Філіпчук Георгій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

'

Георгій Георгійович Філіпчук

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко
Попередник Василь Джарти
Наступник Віктор Бойко

Народився 19 грудня 1950(1950-12-19) (63 роки)
село Киселів, Кіцманський район, Чернівецька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія ВО «Батьківщина».png
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний 11 травня 1994 3 квітня 1997
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007

Ге́оргій Гео́ргійович Філіпч́ук (* 19 грудня 1950, село Киселів, Кіцманський район, Чернівецька область) — український політик та науковець. Народний депутат України 2-го, 3-го та 6-го скликань. Член партії «ВО Батьківщина». Міністр охорони навколишнього природного середовища України (з 18 грудня 2007 до 11 березня 2010). Провідний науковий працівник НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України, директор Інституту безпеки суспільства і людини (з січня 2003), заступник голови ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка (з липня 2005), віце-президент Українського товариства якості (з 2006), голова секретаріату Конгресу української інтелігенції.

Освіта[ред.ред. код]

З 1968 до 1973 року навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету за фахом викладач історії. Аспірантура Інституту педагогіки АПНУ (19881991), докторантура АПНУ (19911995).

Доктор педагогічних наук1996), професор, академік АПНУ (Відділення дидактики, методики, інформаційних технологій в освіті, грудень 1999).

Кандидатська дисертація «Розвиток національних шкіл в багатонаціональних регіонах» (1991). Докторська дисертація «Українська етнокультура у змісті загальної та педагогічної освіти».

Автор 210 наукових праць з питань розвитку національної освіти, громадянського суспільства, етнокультури та екологічної політики, зокрема монографій: «Розвиток освіти у багатонаціональних регіонах» (1996), «Українська етнокультура у змісті національної загальної та педагогічної освіти» (1996), «Екологія і політика» (в 2 томах, 1998, співавтор), «Громадянське суспільство: освіта, ектнокультура, етнополітика» (2002), «Екологічна політика: національні і глобальні реалії» (в 4 томах, 20022004, співавтор), «Словник термінів з питань екології, безпеки життя і діяльності» (2003).

Володіє німецькою мовою.

Кар'єра[ред.ред. код]

  • Серпень 1973 — серпень 1977 — вчитель історії Заставнівської середньої школи № 2 Чернівецької області.
  • Серпень 1977 — січень 1978 — методист історії та права Чернівецького обласного інституту удосконалення вчителів.
  • Січень 1978 — січень 1984 — інспектор шкіл, січень 1984 — лютий 1992 — заступник начальника, лютий 1992 — червень 1994 — начальник Чернівецького обласного управління освіти.
  • 12 травня — вересень 1996 — в.о. голови, 11 вересня 1996 — 8 травня 1998 — голова Чернівецької обласної державної адміністрації.
  • Червень 1994 — квітень 1997, лютий — квітень 1998 — голова Комісії Верховної Ради України з питань екологічної політики.
  • Вересень 1977 — вересень 1999 — учитель історії шкіл № 7, № 9, № 26 міста Чернівців, доцент, професор кафедри педагогіки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
  • Червень 2003 — серпень 2004 — керівник служби Міністра України у зв'язках з Верховною Радою України.
  • Серпень 2004 — червень 2005 — провідний науковий працівник відділу філософії освіти та освітніх технологій, НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України.
  • Червень — липень 2005 — перший заступник генерального директора, з липня2005 — генеральний директор ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

Депутат Чернівецької облради народних депутатів (19901994).

Член президії АПНУ (19972002).

Член НРУ (19892000), член Народний Рух України за єдність (20002002). 19951997 — член президії Центрального проводу НРУ, член президії Центрального проводу НРУ (з березня 1999). Співголова «Народного руху України за єдність» (листопад 20002002).

Член-кореспондент АПНУ (1997).

Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997 — липень 1998).

Член Координаційної ради з питань внутрішньої політики (з вересня 1998).

Голова Всеукраїнського об'єднання «Єдність-2000» (з березня 2000).

Академік Міжнародної слов'янської академії імені Яна Амоса Коменського (2003), іноземний член Російської академії освіти (2004).

Народний депутат України 2-го скликання з 11 травня 1994 до 3 квітня 1997 за Кіцманським виборчім округом № 437 Чернівецької області, висунутий трудовим колективом. Член фракції НРУ. Голова Комісії з питань екологічної політики (з червня 1994). На час виборів: начальник управління освіти Чернівецької облдержадміністрації. 1-й тур: з'явилось 89,0 %, «за» 59,67 %. 12 суперників (основний — Микулинський І. М., народився 1951; старший уповноважений Комітету з питань соціального захисту військовослужбовців при Кабінеті Міністрів України; 1-й тур — 11,73 %).

Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 за виборчим округом № 203 Чернівецької області. З'явилось 76,7 %, «за» 40,6 %, 14 суперників. На час виборів: народний депутат України, голова Чернівецької обласної державної адміністрації, член НРУ. Паралельно балотувався від НРУ, № 26 в списку. Член фракції НРУ (травень 1998 — лютий 2000, уповноважений представник, заступник голови фракції НРУ з березня 1999 до лютого 2000), позафракційний (лютий 2000 — березень 2001), член групи «Регіони України» (березень — листопад 2001), член фракції «Регіони України» (з листопада 2001). Член Комітету з питань науки і освіти (з липня 1998, з лютого 2000 — голова Комітету з питань науки і освіти).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від блоку «НРУ», № 2 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НРУ за єдність.

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 182 (20042005).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від партії «Відродження», № 23 в списку. На час виборів: генеральний директор ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», безпартійний.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада до 19 грудня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 150 в списку. На час виборів: провідний науковий працівник Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих АПНУ, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

18 грудня 2007 призначений міністром охорони навколишнього природного середовища України у другому уряді Юлії Тимошенко. Звільнений з посади 11 березня 2010 року.

Нагороди[ред.ред. код]

Відмінник народної освіти України (1981). Відмінник народної освіти СРСР (1983). Медаль імені Антона Макаренка (1988). Орден Святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня (УПЦ КП, грудень 1998). Орден «За заслуги» III ступеня (грудень 2000), II ступеня (червень 2008). Заслужений діяч науки і техніки України (з квітня 2009).

Родина[ред.ред. код]

Українець. Батько Георгій Олександрович (19191979) — робітник Киселівського цегельного заводу. Мати Анастасія Георгіївна (19281965) — колгоспниця колгоспу імені Чапаєва. Дружина Наталія Олександрівна (1959) — педагог, старший науковий працівник Інституту педагогіки та психології професійної освіти АПНУ. Син Олександр (1978) — працівник департаменту зовнішніх зв'язків консорціуму «Індустріальна група». Син Андрій (1984) — студент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Політичні переслідування[ред.ред. код]

5 квітня 2012 року був засуджений до 3 років позбавлення волі за перевищення влади і службових повноважень під час укладення з юридичною фірмою Astapov Lawyers угоди про надання Мінприроди консультацій під час розгляду суперечки в міжнародних юридичних інститутах щодо розірвання угоди, укладеної між урядом і компанією Vanco International ltd. про розробку шельфу Чорного моря[1]. Цим же вироком суду Філіпчука було позбавлено права займати посади в органах державної влади, пов'язані з організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов'язками строком на 3 роки, а також позбавлено 1 рангу державного службовця. Крім того, суд задовольнив цивільний позов Мінприроди та постановив стягнути з Філіпчука на користь держави близько 1,5 мільйона гривень заподіяних збитків.

20 червня з'явилась інформація про те, що Філіпчук відшкодував державі близько 1,4 мільйона гривень матеріального збитку. 21 червня апеляційний суд замінив призначене йому покарання у вигляді 3 років реального позбавлення волі на 2 роки в'язниці умовно[2].

7 квітня 2013 року Віктор Янукович підписав наказ про помилування Філіпчука [3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «МІНІСТРУ ТИМОШЕНКО ДАЛИ ТРИ РОКИ». Українська правда. 2012-04-05. Процитовано 2012-04-06. 
  2. «Екс-міністру Тимошенко за 1,4 мільйона дали умовно». Українська правда. 2012-06-21. Процитовано 2012-06-23. 
  3. http://news.mail.ru/inworld/ukraina/global/112/politics/12643033/?frommail=1 = Луценко не будет участвовать в президентской кампании

Посилання[ред.ред. код]