Тимошенко Юлія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлія Володимирівна Тимошенко
Юлія Володимирівна Тимошенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент   Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Попередник Віктор Янукович
Наступник Микола Азаров

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня 2005)
Президент Віктор Ющенко
Попередник Микола Азаров
Наступник Юрій Єхануров

Час на посаді:
30 грудня 1999 — 19 січня 2001
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр   Віктор Ющенко

Народилася 27 листопада 1960(1960-11-27) (53 роки)
Дніпропетровськ, УРСР
Політична партія ВО «Батьківщина».png
Чоловік Тимошенко Олександр Геннадійович
Професія політик
Релігія християнка східного обряду
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна 16 січня 1997 12 травня 1998
3-го скликання
Всеукраїнське об'єднання «Громада» 12 травня 1998 2 березня 2000
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 4 лютого 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (* 27 листопада 1960(19601127), Дніпропетровськ) — український політик, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 20072010); другий за значенням (після В.Ющенка) лідер «Помаранчевої революції» 2004; лідер партії «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“», та «Блоку Юлії Тимошенко». Перша жінка-Прем'єр-міністр в історії України. Кандидат економічних наук. За версією журналу Форбс, була третьою за впливовістю жінкою світу у 2005.[1] 29 березня 2014 з'їзд ВО «Батьківщина» висунув її кандидатуру на позачергові (25 травня 2014) вибори Президента України.[2]

Зміст

Родина

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна»[3].

Батько, Володимир Абрамович Грігян народився 3 грудня 1937 в Дніпропетровську, латиш.[4] В 1940-ві під час німецької окупації проживав з матір'ю в Дніпропетровську. Його мати — Марія Йосипівна Грігян (1909 р. н.).

Дід по лінії батька, Абрам Кельманович Капітельман (1914 р. н.), після закінчення Дніпропетровського університету в 1940 році, був направлений на роботу в Західну Україну (в розпорядження відділу народної освіти Івано-Франківської області), де відпрацював лише одну навчальну чверть директором державної школи в місті Снятині[4]. Восени 1940 був мобілізований в армію, загинув на фронті 8 листопада 1944, мав звання «старшого лейтенанта зв'язку»[4].

Прадід по лінії батька, Йосип Йосипович Гріган, латиш (лит. Grigan[5][6]), народився в Ризі в 1884. В 1914 переїхав в Катеринослав (Дніпропетровськ), де працював провідником на залізниці (на станції «Лоцманка» у Дніпропетровську). Вперше був арештований в 1937 році; повторно заарештований в 1938 і був репресований (за листи з Латвії; в матеріалах карної справи йому інкримінували: «Гріган, дискредитуючи радянську владу серед робітників, вихваляв добре життя робітничого класу фашистських країн Німеччини й Польщі»)[4]. Відбув 10 років таборів (1938–1948); реабілітований в 1963 році[4]. Його дружина — Гріган Олена Тітовна, 1893 р. н., українка, з села Мартинівка (Кишеньківського повіту Полтавської губернії)[4].

Матір, Телегіна Людмила Миколаївна (дівоче прізвище Нелєпова, народилася 11 серпня 1937 в Дніпропетровську). Згідно з дослідженнями Антоніни Ульяхіної (сестри Людмили Миколаївни): «Ми бачили документи, що її (Юліії Володимирівни) прадід Єрофєй Неліпа — козак» з Запоріжжя, під час служби в армії прізвище записали — «Нелєпов»[7].

Чоловік, Тимошенко Олександр Геннадійович (народився 11 червня 1960) — одружився з Юлією в 1979. Займається підприємництвом з 1990-х. В січні 2012 отримав політичний притулок в Чехії.

Донька, Тимошенко Євгенія Олександрівна (народилася 20 лютого 1980). Закінчила Лондонську школу економіки за спеціальностями політика та філософія. Займається підприємництвом.

Колишній чоловік Євгенії Тимошенко (був одружений з Євгенією з осені 2005 до початку 2012 року)[8] — британець Шон Карр (англ. Sean Carr; 10 серпня 1968) — рок-музикант (лідер достатньо популярної у Великій Британії рок-групи «Death Valley Screamers»); власник кількох невеликих магазинів у Великій Британії.[9].

Дитинство, освіта, перше робоче місце

Коли Юлі було 3 роки, батько залишив сім'ю. В 1977 закінчила в Дніпропетровську середню школу № 37&. Перед закінченням школи змінила прізвище Грігян на Телегіна[10]. В 1979 одружилася і перейшла на прізвище чоловіка — Тимошенко.

У 1978 вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту.[11][12]

У 1979 перевелася до Дніпропетровського державного університету, на економічний факультет (для отримання кваліфікації «економіст-кібернетик»). У 1980 після народження дитини відновилася на навчання за спеціальністю «економіка праці». У 1984 закінчила університет і отримала диплом з відзнакою з кваліфікацією «інженер-економіст».[Джерело?] За розподілом у 1984–1988 працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ, ДніпроМаш) у Дніпропетровську, на посаді інженера-економіста.

У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи». Кандидат економічних наук.[Джерело?]

Перший бізнес

У 1988 (на початку розвитку кооперативів) Юлія і Олександр Тимошенки відкрили кооператив — пункт відеопрокату. Александр Фідель пише:[13][14].

В 1988 р. подружжя Юлія та Олександр Тимошенко відкрили „пункт відеопрокату“… Є всі підстави вважати, що істотно допоміг молодій сім'ї почати свою справу свекор — Геннадій Тимошенко, який наприкінці 80-х керував мережею обласного кінопрокату.

В 1989 р. під егідою Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ був створений молодіжний центр „Термінал“, комерційним директором якого стає Юлія Тимошенко. Центр отримав статус „комсомольської госпрозрахункової організації“, а відрахування від його діяльності… поповнювали комсомольську скарбницю. Згідно зі статутом ця структура займалася все тим же відеопрокатом — «культурними програмами та відео» і розташовувалася у літньому кінотеатрі Парку ім. Шевченко (Дніпропетровськ)… До речі, очолював у той час Дніпропетровський обком комсомолу Сергій Тігіпко, а заввідділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу був Олександр Турчинов

«Первинний капітал», який був зароблений в «Терміналі», дозволили Тимошенкам зайнятися ще одним бізнесом — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ) Костянтина Борового.

А в 1991 вона разом із чоловіком організувала спільне підприємство "Корпорація «Український бензин» (СП КУБ), ставши спочатку комерційним, а потім генеральним директором[13]. Корпорація однією з перших почала забезпечувати українських споживачів нафтопродуктами.[15]

Комерційна діяльність (1991–1996)

У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Була обрана саме форма «перереєстрації», щоб зберегти податкові пільги компанії КУБ (компанія КУБ мала пільги як «компанія з іноземними інвестиціями»).

У 19951996 Ю.Тимошенко була президентом корпорації ЄЕСУ, яка досягла річного обсягу продажів в $ 11 млрд і, користуючись підтримкою Павла Лазаренка[16][17] (в 1995–1996 віце-прем'єр з паливно-енергетичного комплексу, у 1996–1997 прем'єр-міністр України), мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

30 березня 1995 проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

Політична кар'єра (1996–2003)

19961998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області).[18] Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.

1997 — перший заступник лідера Всеукраїнського об'єднання «Громада» Павла Лазаренка[19]

19982000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.

У березні 1999 Ю.Тимошенко організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у Верховній Раді України.[20] Була одним із засновників політичної партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», створеної у липні 1999. 18 грудня того ж року на другому з'їзді ВО «Батьківщина» Ю.Тимошенко була обрана головою партії.[21]

Грудень 1999 — січень 2001 — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка.

18 серпня 2000 був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні Юлії Тимошенко як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України». Їй було висунуто звинувачення в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та призначено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Юлія Тимошенко (2002)

19 січня 2001 Указом Президента України Л.Кучми Ю.Тимошенко була відправлена у відставку.[22]

9 лютого 2001 Ю.Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади олігархічний корумпований режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 було оприлюднене «Звернення до українського народу» Президента України Л.Кучми, Голови Верховної Ради І.Плюща та Прем'єр-міністра В.Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму. «Лідери цього строкатого конгломерату, ображені за власні політичні поразки і провали, справді шукають порятунку. Тільки не для держави, не для нації, а для самих себе — від політичного банкрутства та забуття. А дехто — і від кримінальної відповідальності», — заявляли Л.Кучма, І.Плющ та В.Ющенко.[23] Того ж дня Ю. Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді глави ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.

9 серпня 2001 рішенням Києво-святошинського місцевого суду Київської області був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко.[24] Згодом це рішення підтримали Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. 30 квітня 2002 Києво-святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо О. Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення.

9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.

5 —7 вересня 2001 під час Економічного форуму в Криниці (Польща) Ю.Тимошенко представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів).

У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Юлії Тимошенко.

У березні 2002 на виборах до Верховної Ради України Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2% голосів виборців. Лідер Блоку очолює фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднала 24 народні депутати України.

У вересні 2002 Ю.Тимошенко разом з іншими опозиційними лідерами очолювала акцію «Повстань, Україно!», спрямовану на організацію загальнонародного опору режиму Кучми.[25] В рамках акції здійснює тур багатьма містами України та збирає багатотисячні мітинги.

Президентські вибори і Помаранчева революція (2004)

Докладніше у статті Вибори Президента України 2004
Докладніше у статті Помаранчева революція

2 липня 2004 Блок «Наша Україна» та БЮТ утворили коаліцію «Сила народу». Відповідну угоду підписали лідери блоків — Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.[26] Вони закликали СПУ на чолі з Олександром Морозом приєднатися до коаліції.[27] Домовленості між учасниками коаліції включали обіцянку В.Ющенка призначити Ю.Тимошенко Прем'єр-міністром у разі його перемоги на президентських виборах.

4 липня 2004 відбулося висунення Ющенка в президенти на Співочому полі в Києві. Одночасно кандидатами на президентський пост стали представник влади — Прем'єр-міністр Віктор Янукович, голова СПУ Олександр Мороз та низка інших політиків.

За результатами голосування на президентських виборах 31 жовтня 2004 в другий тур вийшли В.Ющенко та В.Янукович.[28] Про підтримку В.Ющенка у другому турі заявили екс-кандидати в президенти — лідер СПУ Олександр Мороз, голова Партії промисловців і підприємців Анатолій Кінах і голова Християнсько-ліберальної партії Леонід Черновецький. На бік В.Ющенка став громадський штаб ще одного колишнього кандидата в президенти, мера столиці Олександра Омельченка, а також представники Демократичної платформи Народно-демократичної партії України і депутати парламентської групи «Центр».[29]

Напередодні другого туру виборів опозиційна коаліція оголосила про те, що проводитиме паралельний підрахунок голосів на Майдані Незалежності. Для цього буде встановлено велику сцену, де виступатимуть лідери опозиції, та 27 наметів. Передбачаючи фальсифікацію виборів та необхідність захищати народне волевиявлення, Ю.Тимошенко закликала людей з 20-ї години 21 листопада приходити на Майдан, а 22 листопада збиратися там «усім народом». Вона звернулася до мешканців інших міст і сіл із закликом «брати теплий одяг, сало з хлібом, цибулю і часник — і їхати в Київ». Також Ю.Тимошенко попередила, що після запланованого владою оголошення Януковича Президентом «підуть телеграми від відповідних лідерів іноземних держав, щоб потім не відходити від оголошеного переможця».[30]

21 листопада 2004, коли стало зрозуміло, що вибори сфальсифіковано, опозиція закликала громадян до всенародного протесту. 22 листопада в багатьох містах України розгорнулися масові акції. Найбільша з них відбувалася на Майдані Незалежності в Києві.[31] Того дня на Майдані Незалежності зібралося близько 150 тисяч людей. Уздовж Хрещатика було встановлено сотні наметів.[32] Мітинги відбувалися також біля Верховної Ради та Адміністрації Президента.

Масові мирні протести проти фальсифікації президентських виборів-2004 дістали назву «Помаранчева революція».[33]

Про невідповідність виборів міжнародним демократичним стандартам та необхідність перегляду їх результатів рішуче заявила низка європейських країн та Євросоюз у цілому[34][35], США[36][37], Канада, ОБСЄ[38][39], Рада Європи[40], НАТО[41] та інші міжнародні організації.

Тим часом Президенти Росії[42], Білорусі[43], Казахстану та Вірменії[44] привітали Януковича з перемогою.

25 листопада був створений Комітет національного порятунку з 30 осіб — «народний орган захисту Конституції України» — одним із керівників якого стала Юлія Тимошенко.[45]

27 листопада Верховна Рада України визнала результати виборів такими, що не відповідають волевиявленню громадян, та висловила недовіру ЦВК.[46] Цього дня протести в столиці були наймасовішими: за оцінками МВС і міжнародних спостерігачів, на Майдані Незалежності, Хрещатику, біля Верховної Ради, Кабміну, Адміністрації Президента й ЦВК стояло близько 1,5 мільйона демонстрантів.[47]

28 листопада прихильники Януковича провели в Сєвєродонецьку «з'їзд депутатів усіх рівнів» під гаслом створення «автономної південно-східної республіки». Юлія Тимошенко від імені Комітету національного порятунку оголосила ультиматум Л.Кучмі, в якому, зокрема, були поставлені вимоги щодо звільнення Януковича з посади Прем'єр-міністра за сприяння фальсифікації виборів і участь у сепаратистських акціях та щодо внесення на розгляд парламенту кандидатур нового складу Центрвиборчкому.[48]

3 грудня Верховний Суд України ухвалив рішення про визнання недійсними результатів другого туру президентських виборів та визнав неправомірними дії ЦВК щодо встановлення результатів повторного голосування. Суд скасував постанову ЦВК від 24 листопада «Про результати виборів Президента України 21 листопада 2004 року та обрання Президента України». У рішенні суду було сказано, що повторне голосування повинно відбутися 26 грудня.[49]

8 грудня Верховна Рада затвердила новий склад Центральної виборчої комісії.

У результаті повторного голосування у другому турі виборів Президента України 26 грудня 2004 перемогу отримав В.Ющенко з результатом 51,99% голосів. В.Януковича підтримали 44,2% виборців.[50]

28 грудня ЦВК опрацювали 100% бюлетенів. Виступаючи на Майдані Незалежності, Ю.Тимошенко, яку ведучий мітингу назвав «душею української революції», привітала всіх з остаточною перемогою.[51]

Напередодні Нового року Янукович подав у відставку з посади Прем'єр-міністра.[52]

Перше прем'єрство (2005)

Ю. Тимошенко на сцені Майдану, поруч з іншими лідерами Помаранчевої революції (листопад 2004)
Докладніше у статті Перший уряд Юлії Тимошенко

24 січня 2005 р. призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).[53]

Варто зазначити, що в цьому кабміні Тимошенко-2005 не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко (лише посаду керівника СБУ зайняв А. Турчинов).

Основними моментами, які характеризували внутрішньоекономічну діяльність кабінету міністрів Юлії Тимошенко, стали:

  • Підвищення зарплат, пенсій, стипендій — в півтора-два рази (у вересні-2005 порівняно з червнем-2004)[54][55].
  • в 2005 р. уряд в 12 разів підвищив розмір «одноразової допомоги при народженні дитини»: до 1.1.2004 — 320 ₴; Після 1.1.2004 — 684 ₴; 1.4.2005 — 8497 , 6 ₴; 1.1.2008 — 12240 ₴ (на першу дитину), 25000 ₴ (на другу), 50000 ₴ (на третю)[56].
  • Кампанія «Контрабанда — стоп», та виведення з тіні «олігархічного бізнесу». У той же час, ці «дії з припинення контрабанди» зачепили частину середнього бізнесу.
  • Заяви про необхідність масової реприватизації 3000 підприємств[57]. У результаті державі було повернуто контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом «Криворіжсталь» (який перепродали в жовтні-2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд дол.; а за увесь період приватизації 1991–2004 «надходження від приватизації в Україні» склали лише 8.5 млрд дол.). 16 червня 2005 президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Володимир Литвин і Юлія Тимошенко підписали меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації; після підписання документа Віктор Ющенко заявив, що «українська влада поставила крапку у дискусії з проблемних питань приватизації».
  • У квітні-травні 2005 — пройшли так звані «бензинова, цукрова, м'ясна кризи» — коли ціни (на цукор і бензин) за 2-3 тижні піднімалися на 30% −50%. Ці «кризи» мали ознаки «картельної змови» — уряд Тимошенко повернув ціни на колишні рівні через місяць-півтора (діючи, в основному, ринковими методами — «товарними інтервенціями»):
 — «М'ясна криза» була викликана тим, що Тимошенко в перші місяці свого прем'єрства — підвищила зарплати та пенсії в півтора рази. Це викликало зростання попиту на м'ясо; Уряд зняв мито на ввезення м'яса, спекулятивні ціни впали, але політичні опоненти Тимошенко продовжували критикувати Тимошенко (мовляв, «в Україну завозять переморожене м'ясо, обрізки»). Водночас, Уряд прийняв рішення про значне збільшення виробництва м'яса птиці; внаслідок реалізації цієї програми — через кілька років Україна перетворилася з імпортера в експортера «курячого м'яса».
 — «Цукрова та бензинова кризи» мали ознаки «картельної змови, яка призвела до стрибка цін на 30% — 50%».[58] Уряд організував завезення партії тростинного цукру; та відмінив мита на ввіз нафтопродуктів в Україну. І за місяць-два ціни повернулися на минулий рівень. Окрім того, «цукрову кризу» розслідував Антимонопольний комітет, який (аж через рік, в квітні 2006 року, за уряду Єханурова) прийняв рішення, що «цукрова криза» була «змовою монополістів» (серед яких був і секретар РНБО Петро Порошенко); і нарахував на винуватців штрафи понад 20 млрн.
 — Під час «бензинової кризи» Ющенко (на засіданні РНБО, в травні 2005) вперше в різкій формі зробив зауваження Тимошенко за «тиск на оптових продавців бензину».

У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.

В вересні-2005 (вже після відставки з посади прем'єр-міністра) Юлія Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща).

24 серпня на День Незалежності України у виступі на Майдані президент Ющенко назвав уряд Тимошенко «найкращим». Однак, через два тижні (після заяви про відставку О. Зінченка, який звинуватив Порошенка в «корупції та змові») — 8 вересня 2005 Віктор Ющенко відправив уряд Юлії Тимошенко у відставку у зв'язку з конфліктами всередині виконавчої гілки влади. Ющенко стверджував, що Тимошенко діяла в інтересах окремих бізнесових кіл, зокрема, мовляв, рішення Уряду щодо реприватизації Нікопольського феросплавного комбінату (яким раніше володів зять екс-президента Кучми, Віктор Пінчук) «стали останньою краплею, яка примусила Ющенка відправити уряд у відставку».

13 вересня 2005 р. Президент України Віктор Ющенко звинуватив екс-прем'єра Юлію Тимошенко в зраді ідеалів Майдану. В інтерв'ю інформагентству Associated Press він сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 мільярдів гривень боргів і використала посаду прем'єр-міністра, щоб домогтися їх списання,[59]

Конфлікти у владі

Найвиразнішим прикладом «конфлікту у владі в 2005 році» були намагання Президента України Віктора Ющенка та секретаря РНБО Петра Порошенка — перетворити РНБО у «Другий Кабмін», який би дублював роботу Уряду.

В опозиції (2005–2007)

Ю. Тимошенко з розпущеною косою, у Верховній Раді України, 11 січня 2007[60] — в цей день БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Верховної Ради, про цей день політолог Фесенко сказав: «Розпустивши косу, Тимошенко зав'язала інтригу 2007 року»

У вересні 2005, невдовзі після відставки Юлії Тимошенко з посади Прем'єр-міністра, Генпрокуратура Російської Федерації зняла з неї всі обвинувачення. 11 листопада 2005  Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Ю.Тимошенко та членів її родини.[61]

Опинившись поза урядом, Юлія Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору Віктора Януковича, так і з недавніми союзниками з табору Президента Віктора Ющенка[62]

7 грудня 2005  в Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Юлії Тимошенко. На цьому з'їзді Ю.Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») та оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006. 26 березня 2006 на виборах до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко здобуває 22,29% голосів (5 млн 652 тис. 876 осіб), отримавши найбільшу підтримку в 14 регіонах України.[63] БЮТ здобуває у Верховній Раді 5-го скликання 129 мандатів.

У результаті політичних інтриг та боротьби партнерів БЮТ — Блоку «Наша Україна» і Соціалістичної партії України — за повноваження було зруйновано домовленості про створення Коаліції демократичних сил.[64] Розгорнулася боротьба за посаду Голови Верховної Ради, на яку претендували лідер соціалістів Олександр Мороз та «нашоукраїнець» Петро Порошенко. Після тривалих переговорів СПУ всупереч коаліційним домовленостям висунула кандидатуру О.Мороза на пост спікера, вийшла з Коаліції демократичних сил і взяла участь у формуванні (7 липня 2006) «Антикризової коаліції» разом із Партією регіонів та комуністами.[65]

3 серпня 2006 Ю.Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом України В. Ющенком «Універсал національної єдності» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів, та на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича Прем'єр-міністром), назвавши Універсал «актом зради».[66] У вересні 2006, після створення «Кабміну Януковича», призначеного «правлячою коаліцією» Партії регіонів, соціалістів і комуністів, до якої неформально приєдналася «Наша Україна» В. Ющенка (в «КабМіні Януковича» було вісім міністрів від Ющенка і «Нашої України») — БЮТ приймає рішення про перехід в опозицію.

12 січня 2007 — «пакетне голосування» «Антикризової коаліції» та БЮТ: було подолане вето Президента на закон про Кабінет Міністрів в обмін на запропоновані БЮТ закони про парламентську опозицію та про імперативний мандат депутатів місцевих рад (див. «Політична криза в Україні 2007»).

28 лютого — 2 березня 2007 Юлія Тимошенко перебувала з візитом у США. Основна мета візиту полягала в тому, щоб донести до американського керівництва (Тимошенко зустрічалася з віце-президентом Діком Чейні, держсекретарем Кондолізою Райс, радником президента Буша з національної безпеки Стівеном Хедлі) «головну проблему в українській політиці»: дії Януковича, спрямовані на неконституційне розширення «правлячої коаліції», можуть призвести до фактичного усунення від влади Ющенка. Виходом із цієї ситуації, на думку Тимошенко, повинні були стати розпуск Верховної Ради (згідно з положеннями чинної Конституції) й дострокові парламентські вибори. Крім зустрічей з високопоставленими членами адміністрації Буша, Юлія Тимошенко виступила в «Центрі стратегічних та міжнародних досліджень» (Center for Strategic & International Studies) і «Національному прес-клубі», а також отримала нагороду впливової неурядової організації «Conservative Political Action Conference» за «внесок у розвиток демократії».

31 березня 2007 в Києві за ініціативою й під керівництвом Ю.Тимошенко та БЮТ відбувся «Стотисячний Майдан»[67] (де також були присутні В. Кириленко і Ю. Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.

2 квітня 2007 Президент Ющенко видав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради» — у зв'язку з тим, що Партія регіонів порушила Конституцію (стаття 83) й почала залучати до «правлячої коаліції» не обрані народом фракції, а окремих депутатів-перебіжчиків. Тобто ПР намагалась створити конституційну більшість у 300 голосів, що дало б їй (і Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати вето Президента, а значить — приймати закони без волі глави держави. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради Юлія Тимошенко та 169 депутатів фракцій БЮТ та НУНС 2 червня 2007 подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду неповноважною. Цей хід був додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України та проведення дострокових парламентських виборів. Ці вибори були проведені 30 вересня 2007; за їх результатами, більшість у 229 голосів набрали фракції БЮТ і НУНС.

Друге прем'єрство (2007–2010)

18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.[68]

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко (Київ, 1.4.2008)

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009.

18 грудня 2008 Тимошенко вперше звинуватила Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка — у змові з керівництвом НБУ, що призвело до падіння курсу національної валюти до рівня 8 грн за долар США.[69]

Розгорталася газова криза (детальніше — в розділі «Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008–2009»).

Ю.Тимошенко на зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14.2.2008)

у лютому 2008 партія "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», очолювана Юлією Тимошенко, стала асоційованим членом Європейської народної партії (ЄНП) — найбільшої партійного об'єднання Європи, яке є союзом центристських та християнсько-демократичних партій континенту.[70]

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в продовженні свідомого маніпулювання курсом гривні[71]. Наприкінці березня 2009 Тимошенко заявила, що поки вона Прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.[72] 15 травня 2009 прем'єр Юлія Тимошенко відзначила стабілізацію курсу національної валюти.[73].

Серед успіхів Кабінету Ю. Тимошенко:[74][75]

  • антикризова підтримки базових галузей промисловості;[76][77][78]
  • перехід на прямі торгівельні відносини з РФ у газовій сфері;[79]
  • рекордні урожаї зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК;[80][81]
  • відродження космо- та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки Ан;[82][83][84]
  • отримання Україною 16 травня 2008 повноправного членства в СОТ;[85]
  • розробка путівника щодо асоціації з ЄС і щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ);[86]
  • рішення УЄФА про проведення Євро-2012 в Україні;[87]
  • запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань для вступу до вищих навчальних закладів.[88]
  • заснування інституту Уповноваженого Кабінету Міністрів з питань боротьби з корупцією[89] та ухвалення пакету антикорупційних законів і нормативних актів уряду[90][91]
  • своєчасна виплата зарплати бюджетникам, пенсій та стипендій,[92]
  • стабільні тарифи на природний газ та електроенергію для населення,[93][94]
  • повернення коштів вкладникам проблемних банків,[95][96]
  • додаткові доплати вчителям, медикам та бібліотекарям,[97] значно збільшити допомогу при народженні дитини,[98]
  • безкоштовне виділення близько 6 тис. квартир черговикам,[99]
  • виплата часткових компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян,[100][101]
  • безоплатне оформлення актів власності на землю.[102]

Ю.Тимошенко особисто очолила боротьбу з «газовою» та «земельною» мафією, яка закінчилась у першому випадку усуненням корупційного посередника з постачання природного газу з Російської Федерації в Україну (РосУкрЕнерго),[103] а в другому — започаткуванням безкоштовного оформлення та видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки.[104]

Основні результати діяльності кабінету Тимошенко в економіці

  • За час прем'єрства Тимошенко зовнішній борг зріс з 12,31% ВВП в 2007 році до 35,38% в 2009[105];
  • У 2008 році гривня девальвувала на 60% з приблизно 5 грн. до 8 грн. за 1 долар США;
  • В 2009 році ВВП України скоротився на 14,8%[106];
  • В 2008 і 2009 роках інфляція на Україні склала 25,2% і 15,9% відповідно.[107]

Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008–2009

Володимир Путін і Юлія Тимошенко в листопаді 2009 р.

Передумови газової кризи 2009 були закладені ще у 2006 (за уряду В.Януковича), коли Україна почала купувати в Росії газ через посередника — зареєстровану у Швейцарії компанію «РосУкренЕрго», якою володіли російський «Газпром» (50%) і українські бізнесмени Дмитро Фірташ (45%) та Іван Фурсін (5%).[108] Є відомості про те, що ця компанія пов'язана з відомим кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем (Сергієм Шнайдером), якого вважають реальною силою, що стоїть за мільярдером Фірташем.[109][110][111]

Після повернення Юлії Тимошенко на посаду прем'єра у 2007 було ініційовано перехід на прямі стосунки між Україною та РФ у газовій сфері. Меморандум від 2 жовтня 2008, підписаний Путіним і Тимошенко, передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки.[112]

Приводом для нового газового конфлікту послужила відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008. Ю.Тимошенко повідомила, що ці кошти «Газпрому» заборгувала не Україна, а саме компанія «РосУкрЕнерго». Прем'єр вимагала розібратися з корупцією в газовому секторі та перейти на прямі прозорі контракти з РФ.[113]

Компанії «РосУкрЕнерго», що діяла, зокрема, через секретаріат Президента Ющенка, вдалося зірвати підписання газових договорів, яке було намічене на 31 грудня 2008. Голова правління «Газпрому» Олексій Міллер заявляв, що трейдер «РосУкрЕнерго» зривав переговори «Газпрому» з «Нафтогазом України»: «Так, дійсно, наприкінці грудня прем'єр-міністри Росії і України дійшли згоди, і наші компанії були готові домовитися про ціну газу $ 235 за 1000 куб. м. за умови спільних експортних операцій з території України. RosUkrEnergo тоді запропонувало купувати газ для України за ціною $ 285».[114] 31 грудня Президент України Ющенко дав пряму вказівку керівнику «Нафтогазу України» Олегу Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви.[115] Це рішення Ющенка зумовило перехід кризи в активну фазу.[116]

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко 14 січня 2009 заявила: "Переговори, які успішно рухалися з 2 жовтня щодо забезпечення України природним газом за ціною 235 доларів для українських споживачів і транзит у межах 1,7 — 1,8 долара, — ці переговори було зірвано тим, що, на жаль, українські політики намагалися зберегти «Росукренерго» як тіньового корупційного посередника між Україною та Росією… Переговори, які проводилися між двома прем'єр-міністрами, а потім між НАК «Нафтогазом» і «Газпромом» руйнувалися тими політичними силами в Україні, які отримали і планують отримувати корупційну вигоду від роботи «Росукренерго».[117]

Президент Росії Дмитро Медведєв 17 січня 2009 заявив: «Я вважаю, що ми з нашими українськими партнерами цілком можемо торгувати без посередників, особливо без посередників, що викликають великі сумніви в української громадськості… Проблема полягає в тому, що деякі учасники переговорів відстоювали необхідність збереження посередника і посилалися на інструкції, одержані нагорі».[118]

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[119] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України.[120] 8 січня 2009 прем'єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів.[121]

З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ.[122] 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди.[123]

18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне:

  1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України».
  2. Усунення непрозорих посередників.
  3. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн.
  4. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.

Відповідно до нових газових контрактів середня ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.[124][125]

Вибори Президента України 2010

Докладніше у статті Вибори Президента України 2010

7 червня 2009 року в телезверненні до народу Ю.Тимошенко оголосила про рішення балотуватися на пост Президента України.[126]

12 вересня 2009 великим концертом на Майдані Незалежності в Києві розпочався всеукраїнський тур під назвою «З Україною в серці» на підтримку майбутнього кандидата в президенти Ю.Тимошенко. До участі в турі були залучені популярні українські музичні виконавці.[127]

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», який відбувався на Майдані Незалежності, одностайно проголосували за висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко.[128] При цьому були присутні близько 200 тис. громадян. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.[129]

У першому турі президентських виборів 17 січня 2010 Ю.Тимошенко здобула друге місце, отримавши 25,05% голосів, В.Янукович отримав 35,32%.[130] Таким чином, Тимошенко і Янукович пройшли в другий тур.

За чотири дні до другого туру, 3 лютого 2010, депутати Верховної Ради — члени фракцій Партії регіонів, Компартії, блоку «Наша Україна — Народна самооборона» та позафракційні — на спеціально скликаній позачерговій сесії парламенту ухвалили зміни до закону про вибори Президента, що стосувалися принципів формування та організації роботи виборчих комісій.[131] БЮТ заявив, що ці зміни створюють передумови для масштабної фальсифікації виборів. Юлія Тимошенко закликала Президента накласти вето на ухвалений закон.[132] З таким же закликом звернулася до В.Ющенка і колишня співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен. У її зверненні відзначалося, що «Партія регіонів знову, як і у 2004 році, намагається створити умови для фальсифікації виборів».[133] Незважаючи на це, Президент Ющенко підписав закон.[134] Це викликало міжнародну критику, зокрема, з боку Ради Європи[135], та Гельсінської Комісії при Конгресі США.[136] Комітет виборців України заявив, що в змінах до закону про вибори «закладені найбільші загрози демократичності при проведенні другого туру».[137]

За результатами другого туру, який відбувся 7 лютого 2010, Віктор Янукович став Президентом України — за офіційними даними ЦВК, його підтримали 48,95% виборців, за Юлію Тимошенко проголосували 45,47%.[138] Ю.Тимошенко перемогла у 17 (з 27-ми) регіонах України: у західних, центральних, північних областях та в м. Києві.[139]

Блок Юлії Тимошенко негайно заявив про масові системні порушення під час голосування та підрахунку голосів у другому турі.[140][141][142][143]

10 лютого 2010 Янукович закликав Тимошенко припинити боротьбу та подати у відставку з поста Прем'єр-міністра.[144]

17 лютого 2010 Вищий адміністративний суд України зупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів Президента до розгляду позову Юлії Тимошенко.[145][146] 20 лютого 2010 Тимошенко відкликала свій позов після того, як Вищий адмінсуд, за її словами, «відмовився вивчати та досліджувати доказову базу, на якій ґрунтується позов».[147]

22 лютого 2010 в телезверненні до громадян Юлія Тимошенко заявила, що вважає президентські вибори сфальшованими й не визнає їх результатів. «Як і мільйони українців, я стверджую: Янукович — не наш президент», — заявила Тимошенко. Вона закликала представлені в парламенті демократичні партії не йти «на політичне заробітчанство» (домовленості з командою Януковича про створення нової коаліції), «відкласти нарешті всі суперечки та утворити у Верховній Раді потужну команду, яка не дозволить встановити антиукраїнську диктатуру».[148]

В опозиції — з березня 2010

Втрата посади Прем'єр-міністра в березні 2010

Докладніше у статті Тушка

На момент інавгурації В. Януковича (25 лютого 2010) Україна була парламентсько-президентською республікою і зміна Президента не вела до зміни Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів Тимошенко:

Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».

Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на екс-президента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», цей «Регламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Регламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова[149].

БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Конституційний Суд:
 — не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Регламент ВР»;
 — натомість, на базі цього «Регламенту» 6 квітня 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено 7 квітня 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції[150].

8 квітня 2010 Юлія Тимошенко опублікувала офіційну Заяву[151], в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади:

«Сьогодні Конституційний Суд скоїв злочин. Його рішення свідчить про те, що ця інстанція, яка повинна стояти на сторожі Основного Закону, готова виконати будь-яке політичне замовлення влади і легко піддатися корупційним впливам на догоду політичній кон'юнктурі»[152].

Зустріч Ю. Тимошенко та держ-секретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2.6.2010)

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників

Докладніше у статті Карні справи стосовно Юлії Тимошенко з 2010 року
Докладніше у статті Карні справи стосовно соратників Тимошенко з 2010 року
Докладніше у статті Карні справи ЄЕСУ та Міноборони Росії

Починаючи з травня 2010 року, було відкрито ряд справ проти Юлії Тимошенко; найбільш відомими є справи: по Кіотським грошам; по автомобілям для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.1.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко, проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень[153][154][155][156] [157] [158][159] [160] [161][162] [163][164][165][166][167]

Найвідоміші кримінальні справи супроти Юлії Тимошенко

2 грудня 2010 Ю. В. Тимошенко була викликана на перший допит щодо «грошей Кіотського протоколу». Генпрокуратура звинуватила Тимошенко не в розкраданні, а у використанні коштів, отриманних за Кіотським протоколом, на виплату пенсій населенню в кризовому 2009, тоді як за правилами Кіотського протоколу на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — щодо автомобілів медичної допомоги для села; в цьому випадку Генпрокуратура також не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей, але вбачає порушення в тому, що одна тисяча автомобілів була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання нібито не було передбачене в Бюджеті-2009. Згодом, у 2010, за результатами аудиту Рахункової палати з'ясувалося, що придбання цих автомобілів було передбачене з 2008 ст. 87 Бюджетного кодексу,[168] Державним бюджетом-2009[169] та ст. 13 Закону України «Про державні цільові програми».[170] З червня 2011 справи щодо «кіотських грошей» та автомобілів медичної допомоги для села були призупинені — після того як аудиторська компанія «BDO USA», яка має філії в більш аніж ста країнах світу, та велика юридична компанія «Covington & Burling» дослідили ці справи та заявили, що вони «не варті паперу, на якому написані».[171]

У заяві цих компаній відзначається, що провина Ю.Тимошенко не підтверджена документами, а відтак «звинувачення проти колишнього Прем'єр-міністра виглядають політичними за своєю природою, тому що не існує фактів, як б їх підтверджували». У справі щодо «кіотських грошей» американські експерти констатували наступне: «Документи, з якими ми змогли ознайомитись, чітко зазначають, що баланс Цільового Кіотського рахунку у розмірі приблизно 3,3 мільярдів гривень на дату отримання залишався незмінним протягом всього періоду, що розглядається, причому в 2009 Кіотські надходження взагалі не витрачались. Оскільки баланс цього рахунку залишався незмінним на дату отримання, будь-які звинувачення, що прем'єр-міністр Тимошенко „використала“ ці кошти всупереч їхньому цільовому призначенню, є очевидно неправдивими». Аудитори наголошують, що «вперше Кіотські надходження було використано лише у грудні 2010 року (вже після того, як прем'єр-міністр Тимошенко пішла у відставку)».

Автори заяви зазначили, що «звинувачення Генеральної прокуратури України… або ігнорують, або викривляють вищезгадані факти… Вони не аналізують та не вивчають матеріали звітності. Вони роблять висновки, не підтримані жодними фактами».

Стосовно придбання автомобілів «Опель-Комбо», «Covington & Burling» та «BDO USA» встановили, що всі операції були цілком законними і прозорими. Окрім іншого, аудиторські компанії заявили: "Згідно з документацією уряду, яку ми вивчали, ціна, сплачена за «Опелі-Комбо була аналогічною або нижче ринкової ціни… Навіть американські юристи Уряду України не змогли встановити, що контракт з „Vamed“ передбачав якусь компенсацію або інші персональні вигоди для тих, хто його узгоджував, включаючи Прем'єр-міністра Юлію Тимошенко».

"Вивчені нами факти повністю підтверджують занепокоєння Європейського Парламенту… щодо «зростання вибіркового переслідування лідерів політичної опозиції в Україні…особливо у випадку Тимошенко», — підсумували американські фахівці.[172]

З квітня 2011 проти Тимошенко порушена «газова справа» за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання газових контрактів із Росією 19 січня 2009. А 24 червня 2011 в Печерському районному суді м. Києва розпочався суд у цій справі.<[173][174] 5 серпня 2011 Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок її суперечки з Прем'єр-міністром М.Азаровим, який давав свідчення в суді).[175]

11 жовтня 2011 суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[176]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 в обсязі 1,516 млрд ₴ (тобто 189.5 млн долларів США).[177] та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.[178] На думку Тимошенко та її соратників, а також низки лідерів демократичних країн її засудили в тому числі за те, що за домовленістю з Росією на тих переговорах був усунутий український посередник у торгівлі газом — зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго.[179][180] Також політичні експерти відзначають, що Ю.Тимошенко була засуджена за вказівкою В.Януковича з метою усунення її як головного конкурента від участі в президентських виборах-2015.[181][182]

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[183] Вищий спеціалізований суд України був зобов'язаний на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Ю.Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого і безпідставного зволікання[184] двічі відмовився це робити.[185][186]

Розгляд у ЄСПЛ скарги Ю.Тимошенко щодо порушення Україною ст. 6 Європейської Конвенції (права на справедливий суд) та ст. 8 ЄК (права на приватність інформації) триває.

Мітинг в день вироку, 11 жовтня 2011 року

В день вироку (11 жовтня 2011) був поставлений рекорд за кількістю міліції на Хрещатику — МВС в офіційній заяві казало про 4.5 тисячі: «до забезпечення правопорядку на Хрещатику… залучено — у повному складі бригада спецназу внутрішніх військ „Барс“, частини „Беркут“ Києва та Київської області в повному складі, спецназ внутрішніх військ МВС „Омега“. Загальна чисельність співробітників міліції, залучених для цих цілей, склала близько 4500 осіб, у тому числі 3.5 тисячі з них — бійці спецназу, екіпіровані для протидії масовим порушенням правопорядку, в тому числі спецзасобами. У повній бойовій готовності знаходяться два спеціальних броньованих автомобілі з водометами».[187]

На Хрещатику та сусідніх вулицях було припарковано 90 автобусів,[187] які доставили співробітників МВС. Навколо Києва та інших великих міст були встановлені кордони автоінспекції, які не пропускали автобуси з мітингувальниками до Києва.

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року

Ще 30 грудня 2010 Держдепартамент США повідомив українському уряду про стурбованість, про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим»[188].

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“».[189] Президент Володимир Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».[190]

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим,[191][192] і політично вмотивованим[193]. Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців».[194] Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».[195]

Прес-служба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила[196] (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».[197]

У травні 2012 президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справ екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.[198]

Контратака проти Д. В. Фірташа

Апеляція

24 жовтня 2011 Юлія Тимошенко подала апеляцію на рішення Печерського районного суду Києва у «газовій» справі.[201] 1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції. Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після судового засідання суддю, яка брала участь у розгляді спави, забрала карета швидкої допомоги.[202] Розгляд апеляції по суті суд розпочав 13 грудня 2011,[203] судові засідання також відбувалися без участі Юлії Тимошенко.[204] Безпосередньо перед розглядом апеляції склад колегії суддів був повністю замінений: головуюча була призначена за день до першого засідання, інші судді — за декілька днів до початку розгляду апеляції по суті. Таким чином, судді не мали часу на вивчення матеріалів справи (84 сторінки).[205][206] У ході процесу захисту стало зрозуміло, що все вирішено заздалегідь, і наприкінці розгляду апеляції він бойкотував судові засідання.[207]

23 грудня 2011 було оприлюднене рішення Апеляційного суду, згідно з яким вирок Печерського районного суду щодо Ю.Тимошенко залишився в силі. Судді не знайшли порушень у ході досудового та судового слідства у «газовій» справі та відхилили низку клопотань захисників екс-прем'єра. Ухвала суду була оголошена за відсутності Ю.Тимошенко та її захисників.[208]

Рішення Апеляційного суду викликало негативну реакцію у світі, зокрема з боку Європарламенту,[209] Європейської комісії,[210] зовнішньополітичних відомств Франції,[211] США[212] та Канади[213], Європейської народної партії[214], Світового конгресу українців.[215]

Касація

26 січня 2012 захист Ю.Тимошенко подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вирок у «газовій» справі.[216] Тільки після 7-ми місяців, 16 серпня 2012, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду взялася до розгляду касації.[217]

21 серпня суд завершив слухання і пішов до нарадчої кімнати.[218] Оголошення рішення судді відбулось 29 серпня — наступного дня після публічного слухання в ЄСПЛ справи «Тимошенко проти України» — за заявою про незаконність арешту екс-прем'єра і тримання її під вартою.[219]

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 зазначено, що касаційна скарга захисту екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на вирок у «газовій» справі задоволенню не підлягає.[220] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.

Європейський Союз,[221] ПАРЄ,[222] уряди США,[223] Великої Британії[224] та Канади[225] висловили глибоке розчарування у зв'язку з негативним рішенням суду щодо касації екс-прем'єра Юлії Тимошенко у «газовій» справі. Зокрема, представник Європейської комісії Майкл Манн заявив 29 серпня 2012 в Брюсселі: «Ми з жалем відзначили рішення Вищого спеціалізованого суду України. Ми глибоко розчаровані наслідками поточної ситуації, коли два важливих лідери опозиції не зможуть взяти участь в майбутніх парламентських виборах, коли суд не поважає міжнародні стандарти щодо справедливого, прозорого процесу».[226]

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік

Відбувала покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру[227], а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду[228].

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО

До арешту (5.8.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).[229]

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.8.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.8.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці.[230] 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».[231]

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:
 — Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».[232]
 — На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.[233]
 — Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють».[233] Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.[233]

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році).[231] 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонанскная томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу».[234] Медпрацівниця лікарні розповіла: «Вона була така змучена, ми ледь впізнали її — навіть страшно дивитися. Ми досі плачемо, коли згадуємо. Вона не могла йти. Два конвоїра схопили її (під руки) і поволокли».[234][235]

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко).[236] Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна».[237] Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо «хвороби Тимошенко»

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».[238]

27 листопада 2011, в день народження Тимошенко — у Володимирському соборі Києва, і у всіх церквах Київського патріархату, в храмах греко-католиків і католиків України, пройшли молебни за здоров'я Юлії Тимошенко.[239] На площі перед Лук'янівським СІЗО відбувся святковий концерт популярних українських артистів, на мітинг прийшли п'ять тисяч прихильників Тимошенко.

Всі події навколо Тимошенко — мають великий резонанс в політиці України і Євросоюзу. За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1%) «Партію регіонів» Януковича.[240]

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є : звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах.[241] На з'їзді лідер партії Вільфред Мартенс сказав: «Угода з Україною (про асоціацію та вільну торгівлю) не може бути підписана, імплементована або ратифікована, поки не буде… звільнення Юлії Тимошенко та інших політичних в'язнів».[242]

Прем'єр-міністр Канади звернувся в БЮТ з пропозицією: надати для Тимошенко «найкращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань попередження катувань».[243]

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[244].

Суд над Тимошенко в медсанчастині СІЗО

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Посли США, ЄС і «посли 24 країн ЄС» організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства».[245]

Політики відзначають, що ці події роблять все менш ймовірним підписання (яке намічено на 19.12.2011) «договору про асоціацію та вільну торгівлю між Україною та Євросоюзом».[246].

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 м. Харкова

З травня 2012 Юлія Тимошенко перебувала під посиленою охороною в Харківській центральній лікарні № 5 з діагнозом «грижа міжхребцевого диска». З моменту її ув'язнення Тимошенко тричі оголошувала голодування.[247][248][249]

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки[250]. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації[251], а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали[252].

Того ж дня було поширено відео з брифінгу Юлії Абаплової, яка перебувала в одній камері з Тимошенко у Качанівсьеій колонії № 54, та Оксани Мельник, яка перебувала з Тимошенко в одній палаті в ЦКБ № 5 м. Харкова. Так, О. Мельник зявила, що у С. Власенка та Ю. Тимошенка були відносини «як чоловіка та жінки»[253].

18 вересня 2012 року інтернет-виданню «Українська правда» було відмовлено в інтерв'ю з Тимошенко на підставі того, що до ув'язнених, які знаходяться під вартою допуск сторонніх осіб заборонено, а Юлія Абаплова відмовилась від інтерв'ю з пресою[254].

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків[255] та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом[256], а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватие в Центральній клінічній лікарні № 5 м. Харкова ще місяць[257].

У червні 2013 року німецькі лікарі рекомендували відновити Юлії Тимошенко інванзивну терапію, незважаючи на присутній у неї страх[258]

Звільнення

30 квітня 2013 Європейський суд із прав людини видав постанову у справі «Тимошенко проти України», в якій зазначається: «Суд вирішив, зокрема: що утримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі».[259]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував звіт за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Юлії Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона тортур) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[260][261]

18 січня 2013 Генеральна прокуратура України вручила Тимошенко повідомлення про підозру в її причетності до організації вбивства бізнесмена та народного депутата Євгена Щербаня у 1996.[262] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними. 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було призупинене.[263]

Європейский суд з прав людини 30 квітня 2013 вирішив, що арешт Ю.Тимошенко був політично вмотивованим, незаконним та став результатом свавілля у діях прокурорів та судді.[264]

В кінці січня 2014 року глава адміністрації Президента України Андрій Клюєв зустрічався з Юлією Тимошенко в Харківській колонії де вони обговорювали шляхи виходу з політичної кризи, але сторони не змогли ні про що домовитись.[265][266]

21 лютого Верховна Рада імплементувала до національного законодавства положення статті 19 Конвенції ООН проти Корупції, згідно з якими була декриміналізована стаття, за якою засуджено Тимошенко.[267]

22 лютого, не дочекавшись підпису Президента під цим законом, Верховна Рада прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.»[268][269].

Безпосередньо на підставі цієї Постанови Тимошенко змогла залишити лікарню ЦКБ Укрзалізниці у Харкові приблизно о 17:00 год.[270] Проте звинувачення Тимошенко у перевищенні влади і службових повноважень під час підписання у 2009 році контрактів між Україною і Російською Федерацією на поставки та транзит газу залишається в дії[271] і її роль в газовій угоді до кінця ще не розслідувана.[272]

Зовнішньополітичне відомство США привітало Юлію Тимошенко зі звільненням і побажало їй продовжити лікування, щоб якнайшвидше одужати.[273]

На волі

22 лютого 2014, прилетівши до Києва з Харкова, Юлія Тимошенко дала перше інтерв'ю на волі. Насамперед вона відвідала вул. Грушевського, де вшанувала пам'ять перших загиблих у протистоянні з міліцейськими спецпідрозділами.[274] О 21.30 вона виступила з полум'яною промовою на Майдані Незалежності[275]. Під час виступу Тимошенко спіймали 2 людей, яких назвали тітушками і вивели за сцену.[276][277] Згодом виявилося, що то були не «тітушки» і відбулося непорозуміння.[278] Кільком особам також надали медичну допомогу[279]

У перші дні після звільнення Ю. Тимошенко провела низку зустрічей і телефонних переговорів із представниками ЄС, США, ОБСЄ.[280][281]

6-7 березня Ю. Тимошенко взяла участь у конгресі Європейської народної партії в Дубліні. Виступаючи на цьому форумі, вона закликала лідерів Євросоюзу і країн Європи «разом стати на захист України».[282] Під час приєднання АР Крим та Севастополя до Росії, на запрошення канцлера Німеччини Ангели Меркель Юлія Тимошенко з 7 до 19 березня перебувала на лікуванні в берлінській клініці Charité.[283][284]

27 березня 2014 на прес-конференції в Києві Юлія Тимошенко заявила про своє рішення йти в президенти.[285] 29 березня з'їзд ВО «Батьківщина», який відбувся на Софійському майдані, висунув її кандидатуру на пост Президента України.[286]

Політичні погляди

Виступає за інтеграцію України до ЄС, проти участі в Митному союзі.[287][288][289][290]

Виступає проти «нових обличь» в політиці, оскільки це призведе до зниження її шансів на перемогу, а також проти призначення молоді на керівні посади в державному апараті[291].

Виступає проти мажоритарної системи виборів і проти виборів за відкритими списками учасників партій[292], де чітко видно за кого голосуєш.

Штрихи до портрету

Прізвисько

За аналогією до Принцеси Діани, яку називали Леді Ді, Юлію Тимошенко деколи називають Леді Ю[293].

Також доволі часто її називають газова принцеса[294][295].

Менеджерський стиль

Юлія Тимошенко зарекомендувала себе як дуже енергійний, жорсткий менеджер, здатний, згідно з її словами, на нестандартні кроки[296][297].

Тимошенко переконана, що її «завдання — не перевиховувати окремо взятих недоумків, а створити правила, при котрих ці недоумки не будуть мати доступу до влади»[298]

Тимошенко про енергетичну незалежність

Юлія Тимошенко переконана, що у разі розробки шельфу Чорного моря Україна зможе забезпечити себе власною нафтою і газом на сотні років : «При глибокому бурінні — понад 2 тисячі метрів — ми зможемо добратися до тих потоків, які дадуть нам можливість з великої частини світу качати нафту і газ, так рельєф побудований. Це знають науковці та корпорації, які займаються видобутком нафти»[299]

Тимошенко цікавили дослідження, щодо виробництва «біопалива з водоростей»: «Ми сьогодні з вченими розробили програму, яка дасть можливість забезпечити Україну бензином і дизельним паливом з біосировини. Це не те, що вирощене на ґрунтах, це не рапс, це не соняшник, це водорості, які ростуть в спеціальних трубах, які навіть не доторкаються до землі», — сказала вона[300].

Наукова діяльність

Нагороди й відзнаки

  • За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
  • У липні 2005 авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[302]
  • У вересні 2005 одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
  • У грудні 2005 під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму в Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».[303]
  • 24 вересня 2006 в Театрі Ганса Отто (Потсдам, Німеччина) відбулася прем'єра п'єси «Юлія Тимошенко» (Адріана Алтарас, Максім Курочкін) про життя Ю.Тимошенко.[304]
  • У березні 2007 авторитетний французький журнал «Міжнародна політика» вручив лідеру БЮТ Юлії Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проекту. Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.[305]
  • У березні 2007 Ю.Тимошенко отримала нагороду впливової неурядової організації США Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».[306]
  • На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися в Луганську, нагороджена знаком «Шахтарська слава» III ступеня (2008)[307].
  • У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви — Орденом Святогробського Братства.[308]
  • У жовтні 2012 екс-прем'єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.[309]
  • У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.[310]
  • У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П'єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем'єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув'язнення.[311]

Оцінки

  • Геннадій Балашов, лідер партії «5.10» вважає, що Володимир Путін і Юлія Тимошенко це два бізнес партнери, які торгували і надалі хочуть торгувати російським газом на шкоду національним інтересам України[312].
  • Леонід Кучма, екс-Президент України: «Тимошенко це єдиний чоловік в українській політиці»[313][314] — було сказано на початку 2005 року, коли Тимошенко порівнювали з Януковичем та Ющенком.
  • Юрій Луценко, колишній політв'язень, екс-міністр внутрішніх справ України: «Тимошенко готова до президентства більше за інших. Вона — це повна матриця лідера».[315]
  • Хав'єр Солана, колишній Генеральний секретар Ради Євросоюзу, назвав Юлію Тимошенко «патріотом, незалежно від посади, яку вона займає»[316]
  • Вільфред Мартенс, президент Європейської Народної Партії: «Своїм сильним духом та мужністю Юлія надихає та створює приклад для багатьох інших, хто бореться за демократію і свободу».[317]
  • Вацлав Гавел, екс-президент Чехії:«Я захоплююсь пані Тимошенко і дуже її поважаю як відважного, енергійного і чесного політика. Сьогодні такі нечасто трапляються».[318]
  • Пауло Коельйо, письменник: «Вона дуже харизматична. Я був вражений. Вона — сильна особистість. Як на мене, у світі не так багато харизматичних лідерів. Я гадаю, що є вправні адміністратори, які добре керують державами, проте харизма — це унікальна риса. Якби мене попросили визначити кількох найяскравіших, я б назвав Луї Лулу — президента Бразилії, Юлію Тимошенко, Барака Обаму; той самий Ніколя Саркозі — теж непересічна фігура».[319]
  • Яків Седлар, режисер (Хорватія): «Вона, на мою думку, дуже незвичайний політик у нинішній час. Мені здається, що зараз ми живемо в ту епоху, коли є чимало хороших управлінців, хороших людей, які хочуть служити своїй країні. Але є всього лише одиниці, кого можна назвати лідером, героєм. Я думаю, що Юлія Тимошенко — одна з них. У світі, в якому, на жаль, зникли великі люди, вона є винятком».[320]
  • Александр Квасневський, екс-президент Польщі: «Вона вкрай обдарований політик. Я з багатьма світовими політиками спілкувався і працював — Тимошенко належить до табору найталановитіших».[321]
  • Леонід Кравчук, перший Президент України: «Вона, коли працює, світиться. Вона палає, вона горить. А більшість наших політиків потихеньку тліють, можливо навіть і димлять. Тому вона приваблює до себе своєю енергією, своєю силою, своїм переконанням».[322]
  • Голова виконавчого комітету партії Unio Democratica de Catalunya (Іспанія) Жозеф Антоні Дюран Лейда: «Зараз Юлія Тимошенко стала жертвою політично мотивованого судового процесу, під час якого постійно порушувалися права людини. Вона страждає, як страждав пан Карраско (боровся проти диктатури Франко, став жертвою сфабрикованого судового процесу)… Ми щиро захоплюємося тим, як навіть за ґратами пані Тимошенко захищає демократію і бореться за відновлення верховенства права».[323]
  • Тарас Чорновіл в своєму блозі висловив думку, що Юлія Тимошенко фактично керує країною, здала Крим та деякі східні області України Володимиру Путіну згідно їхньої домовленості[324][325]. Павло Нусс стверджує, що метою є зрив виборів Президента України 2014 року[324], однак їм перешкоджає населення східних областей, яке виступає проти цього і виступає за єдність України.
  • Андрій Ілларіонов, екс-радник президента Росії В. Путіна, вважає, що Юлія Тимошенко, Олександр Турчинов і Арсен Аваков своєю бездіяльністю і закликами не втручатися допомогли Росії захопити Донецьк, Луганськ і приєднати Крим.[326]

Мультимедія

Див. також

Примітки

  1. 100 найвпливовіших жінок світу (англ.)
  2. ««Батьківщина» висунула Тимошенко в президенти». ICTV. 29 лютого 2014. 
  3. Із відповіді Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко на закиди міністра транспорту Є. Червоненка восени 2005 року (Червоненко з 2002 року є віце-президентом «Євро-Азійського Єврейського конгресу»).
  4. а б в г д е Дмитро Чобіт. Походження Ю. Тимошенко//Макуха або Штрихи до політичного портрета «Блоку Юлії Тимошенко».
  5. Іосиф Іосифович Гріган (Grigan) предок Юлії Тимошенко. Сайт «Разговоры о Риге». 05 августа 2011.
  6. Іосиф Іосифович Гріган (Grigan) предок Юлії Тимошенко. Сайт «Родовод». 1884.
  7. Кужель веде свій родовід від Рюриковичів, Табачник — від Романових, а Юлія Григян — від запоріжських козаків. Сайт «ОБКОМ». 14 травня 2009.
  8. Дочка Тимошенко таки розлучилася з Карром. 4 марта 2012.
  9. Досьє: Юлія Тимошенко
  10. Анна Усік. «У Юлії Тимошенко однокласники списували контрольні з математики». «Газета по-українськи» № 1039 за 09.06.2010. Рубрика Люди. Сайт «Gazeta.ua».
  11. Урядовий портал: Юлія Тимошенко ознайомилася з досягненнями Національного гірничого університету у Дніпропетровську
  12. Юлія Тимошенко на Лентапедії (рос.)
  13. а б Александр Фидель. «Непотопляемая ЮВТ».Тижневик «2000», № 3 (542), 21-27 січня 2011 р.
  14. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  15. «Персоналії / Тимошенко Юлія Володимирівна». Дніпровський юридичний вісник. 
  16. Юлія Тимошенко. Неофіційна біографія. Сайт «Хайвей», 2.7.2007.
  17. UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper 25.06.2012
  18. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  19. Тимошенко Юлия Владимировна
  20. «Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008». Электронная библиотека Князева. 
  21. «Про Тимошенко (Біографія)». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  22. «Ющенко здав Тимошенко». Українська правда. 23 лютого 2001. 
  23. «Як починався "український фашизм"». Українська правда. 14 лютого 2001. 
  24. «Суд звільнив екс-керівників ЄЕСУ Тимошенка і Фальковича з-під арешту». Українська правда. 9 серпня 2001. 
  25. Відкритий лист Юлії Тимошенко до громадян України
  26. «СОЮЗ ЮЩЕНКО І ТИМОШЕНКО ТЕПЕР НАЗИВАЄТЬСЯ "СИЛА НАРОДУ"». Українська правда. 2 липня 2004. 
  27. «Тимошенко обіцяє перемогу Ющенку в першому турі». Українська правда. 2 липня 2004. 
  28. «Вибори Президента України». Центральна виборча комісія України. 31 жовтня 2004. 
  29. «Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008». Электронная библиотека Князева. 
  30. «ЮЩЕНКО НА МАЙДАНІ ОРГАНІЗОВУЄ СВЯТО ПЕРЕМОГИ НА ВИБОРАХ. Тимошенко прийде з донькою». Українська правда. 19 листопада 2004. 
  31. «ТИМОШЕНКО ЗАКЛИКАЄ ГРОМАДЯН ДО СТРАЙКУ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  32. «Другий день народного повстання. Ще один 150-тисячний мітинг». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  33. «Володимир Філенко: На Майдан вийшли за покликом серця». Офіційний сайт ПРП. 27 листопада 2009. 
  34. «КАНЦЛЕР ФРН: ПІДСУМКИ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА Є СФАЛЬСИФІКОВАНИМИ». Українська правда. 24 листопада 2004. 
  35. «ЄС ВИМАГАЄ ПЕРЕГЛЯНУТИ РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  36. «США ДАЛИ КУЧМІ ОСТАННІЙ ШАНС ВІДДАТИ ПЕРЕМОГУ ПЕРЕМОЖЦЮ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  37. «США ВИМАГАЮТЬ НЕ ОГОЛОШУВАТИ ЯНУКОВИЧА ПРЕЗИДЕНТОМ. Росія - навпаки». Українська правда. 24 листопада 2004. 
  38. «ОБСЄ і Канада вимагають утриматися від насильства». Українська правда. 24 листопада 2004. 
  39. «ВИБОРИ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ - ОБСЄ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  40. «Рада Європи закликає українську владу оголосити чесний результат виборів». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  41. «НАТО просить переглянути результати виборів, ЄС допоможе визнати вибір українців». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  42. «ПУТІН ВЖЕ ПОЗДОРОВИВ ЯНУКОВИЧА З ПЕРЕКОНЛИВОЮ ПЕРЕМОГОЮ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  43. «Лукашенко й нечисленні мітинги визнають Януковича президентом». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  44. «Януковича визнали президентом Китай, Казахстан, Вірменія і Медведєв». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  45. «ЮЩЕНКО ВИДАВ ПЕРШІ ДЕКРЕТИ». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  46. «КІВАЛОВА І КО ЗВІЛЬНИЛИ. ЯНУКОВИЧА НЕ ВИЗНАЛИ ПРЕЗИДЕНТОМ». Українська правда. 27 листопада 2004. 
  47. «Володимир Філенко: На Майдан вийшли за покликом серця». Офіційний сайт ПРП. 27 листопада 2009. 
  48. «ЮЩЕНКО ВИСУВАЄ КУЧМІ УЛЬТИМАТУМ – ІНАКШЕ ЙОГО ЗАБЛОКУЮТЬ НА ДАЧІ. СЕПАРАТИЗМ ВИГАДАВ ПІНЧУК». Українська правда. 28 листопада 2004. 
  49. «ВЕРХОВНИЙ СУД ВИЗНАВ ПЕРЕМОГУ ЯНУКОВИЧА НЕДІЙСНОЮ, ПЕРЕГОЛОСУВАННЯ - 26 ГРУДНЯ». Українська правда. 3 грудня 2004. 
  50. «Вибори Президента України». Центральна виборча комісія України. 26 грудня 2004. 
  51. «Тимошенко вже отримала свій портфель і дала Кучмі інвалідність». Українська правда. 28 грудня 2004. 
  52. «ЯНУКОВИЧ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ. Кучма вже святкує і не реагує». Українська правда. 31 грудня 2004. 
  53. Победа революционной целесообразности
  54. Середня зарплата в Україні: підсумки 2008 року та прогнози. Таблиця 1. Динаміка середньої зарплати по Україні, ₴, 1995–2008 рр..
  55. За рік (червень до червня) номінальна зарплата в Україні зросла майже на 40% (сайт Медиапорт, 02.08.2005).
  56. «Таблиця. ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ (2001–2008)». Сайт «Київський правової портал».
  57. ТИМОШЕНКО МОЖЕ реприватизувати ДО 3000 ПІДПРИЄМСТВ, які покривав Кучма і Ко. «Українська правда» 16 лютого 2005.
  58. Печальные итоги
  59. Ющенко: Тимошенко зловживала посадою
  60. Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.
  61. «Верховный суд поставил точку в деле Тимошенко еще в 2005 году. ДОКУМЕНТ». Цензор.НЕТ. 27 жовтня 2011. 
  62. Орбіти Юлії Тимошенко. Українська правда
  63. «Протокол Центральної виборчої комісії України про результати виборів народних депутатів України». Офіційний веб-сервер ЦВК. 10 квітня 2006. 
  64. «Олесь ДОНИЙ: Теперь Ющенко пожинает плоды предыдущих недомолвок». И-РЕПОРТЕР. 7 липня 2006. 
  65. «РЕГІОНИ, СОЦІАЛІСТИ І КОМУНІСТИ СТВОРИЛИ АНТИКРИЗОВУ КОАЛІЦІЮ». Українська правда. 7 липня 2006. 
  66. Повний текст виступу Юлії Тимошенко на завершальному круглому столі у Президента
  67. Більше ста тисяч людей на Майдані вимагають розпустити ВР, сайт «Громадський спротив України», 31.3.2007.
  68. Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування
  69. «Скандальний брифінг Тимошенко: Президент покриває і заробляє на валютних спекуляціях». Українська правда. 18 грудня 2008. 
  70. «Тимошенко взяли в Європу». Українська правда. 8 лютого 2008. 
  71. [1]
  72. «Юлія Тимошенко: Антикризова програма Уряду виконується». Урядовий портал. 30 березня 2009. 
  73. http://www.pravda.com.ua/news/2009/5/15/94781.htm
  74. «Досягнення». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  75. «Стенограма брифінгу Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко». Урядовий портал. 29 грудня 2009. 
  76. «Юлія Тимошенко відвідала ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"». Урядовий портал. 14 листопада 2009. 
  77. «Юлія Тимошенко: Антикризова програма Уряду щодо підтримки гірничо-металургійної галузі дає результат». Урядовий портал. 15 грудня 2009. 
  78. «Уряд успішно впроваджує програму викупу недобудованого житла для пільгових категорій громадян». Урядовий портал. 19 серпня 2009. 
  79. «РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ». Українська правда. 19 січня 2009. 
  80. «Врожай 2008 року є рекордним для України за всю історію с/г». Зерно.org.ua. 12 січня 2009. 
  81. «У 2009 році в Україні зібрано 46 млн. тонн зерна». Зерно.org.ua. 15 січня 2010. 
  82. «Привітання Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко з Всесвітнім тижнем космосу». Урядовий портал. 4 жовтня 2009. 
  83. «Юлія Тимошенко: Уряд в кризу відродив авіабудування та виробництво бронетехніки в Україні». Урядовий портал. 29 грудня 2009. 
  84. «Юлія Тимошенко: Найкращий подарунок Україні до свят - випуск першого серійного літака Ан-148-100». Урядовий портал. 30 грудня 2009. 
  85. «Сьогодні Україна стала 152-м членом СОТ». УНІАН. 16 травня 2008. 
  86. «ЄС-Україна: поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі». Представництво ЄС в Україні. 
  87. «Юлія Тимошенко: Рішення про проведення Євро-2012 у чотирьох містах - це перемога України і нашого народу». Урядовий портал. 11 грудня 2009. 
  88. «Інформація Міністерства юстиції України щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти». Урядовий портал. 22 квітня 2008. 
  89. «Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики»». Офіційний портал Верховної Ради України. 24 квітня 2009. 
  90. «Виступ Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на відкритому засіданні Уряду з питань протидії корупції». Урядовий портал. 8 грудня 2009. 
  91. «Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Засад антикорупційної політики»». Офіційний портал Верховної Ради України. 8 грудня 2009. 
  92. «Уряд у Програмі своєї діяльності передбачив виконання всіх соціальних видатків». Урядовий портал. 20 грудня 2008. 
  93. «Юлія Тимошенко: Уряд пропонує НКРЕ скасувати постанову про підвищення тарифів на електроенергію». Урядовий портал. 2 квітня 2009. 
  94. «Юлія Тимошенко: Тарифи на природний газ для населення зростати не будуть». Урядовий портал. 13 травня 2009. 
  95. «Юлія Тимошенко: програма Уряду щодо оздоровлення комерційних банків виконується успішно». Урядовий портал. 17 серпня 2009. 
  96. «Вкладники "Укрпромбанку" дякують Юлії Тимошенко за турботу і підтримку». Урядовий портал. 12 грудня 2009. 
  97. «Юлія Тимошенко: Питання виплати надбавок медикам та освітянам перебуває під моїм особистим контролем». Урядовий портал. 25 січня 2010. 
  98. «Виступ Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко з парламентської трибуни під час проведення у Верховній Раді України «Години запитань до Уряду»». Урядовий портал. 11 квітня 2008. 
  99. «Юлія Тимошенко: Впродовж 2-3 років всі пільговики отримають нове житло від держави». Урядовий портал. 27 грудня 2009. 
  100. «Юлія Тимошенко продовжить повернення вкладів Ощадбанку СРСР – програма Юлії Тимошенко». Сайт БЮТ. 31 жовтня 2009. 
  101. «Юлія Тимошенко: Ми завершимо повернення заощаджень вкладників «Ощадбанку» СРСР». Урядовий портал. 29 грудня 2009. 
  102. «Юлія Тимошенко: Протягом трьох місяців в Україні буде завершено програму з видачі безкоштовних земельних актів». Урядовий портал. 23 січня 2010. 
  103. «Тимошенко рада, що в Фірташа більше немає грошей на хабарі». Українська правда. 21 січня 2009. 
  104. «Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України»». Офіційний портал Верховної Ради України. 5 серпня 2009. 
  105. International Monetary Fund, World Economic Outlook — Google Public Data Explorer
  106. International Monetary Fund, World Economic Outlook — Google Public Data Explorer
  107. International Monetary Fund, World Economic Outlook - Google Public Data Explorer
  108. «Євросоюз має зайнятися «РосУкрЕнерго» – британський експерт». Радіо Свобода. 13 січня 2009. 
  109. «США помешали RosUkrEnergo». РБК daily. 23 березня 2007. 
  110. «Документи Wikileaks доводять зв'язок Сєви Могилевича і РосУкрЕнерго». Українська правда. 29 листопада 2010. 
  111. «Могилевич убедил Кремль, что он купил Ющенко, - Латынина». Цензор.НЕТ. 28 травня 2009. 
  112. «ЗА ТРИ РОКИ УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПЕРЕЙДУТЬ ДО РИНКОВИХ ЦІН». Українська правда. 2 жовтня 2008. 
  113. «"Нафтогаз" витіснить "РосУкрЕнерго", розібравшись з боргами». Українська правда. 3 жовтня 2008. 
  114. «RosUkrEnergo срывало переговоры "Газпрома" с "Нафтогазом" – Миллер». Інтерфакс-Україна. 20 січня 2009. 
  115. «Ющенко отдал распоряжение украинской делегации прервать переговоры с Газпромом» (російською). Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  116. «Переговоры с украинской делегацией закончились безрезультатно - Миллер». Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  117. «Тимошенко назвала трьох людей, які зірвали переговори з Газпромом». УНІАН. 14 січня 2009. 
  118. «Медведєв: частина української делегації хотіла залишити посередника». УНІАН. 17 січня 2009. 
  119. «ГАЗПРОМ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ПОВНІСТЮ ПЕРЕКРИВ ГАЗ». Українська правда. 1 січня 2009. 
  120. «"Газпром" требует от "Нафтагаза" за поставки в январе $450 за тысячу кубометров». Интерфакс. 4 січня 2009. 
  121. «Росія готова платити Україні більше за транзит за однієї умови». Українська правда. 8 січня 2009. 
  122. «Газова криза в України: люди починають мерзнути, заводи - зупинятися». Українська правда. 8 січня 2009. 
  123. «ЄС вимагає відновлення постачання газу». УНІАН. 6 січня 2009. 
  124. «ТИМОШЕНКО ВИТОРГУВАЛА ГАЗ ЗІ ЗНИЖКОЮ У 20%». Українська правда. 18 січня 2009. 
  125. «РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ». Українська правда. 19 січня 2009. 
  126. «ТИМОШЕНКО ЙДЕ В ПРЕЗИДЕНТИ». Українська правда. 7 червня 2009. 
  127. «Тимошенко почала співочу агітацію». Українська правда. 13 вересня 2009. 
  128. «Тимошенко назвали кандидатом у Президенти». УНІАН. 24 жовтня 2009. 
  129. «ЦВК зареєструвала Тимошенко кандидатом у президенти». УНІАН. 31 жовтня 2009. 
  130. «Протокол Центральної виборчої комісії про результати голосування у день виборів Президента України». ЦВК. 17 січня 2010. 
  131. «ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ВИГРАЛА У БЮТ БИТВУ ЗА КОМІСІЇ». Українська правда. 3 лютого 2010. 
  132. «Тимошенко: виборів в Україні більше немає». УНІАН. 3 лютого 2010. 
  133. «Ханне Северинсен просила Ющенко не подписывать изменения в закон о выборах». Цензор.НЕТ. 4 лютого 2010. 
  134. «Ющенко підписав зміни до закону про вибори президента». УНІАН. 4 лютого 2010. 
  135. «Доповідач ПАРЄ: зміни до виборчого закону не можна застосовувати». Німецька хвиля. 4 лютого 2010. 
  136. «У США теж критикують зміну "правил гри" в Україні». Українська правда. 5 лютого 2010. 
  137. «Новий закон – найбільша загроза виборам». Українська правда. 5 лютого 2010. 
  138. «Протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України». ЦВК. 7 лютого 2010. 
  139. «Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року». ЦВК. 7 лютого 2010. 
  140. «Тимошенко замахнулась на 1000 дільниць». Українська правда. 9 лютого 2010. 
  141. «БЮТівець розповів, що вони зібралися оскаржувати». Українська правда. 9 лютого 2010. 
  142. «ТУРЧИНОВ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ВЖЕ ДОВЕДЕНІ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ». Українська правда. 10 лютого 2010. 
  143. «Тимошенко не визнала поразку: «Янукович – не наш президент»». Українська правда. 13 лютого 2010. 
  144. «ЯНУКОВИЧ ЗАКЛИКАЄ ТИМОШЕНКО ПІТИ У ВІДСТАВКУ». Українська правда. 10 лютого 2010. 
  145. «Позовна заява Юлії Тимошенко до Вищого Адміністративного Суду». Українська правда. 16 лютого 2010. 
  146. «СУД ЗУПИНИВ РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕМОГУ ЯНУКОВИЧА». Українська правда. 17 лютого 2010. 
  147. «ТИМОШЕНКО ВІДКЛИКАЛА ПОЗОВ ІЗ СУДУ». Українська правда. 20 лютого 2010. 
  148. «Юлія Тимошенко: я не визнаю Януковича президентом». Українська правда. 22 лютого 2010. 
  149. «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010».
  150. КС легалізував коаліцію
  151. Заявление Юлии Тимошенко по поводу решения Конституционного Суда Украины (08.04.2010).
  152. Тимошенко назвала КС злочинцями і звернулася до світу
  153. «Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011.
  154. «Знищення норовливого». Володимир Ар'єв. Газета «Дзеркало тижня. Україна», № 18, 20.5.2011.
  155. Генпрокуратура: колишній в. о. міністра оборони заарештований. Сайт «Фокус», 25.8.2010.
  156. «Чехія надала політичний притулок Данилишину», 13.01.2011, сайт газети «Дзеркало тижня».
  157. «Генпрокуратура затримала екс-міністра Тимошенко». Сайт газети «Лівий берег», 14.12.2010.
  158. «Звичайний садизм». Соня Кошкіна. Сайт газети «Лівий берег», 26.12.2010.
  159. Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали листа президенту Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (служба новин українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  160. Суд дозволив арешт Тараса Шепітька. Сайт «Версії», 22.07.2010.
  161. «Екс-глава Державного казначейства Тетяна Слюз перебуває за кордоном, повідомляють у ГПУ». Сайт «NEWS.ru.ua», 5.1.2011.
  162. «Арештована Тетяна Грицун — людина Тимошенко». Сайт «Бізнес гід», 27.07.2010.
  163. Спецслужби Україні затримали топ-менеджера «Нафтогазу», відповідального за операції з RosUkrEnergo.
  164. СБУ підтверджує факт затримання в Російській Федерації колишнього заступника головного бухгалтера НАК «Нафтогаз України» Марії Кушнір, в наш час[Коли?]Коли?] вирішується питання про її екстрадицію в Україну. Газета «Дзеркало тижня», 15.9.2010.
  165. «Суд визнав екс-міністра Куйбіду невинним». Сайт «Єдина Одеса», 14.1.2011.
  166. «Куйбіда вважає, що справу йому чіпляли через місцеві вибори». Сайт «Українська правда», 14.1.2011.
  167. «Екс-заступнику міністра загрожує до 10 років ув'язнення». Сайт «Ліга. Новини», 24.12.2010.
  168. «Бюджетний кодекс України». Офіційний портал Верховної Ради України. 21 червня 2001. 
  169. «Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»». Офіційний портал Верховної Ради України. 26 грудня 2008. 
  170. «Закон України «Про державні цільові програми»». Офіційний портал Верховної Ради України. 18 березня 2004. 
  171. «Спільна заява Covington & Burling LLP та BDO щодо звинувачень на адресу Тимошенко». Українська правда. 18 червня 2011. 
  172. «Спільна заява Covington & Burling LLP та BDO щодо звинувачень на адресу Тимошенко». Українська правда. 18 червня 2011. 
  173. «Суд над Тимошенко. Почалося». Українська правда. 2011-06-24. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-06-26. 
  174. «Печерський суд продовжив розгляд "газової справи" Тимошенко». ТСН. 2011-06-25. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-06-26. 
  175. Українська Правда: Тимошенко арештували. Відео
  176. Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці
  177. ТИМОШЕНКО ДАЛИ СІМ РОКІВ
  178. Вирок Юлії Тимошенко
  179. «Турчинов: Тимошенко врятувала Європу і Україна». Сайт «Донбасс.ua», 11.08.2011.
  180. «Регіонал Ющенко повинен нести кримінальну відповідальність». Зорян Шкіряк. Сайт «Корреспондент'.нет». 18.8.2011.
  181. «За майже 2 роки перебування за ґратами Тимошенко не втратила своїх позицій, – політологи». ТВі. 30 липня 2013. 
  182. «Янукович хоче Угоду з ЄС без звільнення Тимошенко, - EUObserver». Zaxid.net. 29 травня 2013. 
  183. «Кримінальний процесуальний кодекс України». Офіційний портал Верховної Ради України. 13 квітня 2012. 
  184. «"Батьківщина": суд чинить маніпуляції з заявою Тимошенко». Українська правда. 28 серпня 2013. 
  185. «Вищий спецсуд засвідчив повну деградацію судової системи – «Батьківщина»». Українська правда. 6 вересня 2013. 
  186. «У Тимошенко заявили, що Янукович цинічно знехтував їхнім "подарунком"». Українська правда. 14 жовтня 2013. 
  187. а б МВС стверджує, що на Хрещатику досі «розважаються» п'ять тисяч омонівців.
  188. 01.01.11, The Financial Times: США розповсюдили різке попередження керівництву Україні
  189. Заява МЗС Росії. Сайт МЗС Росії. 11.10.2011.
  190. «Медведєв зажадав, щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським». Сайт NewsUkraine, 18.10.2011.
  191. ЄС визнав несправедливим вирок Тимошенко. Сайт «ЛентаРу», 11.10.2011.
  192. Український суд визнав Тимошенко виною. 11.10.2011.
  193. ЄС вважає вирок Ю . Тимошенко політичній мотивованості//РБК, 11.10.2011.
  194. УП: "Обама вимагає звільнення Тимошенко "
  195. Тимошенко відповість за перевищення повноважень. 11.10.2011.
  196. «Генсек ООН стурбований вироком Тимошенко». Сайт інформагентства «РБК-Україна», 12.10.2011.
  197. Янукович про вирок Тимошенко: Це прикрий випадок, що перешкоджає євроінтеграції. Сайт «Кореспондент», 11.10.2011.
  198. «Європарламент ще на місяць продовжив роботу місії Кокса-Квасневського». УНІАН. 16 жовтня 2013. 
  199. "Тимошенко звернулася до суду Нью-Йорка з позовом проти Фірташа і «РосУкрЕнерго»" // Дзеркало Тижня. — #15 за 2011 рік (від 2011-04-27). Процитовано 2011-07-08.
  200. "Тимошенко допомогла Фірташу отримати візу в США" // Дзеркало Тижня. — #24 за 2011 рік (від 2011-06-27). Процитовано 2011-07-08.
  201. «ТИМОШЕНКО ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЮ». Українська правда. 24 жовтня 2011. 
  202. Суддю Олену Сітайло відвезли із суду на «швидкій». Сайт «Незалежне бюро розслідувань», 1.12.2011.
  203. «В Апеляційному суді - п'ять захисників проти трьох прокурорів». УНІАН. 13 грудня 2011. 
  204. «Тимошенко не прийшла до суду». Українська правда. 13 грудня 2011. 
  205. «Захисники Тимошенко намагаються позбутися усієї колегії». Українська правда. 13 грудня 2011. 
  206. «Чоловік судді у справі Тимошенко працює у Генпрокуратурі». Українська правда. 3 грудня 2011. 
  207. «Защита Тимошенко не будет ходить в суд на апелляции». ЛІГАБізнесІнформ. 22 грудня 2011. 
  208. «Апеляційний суд залишив у силі вирок Тимошенко». ВВС Україна. 23 грудня 2011. 
  209. «Президент Європарламенту чекав іншого рішення щодо апеляції Тимошенко». УНІАН. 24 грудня 2011. 
  210. «У ЄС шкодують, що Тимошенко залишилась поза виборами». УНІАН. 24 грудня 2011. 
  211. «МЗС Франції не задоволений рішенням Апеляційного суду по Тимошенко». Українська правда. 26 грудня 2011. 
  212. «США розчаровані Україною і вимагають звільнити Тимошенко». Українська правда. 28 грудня 2011. 
  213. «Канада підтримала Тимошенко». УНІАН. 25 грудня 2011. 
  214. «Голова ЄНП: Тимошенко продовжують переслідувати». УНІАН. 24 грудня 2011. 
  215. «Діаспора теж не оцінила підтвердження вироку Тимошенко». Українська правда. 31 грудня 2011. 
  216. «Захист подав касацію на вирок Тимошенко». УНІАН. 26 січня 2012. 
  217. «Власенко: Будь-яке рішення, крім скасування вироку Тимошенко, буде незаконним». УНІАН. 20 серпня 2012. 
  218. «Суд завершив розгляд касації Тимошенко: хроніка». ВВС Україна. 20 серпня 2012. 
  219. «Євросудді пішли думати над справою Тимошенко. Україна визнала частину вимог?». Українська правда. 28 серпня 2012. 
  220. «СУД ВІДМОВИВСЯ ВИПУСКАТИ ТИМОШЕНКО». Українська правда. 29 серпня 2012. 
  221. «ЄС побачив несправедливість щодо Тимошенко і Кº». Українська правда. 29 серпня 2012. 
  222. «У ПАРЄ розчаровані відхиленням касаційної скарги Тимошенко». УНІАН. 29 серпня 2012. 
  223. «США також розчаровані рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко». Тиждень.ua. 30 серпня 2012. 
  224. «Велика Британія розчарована рішенням Вищого спецсуду у справі Тимошенко». Тиждень.ua. 29 серпня 2012. 
  225. «Канада розчарована рішенням по касації Тимошенко». Посольство Канади в Україні. 29 серпня 2012. 
  226. «ЄС розчарований рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко». Тиждень.ua. 29 серпня, 2012. 
  227. Тимошенко з Клінтоном і Колем потрапила до списку номінантів на «Нобеля». Дзеркало тижня. 27.02.2012. (Перевірено 07.10.2012)
  228. Тимошенко — третій кандидат на Нобелівську премію за версією букмекерів. Дзеркало тижня. 05.10.2012.
  229. В інтернет потрапило відео: Тимошенко з собачкою біжать 10 кілометрів. Сайт «newsru.com», 3.5.2011.
  230. В СІЗО кажуть: камеру Тимошенко отрутою не білили, а кров пропонують взяти у її сусідок. Сайт газети «Сегодня», 22.8.2011.
  231. а б «Казус Ющенко» для Тимошенко — 2. Сергій Лозунько. Сайт газети «2000», 6.12.2011.
  232. Карпачова розповіла, як слідчі робили Тимошенко масаж серця. Сайт телеканалу «ТСН» (Київ), 24.11.2011.
  233. а б в Катування будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють. Євгенія Тимошенко.7.12.2011.
  234. а б Депутат: По коридорах лікарні Тимошенко тягнули два амбали. А на голову їй накинули рядно. Сайт «Кореспондент», 25.11.2011.
  235. Над Тимошенко знущалися під час обстеження? Євген Солонина.Сайт радіо «Свобода», 25.11.2011.
  236. Що Янукович пообіцяв Коморовському: підсумки зустрічі. Сайт "Міський дозор. Харків ", 28.11.2011.
  237. Власенко: жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Сайт «MigNEWS.com.ua», 29.11.2011.
  238. БЮТ зривав роботу Ради, закликаючи врятувати Тимошенко. Сайт газети «Сегодня», 06.12.2011.
  239. У день народження Тимошенко в церквах відслужать молебни за її здоров'я. Сайт газети «Лівий берег», 25.11.2011.
  240. Батьківщина обігнала по рейтингу партію Януковича, — опитування. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  241. ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  242. Конгрес з Тимошенко. Віталій Червоненко, сайт «Главком», 9.7.2011.
  243. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко згодна провести медичне обстеження стану її здоров'я будь-яким незалежним медичним спеціалістом. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  244. Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит. «Коммерсантъ Украина». 02.10.2012. (рос.) (Перевірено 06.10.2012)
  245. Посли країн-членів ЄС проведуть екстрену зустріч з Карпачовою. Сайт «Фокус», 8.12.2011.
  246. html ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  247. «ТИМОШЕНКО ОГОЛОСИЛА ГОЛОДУВАННЯ». Українська правда. 24 квітня 2012. 
  248. «Тимошенко снова объявила голодовку». Кореспондент.net. 29 жовтня 2012. 
  249. «Юлія Тимошенко: у солідарність з учасниками Євромайданів я оголошую голодування». Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 25 листопада 2013. 
  250. У палаті Тимошенко виявили схованку — пенітенціарна служба. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  251. Тимошенко: рівень радіації у палаті чотири рази перевищував норму. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  252. Ліки Тимошенко могли підкинути під час обшуку — адвокат. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  253. Тюремники вивісили відео «брифінгу» співкамерниць Тимошенко. Українська правда. 13.09.2012.
  254. Тюремники не дозволили «Українській правді» взяти інтерв'ю у Тимошенко. Українська правда. 18.09.2012.
  255. Медики харківської лікарні нічого не знають про вилучені у Тимошенко ліки — Гармс. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  256. Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  257. Тимошенко перебуватиме у харківській лікарні ще щонайменше місяць. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  258. Лікарі рекомендують Тимошенко лікуватися, незважаючи на страх. Українська правда. 10.06.2013.
  259. [%22003-4343142-5208280%22} «Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian»]. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  260. «Доповідь КЗК». Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК). 5 вересня 2013. 
  261. «Європейська конвенція з прав людини». Офіс Ради Європи в Україні. 6 квітня 2012. 
  262. «ТИМОШЕНКО ХОЧУТЬ ДАТИ ДОВІЧНЕ». Українська правда. 18 січня 2013. 
  263. «Справу Тимошенко по Щербаню знову призупинили». Українська правда. 6 червня 2013. 
  264. [%22003-4343142-5208280%22} «Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian»]. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  265. Источник в СБУ также подтверждает встречу Тимошенко и Клюева — СМИ
  266. Тимошенко говорила с Клюевым, но он ее не убедил?
  267. Закон України від 21 лютого 2014 року № 746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції»
  268. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 22.02.2014 13:40
  269. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 751-VII «Про виконання міжнародних зобов’язань України щодо звільнення Тимошенко Ю.В.»
  270. ТИМОШЕНКО ВИПУСТИЛИ. Вона йде на президентські вибори /УП, 22 лютого 2014, 17:46
  271. Ющенко: Тимошенко таки підписала газові угоди без директив KyivPost, 14 квітня 2011 р.
  272. Путін: Газова угода Тимошенко була платою за незалежність Факти, 19 грудня
  273. США привітали звільнення Тимошенко і роботу Ради Радіо свобода, 22 лютого 2014 р.
  274. «Тимошенко їде на Грушевського вшанувати пам'ять загиблих». Українська правда. 22 лютого 2014. 
  275. Експресо ТВ: пряма трансляція події з Євромайдану
  276. Громадське телебачення, 22 лютого 2014 р.
  277. Під час виступу Тимошенко на Євромайдані впіймали кількох молодиків
  278. Під час виступу на Майдані Тимошенко ловили «тітушок»
  279. Тимошенко на Майдані закликала протестувальників не йти з центру столиці
  280. «Тимошенко встретилась с послом США и главой представительства ЕС на Украине». Ведомости. 23 лютого 2014. 
  281. «В ОБСЕ рассказали, какую помощь готовы предоставить Украине». ВЕСТИУА. 26 лютого 2014. 
  282. «Юлія Тимошенко: зупинення агресії Росії в Україні – питання свободи всієї Європи». Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 6 березня 2014. 
  283. «Реабілітація Тимошенко після перших оперативних маніпуляцій триватиме до двох тижнів – Микола Поліщук». Інтерфакс-Україна. 13 березня 2014. 
  284. «Тимошенко виписали з берлінської клініки». Німецька хвиля. 19 березня 2014. 
  285. «Юлія Тимошенко: я балотуватимуся на посаду президента на виборах 25 травня». Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 27 лютого 2014. 
  286. «"Батьківщина" висунула Тимошенко в президенти». ICTV. 29 лютого 2014. 
  287. «В ОБСЕ убедились, что Тимошенко - политзаключенная». Главком. 9 березня 2012. 
  288. «Захаров заявил, что Тимошенко - безусловно политзаключенная». ЛІГА.net. 7 червня 2012. 
  289. «Ніна Карпачова: в Україні тривають масові арешти». Радіо Свобода. 11 жовтня 2012. 
  290. «Докладчик ПАСЕ: Тимошенко можно назвать политзаключенной». Левый берег. 28 червня 2013. 
  291. Тимошенко против «новых лиц» в политике
  292. Тимошенко проти виборів за правилами, запропонованими Євросоюзом
  293. Леді Ю попросили забрати журналістів («Експрес», 19 березня 2008)
  294. Главред: Суд над Тимошенко: газ, брехня та стереотипи
  295. УНН: «Газова принцеса»: Москва, готель і «кравчучки»
  296. [2]
  297. [3]
  298. Інтерв'ю газеті «Лівий берег» 14.12.09 р.
  299. обіцяє відбити у Румунії шельф Чорного моря. УП 02.02.2010
  300. Тимошенко обіцяла забезпечити Україну біопаливом з водоростей. 17.05.2008 р.
  301. «Державне регулювання податкової системи. Автореферат дисертації». Фан-клуб Юлии Тимошенко. 1 листопада 2009. 
  302. «Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу». Українська правда. 29 липня 2005. 
  303. «Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера». Укррудпром. 12 грудня 2005. 
  304. «Julija Tymoschenko. Theater». Wikipedia. 
  305. «Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”». УНІАН. 29 березня 2007. 
  306. «Тимошенко в США нагородили листами Рейгана». Українська правда. 3 березня 2007. 
  307. Урядовий портал
  308. «Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської православної церкви - Орденом Святогробського Братства». Урядовий портал. 18 жовтня 2009. 
  309. «Євгенії Тимошенко вручили Міжнародну премію Боніфація VIII, присуджену її матері». Кореспондент.net. 21 жовтня 2012. 
  310. «Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії». Кореспондент.net. 12 липня 2013. 
  311. «Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?». Edinburgh Festival Fringe. 25 серпня 2013. 
  312. Геннадий Балашов: станет ли Украина «славянским тигром»?
  313. Уперед — до минулого
  314. Верховная Рада утвердила Тимошенко в должности премьер-министра Украины
  315. «Інтерв’ю з Ю.Луценком». Forbes Украина. 21 серпня 2013. 
  316. «Solana happy with Tymoshenko's constructive mood in opposition». Kyiv Post. 1 квітня 2010. 
  317. «Послання Європейської народної партії до З’їзду Об’єднаної опозиції». ОО «Батьківщина». 30 липня 2012. 
  318. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  319. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  320. ««Мы будем рады, если Юлия увидит спектакль о себе вживую»». Известия. 7 серпня 2013. 
  321. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  322. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  323. «Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії». Кореспондент. 12 липня 2013. 
  324. а б Тимошенко договорилась с Путиным о сдаче востока Украины - Чорновил
  325. Т.Чорновил: Две области окончательно были обречены после визита туда Тимошенко
  326. Приказ о сдаче Крыма могла дать только Тимошенко - Илларионов (рос.)

Джерела

  • Лоза Р. Невыполненный заказ. К.: ПП «Продукт БВО», 2002.— 96 с.

Посилання

Мультимедія про Юлію Тимошенко
Попередник: 13-й Прем'єр-міністр України
4 лютого8 вересня 2005
Наступник:
Микола Азаров
Юрій Єхануров
Попередник: 16-й Прем'єр-міністр України
18 грудня 20073 березня 2010
Наступник:
Віктор Янукович Микола Азаров