Фернандо де ла Руа
| Фернандо де ла Руа | |
|---|---|
 Фернандо де ла Руа 1999 року |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 10 грудня 1999 — 20 грудня 2001 | |
| Віце-президент | Карлос Альварес |
| Попередник | Карлос Менем |
| Наступник | Рамон Пуерта |
|
Сенатор
|
|
| Час на посаді: | |
| 10 грудня 1993 — 7 серпня 1996 | |
|
Сенатор
|
|
| Час на посаді: | |
| 10 грудня 1983 — 10 грудня 1989 | |
|
Сенатор
|
|
| Час на посаді: | |
| 25 травня 1973 — 24 березня 1976 | |
|
|
|
| Народився | 15 вересня 1937 (75 років) Кордова |
| Громадянство | Аргентина |
| Політична партія | Радикальний громадянський союз |
| Дружина | Інес Пертіне |
| Діти | Агустіна, Антоніо, Фернандо |
| Професія | адвокат |
| Релігія | католицизм |
| Особистий підпис |
 |
Ферна́ндо де ла Ру́а (ісп. Fernando de la Rúa, *15 вересня 1937) — аргентинський політик і юрист. Займав посаду президента Аргентини у 1999—2001 роках.
Біографія [ред.]
Закінчив Національний університет Кордови, де вивчав право. У 1973 році був обраний до Сенату від Громадянського радикального союзу. У 1976 році балотувався на пост віце-президенти разом із Рікардо Бальбіном й посів друге місце. Після чергового військового перевороту викладав в Університеті Буенос-Айреса. У 1996 році став першим обраним мером Буенос-Айреса та завоював популярність на цьому посту.
У 1999 році був обраний президентом, набравши 48,37% голосів проти 38,27% у найближчого опонента Едуардо Дуальде (вибори проходили в один тур). Відзначається, що немалу роль в його обранні відіграла одіозність чинного президента Карлоса Менема, чиїм однопартійцем був Дуальде[1]. Перед виборами де ла Руа обіцяв боротись з корупцією, злочинністю та безробіттям, однак пообіцяв зберегти створену за Менема неоліберальну економічну модель[1]. Однак саме за часів його президентства основні економічні показники Аргентини погіршились: економіка увійшла в стадію стагнації, державний борг зріс до понад 100 мільярдів доларів, відбувалось зростання дефіциту бюджету й безробіття. Влітку 2001 року кредитні рейтинги Аргентини були знижені, що призвело до подальшого ускладнення фінансового положення[2]. Невдовзі очолюваний де ла Руа уряд зіткнувся з проблемою повернення кредитів і був змушений вдатись до непопулярних заходів економії (скорочення зарплатні держслужбовцям і пенсій), що призвело до масових заворушень [3]. 3 грудня було введено ліміт на зняття грошей з банківських рахунків [4], а 12 грудня уряд не зміг виплатити 1,4 мільйони пенсій, оскільки готівка була задіяна у процесі погашення кредитів[5]. Паралельно у країні проходили масові акції протесту й загальнонаціональні страйки проти політики уряду й особисто де ла Руа та міністра економіки Домінго Кавальйо[5]. До 20 грудня у сутичках з поліцією загинуло 20 чоловік[6], й наступного дня де ла Руа пішов у відставку. 23/24 грудня в.о. президента оголосив про дефолт за зовнішніми зобов'язаннями на загальну суму 132 мільярди доларів[7].
Після відставки був притягнутий до судового розгляду у справі про загибель протестувальників під час заворушень.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Фернандо де ла Руа |
