховій області вже є сигналом для негайного обстеження у лікаря. Симптоми сифілісу змінюються залежно від стадії захворювання. Виділяють три стадії:

Первинний період - основним його проявом є твердий шар,який утворюється в місці впровадження блідих трепонем і являє собою щільне, червоне, безболісне утворення з ерозією. •

Вторинний період – у цій стадії можуть виникнути висипання на шкірі та слизових; •

Третинний період - характеризується появою інфекційних гранульом - скупчень клітин в різних тканинах.

Наразі основним шляхом зараження сифілісом лікарі визначають статевий контакт; випадки побутового зараження (при користуванні спільними посудом, сигаретами, трубками) зустрічаються рідко. Спірохети виділяються з відкритих виразок або шкірних висипів хворої людини і проникають в організм своєї нової жертви через слизові оболонки статевих органів, рота і заднього проходу, або ж через пошкоджену шкіру інших частин тіла. Якщо сифілісом хворіє вагітна жінка, вона може заразити свою дитину внутрішньоутробно. Запам’ятайте: 1. Сифіліс передається в основному при статевих контактах. Зараження відбувається через дрібні дефекти слизової статевих шляхів, порожнини рота, прямої кишки; 2. Зрідка інфікування може статися при тісному побутовому контакті, за винятком предметів ужитку; 3. Зараження плоду може відбутися внутрішньоутробно або під час пологів.

Найбільш часто сифіліс реєструють у чоловіків і жінок віком від 18-ти до 29-ти років. Сифіліс може давати різноманітну картину проявів і відрізняється складним перебігом. Захворювання може протікати безсимптомно. В цьому його небезпечність! Лікування сифілісу є складним завданням, яке вимагає індивідуального підходу. При відсутності лікування, можливі летальні наслідки. Лікарі констатують, кращим способом уникнення зараження є обмеження від статевих контактів, особливо випадкових. з матеріалу Інстинкт Самозбереження

Основним шляхом передачі захворювання є статевий контакт; і, крім того, хвороба може передаватися плоду від матері під час вагітності або при народженні, що в результаті призводить до уродженого сифілісу. Іншими захворюваннями людини, які викликають підвиди блідої трепонеми, є фрамбезії (підвид pertenue), пінта (підвид carateum), і беджель (підвид endemicum).

Ознаки та симптоми сифілісу різняться в залежності від того, на якій із чотирьох стадій він проявляється (первинній, вторинній, прихованій та третинній). Первинний сифіліс зазвичай представлений одним шанкром (тверда, безболісна шкірна виразка, яка не викликає свербежу), вторинний сифіліс - розсіяним висипом, який часто з'являється на долонях рук і підошвах ніг, прихований сифіліс - зовсім або майже без симптомів і третинний сифіліс - гумами, симптомами ураження нервової або серцево-судинної систем. Однак, ця хвороба відома як «великий імітатор» через її часті атипові прояви. Діагноз, як правило, ставиться за допомогою аналізів крові; однак, бактерії також можна виявити за допомогою мікроскопії. Сифіліс ефективно лікується за допомогою антибіотиків, зокрема, перевагу віддають внутрішньом'язовим ін'єкціям пеніциліну G (вводиться внутрішньовенно у випадку нейросифілісу), або цефтріаксону, а тим, у кого серйозна алергія на пеніцилін - призначається пероральний прийом доксицикліну або азитроміцину.

Вважається, що в 1999 році сифілісом були заражені 12 мільйонів чоловік по всьому світі, причому більше 90% випадків доводилося на країни, що розвиваються. Після різкого зниження рівня захворюваності з причини загальнодоступності пеніциліну в сорокових роках, рівні захворюваності сифілісу у багатьох країнах збільшилися на початку нового тисячоліття, часто в поєднанні з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Частково, це пов'язано з небезпечними статевими контактами серед чоловіків, які вступають в статевий зв'язок з чоловіками, збільшенням безладних статевих стосунків, рівню проституції, та зменшенням використання засобів бар'єрного захисту.[1][2][3]

Ознаки та симптоми[ред.ред. код]

Сифіліс може проявлятися на одній з чотирьох різних стадій: первинній, вторинній, прихованій та третинній,[4] а також може бути уродженим.[5] Сер Уїльям Ослер назвав його «великим імітатором» за його різноманітні прояви.[4][6]

Первинний сифіліс[ред.ред. код]

Шанкр первинного сифілісу на руці

Первинний сифіліс, як правило, здобувається в ході прямого статевого контакту з іншою людиною, яка має інфекційні осередки ураження.[7] Приблизно через 3-90 днів після первісного контакту з джерелом зараження (в середньому 21 день) в місці контакту з'являється ураження шкіри, що зветься шанкр.[4] У класичному варіанті (в 40% випадків) він являє собою одиночну, тверду, безболісну, виразку без свербежу, з чистою основою й чіткими краями розміром від 0,3 до 3,0 см в діаметрі.[4] Виразка, однак, може приймати практично будь-яку форму.[8] У класичному випадку, вона розвивається з плямочки у вузлик і, нарешті, перетворюється у виразкування або виразку.[8] Іноді, можуть з'являтися множинні виразки (~40%),[4] причому множинні виразки з'являються частіше при одночасному зараженні ВІЛ. Виразки можуть бути болісними або чутливими на дотик (30%), і вони можуть з'являтися на зовнішній стороні статевих органів (2-7%). Найбільш поширені місця виразкування у жінок -шийка матки (44%), пеніс у гетеросексуальних чоловіків (99%), а також досить часто - анус і пряма кишка у чоловіків, що мають статеві контакти з чоловіками (34%).[8] Навколо області зараження часто  (у 80% випадків) спостерігається збільшення лімфатичних вузлів,[4] що відбувається в період від 7 до 10 днів після утворення шанкра.[8]При відсутності лікування, виразки можуть залишатися на тілі протягом трьох-шести тижнів.[4]

Вторинний сифіліс[ред.ред. код]

Типовий прояв вторинного сифілісу у вигляді висипу на долонях рук
Червонуваті папули і вузлики по всьому тілу внаслідок вторинного сифілісу

Вторинний сифіліс виникає приблизно в період від чотирьох до десяти тижнів після початку первинного сифілісу.[4] Незважаючи на те, що вторинна стадія сифілісу відома багатьма формами прояву, в основному симптоми вражають шкіру, слизові оболонки і лімфатичні вузли.[9] На тілі і кінцівках, включаючи долоні рук і підошви стоп, може з'явитися симетричний, червоно-рожевий висип без свербежу.[4][10] Цей висип може стати макулопапулезним або гнійничковим. В результаті, на слизових оболонках можуть сформуватися плоскі, білуваті, бородавкоподібні утворення, які відомі як широкі кондиломи. Всі ці утворення містять бактерії і є заразними. Іншими симптомами можуть бути лихоманка, біль у горлі,нездужання, втрата ваги, випадання волосся і головний біль.[4] Рідкісними проявами є гепатит, захворювання нирок, артрит, періостит, неврит зорового нерва, увеїт та інтерстиціальний кератит.[4][11] Гострі симптоми зазвичай зникають через три-шість тижнів;[11] однак, у близько 25% людей вторинні симптоми можуть повторно проявитися. Як повідомляють багато людей, у яких були ознаки вторинного сифілісу (40-85% жінок, 20-65% чоловіків), у них був відсутній класичний шанкр первинного сифілісу.[9]

Латентна стадія[ред.ред. код]

Латентна стадія сифілісу визначається як наявність серологічного доказу інфекції без симптомів захворювання.[7] У Сполучених Штатах вона також описується як рання (менше 1 року після вторинного сифілісу) або пізня (більше 1 року після вторинного сифілісу).[11] У Великобританії використовується дворічний період відсікання для раннього і пізнього латентного сифілісу.[8] У ранній латентній стадії сифілісу симптоми можуть виникати повторно. Пізня латентна стадія сифілісу протікає безсимптомно і не є такою заразною, як рання латентна стадія.[11]

Третинний сифіліс[ред.ред. код]

Пацієнт з третинним (гумозним) сифілісом. Бюст в Музеї людини, Париж.

Третинний сифіліс може виникнути приблизно через 3-15 років після первинного зараження і може підрозділятися на три різні форми: гумозний сифіліс (15%), пізній нейросифіліс (6,5%) і серцево-судинний сифіліс (10%).[4][11] За відсутністю лікування, у третини інфікованих людей розвивається третинний сифіліс.[11]Люди з третинним сифілісом не заразні.[4]

Гумозний сифіліс або пізній доброякісний сифіліс зазвичай виникає через 1-46 років після первинного інфікування, а в середньому через 15 років. Ця стадія характеризується формуванням хронічнихгум, які являють собою м’якотканні круглі пухлини, розміри яких можуть значно варіюватися. Як правило, вони вражають шкіру, кістки та печінку, але можуть з'явитися в будь-якому місці.[4]

Нейросифілісом називають ураження інфекцією центральної нервової системи. Він може проявитися рано, протікати безсимптомно або у вигляді сифілітичного менінгіту, або проявитися пізно у вигляді менінговаскулярного сифілісу, загального парезу або сухотки спинного мозку, що викликає порушення рівноваги і стріляючі болі в нижніх кінцівках. Пізній нейросифіліс зазвичай виникає через 4-25 років після первинного інфікування. Менінговаскулярний сифіліс зазвичай проявляється у вигляді апатії, епілептичних припадків прогресивного паралічу зі слабоумством та сухотки спинного мозку.[4] Крім того, можуть проявитися зіниці Аргайлла Робертсона, які є білатеральними невеликими зіницями, що скорочуються при фокусуванні ока на об'єктах, які знаходяться поряд, але не скорочуються, коли в око потрапляє яскраве світло.

Серцево-судинний сифіліс зазвичай виникає через 10–30 років після первинного інфікування. Найбільш частим ускладненням є сифілітичний аортит, що може призвести до утворення аневризми.[4]

Уроджений сифіліс[ред.ред. код]

Уроджений сифіліс може виникнути під час вагітності або під час пологів. Дві третини сифілітичних немовлят народжуються без симптомів. Поширені симптоми, які згодом розвиваються протягом перших двох років життя, такі:гепатоспленомегалія (70%), висипання (70%), лихоманка (40%), нейросифіліс (20%) і пневмонія (20%). За відсутності лікування в 40% випадків може виникнути пізній уроджений сифіліс, з такими симптомами, серед інших, як: сідловидна деформація носа, симптом Хігоуменакіса, шаблеподібна гомілка або суглоби Клуттона.[12]

Причина[ред.ред. код]

Бактеріологія[ред.ред. код]

Гістопатологія спірохет виду Treponema pallidum за допомогою модифікованого фарбування сріблянкою Штайнера
Докладніше: Treponema pallidum

Бактерія виду Treponema pallidum (бліда спірохета) підвиду pallidum має спіралевидну форму, грам-негативна, і дуже рухлива.[8][13] Трьома іншими захворюваннями людини, які викликають підвиди Treponema pallidum, є фрамбезії (підвид pertenue), пінта (підвид carateum) і беджель (підвид endemicum).[4] На відміну від підтипу pallidum, вони не викликають неврологічних захворювань.[12] Люди є єдиними відомими природними носіями підвиду pallidum.[5] Він не може прожити без господаря більше кількох днів. Причиною цього є його малий геном (1,14 MDa), який не може кодувати метаболічні шляхи, необхідні для створення більшої частини макронутрієнтів.Швидкість його подвоєння повільна і становить більше 30 годин.[8]

Передавання[ред.ред. код]

В основному, сифіліс передається статевим шляхом або під час вагітності від матері плоду; спірохета може проникати через неушкоджені слизові оболонки або пошкоджену шкіру.[4][5] Таким чином, він передається через поцілунок біля ушкодження, а також в ході орального, вагінального і анального сексу.[4] Приблизно від 30% до 60% з тих, хто стикався з первинним або вторинним сифілісом, заразяться цим захворюванням.[11] Інфікуючу здатність сифілісу підтверджує той факт, що людина, яку заразили всього 57 мікроорганізмами, з імовірністю в 50% набуде дане захворювання.[8] У Сполучених Штатах, більшість (60%) нових випадків захворювання реєструються у чоловіків, які вступають у статевий зв'язок з чоловіками. Сифіліс може передаватися через препарати крові. Тим не менш, у багатьох країнах проводять тести на сифіліс і, отже, ризик захворювання є низьким. Ризик передачі вірусу при обміні голками є обмеженим.[4] Сифіліс не передається через сидіння унітазу, повсякденну діяльність, гарячі ванни або спільне користування посудом або одягом.[14]

Діагностика[ред.ред. код]

Плакат про аналіз на сифіліс із зображенням чоловіка і жінки, які сором'язливо схилили голови. (circa 1936)

Сифіліс важко діагностується клінічно на початку свого прояву.[8] Діагноз підтверджується за допомогою аналізів крові або прямого візуального огляду під мікроскопом. В основному застосовуються аналізи крові, оскільки їх простіше виконати.[4] Однак, діагностичні аналізи не можуть виявити стадію захворювання.[15]

Аналізи крові[ред.ред. код]

Аналізи крові підрозділяються на нетрепонемні і трепонемні групи.[8] Нетрепонемні методи аналізу використовуються на початковому етапі, і включають в себе тести на венеричні захворювання в науково-дослідній лабораторії (VDRL) та антикардіоліпінові тести. Однак, оскільки ці тести іноді мають помилкові спрацьовування, необхідно додаткове підтвердження у вигляді трепонемного тесту, такого як тест гемаглютинації антитіл до блідої трепонеми (TPHA) або флуоресцентний тест адсорбції трепонемних антитіл (FTA-Abs).[4] Помилкові спрацьовування при проведенні нетрепонемних аналізів можуть виникати при наявності деяких вірусних інфекцій, таких як вітряна віспа і кір, а також при лімфомі, туберкульозі, малярії, ендокардиті, захворюваннях сполучної тканини і вагітності.[7] Тести на антитіла до блідої трепонеми зазвичай показують позитивний результат через два-п'ять тижнів після початкового зараження.[8] Нейросифіліс діагностується шляхом виявлення великої кількості лейкоцитів (переважно лімфоцитів) і високого рівня білку в спинномозковій рідині при наявності встановленого сифілісу.[4][7]

Пряме тестування[ред.ред. код]

При застосуванні темнопольної мікроскопії серозної рідини з шанкра, можна поставити негайний діагноз. Тим не менш, лікарні не завжди мають в своєму розпорядженні обладнання та досвідчених співробітників, тоді як аналіз необхідно зробити вже протягом 10 хвилин після взяття зразку. Повідомляється, що чутливість становить майже 80%, і, таким чином, цей метод можна використовувати тільки для підтвердження діагнозу, але не виключення його. З отриманим зразком з шанкра можна виконати ще два аналізи: пряму реакцію флуоресціюючих антитіл і тест ампліфікації молекул РНК. При прямій реакції флуоресціюючих антитіл використовуються антитіла, які були помічені флюоресцеїном, які прикріплюються до специфічних білків сифілісу, в той час як для тесту ампліфікації молекул нуклеїнових кислот застосовуються методи, такі як полімеразна ланцюгова реакція з метою виявлення специфічних сифілітичних генів. Ці тести нечутливі до часу, оскільки для них не потрібні живі бактерії, щоб поставити діагноз.[8]

Профілактика[ред.ред. код]

За даними {{|2010-го року}} вакцини для запобігання хвороби не існує.[5] Зменшує ризик передачі хвороби як утримання від статевого контакту з інфікованим, так і належне використання латексних презервативів. Хоча їх використання не призводить до повного відвернення ризику.[16][14] Таким чином, Центри контролю та профілактики захворювань радять дотримуватись тривалих та взаємно моногамних стосунків із неінфікованим партнером та утриматись від споживання алкоголю й інших психотропних речовин, що призводять до ризикованої сексуальної поведінки.[14]

Уродженого сифілісу у малюків можна запобігти проведенням обстежень жінок на ранніх етапах вагітності та лікуванням вже інфікованих.[17] Оперативна робоча група з профілактичного обслуговування США (USPSTF) наполегливо радить загальний скринінг усіх вагітних жінок,[18] у той час, як Всесвітня організація здоров’я рекомендує обстеження усіх жінок під час першого пренатального візиту та повторно на третьому семестрі.[19] Якщо результати аналізів позитивні – також пропонується лікування їх партнерів.[19] Тим не менш, уроджений сифіліс все ще розповсюджений у країнах, що розвиваються, бо велика кількість жінок взагалі не має можливості пройти пренатальний огляд, а той огляд, що проходять інші, не включає скринінг. [17]У країнах третього світу досі інколи трапляється, що жінки із найсприятливішими умовами для інфікування сифілісом (наркозалежні та т.п.) найменш забезпечені можливістю належного обстеження під час вагітності.[17] Проведення ряду заходів щодо кращого забезпечення вагітних можливістю обстеження виявилось ефективним і знизило показники уродженого сифілісу у небагатих і бідних країнах.[19]

Сифіліс - хвороба, що підлягає обов’язковій реєстрації у багатьох країнах, включаючи Канаду,[20] Європейський Союз[21] та США.[22] Це означає, що медичні заклади зобов’язані сповіщати органи системи охорони здоров’я, які потім повинні сповістити партнера хворого. [23] Також і лікарі можуть спонукати пацієнтів до того, щоб вони привели своїх партнерів на обстеження.[24] Центри контролю та профілактики радять сексуально активних чоловікам, які мають статеві стосунки з іншими чоловіками, обстежуватися хоча б раз на рік.[25]

Лікування[ред.ред. код]

Первинні інфекції[ред.ред. код]

Найбільш прийнятним варіантом лікування неускладненого сифілісу залишається одноразова доза пеніциліну G внутрішньом’язово або одноразова доза внутрішньом’язово чи перорально азитроміцину.[26] Доксициклін та тетрациклін є препаратами альтернативного вибору; однак, через ризик уроджених дефектів ці препарати не радять вживати вагітним. Деякі носії набувають стійкості до антибіотиків, включаючи макролід, кліндаміцин та рифампіцин.[5] Цефтриаксон, який є третім поколінням антибіотику цефалоспорин, може бути таким же ефективним, як і лікування, що базується на пеніциліні.[4]

Інфекції на пізніх стадіях[ред.ред. код]

Інфікованим нейросифілісом пропонується як мінімум десятиденне лікування великими дозами пеніциліну внутрішньовенно, тому що пеніцилін G надзвичайно слабо проникає до центральної нервової системи.[4][5] У разі алергічної реакції особи можна застосувати цефтриаксон або ж спробувати знизити чутливість до пеніциліну. Інші наступні прояви інфекції можна лікувати тритижневим курсом пеніциліну G внутрішньом’язово один раз на тиждень. У разі алергічної реакції особи, як і у випадку первинного інфікування, можна застосовувати доксициклін чи тетрациклін, але протягом довшого періоду. Лікування на цій стадії перешкоджає наступному розвитку хвороби, але лише незначно впливає на рівень шкоди, вже завданої організму.[4]

Реакція Яриша-Герксхаймера[ред.ред. код]

Одним із побічних ефектів лікування визнають реакію Яриша-Герксхаймера. Зазвичай, вона починається з протяжності в одну годину і може тривати 24 години. Симптоми: жар, біль у м’язах, головний біль і тахикардія.[4] Реакція викликана цитокінами, секретованими імунною системою у відповідь на ліпопротеїни, що утворились від руйнування бактерій сифілісу. [27]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Показник смертності від сифілісу на 100 тис. населення у 2004 році, з поправкою на вік [28]
   no data
   <35
   35-70
   70-105
   105-140
   140-175
   175-210
   210-245
   245-280
   280-315
   315-350
   350-500
   >500

Сифілісом, як вважається, було інфіковано 12 мільйонів людей у 1999 році, з них більше, ніж 90% випадків було зафіксовано у країнах, що розвиваються.[5] Хвороба вражає щорічно від 700 тисяч до 1,6 мільйонів вагітних, результатами чого є спонтанний аборт, мертвонародження та вроджений сифіліс. У тропічній Африці на сифіліс припадає близько 20% загальної пренатальної смертності.[12] Пропорційно високі показники серед споживачів внутрішньовенних наркотиків, ВІЛ-інфікованих та чоловіків, які мають статеві стосунки з чоловіками.[1][2][3] На 2007 рік показники сифілісу у США були у шість разів вищими серед чоловічого населення, порівняно з жіночим, тоді як у 1997 році ці показники були майже однаковими.[29] У 2010 році на афроамериканців припадала майже половина усіх випадків хвороби.[30]

Сифіліс був широко розповсюдженим у Європі протягом XVII-XIX ст.. На початку XX ст. у розвинутих країнах спостерігався швидкий спад інфекцій завдяки широкому вживанню антибіотиків, аж до 1980-1990 рр.[13] Починаючи з 2000-го року показники сифілісу почали зростати у США, Канаді, Австралії та Європі, більшою мірою через статеві стосунки чоловіків із чоловіками.[5] Однак, у той же час показники сифілісу серед американських жінок залишилися стабільними, тоді як показники серед британських жінок виросли, але до рівня, меншого від показників серед чоловічого населення Великобританії.[31] З 1990-х рр. зросли показники серед гетеросексуалів у Китаї та Росії.[5] Це пояснювали небезпечними статевими контактами, як-то статева розбещеність, проституція та все менше застосування бар’єрного захисту.[5][32][31]

У тих, хто не лікується, смертність складає від 8% до 58% і переважає серед чоловіків.[4] Симптоми сифілісу стали менш важкими протягом XIX-XX ст. частково завдяки масовій доступності ефективного лікування та частково завдяки зниженому ступеню вірулентності спірохети.[9] Ранній початок лікування дає менший шанс отримати ускладнення.[8] Сифіліс збільшує ризик передачі ВІЛ у 2-5 разів, а також часто трапляється одночасне зараження (30–60% у ряді міських центрів).[4][5]

Історія появи та розвитку хвороби[ред.ред. код]

Докладніше: Історія сифілісу
Портрет Жерара де Лєрес, художник Рембрандт ван Рейн, приблизно 1665–67 рр., олія, полотно - Де Лєрес і сам був художником та теоретиком мистецтва, страждав на вроджений сифіліс, що значно спотворив його обличчя і з часом призвів до сліпоти. [33]

Точне походження сифілісу невідоме.[4] За однією з двох основних гіпотез, сифіліс був ввезений до Європи моряками, які поверталися із походів Христофора Колумба до Америки, за іншою – сифіліс існував у Європі і раніше, але протікав нерозпізнаним. Вони ще називаються "колумбова" та "доколумбова" гіпотези, відповідно.[15] Колумбова гіпотеза має найбільше наявних доказів.[34][35] Перші записи про спалахи сифілісу були зафіксовані у Європі у 1494-1495 рр. у місті Неаполь, Італія, під час вторгнення французів .[13][15] Через те, що хвороба поширилась завдяки французьким військам, які поверталися, її спочатку називали "французькою хворобою", як її ще традиційно називають. У 1530 році назва "сифіліс" вперше була використана італійським лікарем та поетом Джироламо Фракасторо як назва його латинської поеми, написаної декталічним гекзаметром. У ній він описує руйнівні наслідки хвороби в Італії.[36] Історично відома й інша назва хвороби - "Велика віспа".[37][38]

Збудник захворювання, бліда спірохета, вперше був визначений Фріцем Шаудином та Еріхом Хоффманом у 1905 році.[13] Перші ефективні ліки, (Сальварсан), були розроблені у 1910 році Паулем Ерліхом, потім були випробування пеніциліна та підтвердження його ефективності у 1943 році.[13][37] Перед появою ефективного лікування зазвичай використовували ртуть та ізоляцію хворого із методами лікування, які були іноді гіршими від самої хвороби.[37] Багатьох відомих історичних постатей, включаючи Франца Шуберта, Артура Шопенгауера, Едуарда Мане[13] та Адольфа Гітлера,[39] вважають хворими на сифіліс.

Суспільство та культура[ред.ред. код]

Мистецтво та література[ред.ред. код]

Молл помирає від сифілісу, Хогарт, серія Історія повії

Найбільш раннім витвором мистецтва, у якому був зображений сифіліс, є робота Альбрехта Дюрера Хворий на сифіліс, гравюра по дереву зображає ландскнехта, північно-європейського військового найманця.[40] Вважається, що міф XIX ст. про фатальну жінку або "отруйну жінку" частково походить із руйнації, викликаної сифілісом. Класичним прикладом цього є балада Джона Кітса' Безжалісна красуня.[41][42]

Художник Ян ван дер Штраат зобразив сцену, на якій багатий чоловік лікується від сифілісу за допомогою тропічного гваякового дерева, приблизно у 1580 році.[43] Назва картини "Приготування та застосування гваякового дерева у лікуванні сифілісу". Те, що митець обрав саме цей епізод у серії робіт, де прославляв Новий Світ, вказує, наскільки важливим, хоч і не ефективним, було лікування сифілісу для європейської еліти того часу. Яскраво забарвлена та деталізована робота описує, як чотири служки готують відвар, у той час як лікар спостерігає, ховаючи щось за спиною, як п’є нещасний пацієнт.[44]

Таскиджійські та гватемальські дослідження[ред.ред. код]

Одним із найбільш сумнозвісних випадків сумнівної медичної етики у США XX-го ст. стало Таскиджійське дослідження сифілісу.[45] Це дослідження проводилось у місті Таскиджи, Алабама за підтримки Служби охорони здоров’я США (PHS) у співпраці з Таскиджійським інститутом.[46] Дослідження розпочалося 1932 року, коли сифіліс був широко розповсюдженою проблемою та не було безпечного і ефективного лікування.[6] Дослідження було розроблене для відстеження розвитку сифілісу без лікування. До 1947 року пеніцилін був затверджений як ефективний засіб проти сифілісу та став широко використовуватись у лікуванні захворювання. Однак керівники дослідженнями продовжили досліди і не пропонували піддослідним лікування пеніциліном.[46] Це твердження оспорюється, і деякі дані свідчать про те, що пеніцилін все ж таки давали багатьом піддослідним.[6] Дослідження продовжувались до 1972 року.[46]

Експерименти з лікування сифілісу проводились у Гватемалі з 1946 по 1948 рік. Ці експерименти на людях під час правління Хуана Хосе Аревало фінансували Сполучені Штати у співпраці з Міністерством охорони здоров’я Гватемали та державними службовцями. Лікарі інфікували солдатів, ув’язнених та [[психічно хворих] сифілісом та іншими венеричними захворюваннями без отримання інформованої згоди піддослідного та лікували їх антибіотиками. У жовтні 2010 року США офіційно попросили вибачення у Гватемали за проведення таких експериментів.[47]

Перебіг сифілісу[ред.ред. код]

На слизовій оболонці статевих органів збудник сифілісу – бліда спірохета – посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла. Від 4 до 5 тижнів після зараження триває інкубаційний період, ознаки захворювання при цьому не виявляються. Потім на місці оселення спірохети з’являється виразка або шанкр округлої форми з блискучою поверхнею та затвердінням в основі. Через кілька днів після появи виразки різко збільшуються найближчі лімфатичні вузли. Це – первісний період сифілісу. Він триває приблизно місяць, та оскільки сифілітична виразка і збільшення лімфатичних вузлів не супроводяться болем, хворий на сифіліс може не помічати ознак хвороби і не звернутися вчасно за медичною допомогою. Отже, виникає потреба, якнайчастіше звертатись до лікарів.

Спірохети, інтенсивно розмножуючись, поширюються в організмі. Вони з’являються в усіх його органах і тканинах, у крові й лімфі. У цей вторинний період сифілісу спостерігаються явища інтоксикації (отруєння) організму токсинами спірохет. При цьому немає якихось характерних ознак, за якими можна було б безпомилково визначити захворювання на сифіліс; звичайна загальна слабкість, головний біль, нездужання, біль у м’язах, суглобах і кістках, невелике підвищення температури. Часом усе це хворий розцінює як грип. Єдина характерна ознака вторинного періоду сифілісу – рожево-червоні плями по всьому тілу; вони не завжди легко виявляються , а якщо хворий їх і помічає , то, як правило, вважає, що це алергія на якусь їжу. У вторинний період сифілісу хворий дуже заразний для навколишніх. У третинному періоді сифілісу в місцях скупчення спірохет дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає, а потім мертвіє і розпадається, на її місці утворюється глибокий рубець, характерний тільки для сифілісу. Такі ураження тканини (гуми) можуть з’явитись на будь-якій ділянці тіла. Поява гуми на ділянці твердого піднебіння спричиняє руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної для сифілісу гугнявості. Гума на ділянці спинки носа руйнує кістки носа, призводить до його “провалювання”. Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її інвалідом.

При сифілісі дуже уражаються судини, особливо аорта, стінка якої втрачає свою високу міцність, еластичність і під тиском крові поступово розтягується й може розірватись. Розривання аорти призводить до майже миттєвої смерті. Сифілітичні ураження судин і тканин спинного мозку спричиняють появу тяжких неврологічних ускладнень, при яких порушується чутливість різних ділянок тіла, виникають постійні або періодичні сильні свердлячі або “стріляючі” болі. В результаті сифілітичного ураження нервової системи порушується координація рухів, хода стає нестійкою, втрачається рівновага, людина похитується; типовими є порушення мови, випадіння пам’яті, розлад лічби, писання, читання, поступовий розвиток слабоумства. Хворі стають надзвичайно дратівливими, запальними або, навпаки, млявими й апатичними.

Лікування сифілісу специфічне; антибіотики, зокрема препарати групи пеніциліну. Ранні форми сифілісу, первинний та вторинний, потрібно диференціювати з банальними виразками, лімфаденітом, простими кондиломами навколо анального отвору, з іншими поверхневими запальними і дистрофічними процесами. Деструктивні зміни в кістках лікують пластично-хірургічним та ортопедичним шляхом. Сифіліс досить легко піддається лікуванню в першій і другій стадіях. Лікування проводиться препаратами пеніциліну в шкірно-венерологічних диспансерах. Після закінчення терапії та одужання, підтвердженого лабораторними методами, людина повинна перебувати під наглядом протягом тривалого періоду (від 1 до 5 років).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Coffin LS, Newberry, A, Hagan, H, Cleland, CM, Des Jarlais, DC, Perlman, DC Syphilis in Drug Users in Low and Middle Income Countries // The International journal on drug policy. — 21 (January 2010) (1) С. 20–7. DOI:10.1016/j.drugpo.2009.02.008. PMID 19361976.
  2. а б Gao L, Zhang, L, Jin, Q Meta-analysis: prevalence of HIV infection and syphilis among MSM in China // Sexually transmitted infections. — 85 (September 2009) (5) С. 354–8. DOI:10.1136/sti.2008.034702. PMID 19351623.
  3. а б Karp G, Schlaeffer, F, Jotkowitz, A, Riesenberg, K Syphilis and HIV co-infection // European journal of internal medicine. — 20 (January 2009) (1) С. 9–13. DOI:10.1016/j.ejim.2008.04.002. PMID 19237085.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае Kent ME, Romanelli F Reexamining syphilis: an update on epidemiology, clinical manifestations, and management // Ann Pharmacother. — 42 (February 2008) (2) С. 226–36. DOI:10.1345/aph.1K086. PMID 18212261.
  5. а б в г д е ж и к л м Stamm LV Global Challenge of Antibiotic-Resistant Treponema pallidum // Antimicrob. Agents Chemother.. — 54 (February 2010) (2) С. 583–9. DOI:10.1128/AAC.01095-09. PMID 19805553.
  6. а б в White RM Unraveling the Tuskegee Study of Untreated Syphilis // Archives of Internal Medicine. — 160 (13 March 2000) (5) С. 585–98. DOI:10.1001/archinte.160.5.585. PMID 10724044.
  7. а б в г Committee on Infectious Diseases (2006). У Larry K. Pickering. Red book 2006 Report of the Committee on Infectious Diseases (вид. 27th). Elk Grove Village, IL: American Academy of Pediatrics. с. 631–44. ISBN 978-1-58110-207-9. 
  8. а б в г д е ж и к л м н п Eccleston K, Collins, L, Higgins, SP Primary syphilis // International journal of STD & AIDS. — 19 (March 2008) (3) С. 145–51. DOI:10.1258/ijsa.2007.007258. PMID 18397550.
  9. а б в Mullooly C, Higgins, SP Secondary syphilis: the classical triad of skin rash, mucosal ulceration and lymphadenopathy // International journal of STD & AIDS. — 21 (August 2010) (8) С. 537–45. DOI:10.1258/ijsa.2010.010243. PMID 20975084.
  10. Dylewski J, Duong M The rash of secondary syphilis // Canadian Medical Association Journal. — 176 (2 January 2007) (1) С. 33–5. DOI:10.1503/cmaj.060665. PMID 17200385.
  11. а б в г д е ж Bhatti MT Optic neuropathy from viruses and spirochetes // Int Ophthalmol Clin. — 47 (2007) (4) С. 37–66, ix. DOI:10.1097/IIO.0b013e318157202d. PMID 18049280.
  12. а б в Woods CR Congenital syphilis-persisting pestilence // Pediatr. Infect. Dis. J.. — 28 (June 2009) (6) С. 536–7. DOI:10.1097/INF.0b013e3181ac8a69. PMID 19483520.
  13. а б в г д е Franzen C Syphilis in composers and musicians--Mozart, Beethoven, Paganini, Schubert, Schumann, Smetana // European Journal of Clinical Microbiology and Infectious Diseases. — 27 (December 2008) (12) С. 1151–7. DOI:10.1007/s10096-008-0571-x. PMID 18592279.
  14. а б в «Syphilis - CDC Fact Sheet». Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 16 September 2010. Процитовано 30 May 2007. 
  15. а б в Farhi D, Dupin, N Origins of syphilis and management in the immunocompetent patient: facts and controversies // Clinics in dermatology. — 28 (September 2010-Oct) (5) С. 533–8. DOI:10.1016/j.clindermatol.2010.03.011. PMID 20797514.
  16. Koss CA, Dunne EF, Warner L A systematic review of epidemiologic studies assessing condom use and risk of syphilis // Sex Transm Dis. — 36 (July 2009) (7) С. 401–5. DOI:10.1097/OLQ.0b013e3181a396eb. PMID 19455075.
  17. а б в Schmid G Economic and programmatic aspects of congenital syphilis prevention // Bulletin of the World Health Organization. — 82 (June 2004) (6) С. 402–9. PMID 15356931.
  18. U.S. Preventive Services Task Force Screening for syphilis infection in pregnancy: U.S. Preventive Services Task Force reaffirmation recommendation statement // Annals of internal medicine. — 150 (May 2009 19) (10) С. 705–9. PMID 19451577.
  19. а б в Hawkes S, Matin, N, Broutet, N, Low, N Effectiveness of interventions to improve screening for syphilis in pregnancy: a systematic review and meta-analysis // The Lancet infectious diseases. — 11 (June 2011 15) (9) С. 684–91. DOI:10.1016/S1473-3099(11)70104-9. PMID 21683653.
  20. «National Notifiable Diseases». Public Health Agency of Canada. 5 April 2005. Процитовано 2 August 2011. 
  21. Viñals-Iglesias H, Chimenos-Küstner, E The reappearance of a forgotten disease in the oral cavity: syphilis // Medicina oral, patologia oral y cirugia bucal. — 14 (September 2009 1) (9) С. e416–20. PMID 19415060.
  22. «Table 6.5. Infectious Diseases Designated as Notifiable at the National Level-United States, 2009 [a]». Red Book. Процитовано 2 August 2011. 
  23. Brunner & Suddarth's textbook of medical-surgical nursing. (вид. 12th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. 2010. с. 2144. ISBN 978-0-7817-8589-1. 
  24. Hogben M Partner notification for sexually transmitted diseases // Clinical infectious diseases: an official publication of the Infectious Diseases Society of America. — 44 Suppl 3 (April 2007 1) С. S160–74. DOI:10.1086/511429. PMID 17342669.
  25. «Trends in Sexually Transmitted Diseases in the United States: 2009 National Data for Gonorrhea, Chlamydia and Syphilis». Centers for Disease Control and Prevention. 22 November 2010. Процитовано 3 August 2011. 
  26. David N. Gilbert, Robert C. Moellering, George M. Eliopoulos. The Sanford guide to antimicrobial therapy 2011 (вид. 41st). Sperryville, VA: Antimicrobial Therapy. с. 22. ISBN 978-1-930808-65-2. 
  27. Radolf, JD; Lukehart SA (editors) (2006). Pathogenic Treponema: Molecular and Cellular Biology. Caister Academic Press. ISBN 1-904455-10-7. 
  28. «Disease and injury country estimates». World Health Organization (WHO). 2004. Процитовано 11 November 2009. 
  29. «Trends in Reportable Sexually Transmitted Diseases in the United States, 2007». Centers for Disease Control and Prevention(CDC). 13 January 2009. Процитовано 2 August 2011. 
  30. «STD Trends in the United States: 2010 National Data for Gonorrhea, Chlamydia, and Syphilis». Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 22 November 2010. Процитовано 20 November 2011. 
  31. а б Kent ME, Romanelli, F Reexamining syphilis: an update on epidemiology, clinical manifestations, and management // The Annals of pharmacotherapy. — 42 (February 2008) (2) С. 226–36. DOI:10.1345/aph.1K086. PMID 18212261.
  32. Ficarra G, Carlos, R Syphilis: The Renaissance of an Old Disease with Oral Implications // Head and neck pathology. — 3 (September 2009) (3) С. 195–206. DOI:10.1007/s12105-009-0127-0. PMID 20596972.
  33. The Metropolitan Museum of Art Bulletin, Summer 2007, pp. 55–56.
  34. Rothschild BM History of syphilis // Clinical infectious diseases: an official publication of the Infectious Diseases Society of America. — 40 (15 May 2005) (10) С. 1454–63. DOI:10.1086/429626. PMID 15844068.
  35. Harper KN, Zuckerman, MK; Harper, ML; Kingston, JD; Armelagos, GJ The origin and antiquity of syphilis revisited: an appraisal of Old World pre-Columbian evidence for treponemal infection. // American journal of physical anthropology. — 146 Suppl 53 (2011) С. 99-133. PMID 22101689.
  36. Nancy G. "Siraisi, Drugs and Diseases: New World Biology and Old World Learning," in Anthony Grafton, Nancy G. Siraisi, with April Shelton, eds. (1992). New World, Ancient Texts (Cambridge MA: Belknap Press/Harvard University Press), pages 159-194
  37. а б в Dayan L, Ooi, C Syphilis treatment: old and new // Expert opinion on pharmacotherapy. — 6 (October 2005) (13) С. 2271–80. DOI:10.1517/14656566.6.13.2271. PMID 16218887.
  38. Knell RJ Syphilis in renaissance Europe: rapid evolution of an introduced sexually transmitted disease? // Proceedings. Biological sciences / the Royal Society. — 271 Suppl 4 (7 May 2004) (Suppl 4) С. S174–6. DOI:10.1098/rsbl.2003.0131. PMID 15252975.
  39. «Hitler syphilis theory revived». BBC News. 12 March 2003. 
  40. Eisler CT Who is Dürer's "Syphilitic Man"? // Perspectives in biology and medicine. — 52 (2009 Winter) (1) С. 48–60. DOI:10.1353/pbm.0.0065. PMID 19168944.
  41. Hughes, Robert (2007). Things I didn't know : a memoir (вид. 1st Vintage Book). New York: Vintage. с. 346. ISBN 978-0-307-38598-7. 
  42. Wilson, [ed]: Joanne Entwistle, Elizabeth (2005). Body dressing (вид. [Online-Ausg.]). Oxford: Berg Publishers. с. 205. ISBN 978-1-85973-444-5. 
  43. Reid, Basil A. (2009). Myths and realities of Caribbean history (вид. [Online-Ausg.]). Tuscaloosa: University of Alabama Press. с. 113. ISBN 978-0-8173-5534-0. 
  44. "Preparation and Use of Guayaco for Treating Syphilis". Jan van der Straet. Retrieved 6 August 2007.
  45. Katz RV The Tuskegee Legacy Project: Willingness of Minorities to Participate in Biomedical Research // J Health Care Poor Underserved. — 17 (November 2006) (4) С. 698–715. DOI:10.1353/hpu.2006.0126. PMID 17242525.
  46. а б в «U.S. Public Health Service Syphilis Study at Tuskegee». Centers for Disease Control and Prevention. 15 June 2011. Процитовано 7 July 2010. 
  47. «U.S. apologizes for newly revealed syphilis experiments done in Guatemala». The Washington Post. 1 October 2010. Процитовано 1 October 2010. «The United States revealed on Friday that the government conducted medical experiments in the 1940s in which doctors infected soldiers, prisoners and mental patients in Guatemala with syphilis and other sexually transmitted diseases.» 

Посилання[ред.ред. код]

Чумний лікар Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Бібліографія[ред.ред. код]

  1. а б Coffin LS, Newberry, A, Hagan, H, Cleland, CM, Des Jarlais, DC, Perlman, DC Syphilis in Drug Users in Low and Middle Income Countries // The International journal on drug policy. — 21 (January 2010) (1) С. 20–7. DOI:10.1016/j.drugpo.2009.02.008. PMID 19361976.
  2. а б Gao L, Zhang, L, Jin, Q Meta-analysis: prevalence of HIV infection and syphilis among MSM in China // Sexually transmitted infections. — 85 (September 2009) (5) С. 354–8. DOI:10.1136/sti.2008.034702. PMID 19351623.
  3. а б Karp G, Schlaeffer, F, Jotkowitz, A, Riesenberg, K Syphilis and HIV co-infection // European journal of internal medicine. — 20 (January 2009) (1) С. 9–13. DOI:10.1016/j.ejim.2008.04.002. PMID 19237085.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае Kent ME, Romanelli F Reexamining syphilis: an update on epidemiology, clinical manifestations, and management // Ann Pharmacother. — 42 (February 2008) (2) С. 226–36. DOI:10.1345/aph.1K086. PMID 18212261.
  5. а б в г д е ж и к л м Stamm LV Global Challenge of Antibiotic-Resistant Treponema pallidum // Antimicrob. Agents Chemother.. — 54 (February 2010) (2) С. 583–9. DOI:10.1128/AAC.01095-09. PMID 19805553.
  6. а б в White RM Unraveling the Tuskegee Study of Untreated Syphilis // Archives of Internal Medicine. — 160 (13 March 2000) (5) С. 585–98. DOI:10.1001/archinte.160.5.585. PMID 10724044.
  7. а б в г Committee on Infectious Diseases (2006). У Larry K. Pickering. Red book 2006 Report of the Committee on Infectious Diseases (вид. 27th). Elk Grove Village, IL: American Academy of Pediatrics. с. 631–44. ISBN 978-1-58110-207-9. 
  8. а б в г д е ж и к л м н п Eccleston K, Collins, L, Higgins, SP Primary syphilis // International journal of STD & AIDS. — 19 (March 2008) (3) С. 145–51. DOI:10.1258/ijsa.2007.007258. PMID 18397550.
  9. а б в Mullooly C, Higgins, SP Secondary syphilis: the classical triad of skin rash, mucosal ulceration and lymphadenopathy // International journal of STD & AIDS. — 21 (August 2010) (8) С. 537–45. DOI:10.1258/ijsa.2010.010243. PMID 20975084.
  10. Dylewski J, Duong M The rash of secondary syphilis // Canadian Medical Association Journal. — 176 (2 January 2007) (1) С. 33–5. DOI:10.1503/cmaj.060665. PMID 17200385.
  11. а б в г д е ж Bhatti MT Optic neuropathy from viruses and spirochetes // Int Ophthalmol Clin. — 47 (2007) (4) С. 37–66, ix. DOI:10.1097/IIO.0b013e318157202d. PMID 18049280.
  12. а б в Woods CR Congenital syphilis-persisting pestilence // Pediatr. Infect. Dis. J.. — 28 (June 2009) (6) С. 536–7. DOI:10.1097/INF.0b013e3181ac8a69. PMID 19483520.
  13. а б в г д е Franzen C Syphilis in composers and musicians--Mozart, Beethoven, Paganini, Schubert, Schumann, Smetana // European Journal of Clinical Microbiology and Infectious Diseases. — 27 (December 2008) (12) С. 1151–7. DOI:10.1007/s10096-008-0571-x. PMID 18592279.
  14. а б в «Syphilis - CDC Fact Sheet». Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 16 September 2010. Процитовано 30 May 2007. 
  15. а б в Farhi D, Dupin, N Origins of syphilis and management in the immunocompetent patient: facts and controversies // Clinics in dermatology. — 28 (September 2010-Oct) (5) С. 533–8. DOI:10.1016/j.clindermatol.2010.03.011. PMID 20797514.
  16. Koss CA, Dunne EF, Warner L A systematic review of epidemiologic studies assessing condom use and risk of syphilis // Sex Transm Dis. — 36 (July 2009) (7) С. 401–5. DOI:10.1097/OLQ.0b013e3181a396eb. PMID 19455075.
  17. а б в Schmid G Economic and programmatic aspects of congenital syphilis prevention // Bulletin of the World Health Organization. — 82 (June 2004) (6) С. 402–9. PMID 15356931.
  18. U.S. Preventive Services Task Force Screening for syphilis infection in pregnancy: U.S. Preventive Services Task Force reaffirmation recommendation statement // Annals of internal medicine. — 150 (May 2009 19) (10) С. 705–9. PMID 19451577.
  19. а б в Hawkes S, Matin, N, Broutet, N, Low, N Effectiveness of interventions to improve screening for syphilis in pregnancy: a systematic review and meta-analysis // The Lancet infectious diseases. — 11 (June 2011 15) (9) С. 684–91. DOI:10.1016/S1473-3099(11)70104-9. PMID 21683653.
  20. «National Notifiable Diseases». Public Health Agency of Canada. 5 April 2005. Процитовано 2 August 2011. 
  21. Viñals-Iglesias H, Chimenos-Küstner, E The reappearance of a forgotten disease in the oral cavity: syphilis // Medicina oral, patologia oral y cirugia bucal. — 14 (September 2009 1) (9) С. e416–20. PMID 19415060.
  22. «Table 6.5. Infectious Diseases Designated as Notifiable at the National Level-United States, 2009 [a]». Red Book. Процитовано 2 August 2011. 
  23. Brunner & Suddarth's textbook of medical-surgical nursing. (вид. 12th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. 2010. с. 2144. ISBN 978-0-7817-8589-1. 
  24. Hogben M Partner notification for sexually transmitted diseases // Clinical infectious diseases: an official publication of the Infectious Diseases Society of America. — 44 Suppl 3 (April 2007 1) С. S160–74. DOI:10.1086/511429. PMID 17342669.
  25. «Trends in Sexually Transmitted Diseases in the United States: 2009 National Data for Gonorrhea, Chlamydia and Syphilis». Centers for Disease Control and Prevention. 22 November 2010. Процитовано 3 August 2011. 
  26. David N. Gilbert, Robert C. Moellering, George M. Eliopoulos. The Sanford guide to antimicrobial therapy 2011 (вид. 41st). Sperryville, VA: Antimicrobial Therapy. с. 22. ISBN 978-1-930808-65-2. 
  27. Radolf, JD; Lukehart SA (editors) (2006). Pathogenic Treponema: Molecular and Cellular Biology. Caister Academic Press. ISBN 1-904455-10-7. 
  28. «Disease and injury country estimates». World Health Organization (WHO). 2004. Процитовано 11 November 2009. 
  29. «Trends in Reportable Sexually Transmitted Diseases in the United States, 2007». Centers for Disease Control and Prevention(CDC). 13 January 2009. Процитовано 2 August 2011. 
  30. «STD Trends in the United States: 2010 National Data for Gonorrhea, Chlamydia, and Syphilis». Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 22 November 2010. Процитовано 20 November 2011. 
  31. а б Kent ME, Romanelli, F Reexamining syphilis: an update on epidemiology, clinical manifestations, and management // The Annals of pharmacotherapy. — 42 (February 2008) (2) С. 226–36. DOI:10.1345/aph.1K086. PMID 18212261.
  32. Ficarra G, Carlos, R Syphilis: The Renaissance of an Old Disease with Oral Implications // Head and neck pathology. — 3 (September 2009) (3) С. 195–206. DOI:10.1007/s12105-009-0127-0. PMID 20596972.
  33. The Metropolitan Museum of Art Bulletin, Summer 2007, pp. 55–56.
  34. Rothschild BM History of syphilis // Clinical infectious diseases: an official publication of the Infectious Diseases Society of America. — 40 (15 May 2005) (10) С. 1454–63. DOI:10.1086/429626. PMID 15844068.
  35. Harper KN, Zuckerman, MK; Harper, ML; Kingston, JD; Armelagos, GJ The origin and antiquity of syphilis revisited: an appraisal of Old World pre-Columbian evidence for treponemal infection. // American journal of physical anthropology. — 146 Suppl 53 (2011) С. 99-133. PMID 22101689.
  36. Nancy G. "Siraisi, Drugs and Diseases: New World Biology and Old World Learning," in Anthony Grafton, Nancy G. Siraisi, with April Shelton, eds. (1992). New World, Ancient Texts (Cambridge MA: Belknap Press/Harvard University Press), pages 159-194
  37. а б в Dayan L, Ooi, C Syphilis treatment: old and new // Expert opinion on pharmacotherapy. — 6 (October 2005) (13) С. 2271–80. DOI:10.1517/14656566.6.13.2271. PMID 16218887.
  38. Knell RJ Syphilis in renaissance Europe: rapid evolution of an introduced sexually transmitted disease? // Proceedings. Biological sciences / the Royal Society. — 271 Suppl 4 (7 May 2004) (Suppl 4) С. S174–6. DOI:10.1098/rsbl.2003.0131. PMID 15252975.
  39. «Hitler syphilis theory revived». BBC News. 12 March 2003. 
  40. Eisler CT Who is Dürer's "Syphilitic Man"? // Perspectives in biology and medicine. — 52 (2009 Winter) (1) С. 48–60. DOI:10.1353/pbm.0.0065. PMID 19168944.
  41. Hughes, Robert (2007). Things I didn't know : a memoir (вид. 1st Vintage Book). New York: Vintage. с. 346. ISBN 978-0-307-38598-7. 
  42. Wilson, [ed]: Joanne Entwistle, Elizabeth (2005). Body dressing (вид. [Online-Ausg.]). Oxford: Berg Publishers. с. 205. ISBN 978-1-85973-444-5. 
  43. Reid, Basil A. (2009). Myths and realities of Caribbean history (вид. [Online-Ausg.]). Tuscaloosa: University of Alabama Press. с. 113. ISBN 978-0-8173-5534-0. 
  44. "Preparation and Use of Guayaco for Treating Syphilis". Jan van der Straet. Retrieved 6 August 2007.
  45. Katz RV The Tuskegee Legacy Project: Willingness of Minorities to Participate in Biomedical Research // J Health Care Poor Underserved. — 17 (November 2006) (4) С. 698–715. DOI:10.1353/hpu.2006.0126. PMID 17242525.
  46. а б в «U.S. Public Health Service Syphilis Study at Tuskegee». Centers for Disease Control and Prevention. 15 June 2011. Процитовано 7 July 2010. 
  47. «U.S. apologizes for newly revealed syphilis experiments done in Guatemala». The Washington Post. 1 October 2010. Процитовано 1 October 2010. «The United States revealed on Friday that the government conducted medical experiments in the 1940s in which doctors infected soldiers, prisoners and mental patients in Guatemala with syphilis and other sexually transmitted diseases.»