Тимошенко Юлія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Тимошенко

З певних причин ця сторінка захищена. Її можуть редагувати тільки зареєстровані користувачі.

Юлія Володимирівна Тимошенко
14-й Прем'єр-міністр України
Нині на посаді
На посаді з	18 грудня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Віктор Янукович
10-й Прем'єр-міністр України
Час на посаді:
24 січня 2005 — 8 вересня 2005
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Азаров Микола Янович
Наступник	Юрій Єхануров
Народилася	27 листопада 1960 (48 років) Дніпропетровськ, УРСР
Політична партія	"Батьківщина"

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (*27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 15-й та 18-й прем'єр-міністр України (у 2005 році і з 18 грудня 2007 року), лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»" та однойменного блоку. Кандидат економічних наук. Перша жінка прем'єр-міністр в історії України. Брала активну участь у Помаранчевій революції. За версією американського журналу Форбс у 2005 році визнана однією з трьох найпливовіших жінок в світі.^[1]

Зміст 1 Біографія 1.1 Ранні роки життя 1.2 Походження 1.3 Комерційна діяльність 1.4 Політична кар'єра 1.5 Прем'єр 1.6 Після прем'єрства 1.7 Друга помаранчева коаліція 2 Друге прем'єрство 3 2008 4 2009 5 Менеджерський стиль 6 Наукова діяльність 7 Нагороди й відзнаки 8 Родина 9 Оцінки 10 Прізвисько 11 Див. також 12 Примітки 13 Посилання

Біографія

Ранні роки життя

Юлія Григян народилася 27 листопада 1960 р. в Дніпропетровську в родині Людмили Миколаївни Телігіної та Володимира Абрамовича Григяна. Батько залишив сім'ю, коли дочці було лише 3 роки. Мати працювали вчителем в місцевій школі. Пізніше Юлія взяла ім'я матері — Телігіна, під яким вона і закінчила середню школу у 1977 р. Вже через два роки, у 1979 р. вона поступила на економічний факультет Дніпропетровсього державного університету за спеціальністю економіст-кібернетик.^[2]

У цьому ж 1979 році у віці 18 років вона познайомилася з 19-річним Олександром Тимошенком, а у 1980 році в них народилася дочка Євгенія. Після закінчення з відзнакою університету, за розподілом вона почала працювати інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі. У кінці 1980-х років — на початку розвитку кооперативів Юлія і Олександр Тимошенки позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили відеосалон. Прибутки від першого підприємства пішли на розвиток мережі салонів.

Походження

„Уродженка Дніпропетровська Юлія Тимошенко - змішаного російсько-вірменського походження^[3]. Прізвища її батьків - Телєгіна і Григян. Дійсно, тривалий час вважалося, що в жилах Тимошенко тече вірменська кров, адже її дівоче прізвище - Григян. Проте сама лідерка БЮТ спростувала ці чутки. "У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами - всі українці", - заявила вона. За словами Тимошенко, "через помилку співробітників паспортного столу Володимир Григяніс і перетворився на Григяна"^[4].

Знайти витоки прізвища Григяніс в Латвії дуже важко. В Латвії є прізвище Grigjanis, в даному разі по-російськи вимовляється як "Григьяніс". Але і таке прізвище в Латвії зустрічається украй рідко. Прямих аналогій з "Григяніс" в Латвії немає. З іншого боку, якщо слова прем'єра про те, що у неї по лінії батька - всі латиші до десятого коліна, є правильними, то таке прізвище в маленькій Латвії було б достатньо поширене. Інакше можна припустити, що в роду Григьяніс (Григяніс) всі десять поколінь народжувалися виключно дівчатка. Частіше в Латвії зустрічається варіант Grigjans - "Григьянс", але у такому разі на російську перекладається як знову-таки "Григян", тобто, якщо не типово вірменське, то, в усякому разі, точно не латвійське прізвище, але латишизоване^[5].

Український ресурс "Фраза" в статті, присвяченій етнічному корінню Тимошенко, писав: "Як з'ясувалося, батька Тимошенко, якого вона видає за латиша, звуть Володимир Абрамович Григян^[6][7]. Ми готові сперечатися на 5 кіло сала, що можна обійти всю Латвію (та і взагалі всю Прибалтику) і не знайти жодного прибалта на ім'я Абрам Григян (ім'я дідуся Тимошенко)... " І дійсно, латиські філологи, що займаються вивченням прізвищ, в один голос твердять, що ця форма прізвища не самостійна, а похідна від вірменського прізвища Григян. Якщо діда українського прем'єра звали Абрамом, то на орієнтовний період життя діда Юлії Тимошенко, тобто в передвоєнній Латвії, припала політика тотальної латишизації населення, коли практично всім давали латиські імена і прізвища. Тим більше, якщо ці люди були "корінними латишами в десятому коліні". Абрамом дід Тимошенко називатися просто не міг: він або не був латишем, або сам по собі є вигадкою.

На сьогоднішній день в столиці республіки Вірменія - Єревані зареєстрована всього одна сім'я з прізвищем Григян. Проте важливо, що в даному разі є абсолютно чіткий збіг з дівочим прізвищем Юлії Володимирівни, що фігурує в офіційних документах. За словами етнографа Лева Азатяна, Григяни - відомий "гердастан" (рід) в Карабаху, який має аристократичне походження. "Представники роду Григянів, в основному розселеного в Аскеранському районі, відважно брали участь в боротьбі з османами, зробили свій внесок в оборону Карабаху в 1918 - 1921 роках, брали участь в політичному опорі підпорядкуванню Карабаху Азербайджану в 1923 році і були репресовані за це в період сталінізму", - розповів Азатян. На сьогоднішній день в Нагірному Карабаху налічується декілька десятків сімей Григянов.

Разом з тим деякі джерела в наукових кругах Вірменії стверджують, що прізвище Григян часто зустрічається у бессарабських євреїв або циганів. В Молдавії знайти сучасників Тимошенко за прізвищем Григян також неможливо.

Комерційна діяльність

У 1989—1991 рр. Юлія Тимошенко стає комерційним директором молодіжного центру «Термінал», серед ініціаторів створення якого також був Олександр Турчинов.^[8]

Наступним підприємством, яке Тимошенко заснувала разом з чоловіком у 1991 р. стала «Корпорація Український Бензин» (КУБ), де була спочатку комерційним, а згодом і генеральним директором. Корпорація з часом перетворилася на промислово-фінансову корпорацію «Єдині Енергетичні Системи України» (ЄЕСУ). У 1995—1997 рр. Тимошенко стала президентом корпорації ЄЕСУ.

Діяльність компанії ЄЕСУ оцінюють неоднозначно. За версією Ю.В.Тимошенко, під її керівництвом «ЄЕСУ» вона вирішила складну економічну проблему: в 1995—1996 роках і першому півріччі 1997 року були ліквідовані багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, відновилися міжнародні економічні стосунки України з іншими державами в машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві та майже вдвічі збільшився потік української промислової продукції до Росії. Успішність компанії поступово стала перетворюватися на політичний фактор. Тому за вказівкою Л.Кучми корпорацію зруйнували, а проти її керівників порушили кримінальні справи.

З іншого боку, ЄЕСУ були піонером впровадження т.зв. толлінгових схем ухиляння від податків та вилучення обігових коштів підприємств. Фактична монополія, отримана ЄЕСУ на газовому ринку України пов’язується з корупційною співрацею ЄЕСУ та прем'єр-міністра України П.І.Лазаренка.^{[Джерело?]}

30 березня 1995 р. проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст.ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України ("контрабанда валюти"). 30 квітня 2002 року Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

Політична кар'єра

• 1996—1998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання) (Бобринецький виборчий округ №229 Кіровоградської області).

Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності

• 1998—2000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання) (виборчий округ №99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.
• Грудень 1999 р. — січень 2001 р. — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям менше половини проведеної електрики. Перед Тимошенко було поставлено завдання навести порядок в цій сфері.

Під час роботи в Кабінеті міністрів домагається виведення галузі з колапсу. В уряді ініціювала безпрецедентні кроки з декриміналізації ПЕКу. У 2000 році уряд виплатив населенню додатково 18 млрд. гривень. З них 9 млрд. грн були отримані за рахунок вилучення коштів з тіньової сфери, заборони бартеру та запровадження конкурентних принципів на енергоринку.

18 серпня 2000 року був затриманний, а 21-го - заарештований Олександр Тимошенко, - чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні колишнього президента корпорації "Єдині енергетичні системи України", віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Її звинуватили у контрабанді валюти через Запорізький аеропорт (1995) та підміні документів, а також в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Усі кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко, Олександра Тимошенко, друга дитинства Юлії Володимирівни Валерія Фальковича, були об'єднані в одне провадження зі справою єкс-премьєра України Павла Лазаренко. Тимошенко було висунуто звинувачення та призначена запобіжна міра у вигляді підписки про невиїзд.

• 19 січня 2001 р. — Указом Президента України Л.Кучми відправлена у відставку.

9 лютого 2001 року — стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

• 13 лютого 2001 р. — заарештована за санкцією Генеральної прокуратури України по звинуваченню в розкраданні (при перебуванні главою ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу.
• Березень 2001 р. — Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.
• 5-7 вересня 2001 р. — під час Економічного форуму у Криниці (Польща) представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів)
• Березень 2002 р. — на виборах до Верховної Ради України «Блок Юлії Тимошенко» здобув 7,2% голосів виборців. Очолює фракцію «Блоку Ю.Тимошенко» у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднує 24 народні депутати України
• Вересень 2002 р. — разом з О.Морозом і П.Симоненком очолює акцію «Повстань, Україно», спрямовану на підйом народу на опір режиму Кучми.^[9] В рамках акції здійснює тур багатьма містами України.
• 9 квітня 2003 р. — Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким визнано незаконним i скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження з усіх кримінальних справ закрито

• У серпні 2004 році Головна військова прокуратура Росії звинуватила Ю.Тимошенко в наданні хабара високим чиновникам Міністерства оборони РФ з метою укладення контракту на постачання будівельних матеріалів за явно завищеними цінами та оголосила Ю.Тимошенко в міжнародний розшук. На думку ряду експертів, ці звинувачення були пов'язані з опозиційністю Ю.Тимошенко до тодішнього українського уряду.
• Вересень 2004 р. — звернулася до суду зі скаргою на дії Генеральної прокуратури.

• 2004 — співзасновник коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, одна з лідерів «помаранчевої революції»

Прем'єр

• Січень 2005 р. — призначена виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.^[8]
• 4 лютого 2005 р. — Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).^[10]

Діяльність на посаді прем'єр-міністра мала неоднозначні оцінки та супроводжувалася швидким падінням темпів зростання ВВП та низкою криз (т.зв. бензинова, м'ясна, валютна, хлібна та ін. кризи).^[11]

• У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.
• 8 вересня 2005 р. — Віктор Ющенко підписав указ про відставку Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко. Одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
• 13 вересня 2005 р. — Президент України Віктор Ющенко звинуватив екс-прем'єра Юлію Тимошенко в зраді ідеалів Майдану та використанні посади прем'єра задля власних інтересів. В інтерв'ю інформагентству Associated Press він сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 мільярдів гривень боргів і використала посаду прем'єр-міністра, щоб домогтися їх списання.^[12]

«Багато речей, які робила прем'єр-міністр, відбувалися за лаштунками, і мали на меті вирішувати її проблеми» — сказав Віктор Ющенко.

Ющенко повторив свої попередні твердження, що Тимошенко діяла в інтересах окремих бізнесових кіл, і натякнув, що рішення, винесені урядом довкола реприватизації Нікопольського феросплавного комбінату, яким раніше володів зять екс-президента Кучми, Віктор Пінчук, «стали останньою краплею, яка примусила його відправити уряд у відставку».

Він сказав, що повністю заспокоївся після цього рішення і не очікує жодних несподіванок у приватизаційних справах.

«Вже четвертий день я приходжу на роботу зі спокійним сумлінням», — сказав Ющенко АП.

Водночас він сказав, що вітатиме повернення Тимошенко до уряду, якщо вона повернеться до принципів помаранчевої революції, які вона забула.

«Я думаю, якщо ми повернемося до цінностей, про які казали на Майдані, а не авантюризму, який був в уряді, я протяну мою руку кожному», — відповів Ющенко на обіцянку Тимошенко виграти парламентські вибори і повернутися в крісло прем'єра.

Ющенко визнав, що його популярність дещо впала, але причинами цьому він вважає свободу слова і преси, а також великі сподівання, які покладали українці на владу.

«Те, чого чекали люди, ще далеко не виконано» — сказав президент.^[13]

Після прем'єрства

• Вересень 2005 р. — невдовзі після відставки з посади прем'єр-міністра Генпрокуратура Російської Федерації зняла з Ю.Тимошенко всі обвинувачення.
• 18 листопада 2005 р. Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Юлії Тимошенко та членів її родини.

Опинившись поза урядом Юлія Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду яка повела боротьбу за владу як з старими противниками з табору Віктора Януковича, так і недавніми союзниками з табору Президента Віктора Ющенка^[14]

• 7 грудня 2005 р. в Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Юлії Тимошенко. На цьому з'їзді Ю.Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») й оголошує першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006 року. На відміну від інщих учасників виборів, БЮТ скільки можливо тримає у секреті решту списку, що дозволяє уникати критики за наявність у ньому сумнівних осіб.
• 26 березня 2006 на парламентських вибори до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко здобуває 22,27% голосів (5 млн. 648 тис. 345 осіб), отримав більшість у 14 регіонах України. БЮТ здобуває у Верховній Раді 5-го скликання 129 мандатів.

На думку Юлії Тимошенко, народ України висловив свою довіру демократичним силам — Блоку Юлії Тимошенко, блоку «Наша Україна» та Соціалістичній партії, — і тому саме вони мають формувати коаліцію. Однак із рішенням СПУ про блокування з Партією регіонів та Комуністами, Ю.Тимошенко та БЮТ приймає рішення про перехід до опозиції. Зокрема у ході другого засідання Загальнонаціонального круглого столу Ю.Тимошенко відмовилася підписувати запропонований Президентом України Універсал національної єдності, назвавши його «актом політичної капітуляції „помаранчевого“ табору».^[15]

• 2 жовтня 2007 Лідер БЮТ Юлія Тимошенко почала виконання своїх обіцянок перед виборцями з того, що не опублікувала декларацію про доходи за 2006 рік.^[16]

• 12 січня 2007 у результаті спільного пакетного голосування з Антикризовою Коаліцією в обмін на Закон про Імперативний мандат та Закон про опозицію фракція Блок Юлії Тимошенко долає Вето Президента на Закон про Кабінет Міністрів. Пакетне голосування стало початком політичної кризи 2007 року.

• 28 лютого 2007 — Юлія Тимошенко як лідер опозиції почала свій візит до США. В рамках візиту вона виступила в Центрі стратегічних досліджень в США (Center for Strategic & International Studies), провела зустрічі з екс-держсекретарем Мадлен Олбрайт, віце-президентом США Діком Чейні та радником американського президента з питань нацбезпеки Стівеном Хедлі, держсекретарем США Кондолізою Райс.

• 2 червня 2007 — Юлія Тимошенко подає заяву про вихід з фракції. Також склали загалом 168 мандатів члени партій БЮТ та НУ. Цей хід остаточно вирішив питання про розпуск Верховної Ради 5-го скликання та проведення дострокових парламентських виборів

Друга помаранчева коаліція

• 11 грудня 2007 Коаліція НУНС і БЮТ не змогла призначити Юлію Тимошенко прем’єр-міністром. Для прийняття рішення не вистачило одного голосу. «За» проголосували 225 депутатів при необхідних 226.^[17][18]
• 12 грудня з'явились повідомлення, що на Юлію Тимошенко готується ніби-то замах^[19]

Друге прем'єрство

18 грудня Юлія Тимошенко призначена прем'єр-міністром. "За" проголосували 226 депутатів, мінімально необхідна кількість.^[20]

Прем’єр Юлія Тимошенко пообіцяла, що Україна буде надійним транзитером газу в Європу, а новий уряд вивчить всі газові угоди з російськими партнерами. "Україна як транзитна держава буде виконувати свої зобов’язання по транзиту бездоганно. Ми не зірвемо жодного обсягу, жодного терміну. Я думаю, що країни Європейського Союзу будуть мати Україну, як надійного партнера", - сказала Тимошенко на брифінгу у Верховній Раді. "Всі газові питання будуть детально розібрані, будуть вивчені всі угоди, які поки що залишалися таємницею, вони не оприлюднювалися, не подавалися до парламенту для вивчення. Нам доведеться підняти весь масив документів, розібратися у ситуації", - додала вона.^[21]

11 липня 2008 року Партія регіонів спробувала провести через Верховну Раду рішення про недовіру уряду Тимошенко, проте набрати необхідну кількість голосів не змогла^[22].

2008

Докладніше у статті: Політична криза в Україні 2008

• 8 жовтня 2008 — Президент України Віктор Ющенко оголосив про розпуск Верховної Ради^[23]
• Указ №911/2008 був підписаний 9 жовтня і вступилв в силу з 10 жовтня,^[24] в указі встановлено дату виборів — 7 грудня 2008 року.
• 9 жовтня в эфірі 5 каналу Іван Кириленко, лідер фракції БЮТ, заявив, що Юлія Тимошенко готова скласти повноваження прем'єр-міністра як тільки, буде сформовано нову коаліцію у Веховній Раді,^[25] яка фактично склалась після голосування за внесення до порядку денного Ради законопроекту 3186 «Про внесення змін в Закон України „Про вибори народних депутатів“^[26]
• 21 березня 2008 Юлія Тимошенко приховує у Києві свою поразку^[27]

2009

• 5 лютого 2009 Верховна Рада не підтримала постанову про відставку уряду Тимошенко^[28].
• 10 лютого Президент Віктор Ющенко на засіданні РНБО виступив з різкою критикою Юлії Тимошенко і економічної політики її уряду. Прем'єр відкинула звинувачення^[29],^[30].
• 25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в свідомій маніпуляції курсом гривні^[31].
• 10 березня 2009 Юлія Тимошенко заявила, що поки вона прем'єр-міністр підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде^[32].
• 15 травня 2009 Прем’єр Юлія Тимошенко радить українцям тримати заощадження в гривні. Вона попередила, що криза ще «завдаватиме клопоту» країні не один місяць. «Але сьогодні немає ніякої необхідності тримати долари на руках, бо вони дешевшають, а гривня дорожчає», - сказала прем’єр.^[33].

Менеджерський стиль

Юлія Тимошенко зарекомендувала себе як жорсткий менеджер, здатний, згідно з її словами, на нестандартні кроки ^{[34] [35]}.

Наукова діяльність

• Кандидат економічних наук (автор понад 50 наукових праць).
• Відгук на дисертацію
• Додаток до відгуку на дисертацію
• Автореферат

Нагороди й відзнаки

• За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
• У вересні 2005 року одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
• У грудні 2005 р. під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму у Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів і антикорупціну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».
• На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися у Луганську нагороджена Орденом «Шахтарська слава» ІІІ ступеню (2008)^[36].

Родина

• Батько — Григян Володимир Абрамович
• Матір — Людмила Миколаївна Тєлєгіна
• Брати — ??
• Сестри — ??
• Чоловік — Тимошенко Олександр Геннадійович
• Діти
  • Донька — Карр Євгенія Олександрівна
  • Зять - Шон Карр

Оцінки

• ???? —Леоніда Кучми: «єдиний чоловік в українській політиці».^[37][38]
• 1997 — Ростислав Хотин: «Політиком року є Юлія Тимошенко з газових «Єдиних енергетичних систем». Саме ця молода симпатична дівчина є по суті могильником політичної системи та й політики як такої взагалі - більше немає смислу мати політичні погляди, чи платформу, чи взагалі займатися власне політикою - достаньо мати гроші».^[39]

Прізвисько

За аналогом до Принцеси Діани, яку називали Леді Ді, Юлію Тимошенко деколи називають Леді Ю^[40].

Див. також

• Перший уряд Юлії Тимошенко
• Другий уряд Юлії Тимошенко
• Блок Юлії Тимошенко

Примітки

Посилання

• Персональний сайт Юлії Тимошенко
• Сайт Блоку Юлії Тимошенко
• Громадська думка про Юлію Тимошенко — опитування Центру Разумкова

Попередник:	Прем'єр-міністр України	Наступник:
Микола Азаров		Юрій Єхануров

Попередник:	Прем'єр-міністр України 18 грудня 2007	Наступник:
Віктор Янукович		-