Сифіліс

Си́філіс (пра́нці) — венеричне захворювання. Сифіліс - хронічне системне венеричне інфекційне захворювання , яке уражує шкіру, слизову оболонку, внутрішні органи, кістки, нервову систему. Хвороба має послідовну зміну стадій. Викликається бактеріальним збудником - блідою трепонемою (Treponema pallidum). За даними МОЗ, захворюваність на сифіліс в Україні має чітку тенденцію до зниження. Симптоми сифілісу дуже різноманітні. Будь-які прояви, такі як виділення або незвичайна висип, особливо в паховій області вже є сигналом для негайного обстеження у лікаря. Симптоми сифілісу змінюються залежно від стадії захворювання. Виділяють три стадії:

• Первинний період - основним його проявом є твердий шар,який утворюється в місці впровадження блідих трепонем і являє собою щільне, червоне, безболісне утворення з ерозією. • Вторинний період – у цій стадії можуть виникнути висипання на шкірі та слизових; • Третинний період - характеризується появою інфекційних гранульом - скупчень клітин в різних тканинах.

Наразі основним шляхом зараження сифілісом лікарі визначають статевий контакт; випадки побутового зараження (при користуванні спільними посудом, сигаретами, трубками) зустрічаються рідко. Спірохети виділяються з відкритих виразок або шкірних висипів хворої людини і проникають в організм своєї нової жертви через слизові оболонки статевих органів, рота і заднього проходу, або ж через пошкоджену шкіру інших частин тіла. Якщо сифілісом хворіє вагітна жінка, вона може заразити свою дитину внутрішньоутробно. Запам’ятайте: 1. Сифіліс передається в основному при статевих контактах. Зараження відбувається через дрібні дефекти слизової статевих шляхів, порожнини рота, прямої кишки; 2. Зрідка інфікування може статися при тісному побутовому контакті, за винятком предметів ужитку; 3. Зараження плоду може відбутися внутрішньоутробно або під час пологів.

Найбільш часто сифіліс реєструють у чоловіків і жінок віком від 18-ти до 29-ти років. Сифіліс - може давати різноманітну картину проявів і відрізняється складним перебігом. Захворювання може протікати безсимптомно. В цьому його небезпечність! Лікування сифілісу є складним завданням, яке вимагає індивідуального підходу. При відсутності лікування, можливі летальні наслідки. Лікарі констатують, кращим способом уникнення зараження є обмеження від статевих контактів, особливо випадкових. з матеріалу Інстинкт Самозбереження

Перебіг сифілісу

На слизовій оболонці статевих органів збудник сифілісу – бліда спірохета – посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла. Від 4 до 5 тижнів після зараження триває інкубаційний період, ознаки захворювання при цьому не виявляються. Потім на місці оселення спірохети з’являється виразка або шанкр округлої форми з блискучою поверхнею та затвердінням в основі. Через кілька днів після появи виразки різко збільшуються найближчі лімфатичні вузли. Це – первісний період сифілісу. Він триває приблизно місяць, та оскільки сифілітична виразка і збільшення лімфатичних вузлів не супроводяться болем, хворий на сифіліс може не помічати ознак хвороби і не звернутися вчасно за медичною допомогою. Отже, виникає потреба, якнайчастіше звертатись до лікарів.

Спірохети, інтенсивно розмножуючись, поширюються в організмі. Вони з’являються в усіх його органах і тканинах, у крові й лімфі. У цей вторинний період сифілісу спостерігаються явища інтоксикації (отруєння) організму токсинами спірохет. При цьому немає якихось характерних ознак, за якими можна було б безпомилково визначити захворювання на сифіліс; звичайна загальна слабкість, головний біль, нездужання, біль у м’язах, суглобах і кістках, невелике підвищення температури. Часом усе це хворий розцінює як грип. Єдина характерна ознака вторинного періоду сифілісу – рожево-червоні плями по всьому тілу; вони не завжди легко виявляються , а якщо хворий їх і помічає , то, як правило, вважає, що це алергія на якусь їжу. У вторинний період сифілісу хворий дуже заразний для навколишніх. У третинному періоді сифілісу в місцях скупчення спірохет дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає, а потім мертвіє і розпадається, на її місці утворюється глибокий рубець, характерний тільки для сифілісу. Такі ураження тканини (гуми) можуть з’явитись на будь-якій ділянці тіла. Поява гуми на ділянці твердого піднебіння спричиняє руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної для сифілісу гугнявості. Гума на ділянці спинки носа руйнує кістки носа, призводить до його “провалювання”. Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її інвалідом.

При сифілісі дуже уражаються судини, особливо аорта, стінка якої втрачає свою високу міцність, еластичність і під тиском крові поступово розтягується й може розірватись. Розривання аорти призводить до майже миттєвої смерті. Сифілітичні ураження судин і тканин спинного мозку спричиняють появу тяжких неврологічних ускладнень, при яких порушується чутливість різних ділянок тіла, виникають постійні або періодичні сильні свердлячі або “стріляючі” болі. В результаті сифілітичного ураження нервової системи порушується координація рухів, хода стає нестійкою, втрачається рівновага, людина похитується; типовими є порушення мови, випадіння пам’яті, розлад лічби, писання, читання, поступовий розвиток слабоумства. Хворі стають надзвичайно дратівливими, запальними або, навпаки, млявими й апатичними.

Лікування сифілісу специфічне; антибіотики, зокрема препарати групи пеніциліну. Ранні форми сифілісу, первинний та вторинний, потрібно диференціювати з банальними виразками, лімфаденітом, простими кондиломами навколо анального отвору, з іншими поверхневими запальними і дистрофічними процесами. Деструктивні зміни в кістках лікують пластично-хірургічним та ортопедичним шляхом.