Немиря Григорій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Немиря
Григорій Немиря
2014

Віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції
Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент   Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Юлія Тимошенко

Народився 5 квітня 1960(1960-04-05) (54 роки)
місто Донецьк
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія ВО «Батьківщина».png
Професія історик, соціолог, політолог
Україна Народний депутат України
5-го скликання
безпартійний (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012

Григо́рій Миха́йлович Неми́ря (* 5 квітня 1960, місто Донецьк) — український політик, історик, політолог. Народний депутат України, заступник голови партії ВО «Батьківщина». Віце-прем'єр-міністр у другому уряді Юлії Тимошенко (2007–2010).

Вважається, що Немиря займається в команді Тимошенко міжнародними питаннями[1][2]. Називався «персональним міністром закордонних справ Тимошенко»[3] та «неофіційними послом Юлії Тимошенко і Батьківщини в Європейському союзі і США»[4].

Ранні роки та освіта[ред.ред. код]

Народився 5 квітня 1960 року в Донецьку[5]. У 1982 році закінчив історичний факультет Донецького державного університету[5]. З травня 1983 по грудень 1984 служив в армії[5].

З 1985 по 1988 рік навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1988 році захистив дисертацію на тему «КПРС і роззброєння: критичний аналіз совєтологічних інтерпретацій (друга половина 70-х — 80-ті роки)»[6], отримавши ступінь кандидата історичних наук[5].

Кар'єра[ред.ред. код]

З 1988 по 1992 рік Немиря був доцентом кафедри української історії та етнополітики Донецького державного університету, віце-президентом регіональної асоціації молодих істориків і політологів, у 1990–1991 році — доцентом Донецької державної академії управління[5].

У 1992 році заснував і очолив Центр політологічних досліджень при Донецькому державному університеті, яким керував до 1996 року[5]. У цей же час, з 1993 по 1996 рік, був докторантом Інституту соціології Національної академії наук, став організатором першої польсько-української школи соціологів[7]. У 1996 році був доцентом кафедри політології Донецького державного університету[5].

З 1996 по 1998 рік працював проректором Національного університету «Києво-Могилянська академія»[5]. З 1998 по 2008 рік завідував кафедрою європейської інтеграції Національної академії держуправління при Президентові України[5][8].

З 2001 по 2005 рік обіймав посаду голови правління «Міжнародного фонду „Відродження“», що входить до мережі фондів фінансиста і філантропа Джорджа Сороса[5][8]. Був директором Центру європейських та міжнародних досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головним редактором журналу «Нова безпека»[8]. Викладав в Інституті політичних досліджень у Бордо, Коледжі НАТО в Римі[5].

Немиря — член-кореспондент «Центру стратегічних і міжнародних досліджень» (CSIS, Вашингтон), член «Міжнародного інституту стратегічних досліджень» (IISS, Лондон) і дорадчої ради по Центральній і Східній Європі Freedom House[7].

Політика[ред.ред. код]

З Юлією Тимошенко на конгресі ЄНП у Бонні в 2009 році

У березні 2006 року Немиря пройшов до парламенту V скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко[8]. Зайняв посаду голови підкомітету з питань євроінтеграції та євроатлантичного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах[8]. Пізніше був обраний заступником голови парламентської фракції БЮТ[8]. Виконував роль радника Юлії Тимошенко з міжнародних питань, при цьому залишався безпартійним[8].

За підсумками дострокових парламентських виборів восени 2007 року став народним депутатом України VI скликання[8]. Після формування коаліції з НУНС і БЮТ отримав портфель віце-прем'єр-міністра з питань євроінтеграції[8]. Втратив посаду в 2010 році у зв'язку з відставкою уряду Тимошенко після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича[8].

Восени 2012 року в Інтернеті з'явився сайт nemyrialeaks.com, на якому, за твердженням його авторів, були опубліковані копії документів з інформацією про рахунки, якими Григорій Немиря протягом чотирьох років оплачував зі своїх офшорів піар-послуги британської компанії Ridge Consulting. Як повідомлялося, фахівець зі стратегічних комунікацій компанії Ridge Consulting Ніл Петті підтвердив, що виконував піар-роботу для ВО «Батьківщина» у період до жовтня 2011 року, а також допомагав партії на парламентських виборах 2012 року. Прес-секретар Немирі назвала появу сайту чорним піаром проти опозиції і особисто Немирі[9].

У листопаді 2012 року Подільський районний суд Києва відкрив провадження за позовом асоціації «Український правозахисний альянс» до Григорія Немирі щодо ненадання відповідей на інформаційний запит по послугах, які надавалися ВО «Батьківщина» іноземними компаніями. У грудні суд зобов'язав Немирю відповісти на запити асоціації[10]. У тому ж місяці заступник генерального прокурора України Ренат Кузьмін заявив, що прокуратура почала перевірку законності фінансування виборчих кампаній Блоку Юлії Тимошенко з 2007 по 2010 рік[11].

У грудні 2012 року Немиря в парламенті нового скликання очолив Комітет з питань європейської інтеграції[12].

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Людмила Іванівна — продюсер, режисер[8]. Син Михайло (1997 р. н.)[8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Генпрокуратура допитує людей із команди Тимошенко». Українська правда. 2011-04-22. Процитовано 2012-07-13. 
  2. Сергей Сидоренко (2012-03-13). «По соглашению согласия нет». Коммерсантъ Украина (російською). Процитовано 2012-07-13. 
  3. Сергей Лещенко (2007-12-21). «Орбиты правительства Юлии Тимошенко». Украинская правда (російською). Архів оригіналу за 2012-09-29. Процитовано 2012-07-13. 
  4. «Немыря: Процесс обсуждения санкций против Украины запущен». ЛІГА.Новости (російською). 2011-11-10. Архів оригіналу за 2012-09-29. Процитовано 2012-07-13. 
  5. а б в г д е ж и к л м «Немиря Григорій Михайлович». Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 2012-09-29. Процитовано 2012-07-13. 
  6. «КПСС и разоружение: критический анализ советологических интерпретаций (вторая половина 70-х - 80-е годы)». НБ ім. М.Максимовича. Архів оригіналу за 2012-09-29. Процитовано 2012-07-13. 
  7. а б «Немиря Григорій Михайлович». Політика і Культура. Архів оригіналу за 2012-09-29. Процитовано 2012-07-13. 
  8. а б в г д е ж и к л м н «Немыря Григорий Михайлович». ЛІГА.Досье (російською). 2010-03-11. Архів оригіналу за 2012-09-29. Процитовано 2012-07-13. 
  9. «В британской PR-компании подтвердили сотрудничество с "Батькивщиной", которая назвала это «черным пиаром»». УНИАН. 2012-11-06. Процитовано 2013-01-30. 
  10. «Немырю обязали рассказать о деньгах для пиара Тимошенко». УНИАН. 2012-12-05. Процитовано 2013-01-30. 
  11. «ГПУ заподозрила, что выборы БЮТ финансировались оффшорными компаниями». УНИАН. 2012-12-19. Процитовано 2013-01-30. 
  12. «РАДА ПОДІЛИЛА КОМІТЕТИ». Українська правда. 2012-12-25. Процитовано 2013-01-30. 

Посилання[ред.ред. код]