Борода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борода. Карл Маркс.

Борода́ — волосяний покрив нижньої частини обличчя в людини та деяких тварин.

У людини борода є одним з чоловічих вторинних статевих ознак.

У Старому Заповіті заборонено стригти бороду:

Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї.
(Лев.19:27)

Поголена борода вважається втратою честі (2Цар.10:4-6, 1Пар.19:4-6 та ін.).

Олександр Македонський наказував своїм солдатам голити бороду, аби ворог не міг схопити її під час сутички.

У Римській імперії голене обличчя було однією з ознак цивілізованості і виділяло римлянина з «диких» народів.

У християнській антропології людина вважається створеною за образом і подобою Бога, борода у чоловіка — одна зі складових людського образу, тому той, хто голить бороду, змінює образ людини всупереч природі, виступаючи тим самим проти Бога. Заборона на гоління бороди закріплена в Ухвалах святих апостолів.

« Близько двох третин Марксового обличчя — це борода, величезна, урочиста, вовняна, одноманітна борода, яка напевне робила будь-які звичайні вчинки неможливими. Це не така борода, що виростає чоловікові зненацька, це борода культивована, викохана та патріархально нав’язувана світові. Вона достеменно немов «Das Kapital» у своєму пустопорожньому надміру, і людська частина обличчя по-сов’ячому дивиться з-понад неї, ніби щоб побачити, яке враження ця зарость справляє на людство.
Оригінальний текст (англ.)

About two-thirds of the face of Marx is beard, a vast solemn woolly uneventful beard that must have made all normal exercise impossible. It is not the sort of beard that happens to a man, it is a beard cultivated, cherished, and thrust patriarchally upon the world. It is exactly like Das Kapital in its inane abundance, and the human part of the face looks over it owlishly as if it looked to see how the growth impressed mankind.

 »

H. G. Wells, Russia in the Shadows

«Цирюльник хочет раскольнику бороду стричь». Лубок. 1770-е гг.

Носіння бороди в Росії традиційно зберігалося, згідно зі звичаями та релігійними ухвалами. Правила були закріплені в Кормчих книгах, Номоканонах, рішеннях Стоглавого собору. Обов'язкове гоління бороди ввів Петро I Великий. З 1699 року з чоловіків, які носили бороду, стягували особливе мито. Тим, хто сплачував його, видавали спеціально карбовану бону — бородовий знак. Гоління бороди йшло всупереч традиційним православним уявленням про чоловічу красу і образ, гідний людини, тому нововведення викликало масові обурення та протести.

Острів Барбадос в дослівному перекладі означає «бородатий».

Кубинські повстанці проти режиму Батісти на чолі з Фіделем Кастро були відомі як «барбудас» — бородаті.

[ред.] Форми бороди

1 — щетина; 2 — Вуса; 3 — еспаньолка; 4 — стиль Генріх IV; 5, 6 — бакенбарди; 7 — стиль Віктор Еммануїл II (король Італії); 8 — борода


див. О бороде

[ред.] Літературні персонажі, для яких борода є відмітною ознакою

[ред.] Борода в культурі і мистецтві

  • «Гімн бороді» присвятив Михайло Ломоносов
  • У репертуарі Леоніда Утьосова були пісні «Борода» (музика В. Кручиніна, слова Івана Приблудного) і «Партизанська борода» (музика Л. Бакалова, слова М. Лапірова)
  • Довгі руді бороди стали візитівкою американської групи долі ZZ Top



Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами