Тимошенко Юлія Володимирівна

Юлія Володимирівна Тимошенко
13-й Прем'єр-міністр України
Час на посаді:
18 грудня 2007 — 3 березня 2010
Президент	Віктор Ющенко Віктор Янукович
Попередник	Віктор Янукович
Наступник	Олександр Турчинов
10-й Прем'єр-міністр України
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня 2005)
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Микола Азаров
Наступник	Юрій Єхануров
Віце-прем'єр-міністр України з питань ПЕК
Час на посаді:
1999 — 2001
Президент	Леонід Кучма
Прем'єр-міністр	Віктор Ющенко
Голова партії ВО «Батьківщина»
Попередник	Віктор Драченко
Голова БЮТ
Народилася	27 листопада 1960(1960-11-27) (52 роки) Дніпропетровськ, УРСР
Політична партія
Чоловік	Тимошенко Олександр Геннадійович
Професія	політик
Релігія	християнка східного обряду

Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна	16 січня 1997	—	12 травня 1998
3-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	12 травня 1998	—	2 березня 2000
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	14 травня 2002	—	4 лютого 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	25 травня 2006	—	14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ)	23 листопада 2007	—	19 грудня 2007

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (* 27 листопада 1960(19601127), Дніпропетровськ) — український політик, 10-й та 13-й прем'єр-міністр України (2005, 2007–2010); другий за значенням (після Ющенка) лідер «Помаранчевої революції» 2004 року; лідер партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та «Блоку Юлії Тимошенко». Перша жінка-прем'єр-міністр в історії України. Кандидат економічних наук. За версією журналу Форбс, була третьою за впливовістю жінкою світу в 2005 році. На президентських виборах 2010 року отримала 45% голосів виборців (на 3% менше, аніж переможець).

24 червня 2011 року над Юлією Тимошенко розпочався суд у так званій «газовій справі» за звинувачення в перевищенні влади та службових повноважень під час укладання газових контрактів з Росією (2009 року). Суд над Тимошенко викликав великий міжнародний резонанс; керівники країн Євросоюзу, США, Росії та інших;а також міжнародні правозахисні організації — неодноразово заявляли, що цей суд є «політично вмотивованим».

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 року в обсязі 1,516 млрд ₴ та судових витарат на користь Київського науково – дослідного інституту судових експертиз на загальну суму - 10434 гивні.

Походження

Юлія Володимирівна Грігян народилася в Дніпропетровську 27 листопада 1960 року в родині Володимира Абрамовича Грігяна й Людмили Миколаївни Телегіної. Батько залишив сім'ю, коли Юлі було 3 роки. Закінчила школу в 1977 році (СШ № 37 м. Дніпропетровська); перед закінченням школи взяла прізвище матері — Телегіна. Після одруження в 1979 році, перейшла на прізвище чоловіка — Тимошенко.

Мати, Людмила Миколаївна Нелєпова, народилася 11 серпня 1937 року в Дніпропетровську.

Батько, Володимир Абрамович Грігян, народився 3 грудня 1937 в Дніпропетровську (національність за документами — латиш); під час окупації проживав з матір'ю в Дніпропетровську. Його мати — Марія Йосипівна Грігян (1909 р. н.). Його батько — Абрам Кельманович Капітельман (1914 р. н.), після закінчення Дніпропетровського університету в 1940 році, був направлений на роботу в Західну Україну, де відпрацював лише одну навчальну чверть директором державної школи в місті Снятині. У Снятині, як і у всій Західній Україні, встановлювалася радянська влада, формувалися нові установи. На роботу в них якраз й направляли молоді кадри зі східних областей України. Одним з таких і став А. К. Капітельман. Матеріалів, які свідчать про його роботу в Снятині, знайти не вдалося: ні в Снятині, ні в Івано-Франківську. В обласному державному архіві не збереглися документи про школи та районні відділи освіти за період 1940–1941. Восени 1940-ого був мобілізований в армію, загинув на фронті 8 листопада 1944 року, мав звання «старшого лейтенанта зв'язку»..

Прадід Ю. Тимошенко — Йосип Йосипович Гріган (національність — латиш), народився в Ризі в 1884, в 1914 переїхав в Катеринослав (Дніпропетровськ), де працював провідником на залізниці (на станції «Лоцманка» у Дніпропетровську). Вперше був арештований в 1937 році; повторно заарештований в 1938 і був репресований (за листи з Латвії; в матеріалах карної справи йому інкримінували: «Гріган, дискредитуючи радянську владу серед робітників, вихваляв добре життя робітничого класу фашистських країн Німеччини й Польщі»). Відбув 10 років таборів (1938–1948); реабілітований в 1963 році. Його дружина — Гріган Олена Тітовна, 1893 р. н., українка, з села Мартинівка (Кишеньківського повіту Полтавської губернії).

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна».

Родина

• Батько — Грігян Володимир Абрамович (*3 грудня 1937)
• Матір — Телегіна Людмила Миколаївна (*11 серпня 1937)
• Рідний брат (по батькові) — Грігян Володимир Володимирович (*1969)

• Чоловік — Тимошенко Олександр Геннадійович (*11 червня 1960) — одружився з Юлією Телегіною в 1979 році (тоді ж Юлія Телегіна змінила прізвище на Тимошенко), бізнесмен з солідним досвідом. Нині знаходиться в Чехії, де отримав політичний притулок після ув'язнення Юлії Володимирівни.
• Донька — Тимошенко-Карр Євгенія Олександрівна (*20 лютого 1980) — випускниця лондонської школи економіки (за спеціальностями політика та філософія).
• Екс-Зять — британець Шон Карр (англ. Sean Carr; 10 серпня 1968) — рок-музикант (лідер британської групи «Death Valley Screamers»); власник кількох невеликих магазинів в Великій Британії..

Освіта. Перше робоче місце — ДМЗ (1984–1988)

У 1978 році поступила на гірничий факультет Дніпропетровського гірничого інституту.

У 1979 році перевелася у Дніпропетровський державний університет, на економічний факультет, за спеціальністю економіст-кібернетик. У 1980 році після народження дитини відновилася на спеціальність «економіка праці». У 1984 закінчила з відзнакою («червоний диплом») економічний факультет Дніпропетровського державного університету за спеціальністю інженер-економіст — за розподілом, в 1984–1988 роках працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ) у Дніпропетровську, на посаді «інженер-економіст» (перше робоче місце). Завод ДМЗ займався виготовленням систем раннього попередження про ракетний напад (СПРН).

У 1999 році захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи». Кандидат економічних наук.

Перший бізнес (1988–1991)

У 1988 році (на початку розвитку кооперативів) Юлія і Олександр Тимошенки позичили 5 тисяч радянських карбованців й відкрили кооператив «пункт відеопрокату» :

— «В 1988 р. подружжя Юлія та Олександр Тимошенко відкрили „пункт відеопрокату“… Є всі підстави вважати, що істотно допоміг молодій сім'ї почати свою справу свекор — Геннадій Тимошенко, який в кінці 80-х керував мережею обласного кінопрокату. А в 1989 р. під егідою Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ був створений молодіжний центр „Термінал“, комерційним директором якого стає Юлія Тимошенко. Центр отримав статус „комсомольської госпрозрахункової організації“, а відрахування від його діяльності… поповнювали комсомольську скарбницю. Згідно зі статутом ця структура займалася все тим же відеопрокатом — „культурними програмами та відео“ і розташовувалася у літньому кінотеатрі Парку ім. Шевченко (Дніпропетровськ)… До речі, очолював у той час Дніпропетровський комсомол (обком) Сергій Тігіпко, а заввідділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу був Олександр Турчинов. Капітали, зароблені в „Терміналі“, дозволили Тимошенко зайнятися ще одним перспективним бізнесом — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ) Костянтина Борового. („Тоді ще йшла підписка і ніхто не вірив, що це буде біржа така грандіозна, тоді місце коштувало недорого і нам це було по кишені. І ми купили“, — розповідала Юлія Володимирівна в одному з інтерв'ю.) А в 1991 р. вона разом зі своїм свекром, що став на той час головою Кіровського райвиконкому Дніпропетровська, і чоловіком організувала радянсько-кіпрське спільне підприємство „Корпорація Український бензин“ (СП КУБ), ставши його генеральним директором. Співвласником КУБа поряд з членами родини Тимошенко став номінальний „кіпріот“ Олександр Гравець».

Комерційна діяльність (1989–1997)

У 1989–1991 рр. Юлія Тимошенко стає комерційним директором молодіжного центру «Термінал», серед ініціаторів створення якого також був Олександр Турчинов.

Наступним підприємством, яке Тимошенко заснувала разом з чоловіком у 1991 р., стала «Корпорація Український Бензин» (КУБ), де була спочатку комерційним, а згодом і генеральним директором. Корпорація з часом перетворилася на промислово-фінансову корпорацію ЄЕСУ («Єдині Енергетичні Системи України»). У 1995–1997 рр. Тимошенко стала президентом корпорації ЄЕСУ.

Діяльність компанії ЄЕСУ оцінюють неоднозначно. За версією Ю. В. Тимошенко, під її керівництвом «ЄЕСУ» вирішила складну економічну проблему: в 1995–1996 роках і першому півріччі 1997 року були ліквідовані багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, відновилися міжнародні економічні стосунки України з іншими державами в машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві та майже вдвічі збільшився потік української промислової продукції до Росії. Успішність компанії поступово стала перетворюватися на політичний фактор. Тому за вказівкою Л. Кучми корпорацію зруйнували, а проти її керівників порушили кримінальні справи.

З іншого боку, ЄЕСУ були піонером впровадження т. зв. толлінгових схем ухиляння від податків та вилучення обігових коштів підприємств. Фактична монополія, отримана ЄЕСУ на газовому ринку України, пов'язується з сумнівною співрацею ЄЕСУ та прем'єр-міністра України П. І. Лазаренка.^{[Джерело?]}

30 березня 1995 р. проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст.. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 року Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

Політична кар'єра (1996–2003)

• 1996–1998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання) (Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області).

Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності

• 1998–2000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання) (виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.
• Грудень 1999 р. — січень 2001 р. — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям менше половини проведеної електрики. Перед Тимошенко було поставлено завдання навести порядок в цій сфері.

Під час роботи в Кабінеті міністрів домагається виведення галузі з колапсу. В уряді ініціювала безпрецедентні кроки з декриміналізації ПЕКу. У 2000 році уряд виплатив населенню додатково 18 млрд. гривень. З них 9 млрд. грн були отримані за рахунок вилучення коштів з тіньової сфери, заборони бартеру та запровадження конкурентних принципів на енергоринку.

18 серпня 2000 року був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко, — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України», віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Її звинуватили у контрабанді валюти через Запорізький аеропорт (1995) та підміні документів, а також в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Усі кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко, Олександра Тимошенка, друга дитинства Юлії Володимирівни Валерія Фальковича, були об'єднані в одне провадження зі справою екс-прем'єра України Павла Лазаренко. Тимошенко було висунуто звинувачення та призначена запобіжна міра у вигляді підписки про невиїзд.

Юлія Тимошенко (2002)

19 січня 2001 р. Указом Президента України Л.Кучми відправлена у відставку.

9 лютого 2001 року стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 р. заарештована за санкцією Генеральної прокуратури України по звинуваченню в розкраданні (при перебуванні главою ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 р. Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.

5-7 вересня 2001 р. — під час Економічного форуму у Криниці (Польща) представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів).

У березні 2002 р. на виборах до Верховної Ради України «Блок Юлії Тимошенко» здобув 7,2% голосів виборців. Очолює фракцію «Блоку Ю.Тимошенко» у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднує 24 народні депутати України. У вересні 2002 р. — разом з О.Морозом і П.Симоненком очолює акцію «Повстань, Україно», спрямовану на підйом народу на опір режиму Кучми. В рамках акції здійснює тур багатьма містами України.

9 квітня 2003 р. Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження з усіх кримінальних справ закрито. У серпні 2004 році Головна військова прокуратура Росії звинуватила Ю.Тимошенко в наданні хабара високим чиновникам Міністерства оборони РФ з метою укладення контракту на постачання будівельних матеріалів за явно завищеними цінами та оголосила Ю.Тимошенко в міжнародний розшук. На думку ряду експертів^{[Джерело?]}, ці звинувачення були пов'язані з опозиційністю Ю.Тимошенко до тодішнього українського уряду. У вересні 2004 р. звернулася до суду зі скаргою на дії Генеральної прокуратури.

Помаранчева революція (2004)

У 2004 році стала співзасновником коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, була однією з лідерів «помаранчевої революції».

Перше прем'єрство (2005)

Ю. Тимошенко на сцені Майдану, поруч з іншими лідерами Помаранчевої революції (листопад 2004)

24 січня 2005 р. призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).

Варто зазначити, що в цьому кабміні Тимошенко-2005 не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко (лише посаду керівника СБУ зайняв А. Турчинов); також Ющенко не призначив жодного губернатора (правильно називати: керівник обласної державної адміністрації) від БЮТ. Проте, майже всі міністри першого Кабміну Тимошенко підтримали її в наступних протистояннях з Ющенком.

Основними моментами, які характеризували внутрішньоекономічну діяльність кабінету міністрів Юлії Тимошенко, стали:

• Підвищення зарплат, пенсій, стипендій — в півтора-два рази (у вересні-2005 порівняно з червнем-2004).
• Виконуючи передвиборні обіцянки Президента В. Ющенка — уряд в 2005 р. в 12 разів підвищив розмір «одноразової допомоги при народженні дитини»: до 1.1.2004 — 320 ₴; Після 1.1.2004 — 684 ₴; 1.4.2005 — 8497 , 6 ₴; 1.1.2008 — 12240 ₴ (на першу дитину), 25000 ₴ (на другу), 50000 ₴ (на третю).
• Кампанія «Контрабанда — стоп», та виведення з тіні «олігархічного бізнесу». У той же час, ці «дії з припинення контрабанди» зачепили частину середнього бізнесу.
• Заяви про необхідність масової реприватизації 3000 підприємств. У результаті державі було повернуто контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом «Криворіжсталь» (який перепродали в жовтні-2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд дол.; а за увесь період приватизації 1991–2004 «надходження від приватизації в Україні» склали лише 8.5 млрд дол.). 16 червня 2005 президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Володимир Литвин і Юлія Тимошенко підписали меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації; після підписання документа Віктор Ющенко заявив, що «українська влада поставила крапку у дискусії з проблемних питань приватизації» — мовляв, реприватизації не буде, оскільки в бюджеті на це немає коштів.
• У квітні-травні 2005 — пройшли так звані «бензинова, цукрова, м'ясна кризи» — коли ціни (на цукор і бензин) за 2-3 тижні піднімалися на 30% −50%. Ці «кризи» мали ознаки «картельної змови» — уряд Тимошенко повернуло ціни на колишні рівні через місяць-півтора (діючи, в основному, ринковими методами — «товарними інтервенціями») :

 — «М'ясна криза» була викликана тим, що Тимошенко в перші місяці свого прем'єрства — підвищила зарплати та пенсії в півтора рази. Це викликало зростання попиту на м'ясо; Уряд Тимошенко зняв мито на ввезення м'яса, спекулятивні ціни впали, але політичні опоненти Тимошенко (Ющенко, Янукович) продовжували критикувати Тимошенко (мовляв, «в Україну завозять переморожене м'ясо, обрізки»). Водночас, Уряд Тимошенко прийняв рішення про значне збільшення виробництва м'яса птиці; внаслідок реалізації цієї програми — через через кілька років Україна перетворилася з імпортера в експортера «курячого м'яса».

 — «Цукрова та бензинова кризи» мали ознаки «картельної змови, яка призвела до стрибка цін на 30% — 50%». Уряд Тимошенко організував завезення партії тростинного цукру; та відмінив мита на ввіз нафтопродуктів в Україну. І за місяць-два ціни повернулися на минулий рівень. Окрім того, «цукрову кризу» розслідував Антимонопольний комітет, який (аж через рік, в квітні 2006 року, за уряду Єханурова) прийняв рішення, що «цукрова криза» була «змовою монополістів» (серед яких був і секретар РНБО Петро Порошенко); і нарахував на винуватців штрафи понад 20 млрн. ₴

 — Під час «бензинової кризи» Ющенко (на засіданні РНБО, в травні 2005) вперше в різкій формі зробив зауваження Тимошенко за «тиск на оптових продавців бензину».

У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.

В вересні-2005 (вже після відставки з посади прем'єр-міністра) Юлія Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща).

24 серпня на День Незалежності України у виступі на Майдані президент Ющенко назвав уряд Тимошенко «найкращим». Однак, через два тижні (після демонстративної заяви про відставку О. Зінченка, який звинуватив Порошенка в «корупції та змові») — 8 вересня 2005 Віктор Ющенко відправив уряд Юлії Тимошенко у відставку у зв'язку з конфліктами всередині виконавчої гілки влади. Ющенко стверджував, що Тимошенко діяла в інтересах окремих бізнесових кіл, зокрема, мовляв, рішення Уряду щодо реприватизації Нікопільського феросплавного комбінату (яким раніше володів зять екс-президента Кучми, Віктор Пінчук) «стали останньою краплею, яка примусила Ющенка відправити уряд у відставку».

13 вересня 2005 р. Президент України Віктор Ющенко звинуватив екс-прем'єра Юлію Тимошенко в зраді ідеалів Майдану. В інтерв'ю інформагентству Associated Press він сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 мільярдів гривень боргів і використала посаду прем'єр-міністра, щоб домогтися їх списання, хоча, як відомо :

• ці «8 млрд ₴» являли собою не борги, а «колосальні штрафи Податкової інспекції в 1997–1998 роках»;
• справи по ЕЄСУ були закриті ще при Кучмі; а остаточно закриті в січні 2005 (ще до призначення Тимошенко прем'єр-міністром).

Характерно, що навіть ліберал Б. Березовський не підтримав Ющенка в питанні відставки Кабміну Тимошенко:

• «Пам'ятаєте, говорили про те, що це „революція мільйонерів проти мільярдерів“, поганий той мільйонер, який не мріє стати мільярдером, але, як тільки вони отримали владу, вони почали, що називається „дерибанити“ (ділити захоплене). Тимошенко, звичайно, заважала». При цьому Березовський позитивно відгукнувся про діяльність екс-прем'єра Тимошенко: «Її робота на посту прем'єра була дуже гідною».

Березовський засудив оточення Ющенка в конфлікті з Тимошенко — тим більше «громадська думка України» засуджувала Порошенка і Ющенка. Це засудження проявилося на парламентських виборах в березні-2006 — вперше БЮТ перевершив «Нашу Україну»: опозиційний БЮТ отримав 129 депутатських місць, а президентська «Наша України» — 81 (хоча на попередніх парламентських виборах-2002 від БЮТ було обрано 22 депутата, а від «Нашої України» — 112).

Восени 2005 року Ющенко визнав, що його популярність дещо впала, але причинами цього він вважав великі сподівання, які українці покладали на владу. Натомість, діяльність Тимошенко на посаді прем'єр-міністра призвела до різкого збільшення рейтингу БЮТ (на парламентських виборах-2006 БЮТ провів до парламенту вп'ятеро більше депутатів, аніж в 2002 році). Водночас, курс Тимошенко на стрімке зростання «мізерних українських зарплат та пенсій» призводив до тиску на крупний бізнес; також «стрімкий рост зарплат, пенсій» призвів до уповільнення темпів зростання ВВП (до 2%-3%, замість 7%-9% в попередні роки).

Конфлікти у владі

Найвиразнішим прикладом «конфлікту у владі в 2005 році» було намагання президента Ющенка та секретаря РНБО Порошенка — перетворити РНБО у «Другий Кабмін», який би дублював роботу Уряду. Взагалі-то, конфлікт Тимошенко з Порошенком сягав ще 2000 року, коли Порошенко радив президенту Кучмі щодо знищення БЮТ (див. у Вікі-цитатнику).

В опозиції (2005–2007)

Ю. Тимошенко з розпущеною косою, у Верховній Раді України, 11 січня 2007 — в цей день БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Верховної Ради, про цей день політолог Фесенко сказав: «Розпустивши косу, Тимошенко зав'язала інтригу 2007 року»

У вересні 2005 р., невдовзі після відставки з посади прем'єр-міністра, Генпрокуратура Російської Федерації зняла з Ю.Тимошенко всі обвинувачення. 18 листопада 2005 р. Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Юлії Тимошенко та членів її родини.

Опинившись поза урядом, Юлія Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору Віктора Януковича, так і з недавніми союзниками з табору Президента Віктора Ющенка

7 грудня 2005 р. в Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Юлії Тимошенко. На цьому з'їзді Ю.Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») й оголошує першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006 року. На відміну від інших учасників виборів, БЮТ скільки можливо тримає у секреті решту списку, що дозволяє уникати критики за наявність у ньому сумнівних осіб. 26 березня 2006 на парламентських вибори до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко здобуває 22,27% голосів (5 млн. 648 тис. 345 осіб), отримав більшість у 14 регіонах України. БЮТ здобуває у Верховній Раді 5-го скликання 129 мандатів. 22 червня 2006 була створена «демократична коаліція» (Блоку Юлії Тимошенко, блоку «Наша Україна», Соціалістичній партії), яка висунула Ю. Тимошенко на посаду Прем'єр-міністра України.

3 серпня 2006 Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом України В. Ющенком «Універсал національної єдності» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери коммуністів та соціалістів; на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича прем'єр-міністром), назвавши Універсал «актом зради». В вересні 2006, після створення «КабМіну Януковича», який призначила «правляча коаліція» на базі Партії регіонів (в коаліцію увійшли соціалісти, комуністи; неформально до коаліції приєдналася «Наша Україна», лідером якої був В. Ющенко — в «КабМіні Януковича» було «вісім міністрів з „Нашої України“») — Тимошенко-БЮТ приймають рішення про перехід в опозицію.

12 січня 2007 — «пакетне голосування» Антикризової Коаліції та БЮТ — долає Вето Президента на вигідний Януковичу «Закон про Кабінет Міністрів» (в обмін на запропоновані БЮТ : «Закон про Імперативний мандат» та «Закон про опозицію»). Це «пакетне голосування» було одним з кроків, яким БЮТ — розхитував «й без того хиткий союз президента Ющенка та премьєра Януковича» — див «Політична криза в Україні 2007».

28 лютого — 2 березня 2007 року Юлія Тимошенко перебувала з візитом у США. Основна мета візиту полягала в тому, щоб донести до американського керівництва (Тимошенко зустрічалася з віце-президентом Діком Чейні; держсекретарем Кондолізою Райс; радником президента Буша з національної безпеки Стівеном Хедлі) «головну проблему в політиці Україна»: дії Януковича по неконституційному розширення «правлячої коаліції» можуть призвести до фактичного усунення від влади Ющенка. Виходом з цієї ситуації, на думку Тимошенко, повинні стати: розпуск Верховної Ради (згідно з положеннями чинної Конституції) й дострокові парламентські вибори. Крім зустрічей з високопоставленими членами адміністрації Буша, Юлія Тимошенко виступила у «Центрі стратегічних досліджень Кеннеді» (Center for Strategic & International Studies) і «Національному прес-клубі», а також отримала нагороду впливової неурядової організації «Conservative Political Action Conference» за «внесок в розвиток демократії».

31 березня 2007 в Києві відбувся «Сто тисячний Майдан» (лідерами були Ю. Тимошенко, В. Кириленко, Ю. Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка (його на Майдані не було) розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.

2.4.2007 Президент Ющенко видав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради» — у зв'язку з тим, що «Партія Регіонів» порушила Конституцію (стаття 83) й почала залучати до «правлячої коаліції» не «обрані народом фракції», а «окремих депутатів-перебіжчиків». Тобто ПР намагалась створити «Конституційну більшість в 300 голосів», що дало б ПР (Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати «вето Президента», а значить — приймати Закони поза волею Президента. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко в Парламенті України, 26.11.2009

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради — 2 червня 2007 Юлія Тимошенко та її прибічники (загалом 168 депутатів фракцій БЮТ та НУНС) — подали заяви про вихід зі своїх фракцій, що (згідно з Конституцією) робило Верховну Раду не правомочною. Цей хід був «додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України» та проведення дострокових парламентських виборів. Зрештою ці вибори були проведені 30.09.2007; за їх результатами — більшість в 229 голосів набрали фракції БЮТ та НУНС.

Друге прем'єрство (2007–2010)

11 грудня 2007 коаліція НУНС і БЮТ не змогла призначити Юлію Тимошенко прем'єр-міністром. Для прийняття рішення не вистачило одного голосу. «За» проголосували 225 депутатів при необхідних 226.. 12 грудня з'явились повідомлення, що на Юлію Тимошенко готується ніби-то замах

18 грудня Юлія Тимошенко призначена прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів, мінімально необхідна кількість.

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко (Київ, 1.4.2008)

Прем'єр Юлія Тимошенко пообіцяла, що Україна буде надійним транзитером газу в Європу, а новий уряд вивчить всі газові угоди з російськими партнерами. «Україна як транзитна держава буде виконувати свої зобов'язання по транзиту бездоганно. Ми не зірвемо жодного обсягу, жодного терміну. Я думаю, що країни Європейського Союзу будуть мати Україну, як надійного партнера», — сказала Тимошенко на брифінгу у Верховній Раді. «Всі газові питання будуть детально розібрані, будуть вивчені всі угоди, які поки що залишалися таємницею, вони не оприлюднювалися, не подавалися до парламенту для вивчення. Нам доведеться підняти весь масив документів, розібратися у ситуації», — додала вона.

Юлія Тимошенко, Прем'єр-міністр Росії Путін Володимир Володимирович, Президент Росії Дмитро Медведєв — україно-російські переговори стосовно газових питань (17.1.2009)

11 липня 2008 року Партія регіонів спробувала провести через Верховну Раду рішення про недовіру уряду Тимошенко, проте набрати необхідну кількість голосів не змогла.

8 жовтня 2008 року Президент України Віктор Ющенко оголосив про розпуск Верховної Ради указ був підписаний 9 жовтня і набрав чинності з 10 жовтня, в указі встановлено дату виборів — 7 грудня 2008 року.

9 жовтня в ефірі 5 каналу Іван Кириленко, лідер фракції БЮТ, заявив, що Юлія Тимошенко готова скласти повноваження прем'єр-міністра, як тільки буде сформовано нову коаліцію у Верховній Раді, яка фактично склалась після голосування за внесення до порядку денного Ради законопроекту 3186 "Про внесення змін в Закон України «Про вибори народних депутатів». 21 березня 2008 Юлія Тимошенко приховує у Києві свою поразку

5 лютого 2009 Верховна Рада не підтримала постанову про відставку уряду Тимошенко. 10 лютого Президент Віктор Ющенко на засіданні РНБО виступив з різкою критикою Юлії Тимошенко і економічної політики її уряду. Прем'єр відкинула звинувачення,.

Ю.Тимошенко на зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14.2.2008)

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в свідомій маніпуляції курсом гривні. 10 березня 2009 Юлія Тимошенко заявила, що поки вона прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде. 15 травня 2009 Прем'єр Юлія Тимошенко радить українцям тримати заощадження в гривні. Вона попередила, що криза ще «завдаватиме клопоту» країні не один місяць. «Але сьогодні немає ніякої необхідності тримати долари на руках, бо вони дешевшають, а гривня дорожчає», — сказала прем'єр..

Президентська виборча кампанія 2010

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» одностайно проголосували за висунення кандидатом в Президенти Юлії Тимошенко. Про це заявив Перший віце-прем'єр-міністр України Олександр Турчинов зі сцени на Майдані Незалежності, повідомляє сайт Юлії Тимошенко. «Ми демократично разом маємо проголосувати за єдину пропозицію, яка лунала сьогодні на Майдані, а саме за висунення кандидатом у президенти України Юлії Тимошенко… Рішення прийнято одноголосно», — сказав Олександр Турчинов. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.

• 

  Прем'єр-міністр України Ю.В.Тимошенко провела засідання Кабінету Міністрів, 11.2.2009

• 

  Юлія Тимошенко, Прем'єр-міністр України (аеропорт Бориспіль), 01.12.2009

• 

  Прем'єр-міністр Ю. В. Тимошенко, м. Тернопіль, відкриття дитячого садка, 03.02.2010

• 

  Прем'єр-міністр Ю. В. Тимошенко, м. Тернопіль, 03.02.2010

22 лютого 2010 Юлія Тимошенко заявила, що вважає ці вибори вкрай брудними — й тому не визнає результатів президентських виборів в Україні, а Віктора Януковича Президентом України. «Як і мільйони українців, я стверджую, Янукович — не наш президент», — заявила Тимошенко.

В опозиції — з березня 2010

Втрата посади Прем'єр-міністра в березні 2010

Докладніше у статті Тушка

На момент інавгурації В. Януковича (25 лютого 2010) Україна була парламентсько-президентською республікою і зміна Президента не вела до зміни Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів Тимошенко:

• У Конституції Україні була детально виписана норма, що створення правлячої коаліції та Кабміну здійснюється тільки тими партіями-фракціями, які перемогли на виборах, тобто без новостворенних фракцій та без депутатів-перебіжчиків.
• 17.09.2008 Конституційний Суд України додатково (своїм Рішенням) підтвердив це положення Конституції, що коаліцію Верховної Ради формують виключно фракції, які пройшли у Верховну Раду на основі виборів (але не окремі депутати, й не новостворені фракції; див. «КС дозволив формувати коаліцію лише фракціям і визнав недійсним Тимчасовий регламент»).

Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».

Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на екс-президента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Реґламент Верховної Ради» (того ж дня підписаний Президентом Януковичем), цей «Реґламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Реґламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова.

БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Реґламент Верховної Ради» як неконституційні. Але Конституційний Суд :
 — не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Реґламент ВР»;
 — натомість, на базі цього «Реґламенту» (але не відповідних положень Конституції, на які повинен спиратися Конституційний Суд) 6 квітня 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено 7 квітня 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції.

8 квітня 2010 Юлія Тимошенко опублікувала офіційну Заяву, в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади:

«Сьогодні Конституційний Суд скоїв злочин. Його рішення свідчить про те, що ця інстанція, яка повинна стояти на сторожі Основного Закону, готова виконати будь-яке політичне замовлення влади і легко піддатися корупційним впливам на догоду політичній кон'юнктурі».

БЮТ та близька йому частина НУНС висловили різкі оцінки, але не закликали населення до акцій протесту; не протестували дрібніші опозиційні групи : «Наша Україна» Ющенка, «Єдиний центр» Балоги, «За Україну» Вяч. Кириленка, УНП Костенка, Гриценко, «Свобода» Тягнибока. Закордонні ЗМІ та Уряди сприйняли ці події без будь-яких протестів чи обговорення.

Зустріч Ю. Тимошенко та держ-секретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2.6.2010)

30.12.2010, лідер «Об'єднанної опозиції» Ю. В. Тимошенко перед рекордним 12-годинним допитом у Ген. Прокуратурі України, за звинуваченням у нецільовому використанні грошей «Кіотського протоколу» — замість «висадки лісів» виплачено пенсії народу України в кризовому 2009 р.

Визнання Конституційним Судом України неконституційною політреформи 2004 року

1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (політреформа 2004 року) у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення

Відміна Конституції-2004 (яка діяла майже 6 років) була сприйнята в суспільстві неоднозначно, бо (як це записано в статтях 154–159 Конституції-1996 та Конституції-2004) зміна Конституції потребує голосування в парламенті. Повернення до «Конституції 1996 року» в парламенті не голосувалось, хоча «Конституція 2004 року» була прийнята в Верховній Раді 406 голосами. Ю. В. Тимошенко заявила, що це вже другий «конституційний переворот»; проте інші опозиційні політсили України не давали різких оцінок; реакції країн Заходу на відміну Конституції-2004 також не було.

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників

Докладніше у статті Карні справи стосовно Юлії Тимошенко з 2010 року

Докладніше у статті Карні справи стосовно соратників Тимошенко з 2010 року

Докладніше у статті Карні справи ЄЕСУ та Міноборони Росії

Починаючи з травня 2010 року, було відкрито ряд справ супроти Юлії Тимошенко (по жодній з них генпрокуратура України не звинувачує Тимошенко у привласненні коштів, чи у розкраданні; в основному їй пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень); найбільш відомими є справи : по Кіотським грошам; по автомобілям для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.1.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко, проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень :
1) Прем'єр-міністр — Юлія Тимошенко.
2) Міністр внутрішніх справ — Луценко.
3) Міністр оборони — Іващенко.
4) Міністр економіки — Данилишин. 13 січня 2011 Чехія надала політичний притулок екс-міністру економіки Богдану Данилишину.
5) Міністр природних ресурсів — Філіпчук.
6) Заступник міністра юстиції — Корнійчук.
7) Голова митної служби України — Макаренко.
8) Голова регіональної митниці — Шепітько.
9-10) Голова Державного казначейства України — Слюз, заступник голови — Грицун.
11-12) Заступник голови «Нафтогазу» (державна монополія з торгівлі нафтою і газом) — Діденко. Марія Кушнір — заступник головного бухгалтера «Нафтогазу».
13) Міністр регіонального розвитку та будівництва (і колишній мер Львова) — Куйбіда.
14) Губернатор (керівник держадміністрації) Дніпропетровської області (колишній міністр транспорту і зв'язку) — Бондар.

Найвідоміші карні справи супроти Юлії Тимошенко

2 грудня 2010 Ю. В. Тимошенко була викликана на перший допит по «грошах Кіотського протоколу» — генпрокуратура звинуватила Тимошенко «не в розкраданні грошей», а в використанні коштів, отриманних по «Кіотському протоколу» на виплату пенсій населенню в кризовому 2009 році, а за правилами «Кіотського протокола» на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — «по автомобілям медичної допомоги для села»; тут також генпрокуратура не звинувачує Тимошенко у «розкраданні грошей» (також не викликає заперечень ціна придбання автомобілей Опель-Комбо); але генпрокуратура вбачає порушення в тому, що «одна тисяча автомобілей» була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання не передбачено в бюджеті 2009 року. Проте з червня 2011 року, справи по «Кіотських грошах» та «автомобілях медичної допомоги для села» — були призупинені, після того як аудиторська компанія «BDO USA» (яка має філії в більш аніж ста країнах світу) та велика юридична компанія «Covington & Burling» — дослідили вказані справи, та заявили, що «ці справи не варті паперу на якому написані».

З квітня 2011 року проти Тимошенко порушена «газова справа» за звинуваченням в перевищенні влади та службових повноважень під час укладання газових контрактів із Росією 19 січня 2009 року. А 24 червня 2011 року у Печерському районному суді м. Київа розпочався суд у цій справі. 5 серпня 2011 року Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок суперечки Тимошенко з прем'єр-міністром Азаровим, який давав свідчення в суді).

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 року в обсязі 1,516 млрд. ₴ (тобто 189.5 млн. долларів США).

На думку Тимошенко (і її соратників), її засудили за те, що (за домовленістю з Росією) на тих переговорах був усунутий посередник у торгівлі газом — швейцарська компанія РосУкрЕнерго.

Мітинг в день вироку, 11 жовтня 2011 року

В день вироку (11 жовтня 2011) був поставлений рекорд за кількістю міліції на Хрещатику — МВС в офіційній заяві казало про 4.5 тисячі : «до забезпечення правопорядку на Хрещатику… залучено — у повному складі бригада спецназу внутрішніх військ „Барс“, частини „Беркут“ Києва та Київської області в повному складі, спецназ внутрішніх військ МВС „Омега“. Загальна чисельність співробітників міліції, залучених для цих цілей, склала близько 4500 осіб, у тому числі 3.5 тисячі з них — бійці спецназу, екіпіровані для протидії масовим порушенням правопорядку, в тому числі спецзасобами. У повній бойовій готовності знаходяться два спеціальних броньованих автомобіля з водометами».

На Хрещатику та сусідніх вулицях було припарковано 90 автобусів, які доставили співробітників МВС. Навколо Києва та інших великих міст були встановлені кордони автоінспекції, які не пропускали автобуси з мітингувальниками до Київа.

На підтримку Тимошенко вийшло декілька десятків тисяч її прибічників, вони намагалися прийти під будівлю Печерського суду — колони демонстрантів йшли з обох боків Хрещатика, але були заблоковані. Мітинг був розігнаний; заарештовано кілька сот протестувальників.

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року

Ще 30 грудня 2010 Держдепартамент США повідомив українському уряду про стурбованість, про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим».

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“». Президент Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим, і політично вмотивованим. Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців». Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».

Прес-служба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».

Контратака проти Д. В. Фірташа

• 27 квітня 2011 Юлія Тимошенко від імені народу України подала позов до суду Південного округу Нью-Йорка проти Дмитра Фірташа, співвласника РосУкрЕнерго, щодо наявності злочинної змови 2010 під час розгляду справи між «РУЕ» та «Нафтогазом» у Стокгольмському арбітражі, унаслідок якої бюджет держави Україна втратив понад чотири мільярди доларів.

• 22 червня 2011 суддя цього суду Річард Салліван видав повістку до Ю. В. Тимошенко та Д. В. Фірташа з вимогою з'явитися до суду 22 липня 2011.

Апеляція

1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції по «газовій справі Тимошенко». Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після суду суддю Олену Ситайло забрала карета швидкої допомоги.

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік

Відбуває покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру, а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду.

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО

До арешту (5.8.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.8.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.8.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці. 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:
 — Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».
 — На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.
 — Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють». Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році). 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонанскная томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу». Медпрацівниця лікарні розповіла: «Вона була така змучена, ми ледь впізнали її — навіть страшно дивитися. Ми досі плачемо, коли згадуємо. Вона не могла йти. Два конвоїра схопили її (під руки) і поволокли».

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко). Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна». Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо «хвороби Тимошенко»

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».

27 листопада 2011, в день народження Тимошенко — у Володимирському соборі Києва, і у всіх церквах Київського патріархату, в храмах греко-католиків і католиків України, пройшли молебни за здоров'я Юлії Тимошенко. На площі перед Лук'янівським СІЗО відбувся святковий концерт популярних українських артистів, на мітинг прийшли п'ять тисяч прихильників Тимошенко.

Всі події навколо Тимошенко — мають великий резонанс в політиці України і Євросоюзу. За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1%) «Партію регіонів» Януковича.

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є : звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах. На з'їзді лідер партії Вільфред Мартенс сказав: «Угода з Україною (про асоціацію та вільну торгівлю) не може бути підписана, імплементована або ратифікована, поки не буде… звільнення Юлії Тимошенко та інших політичних в'язнів».

Прем'єр-міністр Канади звернувся в БЮТ з пропозицією: надати для Тимошенко «кращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань попередження катувань».

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем.

Суд над Тимошенко в медсанчастині СІЗО

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Посли США, ЄС і «посли 24 країн ЄС» організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства».

Політики відзначають, що ці події роблять все менш ймовірним підписання (яке намічено на 19.12.2011) «договору про асоціацію та вільну торгівлю між Україною та Євросоюзом»..

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 м. Харкова

24 квітня 2012 року було поширено відео, датоване 15 грудня 2011 року, на якому людина, схожа на Тимошенко вільно пересувається камерою та спілкується із людиною, схожою на Сергія Власенка.

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації, а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали.

Того ж дня було поширено відео з брифінгу Юлії Абаплової, яка перебувала в одній камері з Тимошенко у Качанівсьеій колонії № 54, та Оксани Мельник, яка перебувала з Тимошенко в одній палаті в ЦКБ № 5 м. Харкова. Так, О. Мельник зявила, що у С. Власенка та Ю. Тимошенка були відносини «як чоловіка та жінки».

18 вересня 2012 року інтернет-виданню «Українська правда» було відмовлено в інтерв'ю з Тимошенко на підставі того, що до ув'язнених, які знаходяться під вартою допуск сторонніх осіб заборонено, а Юлія Абаплова відмовилась від інтерв'ю з пресою.

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом, а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватие в Центральній клінічній лікарні № 5 м. Харкова ще місяць.

У червні 2013 року німецькі лікарі рекомендували відновити Юлії Тимошенко інванзивну терапію, незважаючи на присутній у неї страх

Штрихи до портрету

Прізвисько

За аналогією до Принцеси Діани, яку називали Леді Ді, Юлію Тимошенко деколи називають Леді Ю.

Також доволі часто її називають газова принцеса.

Менеджерський стиль

Юлія Тимошенко зарекомендувала себе як дуже енергійний, жорсткий менеджер, здатний, згідно з її словами, на нестандартні кроки.

Тимошенко переконана, що її «завдання — не перевиховувати окремо взятих недоумків, а створити правила, при котрих ці недоумки не будуть мати доступу до влади»

Тимошенко про енергетичну незалежність

Юлія Тимошенко переконана, що у разі розробки шельфу Чорного моря Україна зможе забезпечити себе власною нафтою і газом на сотні років : «При глибокому бурінні — понад 2 тисячі метрів — ми зможемо добратися до тих потоків, які дадуть нам можливість з великої частини світу качати нафту і газ, так рельєф побудований. Це знають науковці та корпорації, які займаються видобутком нафти»

Тимошенко цікавили дослідження, щодо виробництва «біопалива з водоростей»: «Ми сьогодні з вченими розробили програму, яка дасть можливість забезпечити Україну бензином і дизельним паливом з біосировини. Це не те, що вирощене на ґрунтах, це не рапс, це не соняшник, це водорості, які ростуть в спеціальних трубах, які навіть не доторкаються до землі», — сказала вона.

Наукова діяльність

• Кандидат економічних наук (автор понад 50 наукових праць)^{[Джерело?]}.
• Відгук на дисертацію^{[Джерело?]}
• Додаток до відгуку на дисертацію^{[Джерело?]}
• Автореферат

Нагороди й відзнаки

• За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
• У вересні 2005 року одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
• У грудні 2005 р. під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму у Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».
• На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися у Луганську нагороджена знаком «Шахтарська слава» ІІІ ступеню (2008).

Оцінки

• Леоніда Кучми: «єдиний чоловік в українській політиці».
• 1997 — Ростислав Хотин: «Політиком року є Юлія Тимошенко з газових „Єдиних енергетичних систем“. Саме ця молода симпатична дівчина є по суті могильником політичної системи та й політики як такої взагалі — більше немає смислу мати політичні погляди, чи платформу, чи взагалі займатися власне політикою — достатньо мати гроші».

Див. також

• Перший уряд Юлії Тимошенко
• Другий уряд Юлії Тимошенко
• Блок Юлії Тимошенко
• Карні справи щодо Юлії Тимошенко з 2010 року
• Карні справи щодо соратників Тимошенко з 2010 року
• Карні справи ЄЕСУ та Міноборони Росії
• Політичні репресії в Україні за президентства Януковича

Мультимедія про Юлію Тимошенко

• 2004 — 29 листопада, промова Тимошенко на донецькому телеканалі «Україна» (який належав Ахметову) під час «Помаранчевої революції». Тимошенко одягнена в оранжеву футболку донецького футбольного клубу «Шахтар».
• 2007 — Телевізійний відео-ролік БЮТ «Іван, Галя проти Януковича» на парламентських виборах 2007 року.
• 2009 — документальний фільм «Юлія» (студія «Coppola Productions») на підтримку Юлії Тимошенко на «Президентських виборах-2010 року».
• 2009 — концерт на «Майдані Незалежності» (Київ) на честь Юлії Тимошенко, яка була висунута кандидатом на посаду президента України, пісня «Юля, Юля, Україна» (Настя Каменських та Потап); 29 жовтня 2009.
• 2009 — «Червоне серце», кліп Юлії Тимошенко на президентських виборах-2010, 2 грудня 2009.
• 2010 — кліп опозиції «перший рік правління Януковича».
• 2011 — документальний фільм (25 хвилин), який був показаний делегатам Парламентської асамблеї НАТО, 8 жовтня 2011 — «Суд над Юлією Тимошенко. Правдива історія» («The trial of Yulia Tymoshenko. The true story»).
• 2011 — Печерський суд виносить вердикт по справі Тимошенко. Київ, 11 жовтня 2011.
• 2011 — Африканці про Україну та Тимошенко. Жовтень, 2011.
• 2012 — Петиція за звільнення Тимошенко.

Посилання

• Персональний сайт Юлії Тимошенко
• Сайт Блоку Юлії Тимошенко
• Тимошенко Юлія Володимирівна на сайті Твіттер
• Громадська думка про Юлію Тимошенко — опитування Центру Разумкова
• Дмитро Чобіт. Макуха, або Штрихи до політичного портрета «Блоку Юлії Тимошенко». — Просвіта: Броди, 2008
• Дмитро Чобіт. Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. — Просвіта: Броди, 2006
• Вантаж старих помилок: поразка Тимошенко стала наслідком хибного вибору // Український тиждень
• За декриміналізацію статті Тимошенко проголосував Шуфрич і не проголосував керівник її львівського штабу газета «Експрес»

Попередник:	13-й Прем'єр-міністр України 4 лютого — 8 вересня 2005	Наступник:
Микола Азаров		Юрій Єхануров

Попередник:	16-й Прем'єр-міністр України 18 грудня 2007 -	Наступник:
Віктор Янукович		Микола Азаров