Урасіма Таро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Урасима Таро
浦島 太郎, Urashima Tarō
Портрет
Утаґава Кунійосі. Урасіма Таро й черепаха (1852)

Урасіма Таро ( яп. 浦島 太郎 Урасіма Таро (або Урашіма) — головний герой японської леґенди про молодого рибалку, що врятував черепаху, викупивши її в жорстоких дітлахів. Удячна тварина відвезла його на своєму панцирі до Рюґу-дзьо — підводного палацу володаря морів Рюдзіна — Морського Дракона. Там Урасіму гостила його донька — прекрасна Отохіме (за иншою версією — вона сама й була тією черепахою). Принцеса частувала гостя й дивувала розкошами своїх володінь. Таро закохався в неї і забув про все на світі. Він гараздував у палаці кількоро днів (инший варіянт - чотири роки), аж поки не згадав ріднизну й те, що лишив похилих батьків, і заблагав повернути його на суходіл. На прощання Отохіме вручила Таро перев'язану зеленою стрічкою перламутрову скриньку, наказавши не розв'язувати її в жодному разі.

Повернувшись додому, Таро побачив, що за час його відсутности минуло 700 років (за иншими версіями — 300 або 400). Батько-мати й усі, хто його знав, давно померли. Тільки старі згадували передання про необачного юнака, що зник у морі. У власному селі він виявився абсолютно чужим. Приголомшений цією обставиною рибалка почимчикував до берега, де відкрив подаровану скриньку. Із неї зараз же вирвався дим, оповив хлопця, мигцем зістарив його та вбив.

За деякими переказами, Урасіма не загинув, а став новим богом води, але вже ніколи не міг полишити водний простір.

Ця леґенда вважаєсь за найбільш ранній приклад історії про подорож у часі[1].

Історична основа[ред.ред. код]

На західному узбережжі півострова Танґо в північній префектурі Кіото стоїть храм, названий Урашіма Джінджа. Там зберігається старовинний літопис, який розповідає про людину на ім'я Урашімако, що вона полишила свою землю 478 року від Різдва Христового й відвідала край, де люди николи не вмирають. Зниклий мандрівник повернувся додому 825 року з першим Таматебако. Десять днів потому він відкрив коробку, і звідти вийшла хмара білого диму, яка перетворила Урашімако на старого. Того ж року, довідавшись про цю історію, тогочасний імператор Дзюнна звелів Оно но Такамурі збудувати храм у пам'ять про дивовижну подорож Урашімако, де б його дух віднайшов пристановок. Там і розмістили перший Таматебако, який відтоді набув неабиякої популярности по всій Японії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] стаття «Cryonics and Bionics as Primitive Weapons in the War on Time» (Christopher Yorke; Journal of Evolution and Technology; том 15; №1; 2006 рік; 73–85 сторінки

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]