Фрідріх Вільгельм фон Біссінг

Фрідріх Вільгельм фон Біссінг
нім. Friedrich Wilhelm von Bissing
Народився	22 квітня 1873(1873-04-22) або 10 травня 1873(1873-05-10) Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	12 січня 1956(1956-01-12)[…] (82 роки) Обераудорф, Розенгайм, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна	Пруссія Німецька Імперія Веймарська республіка Третій Рейх ФРН
Національність	німець
Діяльність	археолог, антрополог, єгиптолог, викладач університету
Alma mater	Боннський університет
Галузь	археологія, єгиптологія
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Утрехтський університет
Науковий ступінь	доктор наук
Членство	Німецький археологічний інститут Баварська академія наук
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Батько	Моріц фон Біссінг
Мати	Myrrha Wesendonckd
Діти	Myrrha von Bissingd
Нагороди
Фрідріх Вільгельм фон Біссінг у Вікісховищі

Фрідріх Вільгельм фон Біссінг (нім. Friedrich Wilhelm von Bissing; 22 квітня 1873, Потсдам — 12 січня 1956, Обераудорф-на-Інні) — німецький єгиптолог, археолог, професор (1906), доктор наук (1896). Член Баварської академії наук.

Біографія

Син прусського генерала Моріца фон Біссінга. Вивчав класичну філологію, археологію, єгиптологію й історію мистецтва в університетах Бонна та Берліна. Учень Адольфа Ермана. В 1896 році отримав науковий ступінь доктора наук (дисертація на тему статистичних таблиць фараона Тутмоса III — «De tabula quam dicunt statistica Tuthmosis III commentatio»).

В 1897—1898 роках брав участь в роботі над створенням Берлінського словника єгипетської мови в Прусській академії наук.

Довгий час провів на розкопках в Єгипті. Разом з Людвигом Борхардтом, єгиптологом, який відкрив світу Нефертіті, проводив археологічні розкопки Великого сонячного храму, збудованого, фараоном Ніусерра в містинності Абу-Гораб. Витрати на розкопки покривав за рахунок особистих заощаджень.

Йому належить важлива роль в складанні «Загального каталогу» Каїрського єгипетського музею (фр. Catalogue général des antiquités Egyptiennes du Musée du Caire).

Після повернення з Єгипту з 1901 року працював у Мюнхенському університеті, спочатку — доцентом, пізніше — професором. Зібрав велику бібліотеку і багату колекцію старожитностей.

З 1922 року до виходу на пенсію у 1926 році, був професором в Університеті Утрехта. Останні 30 років свого життя займався приватною науковою діяльністю в м. Обераудорф-на-Інні.

Окрім наукової діяльності, Ф. фон Біссінг бул реакційним політиком, впевненим націоналістом, антисемітом і виступав проти католичної церкви. З 1925 року — член НСДАП, був другом Рудольфа Гесса . Нагороджений Золотим партійним знаком.

Був ревним протестантом, членом Генерального Синоду Євангелічно-лютеранської церкви Баварії.

Вибрані твори

• Ein thebanischer Grabfund aus dem Anfang des neuen Reichs, 1900
• Die Mastaba des Gem-ni-kai, 1905
• Das re-heiligtum des königs Ne-woser-re (Rathures), 1905 (в співавторстві з Людвигом Борхардтом).
• Einführung in die Geschichte der ägyptischen Kunst von den ältesten Zeiten bis auf die Römer, 1908
• Denkmäler ägyptischer sculptur, 1911.
• Die Kultur des alten Ägyptens, 1913
• Denkmäler ägyptischer Sculptur, 1914
• Die Kriegsziele unserer Feinde (Bibliothek für Volks- und Weltwirtschaft Heft 20), Dresden 1916
• Die Bedeutung der orientalischen Kunstgeschichte für die allgemeine Kunstgeschichte, 1922
• Agyptische Kultbilder der Ptolomaier- und Römerzeit, 1936.

Посилання

• Friedrich Wilhelm von [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](італ.)
• Friedrich Wilhelm Freiherr von Bissing [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.](англ.)