Тимошенко Юлія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлія Володимирівна Тимошенко
Юлія Володимирівна Тимошенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент   Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Попередник Віктор Янукович
Наступник Микола Азаров

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня 2005)
Президент Віктор Ющенко
Попередник Микола Азаров
Наступник Юрій Єхануров

Час на посаді:
30 грудня 1999 — 19 січня 2001
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр   Віктор Ющенко

Народилася 27 листопада 1960(1960-11-27) (54 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Політична партія ВО «Батьківщина».png ВО «Батьківщина»
Чоловік Тимошенко Олександр Геннадійович
Професія політик
Релігія християнка східного обряду
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна 16 січня 1997 12 травня 1998
3-го скликання
Всеукраїнське об'єднання «Громада» 12 травня 1998 2 березня 2000
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 4 лютого 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (нар. 27 листопада 1960(19601127), Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — український політик, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 20072010); Віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (19992001); другий за значенням (після В.Ющенка) лідер «Помаранчевої революції» 2004; лідер партії «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“» та блоку Юлії Тимошенко. Перша жінка-Прем'єр-міністр в історії України. Кандидат економічних наук. За версією журналу Форбс була третьою за впливовістю жінкою світу у 2005. З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Віктора Януковича. Реабілітована Верховним Судом України за відсутністю події злочину.

Зміст

Біографія[ред.ред. код]

Родина. Родовід[ред.ред. код]

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна»[1].

Матір, Телегіна Людмила Миколаївна (дівоче прізвище Нелєпова, народилася 11 серпня 1937 в Дніпропетровську), українка. Згідно з дослідженнями Антоніни Ульяхіної (сестри Людмили Миколаївни): «Ми бачили документи, що її (Юліії Володимирівни) прадід Єрофєй Неліпа — козак» з Запоріжжя, під час служби в армії прізвище записали — «Нелєпов»[2].

Батько, Володимир Абрамович Грігян народився 3 грудня 1937 в Дніпропетровську, латиш.Залишив сім'ю, коли Юлії був один рік.[3][4][5]

Чоловік, Тимошенко Олександр Геннадійович (народився 11 червня 1960) — одружився з Юлією в 1979. Займається підприємництвом з 1990-х. Через політичну діяльність дружини зазнав кримінального переслідування у 2000–2001.[6][7] Був захисником Юлії під час судового процесу проти неї у 2011. У 2012 отримав політичний притулок у Чехії.[8] Був одним із організаторів Євромайдан у Празі.[9] та створив Міжнародне громадське об"єднання «Батьківщина».[10][11] Після звільнення дружини з ув'язнення повернувся в Україну.[12]

Дуже близькою людиною для Юлії Тимошенко був свекор, Геннадій Опанасович Тимошенко. В радянські часи він працював керівником відділу кінопрокату Дніпропетровської облради; в часи незалежності працював головою райради Кіровського району Дніпропетровська. В 1990-х роках Геннадій Тимошенко працював гендиректором корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ)[13]. Геннадій Тимошенко помер 24 травні 2012 року (у віці 75 років, генпрокуратура в той час намагалася вкотре відновити «справу ЕЄСУ»)[13]. Ю.Тимошенко тоді знаходилася в ув'язненні, й їй не дозволили бути присутній на похованні цієї людини, яку Юлія Тимошенко називала «батько».

Донька, Тимошенко Євгенія Олександрівна (народилася 20 лютого 1980). Закінчила Лондонську школу економіки, здобула ступінь бакалавра за спеціалізацією «Державне управління» та ступінь магістра за спеціалізацією «Російська та пострадянська політичні науки».[14] Була захисником матері під час судового процесу у 2011. Протягом двох з половиною років перебування Юлії Тимошенко в ув'язненні Євгенія проводила активну кампанію задля її звільнення та інформувала міжнародну спільноту про антидемократичні процеси в Україні. Євгенія Тимошенко мала десятки зустрічей з керівниками Євросоюзу, країн Заходу та міжнародних організацій,[15][16][17][18][19] виступала в Сенаті США,[20][21] в парламенті Італії,[22] на Борнгольмській конференції,[23] на форумах європейських політичних партій,[24][25][26][27] у засобах масової інформації.[28][29]

Дитинство, освіта, перше робоче місце[ред.ред. код]

Навчалася в Дніпропетровську в середній школі № 37, останній рік — у школі № 75, яку закінчила 1977-го[30][31]. Досі допомагає школі.[32] У 1978 вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту.[33][34] В 1979 одружилася з Олександром Тимошенком, у 1980 народила дочку. У 1981 перевелася на економічний факультет Дніпропетровського державного університету. У 1984 закінчила університет і отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «економіка праці» з кваліфікацією «інженер-економіст».[35][36][37] За розподілом у 1984–1988 працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ, ДніпроМаш) у Дніпропетровську, на посаді інженера-економіста.

У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи»[38] Кандидат економічних наук.

Перший бізнес[ред.ред. код]

У 1988 (на початку розвитку кооперативів) Юлія і Олександр Тимошенки відкрили кооператив — пункт відеопрокату. Олександр Фідель пише:[39][40]. В 1988 р. подружжя Юлія та Олександр Тимошенко відкрили «пункт відеопрокату»… Є всі підстави вважати, що істотно допоміг молодій сім'ї почати свою справу свекор — Геннадій Тимошенко, який наприкінці 80-х керував мережею обласного кінопрокату.

В 1989 р. — комерційний директор молодіжного центру «Термінал». Згідно зі статутом ця структура займалася все тим же відеопрокатом — «культурними програмами та відео» і розташовувалася у літньому кінотеатрі Парку ім. Шевченко (Дніпропетровськ).

«Первинний капітал», який був зароблений в «Терміналі», дозволили Тимошенкам зайнятися ще одним бізнесом — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ).

З 1991 — комерційний, потім генеральний директор СП Корпорація «Український бензин»(СП КУБ). Корпорація однією з перших почала забезпечувати українських споживачів нафтопродуктами.[41]

У 1995–1996 очолювала створену на базі КУБ корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ).[42][43][44]

Підприємництво (1991–1996)[ред.ред. код]

У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Була обрана саме форма «перереєстрації», щоб зберегти податкові пільги компанії КУБ (компанія КУБ мала пільги як «компанія з іноземними інвестиціями»).

У 19951996 Ю.Тимошенко була президентом корпорації ЄЕСУ, яка досягла річного обсягу продажів в $ 11 млрд.,[45][46] (в 1995–1996 віце-прем'єр з паливно-енергетичного комплексу, у 1996–1997 прем'єр-міністр України), мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

30 березня 1995 проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

Політична кар'єра (1997–2003)[ред.ред. код]

Січень 19971998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області).[47] На момент обрання народним депутатом була безпартійною. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.

Вересень 19971999 — перший заступник голови політичної партії "Всеукраїнське об'єднання «Громада».[48]

19982000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу, розробляє перший Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2001,[49][50][51] проекти Податкового і Соціального кодексів та пенсійної реформи, соціальні програми.[52]

У березні 1999 Ю.Тимошенко організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у Верховній Раді України.[53] Була одним із засновників політичної партії «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“, створеної у липні 1999. 18 грудня того ж року на другому з'їзді ВО „Батьківщина“ Ю.Тимошенко була обрана головою партії.[54]

Грудень 1999 — січень 2001 — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. За період роботи Тимошенко на посаді віце-прем'єра були ліквідовані бартерні розрахунки в галузі та створений єдиний розрахунковий центр Оптового ринку електроенергії — державне підприємство „Енергоринок“,[55] значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії,[56] залучено додаткові кошти до Держбюджету.[57][58] В Україні припинилися відключення електроенергії.[59]

Організовані віце-прем'єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента Кучми та наштовхнулися на протидію.[60][61]

18 серпня 2000 був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні Юлії Тимошенко як колишнього президента корпорації „Єдині енергетичні системи України“. Їй було висунуто звинувачення в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та призначено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Юлія Тимошенко (2002)

19 січня 2001 Указом Президента України Л.Кучми Ю.Тимошенко була відправлена у відставку.[62]

9 лютого 2001 Ю.Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади олігархічний корумпований режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли ВО „Батьківщина“, Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія „Собор“, Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 було оприлюднене „Звернення до українського народу“ Президента України Л.Кучми, Голови Верховної Ради І.Плюща та Прем'єр-міністра В.Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції „Україна без Кучми“, яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму.[63] Того ж дня Ю. Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді глави ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.

9 серпня 2001 рішенням Києво-святошинського місцевого суду Київської області був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко.[64] Згодом це рішення підтримали Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. 30 квітня 2002 Києво-святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо О. Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення.

9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.

5 — 7 вересня 2001 під час Економічного форуму в Криниці (Польща) Ю.Тимошенко представляла Україну в списку претендентів на звання „Людина року Центрально-Східної Європи“ (єдина жінка серед претендентів).

У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Юлії Тимошенко.

У березні 2002 на виборах до Верховної Ради України Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2% голосів виборців. Лідер Блоку очолює фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднала 24 народні депутати України.

У вересні 2002 Ю.Тимошенко разом з іншими опозиційними лідерами очолювала акцію „Повстань, Україно!“, спрямовану на організацію загальнонародного опору режиму Кучми.[65] В рамках акції здійснює тур багатьма містами України та збирає багатотисячні мітинги.

Президентські вибори і Помаранчева революція (2004)[ред.ред. код]

Докладніше у статті Вибори Президента України 2004
Докладніше у статті Помаранчева революція

Протягом 2003 — першої половини 2004 тривали переговори між Блоком Юлії Тимошенко, Блоком „Наша Україна“ і Соціалістичною партією про створення коаліції та висунення єдиного кандидата на пост Президента України.[66][67]Юлія Тимошенко відмовилася балотуватися на виборах на користь Віктора Ющенка.[68][69]

2 липня 2004 Блок „Наша Україна“ та БЮТ утворили коаліцію „Сила народу“. Відповідну угоду підписали лідери блоків — Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко.[70] Вони закликали СПУ на чолі з Олександром Морозом приєднатися до коаліції.[71] Домовленості між учасниками коаліції включали обіцянку В.Ющенка призначити Ю.Тимошенко Прем'єр-міністром у разі його перемоги на президентських виборах.

4 липня 2004 відбулося висунення Ющенка в президенти на Співочому полі в Києві. Одночасно кандидатами на президентський пост стали представник влади — Прем'єр-міністр Віктор Янукович, голова СПУ Олександр Мороз та низка інших політиків.

За результатами голосування на президентських виборах 31 жовтня 2004 в другий тур вийшли В.Ющенко та В.Янукович.[72] Про підтримку В.Ющенка у другому турі заявили екс-кандидати в президенти — лідер СПУ Олександр Мороз, голова Партії промисловців і підприємців Анатолій Кінах і голова Християнсько-ліберальної партії Леонід Черновецький. На бік В.Ющенка став громадський штаб ще одного колишнього кандидата в президенти, мера столиці Олександра Омельченка, а також представники Демократичної платформи Народно-демократичної партії України і депутати парламентської групи „Центр“.[73]

Напередодні другого туру виборів Тимошенко закликала прихильників опозиції 21-22 листопада збиратися на Майдані Незалежності в Києві для захисту результатів свого волевиявлення та проведення паралельного підрахунку голосів на Майдані Незалежності.[74] Для цього була встановлена велика сцена, де виступали лідери опозиції, та 27 наметів.[75]

21 листопада 2004, коли стало зрозуміло, що вибори сфальсифіковано, опозиція закликала громадян до всенародного протесту. 22 листопада в багатьох містах України розгорнулися масові акції. Найбільша з них відбувалася на Майдані Незалежності в Києві.[76] Того дня на Майдані Незалежності зібралося близько 150 тисяч людей. Уздовж Хрещатика було встановлено сотні наметів.[77] Мітинги відбувалися також біля Верховної Ради та Адміністрації Президента. Тимошенко стала одним із лідерів масових протестів проти фальсифікації президентських виборів, які дістали назву „Помаранчева революція“. Вона часто виступала на Майдані Незалежності, очолювала колони демонстрантів.[78][79][80]

Про невідповідність виборів міжнародним демократичним стандартам та необхідність перегляду їх результатів рішуче заявила низка європейських країн та Євросоюз у цілому[81][82], США[83][84], Канада, ОБСЄ[85][86], Рада Європи[87], НАТО[88] та інші міжнародні організації.

Тим часом Президенти Росії[89], Білорусі[90], Казахстану та Вірменії[91] привітали Януковича з перемогою.

25 листопада був створений Комітет національного порятунку з 30 осіб — „народний орган захисту Конституції України“ — одним із керівників якого стала Юлія Тимошенко.[92][93][94]

27 листопада Верховна Рада України визнала результати виборів такими, що не відповідають волевиявленню громадян, та висловила недовіру ЦВК.[95] Цього дня протести в столиці були наймасовішими: за оцінками МВС і міжнародних спостерігачів, на Майдані Незалежності, Хрещатику, біля Верховної Ради, Кабміну, Адміністрації Президента й ЦВК стояло близько 1,5 мільйона демонстрантів.[96]

28 листопада прихильники Януковича провели в Сєвєродонецьку „з'їзд депутатів усіх рівнів“ під гаслом створення „автономної південно-східної республіки“. Юлія Тимошенко від імені Комітету національного порятунку оголосила ультиматум Л.Кучмі, в якому, зокрема, були поставлені вимоги щодо звільнення Януковича з посади Прем'єр-міністра за сприяння фальсифікації виборів і участь у сепаратистських акціях та щодо внесення на розгляд парламенту кандидатур нового складу Центрвиборчкому.[97]

3 грудня Верховний Суд України ухвалив рішення про визнання недійсними результатів другого туру президентських виборів та визнав неправомірними дії ЦВК щодо встановлення результатів повторного голосування. Суд скасував постанову ЦВК від 24 листопада „Про результати виборів Президента України 21 листопада 2004 року та обрання Президента України“. У рішенні суду було сказано, що повторне голосування повинно відбутися 26 грудня.[98]

8 грудня Верховна Рада затвердила новий склад Центральної виборчої комісії.

У результаті повторного голосування у другому турі виборів Президента України 26 грудня 2004 перемогу отримав В.Ющенко з результатом 51,99% голосів. В.Януковича підтримали 44,2% виборців.[99]

28 грудня ЦВК опрацювали 100% бюлетенів.[100]

Напередодні Нового року Янукович подав у відставку з посади Прем'єр-міністра.[101]

Перше прем'єрство (2005)[ред.ред. код]

Ю. Тимошенко на сцені Майдану, поруч з іншими лідерами Помаранчевої революції (листопад 2004)
Докладніше у статті Перший уряд Юлії Тимошенко

24 січня 2005 р. призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).[102][103]

В кабміні Тимошенко-2005 не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко; також Ющенко не призначив жодного голову обласної державної адміністрації від БЮТ, лише посаду керівника СБУ зайняв О. Турчинов).[104][105]

Основними моментами, які характеризували економічну діяльність Кабінету міністрів Юлії Тимошенко, стали:

  • Збільшення доходів бюджету майже на 70% (за підсумками 2005 загальна сума доходів Державного бюджету зросла на 49,6%, а доходи загального фонду Держбюджету — на 62,4%).[106][107][108][109]
  • Підвищення зарплат, пенсій(більш ніж на 73%), стипендій (понад 36%) (у вересні-2005 порівняно з червнем-2004)%)[110][111][112][113][114][115][116].Збільшення грошового забезпечення низці категорій військовослужбовців на 200%.[117]
  • в 2005 р. уряд в 12 разів підвищив розмір „одноразової допомоги при народженні дитини“: до 1.1.2004 — 320 ₴; Після 1.1.2004 — 684 ₴; 1.4.2005 — 8497, 6 ₴; 1.1.2008 — 12240 ₴ (на першу дитину), 25000 ₴ (на другу), 50000 ₴ (на третю)[118].
  • Кампанія „Контрабанда — стоп“, та виведення з тіні „олігархічного бізнесу“.[119] У цей час Громадська рада при Державній митній службi України (згодом переформатована у Громадську колегію) була сформована здебільшого з представників малого та середнього бізнесу.[120][121][122]Прибутки митниці збільшилися на 73%,надходження податку на додану вартість зросли удвічі.[123][124]
  • Заяви про необхідність масової реприватизації 3000 підприємств[125]. У результаті державі було повернуто контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом „Криворіжсталь“ (який перепродали в жовтні-2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд дол.; а за увесь період приватизації 1991–2004 „надходження від приватизації в Україні“ склали лише 8.5 млрд дол.). 16 червня 2005 президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Володимир Литвин і Юлія Тимошенко підписали меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації; після підписання документа Віктор Ющенко заявив, що „українська влада поставила крапку у дискусії з проблемних питань приватизації“.
  • Ініціювання перевірки законності приватизації багатьох підприємств.[126] Зокрема, в судовому порядку було доведено незаконність приватизації найбільшого металургійного комбінату „Криворіжсталь“, 93,02% акцій якого у 2004 придбав за 4,26 млрд грн консорціум „Інвестиційно-металургійний союз“ Рината Ахметова та Віктора Пінчука.[127][128] Уряд повернув комбінату державну власність і організував повторну приватизацію.[129] У жовтні 2005 „Криворіжсталь“ було продано на відкритому аукціоні в шість разів дорожче — за 24,2 млрд грн.[130]
  • У квітні-травні 2005 — пройшли так звані „бензинова, цукрова, м'ясна кризи“ — коли ціни (на цукор і бензин) за 2-3 тижні піднімалися на 30%−50%. Ці „кризи“ мали ознаки „картельної змови“ — уряд Тимошенко повернув ціни на колишні рівні через місяць-півтора (діючи, в основному, ринковими методами — „товарними інтервенціями“):
 — „М'ясна криза“ була викликана тим, що Тимошенко в перші місяці свого прем'єрства — підвищила зарплати та пенсії в півтора рази. Це викликало зростання попиту на м'ясо; Уряд зняв мито на ввезення м'яса, спекулятивні ціни впали, але політичні опоненти Тимошенко (перш за все президент Ющенко) продовжували критикувати Тимошенко — мовляв, „в Україну завозять переморожене м'ясо, обрізки“. Водночас, Уряд Тимошенко прийняв рішення про значне збільшення виробництва м'яса птиці; внаслідок реалізації цієї програми — через кілька років Україна перетворилася з імпортера в експортера „курячого м'яса“.
 — „Цукрова та бензинова кризи“ мали ознаки „картельної змови, яка призвела до стрибка цін на 30% — 50%“.[131] Уряд організував завезення партії тростинного цукру; та відмінив мита на ввіз нафтопродуктів в Україну. І за місяць-два ціни повернулися на минулий рівень. Окрім того, „цукрову кризу“ розслідував Антимонопольний комітет, який (аж через рік, в квітні 2006 року, за уряду Єханурова) прийняв рішення, що „цукрова криза“ була „змовою монополістів“ (серед яких був і секретар РНБО Петро Порошенко); і нарахував на винуватців штрафи понад 20 млрн.
 — Під час „бензинової кризи“ Ющенко (на засіданні РНБО, в травні 2005) вперше в різкій формі зробив зауваження Тимошенко за „тиск на оптових продавців бензину“.

У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[132]

Протягом каденції першого уряду Тимошенко Президент Ющенко і секретар Ради національної безпеки і оборони Петро Порошенко намагалися перетворити РНБО на структуру, яка б дублювала роботу Кабміну.[133][134][135][136]

24 серпня на День Незалежності України у виступі на Майдані президент Ющенко назвав уряд Тимошенко „найкращим“. Однак, через два тижні — 8 вересня 2005 Віктор Ющенко відправив уряд Юлії Тимошенко у відставку. Водночас Ющенко звільнив секретаря РНБОУ Порошенка, який опинився в епіцентрі корупційного скандалу, та задовольнив заяву про відставку держсекретаря Олександра Зінченка.[137][138][139][140]Своє рішення Ющенко пояснив конфронтацією між членами владної команди.[141][142]

На думку Тимошенко, Ющенко відправив її у відставку під впливом свого оточення, „щоб відвернути увагу від звинувачень його оточення в корупції“, а також тому, що її рейтинг перевищив популярність Президента.[143][144]

В вересні-2005 (вже після відставки з посади прем'єр-міністра) Юлія Тимошенко отримала нагороду „Людина року Центрально-Східної Європи“, яку їй присудив „Економічний форум у Криниці Гурській“ (Польща).[145]

В опозиції (2005–2007)[ред.ред. код]

Ю. Тимошенко з розпущеною косою, у Верховній Раді України, 11 січня 2007[146] — в цей день БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Верховної Ради, про цей день політолог Фесенко сказав: „Розпустивши косу, Тимошенко зав'язала інтригу 2007 року“

26 вересня 2005 Головна військова прокуратура Російської Федерації припинила міжнародний розшук Юлії Тимошенко та скасувала рішення про міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справі, порушеній у 2001 за звинуваченням у підкупі посадовців Міноборони РФ у 1996, коли Тимошенко очолювала ЄЕСУ.[147] 26 грудня 2005 справу було закрито за строком давності.[148] 11 листопада 2005  Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Ю.Тимошенко та членів її родини.[149]

Опинившись поза урядом, Юлія Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору Віктора Януковича, так і з недавніми союзниками з табору Президента Віктора Ющенка[150]

7 грудня 2005  в Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Юлії Тимошенко. На цьому з'їзді Ю.Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ („солідаризм“) та оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006. 26 березня 2006 на виборах до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко здобуває 22,29% голосів (5 млн 652 тис. 876 осіб), отримавши найбільшу підтримку в 14 регіонах України.[151] БЮТ здобуває у Верховній Раді 5-го скликання 129 мандатів.

У результаті політичних інтриг та боротьби БЮТ, Блоку „Наша Україна“ і Соціалістичної партії України за повноваження було зруйновано домовленості про створення Коаліції демократичних сил, згідно з якими Юлія Тимошенко претендувала на пост Прем'єр-міністра. Цьому призначенню намагалися завадити Президент і його оточення, які вели закулісні переговори з Партією регіонів.[152][153][154] Врешті-решт Соціалістична партія вийшла з коаліції з БЮТ і „Нашою Україною“ та взяла участь у формуванні (7 липня 2006) „Антикризової коаліції“ разом із Партією регіонів та комуністами.[155][156]

3 серпня 2006 Ю.Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом України В. Ющенком „Універсал національної єдності“ (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів, та на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича Прем'єр-міністром), назвавши Універсал „актом зради“.[157][158] У вересні 2006, після створення „Кабміну Януковича“, призначеного „правлячою коаліцією“ Партії регіонів, соціалістів і комуністів, до якої неформально приєдналася „Наша Україна“ В. Ющенка (в „КабМіні Януковича“ було вісім міністрів від Ющенка і „Нашої України“) — БЮТ приймає рішення про перехід в опозицію.[159]

12 січня 2007 — „пакетне голосування“ „Антикризової коаліції“ та БЮТ: було подолане вето Президента на закон про Кабінет Міністрів в обмін на запропоновані БЮТ закони про парламентську опозицію та про імперативний мандат депутатів місцевих рад (див. „Політична криза в Україні 2007“).

28 лютого — 2 березня 2007 Юлія Тимошенко перебувала з візитом у США. Основна мета візиту полягала в тому, щоб донести до американського керівництва (Тимошенко зустрічалася з віце-президентом Діком Чейні, держсекретарем Кондолізою Райс, радником президента Буша з національної безпеки Стівеном Хедлі) „головну проблему в українській політиці“: дії Януковича, спрямовані на неконституційне розширення „правлячої коаліції“, можуть призвести до фактичного усунення від влади Ющенка. Виходом із цієї ситуації, на думку Тимошенко, повинні були стати розпуск Верховної Ради (згідно з положеннями чинної Конституції) й дострокові парламентські вибори. Крім зустрічей з високопоставленими членами адміністрації Буша, Юлія Тимошенко виступила в „Центрі стратегічних та міжнародних досліджень“ (Center for Strategic & International Studies) і „Національному прес-клубі“, а також отримала нагороду впливової неурядової організації „Conservative Political Action Conference“ за „внесок у розвиток демократії“.

31 березня 2007 в Києві за ініціативою й під керівництвом Ю.Тимошенко та БЮТ відбувся „Стотисячний Майдан“[160] (де також були присутні В. Кириленко і Ю. Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.

2 квітня 2007 Президент Ющенко видав Указ „Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради“ — у зв'язку з тим, що Партія регіонів порушила Конституцію (стаття 83) й почала залучати до „правлячої коаліції“ не обрані народом фракції, а окремих депутатів-перебіжчиків. Тобто ПР намагалась створити конституційну більшість у 300 голосів, що дало б їй (і Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати вето Президента, а значить — приймати закони без волі глави держави. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради 170 депутатів фракцій БЮТ (в тому числі Юлія Тимошенко) та НУНС 2 червня 2007 подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду неповноважною. Цей хід був додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України та проведення дострокових парламентських виборів. Ці вибори були проведені 30 вересня 2007; за їх результатами, більшість у 229 голосів набрали фракції БЮТ (30,71% голосів виборців (156 мандатів) і НУНС.[161][162]

Друге прем'єрство (2007–2010)[ред.ред. код]

4 грудня 2007 коаліція БЮТ і НУНС висунула Юлію Тимошенко на пост Прем'єр-міністра України.[163] 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. „За“ проголосували 226 депутатів.[164]

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко (Київ, 1.4.2008)

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009, що ставило перед урядом численні нестандартні виклики. З іншого боку, ситуацію ускладнювала конфронтація з Президентом, який активно втручався в роботу Кабміну.[165][166] Представники Ющенка становили більшість у складі уряду.[167] 2 вересня 2008 пропрезидентська фракція „Наша Україна — Народна самооборона“ вийшла з Коаліції демократичних сил.[168] Нова коаліція не була створена протягом місяця, і Президент видав Указ про розпуск Верховної Радита призначення позачергових виборів на 7 грудня 2008.[169][170] БЮТ оскаржив цей Указ у суді.[171] Після тривалої судової „війни“ і коаліційних переговорів цей виток політичної кризи завершився 9 грудня 2008 утворенням нової коаліції за участю фракцій БЮТ, НУНС і Блоку Литвина.[172]

18 грудня 2008 Тимошенко вперше звинуватила Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка — у змові з керівництвом НБУ, що призвело до падіння курсу національної валюти до рівня 8 грн за долар США.[173]

Розгорталася газова криза (детальніше — в розділі „Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008–2009“).

Ю.Тимошенко на зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14.2.2008)

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в продовженні свідомого маніпулювання курсом гривні[174]. Наприкінці березня 2009 Тимошенко заявила, що поки вона Прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.[175] 15 травня 2009 прем'єр Юлія Тимошенко відзначила стабілізацію курсу національної валюти.[176].

11 липня 2008 і 5 лютого 2009 Верховна Рада двічі не підтримала ініціативи Партії регіонів про недовіру уряду Тимошенко.[177][178]

Серед успіхів Кабінету Ю. Тимошенко:[179][180]

  • у розпал світової економічної кризи вдалося не допустити дефолту країни, про неминучість якого заявляв Президент Ющенко;[181][182]
  • антикризова підтримки гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектора, хімічної промисловості, будівництва;[183][184][185]
  • перехід на прямі торгівельні відносини з РФ у газовій сфері;[186]
  • рекордні урожаї зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК;[187][188]
  • відродження космо- та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки Ан;[189][190][191]
  • отримання Україною 16 травня 2008 повноправного членства в СОТ;[192]
  • розробка путівника щодо Угоди про асоціацію з ЄС і щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ);[193]
  • рішення УЄФА про проведення Євро-2012 в Україні;[194]
  • запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань для вступу до вищих навчальних закладів.[195]
  • заснування інституту Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики[196] та ухвалення пакету антикорупційних законів і нормативних актів уряду[197][198]
  • своєчасна виплата зарплати бюджетникам, пенсій та стипендій,[199]
  • стабільні тарифи на природний газ та електроенергію для населення,[200][201]
  • повернення коштів вкладникам проблемних банків,[202][203]
  • додаткові доплати вчителям, медикам та бібліотекарям,[204] значно збільшити допомогу при народженні дитини,[205]
  • безкоштовне виділення близько 6 тис. квартир черговикам,[206]
  • виплата часткових компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян,[207][208]
  • безоплатне оформлення актів власності на землю.[209]
  • запровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань для вступу до вищих навчальних закладів;[210]
  • запровадження цілодобової подачі води у м. Львові, де було здійснено масштабну реконструкцію системи гарячого та холодного водопостачання;[211]
  • закриття грального бізнесу.[212][213][214][215]

У період другого прем'єрства Юлії Тимошенко — у лютому 2008 — очолювана нею партія ВО „Батьківщина“ стала асоційованим членом Європейської народної партії (ЄНП)— об'єднання центристських та християнсько-демократичних партій Європи.[216] У 2009 році Ю.Тимошенко проголосила себе очільником боротьби із „газовою“ та „земельною“ мафією. Під „газовим мафіозі“ вона мала на увазі олігарха Дмитра Фірташа, якому персонально і оголосила війну. Першим кроком боротьби із бізнесменом та співвласником РосУкрЕнерго стало фактичне усунення посередника РосУкрЕнерго зі схеми постачання природного газу з Російської Федерації в Україну[217][218] і Україна перейшла на прямі контракти з „Газпромом“[219]. „Земельну“ ж мафію за словами Тимошенко було усунено — започаткуванням безкоштовного оформлення та видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки[220].

Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008–2009[ред.ред. код]

Володимир Путін і Юлія Тимошенко в листопаді 2009 р.
Докладніше у статті Газові конфлікти між Росією і Україною

До нового газового конфлікту між Україною і Росією призвела відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг компанії-посередника»РосУкрЕнерго" перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів(зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11,2 млрд кубометрів газу, закачаного в українські сховища). Юлія Тимошенко вимагала прибрати «РосУкрЕнерго» з газового ринку України та перейти на прямі контракти з РФ.[221][222]

В 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 дол. США за 1 тис. куб. метрів.[223]

2 жовтня 2008, прем'єр-міністри Путін та Тимошенко, підписали Меморандум, який передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки[224]. Незабаром для забезпечення домовленостей, зафіксованих у Меморандумі, НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» підписали угоду про принципи довгострокового співробітництва в газовій сфері. Сторони, зокрема, домовилися про підписання до 1 листопада 2008 довгострокових контрактів на постачання і транзит газу та про перехід протягом трьох років до «ринкових, економічно обґрунтованих і взаємоузгоджених цін» на газ для споживачів України.[225]

Конфлікт прем'єр-міністра Тимошенко з Ющенком[ред.ред. код]

На тлі політичної кризи в Україні, в грудні 2008 року почала загострюватися ситуація в газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала борг перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу, обіцяючи в іншому випадку — не підписати Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Президент Ющенко, зі свого боку вимагав від Уряду Тимошенко, щоб ціна була не вищою за 205 доларів.

Зрив президентом Ющенком переговорів 31 грудня 2008[ред.ред. код]

На 31 грудня 2008 було намічено підписання Договору на газопостачання у 2009 році. Але 31 грудня президент Ющенко наказав керівнику «Нафтогазу України» Олегу Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви[226]. Це рішення Ющенка кардинально загострило ситуацію[227]. В той же день, 31 грудня 2008 року — президент Росії Дмитро Медведєв виступив з заявою, що оскільки Україна розірвала переговори, то тепер ціна за газ буде 450 дол. США. Голова правління «Газпрому» Олексій Міллер повідомив, що переговори «Газпрому» з «Нафтогазом України» зривала компанія «РосУкрЕнерго»: «Наприкінці грудня прем'єр-міністри Росії і України дійшли згоди, і наші компанії були готові домовитися про ціну газу $ 235 за 1000 куб. м. за умови спільних експортних операцій з території України. RosUkrEnergo тоді запропонувало купувати газ для України за ціною $ 285».[228] Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко 14 січня 2009 заявила: «Переговори, які успішно рухалися з 2 жовтня щодо забезпечення України природним газом за ціною 235 доларів для українських споживачів і транзит у межах 1,7 — 1,8 долара, — ці переговори було зірвано тим, що, на жаль, українські політики намагалися зберегти „Росукренерго“ як тіньового корупційного посередника між Україною та Росією… Переговори, які проводилися між двома прем'єр-міністрами, а потім між НАК „Нафтогазом“ і „Газпромом“ руйнувалися тими політичними силами в Україні, які отримали і планують отримувати корупційну вигоду від роботи „Росукренерго“».[229] Президент Росії Дмитро Медведєв 17 січня 2009 заявив: «Я вважаю, що ми з нашими українськими партнерами цілком можемо торгувати без посередників, особливо без посередників, що викликають великі сумніви в української громадськості. Проблема полягає в тому, що деякі учасники переговорів відстоювали необхідність збереження посередника і посилалися на інструкції, одержані нагорі».[230]

Припинення Росією постачання газу в Україну з 1 січня 2009[ред.ред. код]

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[231] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України.[232] 8 січня 2009 прем'єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів.[233] З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ.[234] 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди.[235] 7 січня Росія повністю припинила його транзит через територію України.[236]Європейський союз виступив із низкою заяв, у яких вимагав від Росії й України негайно розв'язати конфлікт і відновити постачання газу до країн ЄС.[237][238]

Заключення «газових угод»[ред.ред. код]

18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне: 1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України» усунення непозорих посередників. 2. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн. 3. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників. Відповідно до нових газових контрактів базова ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.[239][240][241] (середня ж ціна у 2009 році склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони).[242][243][244] Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи.[245]

Формула розрахунку ціни на газ[ред.ред. код]

В російсько-українських газових угодах від 19.01.2009 була вперше зафіксована «формула розрахунку ціни на газ»[246] — тепер «ціна газу для України» визначалася не довільно, а прямопропорційно ціні нафти і нафтопродуктів (газойль, мазут); причому при розрахунку «місячної ціни газу» береться «ціна нафтопродуктів, яка існувала 9 місяців тому» (котирування Platts[247] для мазуту і газойлю — .. з дев'ятимісячним запізненням)[246] За аналогічним формулами розраховується «ціна газу» для всіх іноземних партнерів Газпрому.

В період підписання зазначених угод (січень 2009 року) — існував пік «світової ціни на нафту» (квітень-серпень 2008 р); у зв'язку з чим і «базова ціна газу» була піковою (450 дол. за 1000 куб. м). Реальна ж ціна для України (з урахуванням знижки 20%) становила — «в I кварталі 2009 року ціна газу для України становила 360 дол за тисячу кубометрів, у II — 270,95 дол, в III — 198,34 дол, в IV — 208 дол. Таким чином, середньорічна ціна, виходячи з обсягів закупівлі газу, становила 228 дол за тисячу кубометрів».[246]

За наступні 2 роки — ціни на нафту були нижче (і відповідно були нижче ціни на газ):

Динаміка цін на «Нафта Brent» (ICE.Brent), USD / барель. З сайту «Commodities. Огляд цін на нафту і метали»[248]
Рік Січ Лют Берез Квіт Трав Черв Лип Сер Вер Жов Лис Груд
2004 31.1 31.2 33.6 33.4 38.0 35.0 38.7 42.9 43.7 49.6 42.6 39.6
2005 44.3 46.1 53.3 51.6 48.9 54.5 57.9 64.4 62.8 58.6 55.4 56.9
2006 63.6 59.9 62.3 70.6 70.1 68.9 74.1 73.3 62.3 58.2 58.9 62.0
2007 54.6 58.1 62.5 67.2 68.4 71.8 78.1 71.3 78.2 83.7 92.0 91.8
2008 91.3 94.8 102.8 111.1 125.6 135.1 133.5 115.0 100.2 73.8 54.6 43.6
2009 46.3 44.2 47.7 51.9 59.0 69.5 65.9 72.9 68.5 74.0 77.7 75.3
2010 76.7 75.2 80.4 85.9 76.9 75.6 75.4 77.1 78.6 83.5 86.4 92.3
2011 97.2 105.0 114.8 123.3 114.0 113.4 116.7 116.88 114.45 102.15 108.60 109.00
2012 112.17 111.66 126.37 124.84 119.33

Слід зазначити, що «фактична ціна закупівлі газу Україною у Росії в 2009 році» склала 232[249] дол. за 1000 куб. м. Уряд Тимошенко домоглися настільки низької ціни за рахунок: знижки 20%, яка була в «угодах 19.01.2009»; і за рахунок використання потужних газосховищ Нафтогазу (тобто газ закачувався в ті місяці, коли «формульна ціна» була мінімальна).

Вибори Президента України 2010[ред.ред. код]

Докладніше у статті Вибори Президента України 2010

7 червня 2009 в телезверненні до народу Ю.Тимошенко оголосила про рішення балотуватися на пост Президента України.[250]

12 вересня 2009 великим концертом на Майдані Незалежності в Києві розпочався всеукраїнський тур під назвою «З Україною в серці» на підтримку майбутнього кандидата в президенти Ю.Тимошенко. До участі в турі були залучені популярні українські музичні виконавці.[251]

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», який відбувався на Майдані Незалежності, одностайно проголосували за висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко.[252] При цьому були присутні близько 200 тис. громадян. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.[253]

У першому турі президентських виборів 17 січня 2010 Ю.Тимошенко здобула друге місце, отримавши 25,05% голосів, В.Янукович отримав 35,32%.[254] Таким чином, Тимошенко і Янукович пройшли в другий тур.

За чотири дні до другого туру, 3 лютого 2010, депутати Верховної Ради — члени фракцій Партії регіонів, Компартії, блоку «Наша Україна — Народна самооборона» та позафракційні — на спеціально скликаній позачерговій сесії парламенту ухвалили зміни до закону про вибори Президента, що стосувалися принципів формування та організації роботи виборчих комісій.[255] БЮТ заявив, що ці зміни створюють передумови для масштабної фальсифікації виборів. Юлія Тимошенко закликала Президента накласти вето на ухвалений закон.[256] З таким же закликом звернулася до В.Ющенка і колишня співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен. У її зверненні відзначалося, що «Партія регіонів знову, як і у 2004 році, намагається створити умови для фальсифікації виборів».[257] Незважаючи на це, Президент Ющенко підписав закон.[258] Це викликало міжнародну критику, зокрема, з боку Ради Європи[259], та Гельсінської Комісії при Конгресі США.[260] Комітет виборців України заявив, що в змінах до закону про вибори «закладені найбільші загрози демократичності при проведенні другого туру».[261] Перед другим туром виборів Ющенко заявив про доцільність голосуватипроти обох кандидатів. Тимошенко назвала це «найбрутальнішою, найцинічнішою технологією, яка, по суті, є зрадою України».[262][263]

За результатами другого туру, який відбувся 7 лютого 2010, Віктор Янукович став Президентом України — за офіційними даними ЦВК, його підтримали 48,95% виборців, за Юлію Тимошенко проголосували 45,47%.[264] Ю.Тимошенко перемогла у 17 (з 27-ми) регіонах України: у західних, центральних, північних областях та в м. Києві.[265]

Блок Юлії Тимошенко негайно заявив про масові системні порушення під час голосування та підрахунку голосів у другому турі.[266][267][268][269]

10 лютого 2010 Янукович закликав Тимошенко припинити боротьбу та подати у відставку з поста Прем'єр-міністра.[270]

13 лютого Тимошенко заявила, що оскаржуватиме результати виборів у суді. За її словами, «можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів».[271]

17 лютого 2010 Вищий адміністративний суд України зупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів Президента до розгляду позову Юлії Тимошенко.[272][273] 20 лютого 2010 Тимошенко відкликала свій позов після того, як Вищий адмінсуд, за її словами, «відмовився вивчати та досліджувати доказову базу, на якій ґрунтується позов».[274]

22 лютого 2010 в телезверненні до громадян Юлія Тимошенко заявила, що вважає президентські вибори сфальшованими й не визнає їх результатів.[275].

В опозиції — з березня 2010[ред.ред. код]

Втрата посади Прем'єр-міністра в березні 2010[ред.ред. код]

Докладніше у статті Тушка

На момент інавгурації В. Януковича (25 лютого 2010) Україна була парламентсько-президентською республікою і зміна Президента не вела до зміни Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів Тимошенко:

Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».

Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на екс-президента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», цей «Регламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Регламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова[276].

БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Конституційний Суд:
 — не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Регламент ВР»;
 — натомість, на базі цього «Регламенту» 6 квітня 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено 7 квітня 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції[277].

8 квітня 2010 Юлія Тимошенко опублікувала офіційну Заяву[278], в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади[279].

Зустріч Ю. Тимошенко та держ-секретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2.6.2010)

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників[ред.ред. код]

Докладніше у статті Карні справи стосовно Юлії Тимошенко з 2010 року
Докладніше у статті Карні справи стосовно соратників Тимошенко з 2010 року
Докладніше у статті Карні справи ЄЕСУ та Міноборони Росії

Починаючи з травня 2010 року, було відкрито ряд справ проти Юлії Тимошенко; найбільш відомими є справи: по Кіотським грошам; по автомобілям для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.01.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко, проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень[280][281][282][283] [284] [285][286] [287] [288][289] [290][291][292][293][294]

Найвідоміші кримінальні справи супроти Юлії Тимошенко[ред.ред. код]

2 грудня 2010 Ю. В. Тимошенко була викликана на перший допит щодо «грошей Кіотського протоколу». Генпрокуратура звинуватила Тимошенко не в розкраданні, а у використанні коштів, отриманних за Кіотським протоколом, на виплату пенсій населенню в кризовому 2009, тоді як за правилами Кіотського протоколу на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — щодо автомобілів медичної допомоги для села; в цьому випадку Генпрокуратура також не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей, але вбачає порушення в тому, що одна тисяча автомобілів була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання нібито не було передбачене в Бюджеті-2009. Згодом, у 2010, за результатами аудиту Рахункової палати з'ясувалося, що придбання цих автомобілів було передбачене з 2008 ст. 87 Бюджетного кодексу,[295] Державним бюджетом-2009[296] та ст. 13 Закону України «Про державні цільові програми».[297] З червня 2011 справи щодо «кіотських грошей» та автомобілів медичної допомоги для села були призупинені — після того як аудиторська компанія «BDO USA», яка має філії в більш аніж ста країнах світу, та велика юридична компанія «Covington & Burling» дослідили ці справи та заявили, що вони «не варті паперу, на якому написані».[298]

У заяві цих компаній відзначається, що провина Ю.Тимошенко не підтверджена документами, а відтак «звинувачення проти колишнього Прем'єр-міністра виглядають політичними за своєю природою, тому що не існує фактів, як б їх підтверджували». У справі щодо «кіотських грошей» американські експерти констатували наступне: «Документи, з якими ми змогли ознайомитись, чітко зазначають, що баланс Цільового Кіотського рахунку у розмірі приблизно 3,3 мільярдів гривень на дату отримання залишався незмінним протягом всього періоду, що розглядається, причому в 2009 Кіотські надходження взагалі не витрачались. Оскільки баланс цього рахунку залишався незмінним на дату отримання, будь-які звинувачення, що прем'єр-міністр Тимошенко „використала“ ці кошти всупереч їхньому цільовому призначенню, є очевидно неправдивими». Аудитори наголошують, що «вперше Кіотські надходження було використано лише у грудні 2010 року (вже після того, як прем'єр-міністр Тимошенко пішла у відставку)».

Автори заяви зазначили, що «звинувачення Генеральної прокуратури України… або ігнорують, або викривляють вищезгадані факти… Вони не аналізують та не вивчають матеріали звітності. Вони роблять висновки, не підтримані жодними фактами».

7 серпня 2014 голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз підтвердила, що уряд Тимошенко ніколи не витрачав «кіотських грошей», вони знаходилися на спецрахунках і у 2010 були передані уряду Януковича.[299]

Стосовно придбання автомобілів «Опель-Комбо», «Covington & Burling» та «BDO USA» встановили, що всі операції були цілком законними і прозорими.[300]

11 квітня 2011 Генпрокуратура повідомила про порушення проти Юлії Тимошенко справи за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання «газових» контрактів із Росією 19 січня 2009.[301] А 24 червня 2011 в Печерському районному суді м. Києва розпочався суд у цій справі.[302][303] 5 серпня 2011 Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок її суперечки з Прем'єр-міністром М.Азаровим, який давав свідчення в суді).[304][305]

11 жовтня 2011 суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст.365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[306]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 в обсязі 1,516 млрд ₴ (тобто 189.5 млн долларів США).[307] та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.[308] На думку Тимошенко та її соратників, а також низки лідерів демократичних країн її засудили в тому числі за те, що за домовленістю з Росією на тих переговорах був усунутий український посередник у торгівлі газом — зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго.[309][310] Також політичні експерти відзначають, що Ю.Тимошенко була засуджена за вказівкою В.Януковича з метою усунення її як головного конкурента від участі в президентських виборах-2015.[311][312]

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[313] Вищий спеціалізований суд України був зобов'язаний на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Ю.Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого і безпідставного зволікання[314] двічі відмовився це робити.[315][316]

Розгляд у ЄСПЛ скарги Ю.Тимошенко щодо порушення Україною ст. 6 Європейської Конвенції (права на справедливий суд) та ст. 8 ЄК (права на приватність інформації) триває.

Після засудження Юлії Тимошенко у «газовій» справі стали з'являтися нові кримінальні справи проти неї. У жовтні 2011 було порушено низку справ, пов'язаних з її діяльністю на посаді керівника ЄЕСУ.[317] Захисники екс-прем'єра наголошували, що справи щодо ЄЕСУ були закриті ще у 2005 Верховним Судом України за відсутністю складу злочину,[318] а також на тому, що сплив термін давності щодо цих справ.[319] Згодом кримінальні справи проти Тимошенко щодо ЄЕСУ були об'єднані в одне провадження.[320]

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Суд постановив ще раз заарештувати вже ув'язнену Тимошенко.[321] Посли США, ЄС і 24 країн-членів Євросоюзу організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства»[322] та є порушенням Європейської конвенції з прав людини.[323]

Від 19 квітня 2012 судові засідання у справі ЄЕСУ багато разів переносилися через відсутність підсудної.

28 лютого 2014 Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину).[324]

23 травня 2014 у телепрограмі «ШустерLive» колишній перший заступник Генерального прокурора УкраїниРенат Кузьмін заявив про відсутність даних про те, що Тимошенко відмовлялася з'являтися до суду; крім того, за його словами, у матеріалах справи є заява Тимошенко про її бажання брати участь у судових засіданнях.[325][326]

Мітинг в день вироку, 11 жовтня 2011 року[ред.ред. код]

В день вироку (11 жовтня 2011) був поставлений рекорд за кількістю міліції на Хрещатику — МВС в офіційній заяві казало про 4.5 тисячі: «до забезпечення правопорядку на Хрещатику… залучено — у повному складі бригада спецназу внутрішніх військ „Барс“, частини „Беркут“ Києва та Київської області в повному складі, спецназ внутрішніх військ МВС „Омега“. Загальна чисельність співробітників міліції, залучених для цих цілей, склала близько 4500 осіб, у тому числі 3.5 тисячі з них — бійці спецназу, екіпіровані для протидії масовим порушенням правопорядку, в тому числі спецзасобами. У повній бойовій готовності знаходяться два спеціальних броньованих автомобілі з водометами».[327] Навколо Києва та інших великих міст були встановлені кордони автоінспекції, які не пропускали автобуси з мітингувальниками до Києва. Біля Печерського суду відбулися сутички прихильників Тимошенко з міліцією.[328][329][330] На Хрещатику та сусідніх вулицях було припарковано 90 автобусів,[327] які доставили співробітників МВС. Навколо Києва та інших великих міст були встановлені кордони автоінспекції, які не пропускали автобуси з мітингувальниками до Києва.

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року[ред.ред. код]

Ще 30 грудня 2010 Держдепартамент США повідомив українському уряду про стурбованість, про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим»[331].

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“».[332] Президент Дмитро Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».[333]

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим,[334][335] і політично вмотивованим[336]. Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців».[337] Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».[338]

Прес-служба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила[339] (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».[340]

У травні 2012 президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справ екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.[341]

У 2011–2013 Данський Гельсінський Комітет оприлюднив чотири звіти за результатами низки візитів, Інтерв'ю та досліджень юридичних документів щодо кримінальних справ проти Тимошенко. Комітет дійшов висновку, що її переслідування є політично вмотивованим.[342][343][344][345]

Правозахисна організація FreedomHouse, яка фінансується американським урядом, неодноразово закликала українську владу звільнити Юлію Тимошенко, заявляла про можливість застосування Сполученими Штатами санкцій проти українських високопосадовців та просила Євросоюз не підписувати з Україною Угоду про асоціацію, доки опозиціонери перебувають за гратами.[346][347][348][349]

Протягом 2012–2013 офіційні особи Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) заявляли про те, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем.[350][351]28 червня 2013 ПАРЄ схвалила Доповідь Пітера Омтцігта, в якій українського екс-прем'єрабуло офіційно визнано політв'язнем.[352] 6 лютого 2014 про це було сказано і в резолюції Європарламенту щодо ситуації в Україні.[353]

Апеляція[ред.ред. код]

24 жовтня 2011 Юлія Тимошенко подала апеляцію на рішення Печерського районного суду Києва у «газовій» справі.[354] 1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції. Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після судового засідання суддю, яка брала участь у розгляді спави, забрала карета швидкої допомоги.[355] Розгляд апеляції по суті суд розпочав 13 грудня 2011,[356] судові засідання також відбувалися без участі Юлії Тимошенко.[357] Безпосередньо перед розглядом апеляції склад колегії суддів був повністю замінений: головуюча була призначена за день до першого засідання, інші судді — за декілька днів до початку розгляду апеляції по суті. Таким чином, судді не мали часу на вивчення матеріалів справи (84 сторінки).[358][359] У ході процесу захисту стало зрозуміло, що все вирішено заздалегідь, і наприкінці розгляду апеляції він бойкотував судові засідання.[360]

23 грудня 2011 було оприлюднене рішення Апеляційного суду, згідно з яким вирок Печерського районного суду щодо Ю.Тимошенко залишився в силі. Судді не знайшли порушень у ході досудового та судового слідства у «газовій» справі та відхилили низку клопотань захисників екс-прем'єра. Ухвала суду була оголошена за відсутності Ю.Тимошенко та її захисників.[361]

Рішення Апеляційного суду викликало негативну реакцію у світі, зокрема з боку Європарламенту,[362] Європейської комісії,[363] зовнішньополітичних відомств Франції,[364] США[365] та Канади[366], Європейської народної партії[367], Світового конгресу українців.[368]

Касація[ред.ред. код]

26 січня 2012 захист Ю.Тимошенко подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вирок у «газовій» справі.[369] Тільки після 7-ми місяців, 16 серпня 2012, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду взялася до розгляду касації.[370] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.20 серпня 2012 суд завершив слухання і пішов до нарадчої кімнати.[371][372] Оголошення рішення судді відбулось 29 серпня — наступного дня після публічного слухання в ЄСПЛ справи «Тимошенко проти України» — за заявою про незаконність арешту екс-прем'єра і тримання її під вартою.[373]

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 зазначено, що касаційна скарга захисту екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на вирок у «газовій» справі задоволенню не підлягає.[374] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.

У зв'язку з цим Європейський Союз,[375] ПАРЄ,[376] уряди США,[377] Великої Британії[378] та Канади[379] висловили глибоке розчарування у зв'язку з негативним рішенням суду щодо касації екс-прем'єра Юлії Тимошенко у «газовій» справі.[380]

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік[ред.ред. код]

Відбувала покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру[381], а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду[382].

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО[ред.ред. код]

До арешту (5.08.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).[383]

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.08.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.08.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці.[384] 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».[385]

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:
 — Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».[386]
 — На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.[387]
 — Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють».[387] Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.[387]

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році).[385] 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонанскная томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу».[388][388][389]

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко).[390] Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна».[391] Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо «хвороби Тимошенко»[ред.ред. код]

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».[392]

27 листопада 2011, в день народження Тимошенко — у Володимирському соборі Києва, і у всіх церквах Київського патріархату, в храмах греко-католиків і католиків України, пройшли молебни за здоров'я Юлії Тимошенко.[393] На площі перед Лук'янівським СІЗО відбувся святковий концерт популярних українських артистів, на мітинг прийшли п'ять тисяч прихильників Тимошенко.

Всі події навколо Тимошенко — мають великий резонанс в політиці України і Євросоюзу. За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1%) «Партію регіонів» Януковича.[394]

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є: звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах.[395][396]

Прем'єр-міністр Канади звернувся в БЮТ з пропозицією: надати для Тимошенко «найкращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань попередження катувань».[397]

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[398].

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 м. Харкова[ред.ред. код]

15 березня 2012 Європейський суд з прав людини виніс уряду України припис «забезпечити отримання Юлією Тимошенко адекватної медичної допомоги у відповідній інституції».[399]

27 квітня 2012 лікарі берлінської клініки «Шаріте» (Charité), які обстежили Тимошенко в Качанівській колонії, повідомили її діагноз: хронічна грижа міжхребцевого диска. Німецькі фахівці заявили, що успішне лікування екс-прем'єра неможливе в Україні, де клініки не мають необхідного оснащення і методики.[400]

9 травня 2012 Юлію Тимошенко перевезли з Качанівської колонії до центральної клінічної лікарні № 5 «Укрзалізниці» в Харкові,[401] де вона перебувала під посиленою охороною в умовах в'язничного режиму.[402][403] З моменту її ув'язнення Тимошенко тричі оголошувала голодування.[404][405][406]

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки[407]. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації[408], а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали[409].

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків[410] та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом[411], а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватие в Центральній клінічній лікарні № 5 м. Харкова ще місяць[412].

У другій половині 2012 — першій половині 2013 лікарі з клініки «Шаріте» наполягали на продовженні госпіталізації Тимошенко, не виключали загрозиінвалідності та необхідності оперативного втручання.[413][414] Після проведення клінічного обстеження німецькі фахівці дійшли висновку про необхідність операції. Про це на початку липня 2013 повідомила дочка екс-прем'єра Євгенія Тимошенко.[415] У жовтні 2013 керівник «Шаріте» професор Айнхойпль заявив, що оперативне втручання є єдиним шансом Тимошенко на одужання.[416] Напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства ЄС, що відбувся в кінці листопада 2013, питання про надання Тимошенко можливості лікуватися в Німеччині обговорювалося як одна з умов підписання Україною Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом.[417][418][419][420][421] Влада наполягала на законодавчому врегулюванні цього питання, у Верховній Раді розроблялися відповідні законопроекти.[422][423] 21 листопада 2013 уряд України відмовився від підписання Угоди з Євросоюзом і провладна більшість у парламенті не підтримала жодного з семи запропонованих законопроектів щодо лікування ув'язнених за кордоном.[424] Тимошенко закликала лідерів ЄС підписати Угоду про асоціацію з Україною, не висуваючи будь-яких умов, у тому числі й щодо її звільнення, якщо Янукович усе ж прийме таке рішення.[425]

У квітні 2013 Українська Гельсінська спілка з прав людини, Львівська обласна рада, Луцька і Тернопільська міськради звернулися до Президента Януковича з клопотаннями про звільнення Юлії Тимошенко.[426][427][428][429]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував доповідь за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона катування) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[430][431] У доповіді підкреслювалося, що «заходи безпеки, які застосовувалися до пані Тимошенко, не можуть вважатися пропорційними». Зокрема, в її палаті постійно були присутні співробітники пенітенціарної служби. Крім цього, ув'язнена перебувала під цілодобовим відеоспостереженням: у палаті були виявлені три відеокамери та ще «чотири інші, приховані відео- та/або аудіозаписуючі пристрої (у тому числі в санітарному вузлі)»; ще щонайменше шість відеокамер були встановлені в коридорі, а також у приміщеннях для медичних процедур.[432] Регулярно порушувалося і право екс-прем'єра на побачення.[433][434][435][436][437] Делегація КЗК підтвердила, що Тимошенко «зазнавала серйозних труднощів у здійсненні свого права на побачення і телефонні дзвінки».[438]

Упродовж усього періоду перебування Тимошенко в колонії та лікарні вона, за словами німецьких лікарів, захисників та відвідувачів, майже не могла пересуватися самостійно.[439][440][441][442][443] Водночас вивозити її на свіже повітря не дозволялося;[444] натомість їй пропонували вийти на вулицю без допомоги та засобів для пересування. Так, у доповіді КЗК зазначалося, що «пані Тимошенко не мала доступу до прогулянок… ані в колонії № 54, ані в клінічній лікарні № 5 в Харкові, оскільки їй не було надано належної допомоги, коли вона бажала здійснювати прогулянки».[445] За словами захисників, ув'язненій, яка не могла ходити, тюремники також пропонували самотужки діставатися до телефону, який знаходився в іншому приміщенні, та до автомобіля, щоб добратися в суд.[446][447] Перебуваючи в лікарні, екс-прем'єр ще двічі оголошувала голодування: на знак протесту проти фальсифікації виборів-2012[448] та на знак солідарності з учасниками протестів проти відмови керівництва країни від євроінтеграції.[449]

Звільнення[ред.ред. код]

10 серпня 2011 захист Юлії Тимошенко звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на незаконність арешту екс-прем'єра 5 серпня 2011. У скарзі йшлося про порушення положеньЄвропейської конвенції з прав людини, зокрема, ст. 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 8 (право на повагу до приватного життя) та ст. 18 (межі застосування обмежень прав).[450]

30 квітня 2013 Європейський суд із прав людини видав постанову у справі «Тимошенко проти України», в якій зазначається: «Суд вирішив, зокрема: що утримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі».[451] Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[452]Вищий спеціалізований суд України повинен був на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого зволікання[453]двічі відмовився це робити.[454][455]

15 липня 2013 ЄСПЛ повідомив про початок розгляду другої заяви Юлії Тимошенко, яка, зокрема, стосується справедливості кримінального провадження в «газовій» справі. У заяві йдеться про порушення права Тимошенко на справедливий суд та відображеного в Європейській конвенції з прав людини принципу «ніякого покарання без закону»;зазначається, що кримінальна справа була політично мотивованою та становила зловживання системою кримінального правосуддя.Крім того, Тимошенко заявила про незаконне оприлюднення в мережі Інтернет(зокрема, й на сайтіДержавної пенітенціарної служби) та на телеканалах відеозаписів її перебування в лікарні, а також сфальсифікованого аудіозапису її телефонної розмови з чоловіком.[456][457]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував звіт за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Юлії Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона тортур) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[458][459]

18 січня 2013 Генеральна прокуратура України вручила Тимошенко повідомлення про підозру в її причетності до організації вбивства бізнесмена та народного депутата Євгена Щербаня у 1996.[460] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними. 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було призупинене.[461] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними.[462]З 6 лютого 2013 в Апеляційному суді м. Києва проводилисяслідчі дії(допит свідків) з цієї справи.[463]Засідання відбувалися без участі Тимошенко- Державна пенітенціарна служба повідомляла, що екс-прем'єр відмовляється їхати до суду. Проте захисники Тимошенко і вона сама неодноразово це спростовували та заявляли, що насправді тюремники самі не хочуть її етапувати.[464][465]

Нову кримінальну справу західні країни розцінили як продовження «явно несправедливих і політично мотивованих судових розглядів проти Тимошенко та інших представників опозиції».[466][467]21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було зупинене.[468]

Європейский суд з прав людини 30 квітня 2013 вирішив, що арешт Ю.Тимошенко був політично вмотивованим, незаконним та став результатом свавілля у діях прокурорів та судді.[469]

21 лютого Верховна Рада імплементувала до національного законодавства положення статті 19 Конвенції ООН проти Корупції, згідно з якими була декриміналізована стаття, за якою засуджено Тимошенко.[470]

22 лютого, не дочекавшись підпису Президента під цим законом, Верховна Рада прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.»[471][472].

Безпосередньо на підставі цієї Постанови Тимошенко змогла залишити лікарню ЦКБ Укрзалізниці у Харкові приблизно о 17:00 год.[473]

Зовнішньополітичне відомство США привітало Юлію Тимошенко зі звільненням і побажало їй продовжити лікування, щоб якнайшвидше одужати.[474]

Діяльність Тимошенко в часі Революції та військової агресії Росії (2014 рік)[ред.ред. код]

Перші дні на волі[ред.ред. код]

22 лютого 2014, при виїзді з аеропорту «Жуляни» (після перельоту до Києва з Харкова) кортеж Юлії Тимошенко зупинили активісти Майдану і звернулися до неї зі словами: «Ви пам'ятаєте, хто зробив цю революцію?!» Активістам не сподобалося, що вона виїхала не через загальний виїзд з аеропорту[475][476]. Того ж дня Юлія Тимошенко дала перше інтерв'ю на волі. Насамперед вона відвідала вул. Грушевського, де вшанувала пам'ять перших загиблих у протистоянні з міліцейськими спецпідрозділами.[477] О 21.30 вона виступила з полум'яною промовою на Майдані Незалежності[478].

У перші дні після завершення лікування Ю. Тимошенко намагалася вийти на зв"язок зі своїми колишніми соратниками по партії, зокрема Арсенієм Яценюком та Олександром Турчиновим, але телефони високопосадовців на дзвінки екс-прем'єра не відповідали. «Комунікація була повністю втрачена. Влада нас розділила, — сказала Юлія Тимошенко.»[479] Згодом Тимошенко провела низку зустрічей і телефонних переговорів із представниками ЄС, США, ОБСЄ.[480][481]

6-7 березня Ю. Тимошенко взяла участь у конгресі Європейської народної партії в Дубліні. Виступаючи на цьому форумі, вона закликала лідерів Євросоюзу і країн Європи «разом стати на захист України».[482] Під час приєднання АР Крим та Севастополя до Росії, на запрошення канцлера Німеччини Ангели Меркель Юлія Тимошенко з 7 до 19 березня перебувала на лікуванні в берлінській клініці Charité.[483][484]

Повернувшись до Києва, Тимошенко ініціювала створення оперативного штабу для напрацювання рішень у відповідь на загрози національній безпеці. До роботи в штабі було запрошено групу провідних фахівців у сфері безпеки,оборони та міжнародної політики.[485] У розвиток цієї ініціативи15 квітня 2014 Тимошенко оголосила про створення Національного руху опору, покликаного об'єднати зусилля добровільних захисників країни: насамперед, військових експертів, колишніх працівників спецслужб і правоохоронців, людей з досвідом участі в бойових діях.[486][487]У травні 2014 на базі Руху були створені два батальйони територіальної оборони: 34-й батальйон «Батьківщина» та 42-й — «Рух опору».[488][489][490][491]

Юридична реабілітація[ред.ред. код]

28 лютого 2014 Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину). Суд також послався на рішення Верховного Суду України, який у 2005 році підтвердив законність закриття цієї справи, та визнав, що постанова екс-генпрокурора Віктора Пшонки про скасування даного рішення Верховного Суду не відповідала законодавству. Суд також скасував постанову про арешт деякого майна Тимошенко.[492]

Того ж дня Верховна Рада ухвалила закон «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», згідно з яким Тимошенко була реабілітована та поновлена в усіх правах.[493]

Колишній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін в ефірі програми «Шустер LIVE» визнав, що «фактів отримання… екс-прем'єр-міністром (Юлією Тимошенко), грошей, або інших матеріальних цінностей, або корупційних дій виявлено не було».[494]

14 квітня 2014 Верховний Суд України під час спільного засідання всіх палат рішенням 42 із 48 суддів закрив «газову» справу Юлії Тимошенко за відсутністю події злочину.[495] 24 червня 2014 був оприлюднений повний текст цього рішення, суд дійшов висновку про відсутність у даній кримінальній справі події злочину. Таким чином, у «газовій» справі Юлії Тимошенко було поставлено крапку.[496]

Вибори Президента України[ред.ред. код]

27 березня 2014 на прес-конференції в Києві Юлія Тимошенко заявила про своє рішення йти в президенти.[497] 29 березня з'їзд ВО «Батьківщина», який відбувся на Софійському майдані, висунув її кандидатуру на пост Президента України.[498] Ключовими тезами передвиборчої програми Тимошенко були викорінення корупції, боротьба з олігархами, європейський шлях розвитку України (зокрема, підписання Угоди про асоціацію з ЄС), протидія російській агресії та відновлення територіальної цілісності України.[499]

Для перемоги на виборах президента і наступної політичної боротьби кандидат у президенти України Юлія Тимошенко найняла в свою команду політичного технолога Таля Зільберштейна, який колись консультував екс-прем'єр міністра Ізраїлю Ехуда Ольмерта.[500]

На позачергових виборах Президента України, які відбулися в один тур 25 травня 2014, Юлія Тимошенко посіла друге місце з результатом 12,81%.[501] На виборах переміг Петро Порошенко.

Після виборів Тимошенко приступила до реформування партії «Батьківщина».[502]

Парламентські вибори в Україні 2014 та організація референдуму щодо вступу до НАТО[ред.ред. код]

Наприкінці серпня 2014 Тимошенко виступила з ініціативою щодо проведення всеукраїнського референдуму з питання вступу України до НАТО. Провести його лідер «Батьківщини» запропонувала 26 жовтня 2014, одночасно з позачерговими парламентськими виборами.[503]5 вересня 2014 у Києві відбулися збори громадян (за участю 2735 осіб), на яких було сформовано ініціативну групу з організації референдуму.[504][505]

На парламентські вибори Юлія Тимошенко ішла із новою командою молодих політиків.14 вересня 2014 на з'їзді ВО «Батьківщина» Юлію Тимошенко вперше в її політичній кар'єрі було включено до виборчого партійного списку під другим номером: перший номер, на її пропозицію, віддали льотчиці Надії Савченко, яка перебуває в російському полоні.[506] Також до першої п'ятірки передвиборчого списку «Батьківщини» увійшли: Ігор Луценко, Сергій Соболєв, Альона Шкрум.

За результатами парламентських виборів 2014 Юлія Тимошенко знову стала Народним депутатом України та провела до парламенту партію Батьківщина.

Політичні погляди[ред.ред. код]

Виступає за інтеграцію України до ЄС, вступ до НАТО, проти участі в Митному союзі.[507][508][509][510]

Виступає за «нові обличчя» в політиці та призначення молоді на керівні посади в державному апараті[511].

Виступає за відкриті списки на виборах[512], де чітко видно за кого голосуєш.

Штрихи до портрету[ред.ред. код]

Прізвисько[ред.ред. код]

За аналогією до Принцеси Діани, яку називали Леді Ді, Юлію Тимошенко деколи називають Леді Ю[513].

Також доволі часто її називають газова принцеса[514][515].

Менеджерський стиль[ред.ред. код]

Юлія Тимошенко зарекомендувала себе як дуже енергійний, жорсткий менеджер, здатний, згідно з її словами, на нестандартні кроки[516][517].

Тимошенко переконана, що її «завдання — не перевиховувати окремо взятих недоумків, а створити правила, при котрих ці недоумки не будуть мати доступу до влади»[518]

Тимошенко про енергетичну незалежність[ред.ред. код]

Юлія Тимошенко переконана, що у разі розробки шельфу Чорного моря Україна зможе забезпечити себе власною нафтою і газом на сотні років : «При глибокому бурінні — понад 2 тисячі метрів — ми зможемо добратися до тих потоків, які дадуть нам можливість з великої частини світу качати нафту і газ, так рельєф побудований. Це знають науковці та корпорації, які займаються видобутком нафти»[519]

Тимошенко цікавили дослідження, щодо виробництва «біопалива з водоростей»: «Ми сьогодні з вченими розробили програму, яка дасть можливість забезпечити Україну бензином і дизельним паливом з біосировини. Це не те, що вирощене на ґрунтах, це не рапс, це не соняшник, це водорості, які ростуть в спеціальних трубах, які навіть не доторкаються до землі», — сказала вона[520].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Нагороди й відзнаки[ред.ред. код]

  • За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
  • У липні 2005 авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[523]
  • У вересні 2005 одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
  • У грудні 2005 під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму в Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».[524]
  • 24 вересня 2006 в Театрі Ганса Отто (Потсдам, Німеччина) відбулася прем'єра п'єси «Юлія Тимошенко» (Адріана Алтарас, Максім Курочкін) про життя Ю.Тимошенко.[525]
  • У березні 2007 авторитетний французький журнал «Міжнародна політика» вручив лідеру БЮТ Юлії Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проекту. Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.[526]
  • У березні 2007 Ю.Тимошенко отримала нагороду впливової неурядової організації США Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».[527]
  • На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися в Луганську, нагороджена знаком «Шахтарська слава» III ступеня (2008)[528].
  • У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви — Орденом Святогробського Братства.[529]
  • У жовтні 2012 екс-прем'єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.[530]
  • У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.[531]
  • У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П'єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем'єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув'язнення.[532]
  • 18 жовтня 2014 у м.Хмельницький журналісти вручили Юлії Тимошенко премію імені Якова Гальчевського «За вагомий внесок в розвиток демократії та подвижництво у державотворенні в Україні». Цією премією лідер «Батьківщини» була нагороджена в 2011. Диплом був вручений Юлії Тимошенко в Печерському суді, а саму нагороду — книгу Якова Гальчевського «Проти червоних окупантів» журналісти змогли передати лише тепер.[533]

Оцінки[ред.ред. код]

  • Леонід Кучма, екс-Президент України: «Тимошенко це єдиний чоловік в українській політиці»[534][535] — було сказано на початку 2005 року, коли Тимошенко порівнювали з Януковичем та Ющенком.
  • Володимир Путін у червні 2008 року заявив, що Тимошенко «самодостатній, дуже ефективний і популярний в своїй країні політик»[536].
  • Юрій Луценко, колишній політв'язень, екс-міністр внутрішніх справ України: «Тимошенко готова до президентства більше за інших. Вона — це повна матриця лідера».[537]
  • Хав'єр Солана, колишній Генеральний секретар Ради Євросоюзу, назвав Юлію Тимошенко «патріотом, незалежно від посади, яку вона займає»[538]
  • Вільфред Мартенс, президент Європейської Народної Партії: «Своїм сильним духом та мужністю Юлія надихає та створює приклад для багатьох інших, хто бореться за демократію і свободу».[539]
  • Вацлав Гавел, екс-президент Чехії:«Я захоплююсь пані Тимошенко і дуже її поважаю як відважного, енергійного і чесного політика. Сьогодні такі нечасто трапляються».[540]
  • Пауло Коельйо, письменник: «Вона дуже харизматична. Я був вражений. Вона — сильна особистість. Як на мене, у світі не так багато харизматичних лідерів. Я гадаю, що є вправні адміністратори, які добре керують державами, проте харизма — це унікальна риса. Якби мене попросили визначити кількох найяскравіших, я б назвав Луї Лулу — президента Бразилії, Юлію Тимошенко, Барака Обаму; той самий Ніколя Саркозі — теж непересічна фігура».[541]
  • Яків Седлар, режисер (Хорватія): «Вона, на мою думку, дуже незвичайний політик у нинішній час. Мені здається, що зараз ми живемо в ту епоху, коли є чимало хороших управлінців, хороших людей, які хочуть служити своїй країні. Але є всього лише одиниці, кого можна назвати лідером, героєм. Я думаю, що Юлія Тимошенко — одна з них. У світі, в якому, на жаль, зникли великі люди, вона є винятком».[542]
  • Александр Квасневський, екс-президент Польщі: «Вона вкрай обдарований політик. Я з багатьма світовими політиками спілкувався і працював — Тимошенко належить до табору найталановитіших».[543]
  • Леонід Кравчук, перший Президент України: «Вона, коли працює, світиться. Вона палає, вона горить. А більшість наших політиків потихеньку тліють, можливо навіть і димлять. Тому вона приваблює до себе своєю енергією, своєю силою, своїм переконанням».[544]
  • Голова виконавчого комітету партії Unio Democratica de Catalunya (Іспанія) Жозеф Антоні Дюран Лейда: «Зараз Юлія Тимошенко стала жертвою політично мотивованого судового процесу, під час якого постійно порушувалися права людини. Вона страждає, як страждав пан Карраско (боровся проти диктатури Франко, став жертвою сфабрикованого судового процесу)… Ми щиро захоплюємося тим, як навіть за ґратами пані Тимошенко захищає демократію і бореться за відновлення верховенства права».[545]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Із відповіді Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко на закиди міністра транспорту Є. Червоненка восени 2005 року (Червоненко з 2002 року є віце-президентом «Євро-Азійського Єврейського конгресу»).
  2. Кужель веде свій родовід від Рюриковичів, Табачник — від Романових, а Юлія Григян — від запоріжських козаків. Сайт «ОБКОМ». 14 травня 2009.
  3. «Ахтунг: Тимошенко на экране». Тема. 12 грудня 2005. 
  4. «Подвысокимнапряжением (рос.)». Огонёк. 12.02.2001. 
  5. Дмитро Чобіт. Походження Ю. Тимошенко//Макуха або Штрихи до політичного портрета «Блоку Юлії Тимошенко».
  6. «Заарештовано чоловіка віце-прем'єра Юлії Тимошенко». Українська правда. 21 серпня 2000. 
  7. «Суд звільнив екс-керівників ЄЕСУ Тимошенка і Фальковича з-під арешту». Українська правда. 9 серпня 2001. 
  8. «Олександр Тимошенко отримав притулок у Чехії». Тиждень.ua. 7 січня 2012. 
  9. «Олександр Тимошенко на Євромайдані в Празі». Radiosvoboda. 28 листопада 2013. 
  10. «Міжнародну «Батьківщину» придумав чоловік Тимошенко». Tyzhden. 10 січня 2012. 
  11. «Олександр Тимошенко реєструє "Батьківщину" у Празі». Українська правда. 09 січня 2012. 
  12. «Чоловік Тимошенко прилетів до дружини й доньки в Дніпропетровськ». Українська правда. 24 лютого 2014. 
  13. а б Свекор Юлії Тимошенко помер вночі. Оксана Шамонова. 24 травня 2012.
  14. «Готуй вишиванки, Лондоне!». Україна молода. 2006. 
  15. «Дочка Тимошенко зустрілася з послами ЄС». ICTV. 18 квітня 2012. 
  16. «Президент ПАРЄ планує відвідати Тимошенко». Тиждень.ua. 16 червня 2012. 
  17. «Баррозу обіцяв не міняти свободу Тимошенко на "формальності" - Немиря». Українська правда. 14 грудня 2012. 
  18. «Евгения Тимошенко встретилась с Обамой (рос.)». Главком. 13.02.2013. 
  19. «Євгенія Тимошенко зустрілась з віце президентом Європарламенту». Youtube.com. 25 лютого 2014. 
  20. «Дочь Тимошенко попросила Сенат США повлиять на "врагов демократии" (Текст выступления) (рос.)». LB.ua. 2 лютого 2012. 
  21. «Євгенія Тимошенко виступила перед сенаторами (англ.)». Youtube.com. 5 лютого 2012. 
  22. «Євгенія Тимошенко: йдеться не тільки про мою маму». УНІАН. 22.03.2012. 
  23. «Євгенія Тимошенко виступила на щорічній Борнгольмській конференції». Високий Замок. 15 червня 2013. 
  24. «Тортури можуть тривати, поки маму не вб'ють». Главком. 07.12.2011. 
  25. «Евгения Карр на конгрессе ЕС в Марселе. Перевод (рос.)». Youtube.com. 13 грудня 2011. 
  26. «Евгения Тимошенко выступила на съезде Христианско-социального союза в Баварии (рос.)». Rusverlag.de. 12.01.2014. 
  27. «Тимошенко приняла участие в ежегодном собрании Союза христианских и центристских демократов Италии. Фоторепортаж (рос.)». Цензор.НЕТ. 15.09.13. 
  28. «Євгенія Тимошенко: "Влада повністю оголила свої мотиви"». Німецька хвиля. 25.01.2013. 
  29. «"Мы будем бороться до конца": Евгения Тимошенко в Париже (рос.)». RFI. 15.06.2012. 
  30. http://ua.comments.ua/politics/182038-yatsenyuk-provede-pershiy-dzvonik-u.html
  31. http://tsn.ua/video/video-novini?media_id=200913&section_id=308&video_page=1&subtype=&article_id=86206&subtype_id=
  32. «Школы, которым повезло (рос.)». Комментарии. 31.08.2011. 
  33. Урядовий портал: Юлія Тимошенко ознайомилася з досягненнями Національного гірничого університету у Дніпропетровську
  34. Юлія Тимошенко на Лентапедії (рос.)
  35. «Юлия ТИМОШЕНКО (рос.)». Коммерсантъ. 06.06.2014. 
  36. «Подвысоким напряжением (рос.)». Огонёк. 12.02.2001. 
  37. «Документальний фільм «Юлія»». Youtube.com. 25 січня 2013. 
  38. «Державне регулювання податкової системи» Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю. В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укp.
  39. Александр Фидель. «Непотопляемая ЮВТ».Тижневик «2000», № 3 (542), 21-27 січня 2011 р.
  40. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  41. «Персоналії / Тимошенко Юлія Володимирівна». Дніпровський юридичний вісник. 
  42. «Юлия ТИМОШЕНКО (рос.)». Коммерсантъ. 06.06.2014. 
  43. «Подвысоким напряжением (рос.)». Огонёк. 12.02.2001. 
  44. «Документальний фільм «Юлія»». Youtube.com. 25 січня 2013. 
  45. Юлія Тимошенко. Неофіційна біографія. Сайт «Хайвей», 2.7.2007.
  46. UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper 25.06.2012
  47. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  48. Тимошенко Юлия Владимировна
  49. «Юлія Тимошенко». Київський безпековий форум. 
  50. «Бюджетний кодекс України». Верховна Рада України. 21.06.2001. 
  51. «Пропозиції Президента до Бюджетного кодексу України». Верховна Рада України. 14.06.2001. 
  52. «Керівники урядів України. Юлія Володимирівна Тимошенко». Урядовий портал. 
  53. «Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008». Электронная библиотека Князева. 
  54. «Про Тимошенко (Біографія)». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  55. «Постанова КМУ «Про утворення державного підприємства "Енергоринок"»». Верховна Рада України. 5 травня 2000. 
  56. «ЮЩЕНКО НАЗВАВ ТИМОШЕНКО ПОЛІТИЧНИМ ДРУГОМ І ПООБІЦЯВ НЕ КРАСТИ». Українська правда. 4 лютого 2005. 
  57. «Страх - джерело натхнення президента?». Українська правда. 11 вересня 2000. 
  58. «Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (перша частина)». Політична думка. 4 січня 2010. 
  59. «Тимошенко запретила отключать население от электроэнергии (рос.)». Кореспондент.net. 8 вересня 2000. 
  60. «Страх - джерело натхнення президента?». Українська правда. 11 вересня 2000. 
  61. «Кочубеївщина без варіантів». День. 8 червня 2012. 
  62. «Ющенко здав Тимошенко». Українська правда. 23 лютого 2001. 
  63. «Як починався "український фашизм"». Українська правда. 14 лютого 2001. 
  64. «Суд звільнив екс-керівників ЄЕСУ Тимошенка і Фальковича з-під арешту». Українська правда. 9 серпня 2001. 
  65. Відкритий лист Юлії Тимошенко до громадян України
  66. «ТИМОШЕНКО СТАВИТЬ УМОВУ ЮЩЕНКУ: або домовляємося, або я балотуюся». Українська правда. 30 травня 2003. 
  67. «"НАША УКРАЇНА", БЮТ і СПУ ГОТУЮТЬСЯ ВИСУНУТИ ЄДИНОГО КАНДИДАТА». Українська правда. 2 березня 2004. 
  68. «ТИМОШЕНКО СКАЗАЛА КАНАДЦЯМ, ЩО НЕ БРАТИМЕ УЧАСТЬ У ВИБОРАХ». Українська правда. 5 грудня 2003. 
  69. «Філенко: Я жалкую, що підтримав Ющенка під час «помаранчевої революції»». ForUm. 24 листопада 2009. 
  70. «СОЮЗ ЮЩЕНКО І ТИМОШЕНКО ТЕПЕР НАЗИВАЄТЬСЯ "СИЛА НАРОДУ"». Українська правда. 2 липня 2004. 
  71. «Тимошенко обіцяє перемогу Ющенку в першому турі». Українська правда. 2 липня 2004. 
  72. «Вибори Президента України». Центральна виборча комісія України. 31 жовтня 2004. 
  73. «Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008». Электронная библиотека Князева. 
  74. «ЮЩЕНКО НА МАЙДАНІ ОРГАНІЗОВУЄ СВЯТО ПЕРЕМОГИ НА ВИБОРАХ. Тимошенко прийде з донькою». Українська правда. 19 листопада 2004. 
  75. «ЮЩЕНКО НА МАЙДАНІ ОРГАНІЗОВУЄ СВЯТО ПЕРЕМОГИ НА ВИБОРАХ. Тимошенко прийде з донькою». Українська правда. 19 листопада 2004. 
  76. «ТИМОШЕНКО ЗАКЛИКАЄ ГРОМАДЯН ДО СТРАЙКУ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  77. «Другий день народного повстання. Ще один 150-тисячний мітинг». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  78. «Другий день народного повстання. Ще один 150-тисячний мітинг». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  79. «Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (перша частина)». Політична думка. 4 січня 2010. 
  80. «Володимир Філенко: На Майдан вийшли за покликом серця». Офіційний сайт ПРП. 27 листопада 2009. 
  81. «КАНЦЛЕР ФРН: ПІДСУМКИ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА Є СФАЛЬСИФІКОВАНИМИ». Українська правда. 24 листопада 2004. 
  82. «ЄС ВИМАГАЄ ПЕРЕГЛЯНУТИ РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  83. «США ДАЛИ КУЧМІ ОСТАННІЙ ШАНС ВІДДАТИ ПЕРЕМОГУ ПЕРЕМОЖЦЮ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  84. «США ВИМАГАЮТЬ НЕ ОГОЛОШУВАТИ ЯНУКОВИЧА ПРЕЗИДЕНТОМ. Росія - навпаки». Українська правда. 24 листопада 2004. 
  85. «ОБСЄ і Канада вимагають утриматися від насильства». Українська правда. 24 листопада 2004. 
  86. «ВИБОРИ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ - ОБСЄ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  87. «Рада Європи закликає українську владу оголосити чесний результат виборів». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  88. «НАТО просить переглянути результати виборів, ЄС допоможе визнати вибір українців». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  89. «ПУТІН ВЖЕ ПОЗДОРОВИВ ЯНУКОВИЧА З ПЕРЕКОНЛИВОЮ ПЕРЕМОГОЮ». Українська правда. 22 листопада 2004. 
  90. «Лукашенко й нечисленні мітинги визнають Януковича президентом». Українська правда. 23 листопада 2004. 
  91. «Януковича визнали президентом Китай, Казахстан, Вірменія і Медведєв». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  92. «ЮЩЕНКО ВИДАВ ПЕРШІ ДЕКРЕТИ». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  93. «ЮЩЕНКО ВИДАВ ПЕРШІ ДЕКРЕТИ». Українська правда. 25 листопада 2004. 
  94. «ЮЩЕНКО ВИСУВАЄ КУЧМІ УЛЬТИМАТУМ – ІНАКШЕ ЙОГО ЗАБЛОКУЮТЬ НА ДАЧІ. СЕПАРАТИЗМ ВИГАДАВ ПІНЧУК». Українська правда. 28 листопада 2004. 
  95. «КІВАЛОВА І КО ЗВІЛЬНИЛИ. ЯНУКОВИЧА НЕ ВИЗНАЛИ ПРЕЗИДЕНТОМ». Українська правда. 27 листопада 2004. 
  96. «Володимир Філенко: На Майдан вийшли за покликом серця». Офіційний сайт ПРП. 27 листопада 2009. 
  97. «ЮЩЕНКО ВИСУВАЄ КУЧМІ УЛЬТИМАТУМ – ІНАКШЕ ЙОГО ЗАБЛОКУЮТЬ НА ДАЧІ. СЕПАРАТИЗМ ВИГАДАВ ПІНЧУК». Українська правда. 28 листопада 2004. 
  98. «ВЕРХОВНИЙ СУД ВИЗНАВ ПЕРЕМОГУ ЯНУКОВИЧА НЕДІЙСНОЮ, ПЕРЕГОЛОСУВАННЯ - 26 ГРУДНЯ». Українська правда. 3 грудня 2004. 
  99. «Вибори Президента України». Центральна виборча комісія України. 26 грудня 2004. 
  100. «Тимошенко вже отримала свій портфель і дала Кучмі інвалідність». Українська правда. 28 грудня 2004. 
  101. «ЯНУКОВИЧ ПОДАВ У ВІДСТАВКУ. Кучма вже святкує і не реагує». Українська правда. 31 грудня 2004. 
  102. Победа революционной целесообразности
  103. «Тимошенко затвердили рекордною кількістю голосів». Коментарі. 04.02.2005. 
  104. «Кабмін Тимошенко. І губернатори». Українська правда. 4 лютого 2005. 
  105. «Це повинен знати українець: Хроніки Тимошенко. Таємниця "криз" 2005 року». Стрела.zp.ua. 10.08.2014. 
  106. «Інформація Міністерства фінансів України щодо виконання державного бюджету у 2005 році». Міністерство фінансів України. 01.03.2006. 
  107. «Успіхи і невдачі уряду Тимошенко». Свобода. 05.11.2005. 
  108. «Тимошенко обіцяє скоро повернутись». Українська правда. 13 грудня 2006. 
  109. «Маленькие секреты Юлии Тимошенко (рос.)». Комсомольская правда в Украине. 15.01.2010. 
  110. . Державна служба статистики України http://ukrstat.gov.ua/.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  111. «За год номинальная зарплата в Украине выросла почти на 40% (рос.)». Mediaport. 2 серпня 2005. 
  112. «Тимошенко порадує пенсіонерів і військових». Українська правда. 9 березня 2005. 
  113. «Ще мільйону пенсіонерів підвищать пенсії». Українська правда. 12 травня 2005. 
  114. «Тимошенко собирается повысить зарплаты бюджетникам и стипендии студентам (рос.)». Завтра. 9 березня 2005. 
  115. Середня зарплата в Україні: підсумки 2008 року та прогнози. Таблиця 1. Динаміка середньої зарплати по Україні, ₴, 1995–2008 рр..
  116. За рік (червень до червня) номінальна зарплата в Україні зросла майже на 40% (сайт Медиапорт, 02.08.2005).
  117. «Тимошенко підвищила стипендії студентам. Військовим». Українська правда. 18 березня 2005. 
  118. „Таблиця. ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ (2001–2008)“. Сайт „Київський правової портал“.
  119. «Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми "Контрабанді - СТОП" на 2005-2006 роки»». Верховна Рада України. 1 квітня 2005. 
  120. «Завершила роботу Громадська рада при Держмитслужбі України». Вісник Міністерства доходів і зборів України. 12.04.2013. 
  121. «Наказ «Про затвердження складу Громадської ради при Держмитслужбi України»». Державна митна служба України. 24 березня 2005. 
  122. «Наказ «Про створення Громадської колегiї при Головi Державної митної служби України»». Державна митна служба України. 30 червня 2005. 
  123. «Декілька слів на захист Юлії Тимошенко». Українська правда. 9 февраля 2006. 
  124. «Інформація Міністерства фінансів України щодо виконання державного бюджету у 2005 році». Міністерство фінансів України. 01.03.2006. 
  125. ТИМОШЕНКО МОЖЕ реприватизувати ДО 3000 ПІДПРИЄМСТВ, які покривав Кучма і Ко. „Українська правда“ 16 лютого 2005.
  126. «ТИМОШЕНКО МОЖЕ РЕПРИВАТИЗУВАТИ ДО 3 000 ПІДПРИЄМСТВ, які покривав Кучма і Ко». Українська правда. 16 лютого 2005. 
  127. «ТИМОШЕНКО ЗАБИРАЄ КРИВОРІЖСТАЛЬ У ПІНЧУКА Й АХМЕТОВА». Українська правда. 5 лютого 2005. 
  128. «АКЦІЇ "КРИВОРІЖСТАЛІ" АРЕШТУЮТЬ». Українська правда. 2 червня 2005. 
  129. «ТИМОШЕНКО ЧЕКАЄ ЗА "КРИВОРІЖСТАЛЬ" НЕ МЕНШЕ 15 МЛРД. Гроші з офшорів заборонено». Українська правда. 10 серпня 2005. 
  130. «"КРИВОРІЖСТАЛЬ" ОТРИМАЛА MITTAL STEEL». Українська правда. 24 жовтня 2005. 
  131. Печальные итоги
  132. «Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу». 29 липня 2005. 
  133. «Що робитиме Порошенко у РНБО. Указ Ющенка про Радбез». Українська правда. 22 лютого 2005. 
  134. «Порошенко каже, що діє законно. Згадавши свою освіту, здобуту у Ківалова». Українська правда. 22 березня 2005. 
  135. «Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (перша частина)». Політична думка. 4 січня 2010. 
  136. «РозПОРОШЕНИЙ уряд». Четверта влада. 14 березня 2005,. 
  137. «ЮЩЕНКО ПРИЙНЯВ ВІДСТАВКУ ЗІНЧЕНКА». Українська правда. 3 вересня 2005. 
  138. «Зінченко теж звинувачує Порошенка, Третякова та Мартиненка у корупції. НА ЙОГО ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЮ ПРИЙШОВ ПОРОШЕНКО». Українська правда. 5 вересня 2005. 
  139. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  140. «Всі формальності дотримані. Підписані укази про Тимошенко, Порошенка та Третьякова». Українська правда. 8 вересня 2005. 
  141. «Ющенко назвав всіх звільнених своїми друзями і не виключає їх повернення». Українська правда. 8 вересня 2005. 
  142. «"Наші блатні статті, – це зарплати і пенсії", або “Люмпенізований” бюджет, м'який пакет і відрізана коса». Віче. травень 2005. 
  143. «Тимошенко на Інтері: "Мене підставило оточення Ющенка"». Українська правда. 9 вересня 2005. 
  144. «Ющенко звільнив Тимошенко, бо не знає як конкурувати з жінкою?». Українська правда. 20 вересня 2005. 
  145. «ТИМОШЕНКО СТАЛА ЛЮДИНОЮ РОКУ». Українська правда. 8 вересня 2005. 
  146. Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт „Обозреватель“, 11.1.2007.
  147. «Генпрокуратура России заявляет, чтомеждународныйрозыскЮ.Тимошенкопрекращен (рос.)». ЛIГАБiзнесIнформ. 26.09.2005. 
  148. «РОСІЯ ЗАКРИЛА СПРАВУ ПРОТИ ТИМОШЕНКО». Українська правда. 26 грудня 2005. 
  149. «Верховный суд поставил точку в деле Тимошенко еще в 2005 году. ДОКУМЕНТ». Цензор.НЕТ. 27 жовтня 2011. 
  150. Орбіти Юлії Тимошенко. Українська правда
  151. «Протокол Центральної виборчої комісії України про результати виборів народних депутатів України». Офіційний веб-сервер ЦВК. 10 квітня 2006. 
  152. «Коаліція з великим «Я»?». Юстус. 9 жовтня 2007. 
  153. «Юрій Єхануров: Якщо не зробити чистку "Нашій Україні", вона може померти від самоотруєння». Українська правда. 17 листопада 2006. 
  154. «Олесь ДОНИЙ: Теперь Ющенко пожинает плоды предыдущих недомолвок». И-РЕПОРТЕР. 7 липня 2006. 
  155. «РЕГІОНИ, СОЦІАЛІСТИ І КОМУНІСТИ СТВОРИЛИ АНТИКРИЗОВУ КОАЛІЦІЮ». Українська правда. 7 липня 2006. 
  156. «РЕГІОНИ, СОЦІАЛІСТИ І КОМУНІСТИ СТВОРИЛИ АНТИКРИЗОВУ КОАЛІЦІЮ». Українська правда. 7 липня 2006. 
  157. Повний текст виступу Юлії Тимошенко на завершальному круглому столі у Президента
  158. ЮЩЕНКО НАКРИЧАВ НА ТИМОШЕНКО, що вона ледь не заплакала
  159. «ТИМОШЕНКО ПІШЛА В ОПОЗИЦІЮ І КЛИЧЕ ВСІХ ДО СЕБЕ». Українська правда. 3 серпня 2006. 
  160. Більше ста тисяч людей на Майдані вимагають розпустити ВР, сайт „Громадський спротив України“, 31.3.2007.
  161. «Протокол ЦВК про результати виборів народних депутатів України». Центральна виборча комісія України. 30 вересня 2007. 
  162. «КОАЛІЦІЯ ОФІЦІЙНО НАРОДИЛАСЬ». Українська правда. 29 листопада 2007. 
  163. «Коаліція погодила Яценюка і Тимошенко». Українська правда. 4 грудня 2007. 
  164. Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування
  165. «Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (друга частина)». Політична думка. 10 січня 2010. 
  166. «Ющенко систематично втручається в роботу Кабміну». Дзеркало тижня. 28 березня 2008. 
  167. «НОВІ МІНІСТРИ ДЛЯ ТИМОШЕНКО». Українська правда. 18 грудня 2007. 
  168. «"НАША УКРАЇНА" ПРОГОЛОСУВАЛА ЗА ВИХІД З КОАЛІЦІЇ». Українська правда. 2 вересня 2008. 
  169. «Ющенко назначил дату внеочередных выборов в Раду». BBC Russian. 09.10.2008. 
  170. «Указ Президента України № 911/2008 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів»». Офіційне Інтернет-представництво Президента України. 9 жовтня 2008. 
  171. «Окружний адмінсуд Києва призупинив указ Президента про вибори». УНІАН. 11 жовтня 2008. 
  172. «В РАДІ ЗНОВУ СТВОРЕНА КОАЛІЦІЯ». Українська правда. 9 грудня 2008. 
  173. «Скандальний брифінг Тимошенко: Президент покриває і заробляє на валютних спекуляціях». Українська правда. 18 грудня 2008. 
  174. [1]
  175. «Юлія Тимошенко: Антикризова програма Уряду виконується». Урядовий портал. 30 березня 2009. 
  176. http://www.pravda.com.ua/news/2009/5/15/94781.htm
  177. «РЕГІОНИ НЕ ЗМОГЛИ ВІДПРАВИТИ ТИМОШЕНКО У ВІДСТАВКУ». Українська правда. 11 липня 2008. 
  178. «ЯНУКОВИЧ НЕ ЗМІГ ПОЗБУТИСЯ ТИМОШЕНКО». Українська правда. 5 лютого 2009. 
  179. «Досягнення». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  180. «Стенограма брифінгу Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко». Урядовий портал. 29 грудня 2009. 
  181. «Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (перша частина)». Політична думка. 4 січня 2010. 
  182. «Тимошенко: всупереч президенту, ВР і опозиції ми не допустили дефолту». TCH.ua. 29 грудня 2009. 
  183. «Юлія Тимошенко відвідала ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"». Урядовий портал. 14 листопада 2009. 
  184. «Юлія Тимошенко: Антикризова програма Уряду щодо підтримки гірничо-металургійної галузі дає результат». Урядовий портал. 15 грудня 2009. 
  185. «Уряд успішно впроваджує програму викупу недобудованого житла для пільгових категорій громадян». Урядовий портал. 19 серпня 2009. 
  186. «РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ». Українська правда. 19 січня 2009. 
  187. «Врожай 2008 року є рекордним для України за всю історію с/г». Зерно.org.ua. 12 січня 2009. 
  188. «У 2009 році в Україні зібрано 46 млн. тонн зерна». Зерно.org.ua. 15 січня 2010. 
  189. «Привітання Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко з Всесвітнім тижнем космосу». Урядовий портал. 4 жовтня 2009. 
  190. «Юлія Тимошенко: Уряд в кризу відродив авіабудування та виробництво бронетехніки в Україні». Урядовий портал. 29 грудня 2009. 
  191. «Юлія Тимошенко: Найкращий подарунок Україні до свят - випуск першого серійного літака Ан-148-100». Урядовий портал. 30 грудня 2009. 
  192. «Сьогодні Україна стала 152-м членом СОТ». УНІАН. 16 травня 2008. 
  193. «ЄС-Україна: поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі». Представництво ЄС в Україні. 
  194. «Юлія Тимошенко: Рішення про проведення Євро-2012 у чотирьох містах - це перемога України і нашого народу». Урядовий портал. 11 грудня 2009. 
  195. «Інформація Міністерства юстиції України щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти». Урядовий портал. 22 квітня 2008. 
  196. «Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики»». Офіційний портал Верховної Ради України. 24 квітня 2009. 
  197. «Виступ Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на відкритому засіданні Уряду з питань протидії корупції». Урядовий портал. 8 грудня 2009. 
  198. «Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Засад антикорупційної політики»». Офіційний портал Верховної Ради України. 8 грудня 2009. 
  199. «Уряд у Програмі своєї діяльності передбачив виконання всіх соціальних видатків». Урядовий портал. 20 грудня 2008. 
  200. «Юлія Тимошенко: Уряд пропонує НКРЕ скасувати постанову про підвищення тарифів на електроенергію». Урядовий портал. 2 квітня 2009. 
  201. «Юлія Тимошенко: Тарифи на природний газ для населення зростати не будуть». Урядовий портал. 13 травня 2009. 
  202. «Юлія Тимошенко: програма Уряду щодо оздоровлення комерційних банків виконується успішно». Урядовий портал. 17 серпня 2009. 
  203. «Вкладники "Укрпромбанку" дякують Юлії Тимошенко за турботу і підтримку». Урядовий портал. 12 грудня 2009. 
  204. «Юлія Тимошенко: Питання виплати надбавок медикам та освітянам перебуває під моїм особистим контролем». Урядовий портал. 25 січня 2010. 
  205. «Виступ Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко з парламентської трибуни під час проведення у Верховній Раді України «Години запитань до Уряду»». Урядовий портал. 11 квітня 2008. 
  206. «Юлія Тимошенко: Впродовж 2-3 років всі пільговики отримають нове житло від держави». Урядовий портал. 27 грудня 2009. 
  207. «Юлія Тимошенко продовжить повернення вкладів Ощадбанку СРСР – програма Юлії Тимошенко». Сайт БЮТ. 31 жовтня 2009. 
  208. «Юлія Тимошенко: Ми завершимо повернення заощаджень вкладників «Ощадбанку» СРСР». Урядовий портал. 29 грудня 2009. 
  209. «Юлія Тимошенко: Протягом трьох місяців в Україні буде завершено програму з видачі безкоштовних земельних актів». Урядовий портал. 23 січня 2010. 
  210. «Інформація Міністерства юстиції України щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти». Урядовий портал. 22.04.2008. 
  211. «Тимошенко у Львові запустила цілодобове водопостачання». Zaxid.net. 29 грудня 2009. 
  212. «Уряд вимагає закрити всі гральні зали на перших поверхах у житлових будинках». NEWSru.ua. 7 травня 2009. 
  213. «В Україні закрили 99% залів гральних автоматів». ТСН.ua. 12 травня 2009. 
  214. «Тимошенко: гральний бізнес не може піти в "тінь", бо і так був у "тіні"». УНІАН. 16.05.2009. 
  215. «Рада подолала вето Ющенка на заборону грального бізнесу». ТСН.ua. 11 червня 2009. 
  216. «Тимошенко взяли в Європу». Українська правда. 8 лютого 2008. 
  217. Фірташ багато років конкурував із Тимошенко
  218. «Тимошенко рада, що в Фірташа більше немає грошей на хабарі». Українська правда. 21 січня 2009. 
  219. „Українська правда“, Сергій Лещенко: Тимошенко і газові контракти
  220. «Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України»». Офіційний портал Верховної Ради України. 5 серпня 2009. 
  221. «"Нафтогаз" витіснить "РосУкрЕнерго", розібравшись з боргами». Українська правда. 3 жовтня 2008. 
  222. «Тимошенко та Ющенко-історія взаємин і шлях до президентства (друга частина)». Політична думка. 10 січня 2010. 
  223. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок 565.D1.80 не вказаний текст
  224. «ЗА ТРИ РОКИ УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПЕРЕЙДУТЬ ДО РИНКОВИХ ЦІН». Українська правда. 2 жовтня 2008. 
  225. «"Газпром" і "Нафтогаз" домовилися про новий рік». ТСН.ua. 24 жовтня 2008. 
  226. «Ющенко отдал распоряжение украинской делегации прервать переговоры с Газпромом» (російською). Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  227. «Переговоры с украинской делегацией закончились безрезультатно - Миллер». Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  228. «RosUkrEnergo срывало переговоры "Газпрома" с "Нафтогазом" – Миллер (рос.)». Інтерфакс-Україна. 20.01.2009. 
  229. «Тимошенко назвала трьох людей, які зірвали переговори з Газпромом». УНІАН. 14 січня 2009. 
  230. «Медведєв: частина української делегації хотіла залишити посередника». УНІАН. 17 січня 2009. 
  231. «ГАЗПРОМ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ПОВНІСТЮ ПЕРЕКРИВ ГАЗ». Українська правда. 1 січня 2009. 
  232. «"Газпром" требует от "Нафтагаза" за поставки в январе $450 за тысячу кубометров». Интерфакс. 4 січня 2009. 
  233. «Росія готова платити Україні більше за транзит за однієї умови». Українська правда. 8 січня 2009. 
  234. «Газова криза в України: люди починають мерзнути, заводи - зупинятися». Українська правда. 8 січня 2009. 
  235. «ЄС вимагає відновлення постачання газу». УНІАН. 6 січня 2009. 
  236. «РОСІЯ ПОВНІСТЮ ПРИПИНИЛА ТРАНЗИТ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ. Австрія і Словаччина вже без газу». Українська правда. 7 січня 2009. 
  237. «У ЄС вимагають негайно відновити поставки газу». Українська правда. 6 січня 2009. 
  238. «ЄС покладає відповідальність за газову війну на Москву і Київ». Українська правда. 8 січня 2009. 
  239. «ТИМОШЕНКО ВИТОРГУВАЛА ГАЗ ЗІ ЗНИЖКОЮ У 20%». Українська правда. 18 січня 2009. 
  240. «РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ». Українська правда. 19 січня 2009. 
  241. Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст
  242. «Нафтогаз» рассчитался с «Газпромом» за июльские поставки. Газ в 3 квартале подорожал до 248,72 долл
  243. «ТИМОШЕНКО ВИТОРГУВАЛА ГАЗ ЗІ ЗНИЖКОЮ У 20%». Українська правда. 18 січня 2009. 
  244. «РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ». Українська правда. 19 січня 2009. 
  245. «"Газпром" пустив газ до Європи Україною - Тимошенко». Українська правда. 20 січня 2009. 
  246. а б в «Испугавшись народных волнений Азаров заявил, что Украина будет добиваться пересмотра формулы цены на российский газ». Сайт «Новости банков Украины и СНГ», 25.8.2010.
  247. «Котировки Platts». Сайт «www.Platts.com», 2011.
  248. Сайт" Сировинні товари. Огляди цін на нафту і метали «, розділ» Ціна на нафту "за 1998–2011 роки. Росія, 2011.
  249. «Я ціну в $ 450 в Україну не привозила: Тимошенко звинуватила слідство у фальсифікаціях її справи». Сайт «Корреспондент.net», 7.08.2011.
  250. «ТИМОШЕНКО ЙДЕ В ПРЕЗИДЕНТИ». Українська правда. 7 червня 2009. 
  251. «Тимошенко почала співочу агітацію». Українська правда. 13 вересня 2009. 
  252. «Тимошенко назвали кандидатом у Президенти». УНІАН. 24 жовтня 2009. 
  253. «ЦВК зареєструвала Тимошенко кандидатом у президенти». УНІАН. 31 жовтня 2009. 
  254. «Протокол Центральної виборчої комісії про результати голосування у день виборів Президента України». ЦВК. 17 січня 2010. 
  255. «ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ВИГРАЛА У БЮТ БИТВУ ЗА КОМІСІЇ». Українська правда. 3 лютого 2010. 
  256. «Тимошенко: виборів в Україні більше немає». УНІАН. 3 лютого 2010. 
  257. «Ханне Северинсен просила Ющенко не подписывать изменения в закон о выборах». Цензор.НЕТ. 4 лютого 2010. 
  258. «Ющенко підписав зміни до закону про вибори президента». УНІАН. 4 лютого 2010. 
  259. «Доповідач ПАРЄ: зміни до виборчого закону не можна застосовувати». Німецька хвиля. 4 лютого 2010. 
  260. «У США теж критикують зміну "правил гри" в Україні». Українська правда. 5 лютого 2010. 
  261. «Новий закон – найбільша загроза виборам». Українська правда. 5 лютого 2010. 
  262. «Тимошенко: заклик Ющенка голосувати проти всіх – це «зрада України»». Радіо Свобода. 23 січня 2010. 
  263. «В Україні все йде за найгіршими сценаріями –опитування». Політична думка. 27 квітня 2010. 
  264. «Протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України». ЦВК. 7 лютого 2010. 
  265. «Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року». ЦВК. 7 лютого 2010. 
  266. «Тимошенко замахнулась на 1000 дільниць». Українська правда. 9 лютого 2010. 
  267. «БЮТівець розповів, що вони зібралися оскаржувати». Українська правда. 9 лютого 2010. 
  268. «ТУРЧИНОВ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ВЖЕ ДОВЕДЕНІ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ». Українська правда. 10 лютого 2010. 
  269. «Тимошенко не визнала поразку: «Янукович – не наш президент»». Українська правда. 13 лютого 2010. 
  270. «ЯНУКОВИЧ ЗАКЛИКАЄ ТИМОШЕНКО ПІТИ У ВІДСТАВКУ». Українська правда. 10 лютого 2010. 
  271. «Тимошенко не визнала поразку: «Янукович – не наш президент»». Українська правда. 13 лютого 2010. 
  272. «Позовна заява Юлії Тимошенко до Вищого Адміністративного Суду». Українська правда. 16 лютого 2010. 
  273. «СУД ЗУПИНИВ РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕМОГУ ЯНУКОВИЧА». Українська правда. 17 лютого 2010. 
  274. «ТИМОШЕНКО ВІДКЛИКАЛА ПОЗОВ ІЗ СУДУ». Українська правда. 20 лютого 2010. 
  275. «Юлія Тимошенко: я не визнаю Януковича президентом». Українська правда. 22 лютого 2010. 
  276. «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010».
  277. КС легалізував коаліцію
  278. Заявление Юлии Тимошенко по поводу решения Конституционного Суда Украины (08.04.2010).
  279. Тимошенко назвала КС злочинцями і звернулася до світу
  280. «Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011.
  281. «Знищення норовливого». Володимир Ар'єв. Газета «Дзеркало тижня. Україна», № 18, 20.5.2011.
  282. Генпрокуратура: колишній в. о. міністра оборони заарештований. Сайт «Фокус», 25.8.2010.
  283. «Чехія надала політичний притулок Данилишину», 13.01.2011, сайт газети «Дзеркало тижня».
  284. «Генпрокуратура затримала екс-міністра Тимошенко». Сайт газети «Лівий берег», 14.12.2010.
  285. «Звичайний садизм». Соня Кошкіна. Сайт газети «Лівий берег», 26.12.2010.
  286. Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали листа президенту Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (служба новин українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  287. Суд дозволив арешт Тараса Шепітька. Сайт «Версії», 22.07.2010.
  288. «Екс-глава Державного казначейства Тетяна Слюз перебуває за кордоном, повідомляють у ГПУ». Сайт «NEWS.ru.ua», 5.1.2011.
  289. «Арештована Тетяна Грицун — людина Тимошенко». Сайт «Бізнес гід», 27.07.2010.
  290. Спецслужби Україні затримали топ-менеджера «Нафтогазу», відповідального за операції з RosUkrEnergo.
  291. СБУ підтверджує факт затримання в Російській Федерації колишнього заступника головного бухгалтера НАК «Нафтогаз України» Марії Кушнір, в наш час[Коли?]Коли?] вирішується питання про її екстрадицію в Україну. Газета «Дзеркало тижня», 15.9.2010.
  292. «Суд визнав екс-міністра Куйбіду невинним». Сайт «Єдина Одеса», 14.1.2011.
  293. «Куйбіда вважає, що справу йому чіпляли через місцеві вибори». Сайт «Українська правда», 14.1.2011.
  294. «Екс-заступнику міністра загрожує до 10 років ув'язнення». Сайт «Ліга. Новини», 24.12.2010.
  295. «Бюджетний кодекс України». Офіційний портал Верховної Ради України. 21 червня 2001. 
  296. «Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»». Офіційний портал Верховної Ради України. 26 грудня 2008. 
  297. «Закон України «Про державні цільові програми»». Офіційний портал Верховної Ради України. 18 березня 2004. 
  298. «Спільна заява Covington & Burling LLP та BDO щодо звинувачень на адресу Тимошенко». Українська правда. 18 червня 2011. 
  299. «Уряд Тимошенко не витрачав кіотські кошти", - Держказначейство». РБК-Україна. 07.08.2014. 
  300. «Спільна заява Covington & Burling LLP та BDO щодо звинувачень на адресу Тимошенко». Українська правда. 18 червня 2011. 
  301. «НА ТИМОШЕНКО ЗАВЕЛИ ЩЕ ОДНУ СПРАВУ. Тепер за газові контракти». Українська правда. 11 квітня 2011. 
  302. «Суд над Тимошенко. Почалося». Українська правда. 2011-06-24. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-06-26. 
  303. «Печерський суд продовжив розгляд "газової справи" Тимошенко». ТСН. 2011-06-25. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-06-26. 
  304. Українська Правда: Тимошенко арештували. Відео
  305. «Юлію Тимошенко заарештували». Радіо Свобода. 05.08.2011. 
  306. Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці
  307. ТИМОШЕНКО ДАЛИ СІМ РОКІВ
  308. Вирок Юлії Тимошенко
  309. «Турчинов: Тимошенко врятувала Європу і Україна». Сайт «Донбасс.ua», 11.08.2011.
  310. «Регіонал Ющенко повинен нести кримінальну відповідальність». Зорян Шкіряк. Сайт «Корреспондент'.нет». 18.8.2011.
  311. «За майже 2 роки перебування за ґратами Тимошенко не втратила своїх позицій, – політологи». ТВі. 30 липня 2013. 
  312. «Янукович хоче Угоду з ЄС без звільнення Тимошенко, - EUObserver». Zaxid.net. 29 травня 2013. 
  313. «Кримінальний процесуальний кодекс України». Офіційний портал Верховної Ради України. 13 квітня 2012. 
  314. «"Батьківщина": суд чинить маніпуляції з заявою Тимошенко». Українська правда. 28 серпня 2013. 
  315. «Вищий спецсуд засвідчив повну деградацію судової системи – «Батьківщина»». Українська правда. 6 вересня 2013. 
  316. «У Тимошенко заявили, що Янукович цинічно знехтував їхнім "подарунком"». Українська правда. 14 жовтня 2013. 
  317. «Генпрокуратура отменила постановление о закрытии дела Тимошенко по долгам ЕЭСУ». Інтерфакс-Україна. 24 жовтня 2011. 
  318. «У Тимошенко кажуть, що прокурори мають українців за баранів». Українська правда. 27 жовтня 2011. 
  319. «Власенко пояснив Генпрокуратурі, що вона промахнулася зі справою ЄЕСУ». Українська правда. 26 жовтня 2011. 
  320. «У Тимошенко стало на 1 справу менше. ГПУ вже назвала її винною». Українська правда. 7 грудня 2011. 
  321. «ТИМОШЕНКО ВДРУГЕ АРЕШТУВАЛИ». Українська правда. 8 грудня 2011. 
  322. Посли країн-членів ЄС проведуть екстрену зустріч з Карпачовою. Сайт «Фокус», 8.12.2011.
  323. «Європа: другий арешт Тимошенко в СІЗО суперечить європейській конвенції». Українська правда. 9 грудня 2011. 
  324. «У Харкові суд закрив справу ЄЕСУ». УНІАН. 28 лютого 2014. 
  325. «Кузьмін заявив, що не накопав на Тимошенко, але слідчі страждають». Українська правда. 23 травня 2014. 
  326. «Фрагмент ток-шоу «Шустер Live»». Youtube.com. 23.05.2014. 
  327. а б МВС стверджує, що на Хрещатику досі «розважаються» п'ять тисяч омонівців.
  328. «Біля суду - сутичка між міліцією і прихильниками Тимошенко». УНІАН. 11 жовтня 2011. 
  329. ««Беркут» затримує учасників сутички з міліцією біля суду». УНІАН. 11 жовтня 2011. 
  330. «The trial of Yulia Tymoshenko. True story (англ.)». Youtube.com. 7 жовтня 2011. 
  331. 01.01.11, The Financial Times: США розповсюдили різке попередження керівництву Україні
  332. Заява МЗС Росії. Сайт МЗС Росії. 11.10.2011.
  333. «Медведєв зажадав, щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським». Сайт NewsUkraine, 18.10.2011.
  334. ЄС визнав несправедливим вирок Тимошенко. Сайт «ЛентаРу», 11.10.2011.
  335. Український суд визнав Тимошенко виною. 11.10.2011.
  336. ЄС вважає вирок Ю . Тимошенко політичній мотивованості//РБК, 11.10.2011.
  337. УП: "Обама вимагає звільнення Тимошенко "
  338. Тимошенко відповість за перевищення повноважень. 11.10.2011.
  339. «Генсек ООН стурбований вироком Тимошенко». Сайт інформагентства «РБК-Україна», 12.10.2011.
  340. Янукович про вирок Тимошенко: Це прикрий випадок, що перешкоджає євроінтеграції. Сайт «Кореспондент», 11.10.2011.
  341. «Європарламент ще на місяць продовжив роботу місії Кокса-Квасневського». УНІАН. 16 жовтня 2013. 
  342. «Гельсінський комітет: Справи проти опозиційних політиків криміналізують звичайні політичні рішення». ZN.UA. 16 серпня 2011. 
  343. «Суцільні порушення прав людини в справах Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука. Частина 1». Главком. 16.08.2011. 
  344. «Суцільні порушення прав людини в справах Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука. Частина 2». Главком. 16.08.2011. 
  345. «Данський Гельсінський комітет з прав людини: Чи намагається Україна покращити верховенство права?(повний текст)». Тиждень.ua. 13 квітня 2012. 
  346. «Freedom House призывает Киев разрешить участие заключенных оппозиционеров в выборах во избежание международной изоляции (рос.)». Інтерфакс-Україна. 05.07.2012. 
  347. «Freedom House вимагає участі Тимошенко у виборах». Youtube.com (канал телеканалу ТВі). 5 липня 2012. 
  348. «Freedom House закликає ЄС наполягати на звільненні Тимошенко». Українська правда. 9 квітня 2013. 
  349. «Американський експерт: без Тимошенко вірогідність Асоціації менше 50%». Українська правда. 11 жовтня 2013. 
  350. «Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит (рос.)». Коммерсант-Украина. 02.10.2012. 
  351. «Віце-президент ПАРЄ: Ситуація з Тимошенко — це аномалія, яку важко зрозуміти». Тиждень.ua. 19 січня 2013. 
  352. «Докладчик ПАСЕ: Тимошенко можно назвать политзаключенной». LB.ua. 28 червня 2013. 
  353. «Європа вимагає від України негайно звільнити політв'язнів, у тому числі і Тимошенко». ТСН.ua. 6 лютого 2014. 
  354. «ТИМОШЕНКО ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЮ». Українська правда. 24 жовтня 2011. 
  355. Суддю Олену Сітайло відвезли із суду на «швидкій». Сайт «Незалежне бюро розслідувань», 1.12.2011.
  356. «В Апеляційному суді - п'ять захисників проти трьох прокурорів». УНІАН. 13 грудня 2011. 
  357. «Тимошенко не прийшла до суду». Українська правда. 13 грудня 2011. 
  358. «Захисники Тимошенко намагаються позбутися усієї колегії». Українська правда. 13 грудня 2011. 
  359. «Чоловік судді у справі Тимошенко працює у Генпрокуратурі». Українська правда. 3 грудня 2011. 
  360. «Защита Тимошенко не будет ходить в суд на апелляции». ЛІГАБізнесІнформ. 22 грудня 2011. 
  361. «Апеляційний суд залишив у силі вирок Тимошенко». ВВС Україна. 23 грудня 2011. 
  362. «Президент Європарламенту чекав іншого рішення щодо апеляції Тимошенко». УНІАН. 24 грудня 2011. 
  363. «У ЄС шкодують, що Тимошенко залишилась поза виборами». УНІАН. 24 грудня 2011. 
  364. «МЗС Франції не задоволений рішенням Апеляційного суду по Тимошенко». Українська правда. 26 грудня 2011. 
  365. «США розчаровані Україною і вимагають звільнити Тимошенко». Українська правда. 28 грудня 2011. 
  366. «Канада підтримала Тимошенко». УНІАН. 25 грудня 2011. 
  367. «Голова ЄНП: Тимошенко продовжують переслідувати». УНІАН. 24 грудня 2011. 
  368. «Діаспора теж не оцінила підтвердження вироку Тимошенко». Українська правда. 31 грудня 2011. 
  369. «Захист подав касацію на вирок Тимошенко». УНІАН. 26 січня 2012. 
  370. «Власенко: Будь-яке рішення, крім скасування вироку Тимошенко, буде незаконним». УНІАН. 20 серпня 2012. 
  371. «Суд завершив розгляд касації Тимошенко: хроніка». ВВС Україна. 20 серпня 2012. 
  372. «Суд завершив розгляд касації Тимошенко: хроніка». ВВС Україна. 20 серпня 2012. 
  373. «Євросудді пішли думати над справою Тимошенко. Україна визнала частину вимог?». Українська правда. 28 серпня 2012. 
  374. «СУД ВІДМОВИВСЯ ВИПУСКАТИ ТИМОШЕНКО». Українська правда. 29 серпня 2012. 
  375. «ЄС побачив несправедливість щодо Тимошенко і Кº». Українська правда. 29 серпня 2012. 
  376. «У ПАРЄ розчаровані відхиленням касаційної скарги Тимошенко». УНІАН. 29 серпня 2012. 
  377. «США також розчаровані рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко». Тиждень.ua. 30 серпня 2012. 
  378. «Велика Британія розчарована рішенням Вищого спецсуду у справі Тимошенко». Тиждень.ua. 29 серпня 2012. 
  379. «Канада розчарована рішенням по касації Тимошенко». Посольство Канади в Україні. 29 серпня 2012. 
  380. «ЄС розчарований рішенням Вищого спецсуду щодо касації Тимошенко». Тиждень.ua. 29 серпня, 2012. 
  381. Тимошенко з Клінтоном і Колем потрапила до списку номінантів на «Нобеля». Дзеркало тижня. 27.02.2012. (Перевірено 07.10.2012)
  382. Тимошенко — третій кандидат на Нобелівську премію за версією букмекерів. Дзеркало тижня. 05.10.2012.
  383. В інтернет потрапило відео: Тимошенко з собачкою біжать 10 кілометрів. Сайт «newsru.com», 3.05.2011.
  384. В СІЗО кажуть: камеру Тимошенко отрутою не білили, а кров пропонують взяти у її сусідок. Сайт газети «Сегодня», 22.08.2011.
  385. а б «Казус Ющенко» для Тимошенко — 2. Сергій Лозунько. Сайт газети «2000», 6.12.2011.
  386. Карпачова розповіла, як слідчі робили Тимошенко масаж серця. Сайт телеканалу «ТСН» (Київ), 24.11.2011.
  387. а б в Катування будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють. Євгенія Тимошенко.7.12.2011.
  388. а б Депутат: По коридорах лікарні Тимошенко тягнули два амбали. А на голову їй накинули рядно. Сайт «Кореспондент», 25.11.2011.
  389. Над Тимошенко знущалися під час обстеження? Євген Солонина.Сайт радіо «Свобода», 25.11.2011.
  390. Що Янукович пообіцяв Коморовському: підсумки зустрічі. Сайт "Міський дозор. Харків ", 28.11.2011.
  391. Власенко: жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Сайт «MigNEWS.com.ua», 29.11.2011.
  392. БЮТ зривав роботу Ради, закликаючи врятувати Тимошенко. Сайт газети «Сегодня», 06.12.2011.
  393. У день народження Тимошенко в церквах відслужать молебни за її здоров'я. Сайт газети «Лівий берег», 25.11.2011.
  394. Батьківщина обігнала по рейтингу партію Януковича, — опитування. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  395. ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  396. Конгрес з Тимошенко. Віталій Червоненко, сайт «Главком», 9.7.2011.
  397. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко згодна провести медичне обстеження стану її здоров'я будь-яким незалежним медичним спеціалістом. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  398. Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит. «Коммерсантъ Украина». 02.10.2012. (рос.) (Перевірено 06.10.2012)
  399. «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД НАКАЗАВ ВІДПРАВИТИ ТИМОШЕНКО В ЛІКАРНЮ». Українська правда. 16 березня 2012. 
  400. «Лікарі берлінської клініки Charité назвали діагноз Тимошенко». Радіо Свобода. 27.04.2012. 
  401. «ТИМОШЕНКО ПРИВЕЗЛИ ДО ЛІКАРНІ». Українська правда. 9 травня 2012. 
  402. «Юлию Тимошенко держат при камере». Коммерсант. 06.09.2012. 
  403. ««В лікарні умови Юлії Тимошенко гірші, ніж у засуджених на довічне ув’язнення»». Високий Замок. 14 лютого 2013. 
  404. «ТИМОШЕНКО ОГОЛОСИЛА ГОЛОДУВАННЯ». Українська правда. 24 квітня 2012. 
  405. «Тимошенко снова объявила голодовку». Кореспондент.net. 29 жовтня 2012. 
  406. «Юлія Тимошенко: у солідарність з учасниками Євромайданів я оголошую голодування». Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 25 листопада 2013. 
  407. У палаті Тимошенко виявили схованку — пенітенціарна служба. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  408. Тимошенко: рівень радіації у палаті чотири рази перевищував норму. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  409. Ліки Тимошенко могли підкинути під час обшуку — адвокат. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  410. Медики харківської лікарні нічого не знають про вилучені у Тимошенко ліки — Гармс. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  411. Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  412. Тимошенко перебуватиме у харківській лікарні ще щонайменше місяць. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  413. «Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом». Радіо Свобода. 18.09.2012. 
  414. «Лікарі рекомендують Тимошенко лікуватися, незважаючи на страх». Українська правда. 10 червня 2013. 
  415. «Тимошенко потрібна термінова операція, заявляє її дочка, посилаючись на німецьких лікарів». Інтерфакс-Україна. 01.07.2013. 
  416. «Лікарі Шаріте: Операція – єдиний шанс для Тимошенко». Українська правда. 16 жовтня 2013. 
  417. «Три країни ЄС не підпишуть угоду з Україною без вирішення справи Тимошенко». Українська правда. 21 жовтня 2013. 
  418. «Голова Єврокомісії: Наступні тижні критичні для України». Українська правда. 23 жовтня 2013. 
  419. «Керівництво Євросоюзу: українська влада має вирішити все, і питання Тимошенко». Українська правда. 25 жовтня 2013. 
  420. «Європа нагадала Януковичу: час спливає». Українська правда. 10 листопада 2013. 
  421. «МЗС Литви: Питання звільнення Тимошенко в країнах ЄС – символічне». Українська правда. 16 червня 2013. 
  422. «ЯНУКОВИЧ ПЕРЕВІВ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТИМОШЕНКО НА ВЕРХОВНУ РАДУ». Українська правда. 17 жовтня 2013. 
  423. «ВР створила робочу групу по Тимошенко за сценарієм ПР». Українська правда. 8 листопада 2013. 
  424. «ВР ПРОВАЛИЛА ВСІ ПРОЕКТИ ЩОДО ЛІКУВАННЯ ТИМОШЕНКО». Українська правда. 21 листопада 2013. 
  425. «ТИМОШЕНКО ЗАКЛИКАЛА ЄС ПІДПИСАТИ УГОДУ БЕЗ ЇЇ ЗВІЛЬНЕННЯ». 27 листопада 2013. 
  426. «Гельсінська спілка з прав людини просить Януковича помилувати Тимошенко». Ракурс. 10.04.2013. 
  427. «Львівська облрада звернулась до Президента із клопотанням про помилування Тимошенко». Новини Львова. 25.04.2013. 
  428. «Луцька міська рада просить помилувати Тимошенко». ВолиньPost. 24 квітня 2013. 
  429. «Звернення до Президента України щодо помилування та звільнення від тюремного ув’язнення Юлії Тимошенко». Тернопільська міська рада. 26 квітня 2013. 
  430. «Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. (переклад В. Човгана, Харківська правозахисна група)». Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 5 вересня 2013. 
  431. «Європейська конвенція з прав людини (неофіційний переклад)». Європейський суд з прав людини. 
  432. «Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. (переклад В. Човгана, Харківська правозахисна група)». Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 5 вересня 2013. 
  433. «Тейшейра не втрачає надії зустрітись з Тимошенко». Тиждень.ua. 18 червня 2012. 
  434. «Власенко запевняє, що Тимошенко незаконно позбавили побачення з главою МЗС Швеції». ZN.UA. 12 вересня 2012. 
  435. «За вказівкою Януковича тюремники зірвали побачення, – Юлія Тимошенко». ТВі. 15 квітня 2013. 
  436. «Власенко: забороняти Тимошенко побачення через нежить ніхто не має права». Тиждень.ua. 15 листопада 2013. 
  437. «Доньці Тимошенко дозволили недовге побачення з матір’ю». Львівська газета. 26 листопада 2013. 
  438. «Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. (переклад В. Човгана, Харківська правозахисна група)». Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 5 вересня 2013. 
  439. «Німецький лікар: у Тимошенко - важке захворювання, лікування буде тривалим». УНІАН. 24.05.2012. 
  440. «"Шаріте": Тимошенко варто везти в Київ на "швидкій", а до цього робити гімнастику». Українська правда. 28 лютого 2013. 
  441. «Тимошенко може пересуватися лише за допомогою медперсоналу - Власенко». УНІАН. 18.06.2013. 
  442. «Дочка Тимошенко: влада нічого не пропонує для її лікування». Українська правда. 20 липня 2013. 
  443. ««В лікарні умови Юлії Тимошенко гірші, ніж у засуджених на довічне ув’язнення»». Високий Замок. 14 лютого 2013. 
  444. «Евгения Тимошенко рассказала, что матери нельзя проводить терапию и операцию». Независимое бюро новостей. 04.01.2014. 
  445. «Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р. (переклад В. Човгана, Харківська правозахисна група)». Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. 5 вересня 2013. 
  446. «Від Тимошенко ховають стаціонарні телефони». Українська правда. 26 липня 2012. 
  447. «Тюремники не планують доставляти Тимошенко на суд - донька». Українська правда. 24 січня 2014. 
  448. «ТИМОШЕНКО ОГОЛОСИЛА ГОЛОДУВАННЯ ПРОТИ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ». Українська правда. 29 жовтня 2012. 
  449. «ТИМОШЕНКО ОГОЛОСИЛА ГОЛОДУВАННЯ». Українська правда. 25 листопада 2013. 
  450. «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод». Верховна Рада України. 01.06.2010. 
  451. [%22003-4343142-5208280%22} «Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian»]. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  452. «Кримінальний процесуальний кодекс України». Офіційний портал Верховної Ради України. 13 квітня 2012. 
  453. «"Батьківщина": суд чинить маніпуляції з заявою Тимошенко». Українська правда. 28 серпня 2013. 
  454. «Вищий спецсуд засвідчив повну деградацію судової системи – «Батьківщина»». Українська правда. 6 вересня 2013. 
  455. «У Тимошенко заявили, що Янукович цинічно знехтував їхнім "подарунком"». Українська правда. 14 жовтня 2013. 
  456. «Євросуд взявся за другу скаргу Тимошенко». Українська правда. 15 липня 2013. 
  457. [%22003-4343142-5208280%22 «Tymoshenko v. Ukraine no. 2 - sprava, yaka stosuetsya kryminalnogo provadzhennya peredana Uryadu dlya nadannya zauvazhen». HUDOC Search Page. 15.07.2013. 
  458. «Доповідь КЗК». Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК). 5 вересня 2013. 
  459. «Європейська конвенція з прав людини». Офіс Ради Європи в Україні. 6 квітня 2012. 
  460. «ТИМОШЕНКО ХОЧУТЬ ДАТИ ДОВІЧНЕ». Українська правда. 18 січня 2013. 
  461. «Справу Тимошенко по Щербаню знову призупинили». Українська правда. 6 червня 2013. 
  462. «Тимошенко: суд доведе, що Щербаня я не вбивала». Українська правда. 22 січня 2013. 
  463. «У СПРАВІ ЩЕРБАНЯ ХОТІЛИ БАЧИТИ ТИМОШЕНКО. Спроба перенесена на завтра». Українська правда. 6 лютого 2013. 
  464. «Тимошенко просить євроспостерігачів допомогти з її доставкою до суду». Українська правда. 27 лютого 2013. 
  465. «Адвокат Тимошенко запевняє, що вона хоче в суд». Українська правда. 5 березня 2013. 
  466. «Франція розкритикувала Януковича за нову справу проти Тимошенко». Українська правда. 23 січня 2013. 
  467. «Карл Більдт: Янукович рухається не на Захід і не на Схід, а вниз». Німецька хвиля. 03.02.2013. 
  468. «Справу Тимошенко по Щербаню знову призупинили». Українська правда. 6 червня 2013. 
  469. [%22003-4343142-5208280%22} «Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian»]. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  470. Закон України від 21 лютого 2014 року № 746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції»
  471. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 22.02.2014 13:40
  472. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 751-VII «Про виконання міжнародних зобов’язань України щодо звільнення Тимошенко Ю.В.»
  473. ТИМОШЕНКО ВИПУСТИЛИ. Вона йде на президентські вибори /УП, 22 лютого 2014, 17:46
  474. США привітали звільнення Тимошенко і роботу Ради Радіо свобода, 22 лютого 2014 р.
  475. Активисты остановили кортежи Яценюка и Тимошенко в Жулянах. видео | Автополигон
  476. Когда Тимошенко прибыла в Киев, активисты Майдана остановили ее машину / Гордон
  477. «Тимошенко їде на Грушевського вшанувати пам'ять загиблих». Українська правда. 22 лютого 2014. 
  478. Експресо ТВ: пряма трансляція події з Євромайдану
  479. «"Влада нас розділила" - Тимошенко про вихід з "Батьківщини" колишніх соратників». uamedia.visti. 24 вересня 2014. 
  480. «Тимошенко встретилась с послом США и главой представительства ЕС на Украине». Ведомости. 23 лютого 2014. 
  481. «В ОБСЕ рассказали, какую помощь готовы предоставить Украине». ВЕСТИУА. 26 лютого 2014. 
  482. «Юлія Тимошенко: зупинення агресії Росії в Україні – питання свободи всієї Європи». Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 6 березня 2014. 
  483. «Реабілітація Тимошенко після перших оперативних маніпуляцій триватиме до двох тижнів – Микола Поліщук». Інтерфакс-Україна. 13 березня 2014. 
  484. «Тимошенко виписали з берлінської клініки». Німецька хвиля. 19 березня 2014. 
  485. «Тимошенко створила оперативний штаб реагування на військову агресію Росії». ZN.UA. 21 березня 2014. 
  486. «Тимошенко створює народний рух опору». Українська правда. 15 квітня 2014. 
  487. «Тимошенко створює народний рух опору». ICTV. 2014. 
  488. «24 серпня Голова Комітету Андрій Кожем'якін, член Комітету Олександр Дубовой привітали бійців 34-го батальйону територіальної оборони "Батьківщина" з Днем незалежності України та передали військове спорядження». Верховна Рада України. Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. 26 серпня 2014. 
  489. «Батальйон "Батьківщина" заявив про знищення ватажка терористів Лєшого». УНІАН. 02.08.2014. 
  490. «На Кировоградщине начал работу добровольческий батальон (рос.)». ВЕСТИУА. 18 травня 2014. 
  491. «42-му батальйону тероборони в зоні АТО передали бронежилети (Фоторепортаж. Відео)». Златопіль. Усі новини Кіровоградщини. 20 серпня 2014. 
  492. «У Харкові суд закрив справу ЄЕСУ». УНІАН. 28.02.2014. 
  493. «Закон України «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини»». Верховна Рада України. 28.02.2014. 
  494. «Кузьмін заявив, що не накопав на Тимошенко, але слідчі страждають». Українська правда. 23 травня 2014. 
  495. «Верховний суд закрив «газову справу» Тимошенко». ICTV. 14 квітня 2014. 
  496. «Суд поставив крапку у "газовій справі" Тимошенко». ZN.UA. 24 червня 2014. 
  497. «Юлія Тимошенко: я балотуватимуся на посаду президента на виборах 25 травня». Офіційний сайт Юлії Тимошенко. 27 лютого 2014. 
  498. «"Батьківщина" висунула Тимошенко в президенти». ICTV. 29 лютого 2014. 
  499. «Вибори Президента України 2014. Тимошенко Юлія Володимирівна. Передвиборна програма». ЦВК. 31.03.2014. 
  500. Війна штабів. Навіщо їй участь, а йому — перемога
  501. «Протокол ЦВК про результати виборів Президента України». ЦВК. 25 травня 2014. 
  502. «Тимошенко анонсировала проведение реформы в "Батькивщине": "Работаю над реформой партии" (рос.)». Цензор.НЕТ. 02.06.2014. 
  503. «Тимошенко хоче провести референдум щодо вступу в НАТО у день виборів у Раду». ZN.UA. 30 серпня 2014. 
  504. «Створено ініціативну групу та сформульовано питання для референдуму про вступ України до НАТО». Інтерфакс-Україна. 05.09.2014. 
  505. «ЦВК надала довідку про початок проведення референдуму щодо вступу в НАТО, – Тимошенко». ТВі. 10 вересня 2014. 
  506. «Список "Батьківщини" на виборах очолила льотчиця Надя». Українська правда. 14 вересня 2014. 
  507. «В ОБСЕ убедились, что Тимошенко - политзаключенная». Главком. 9 березня 2012. 
  508. «Захаров заявил, что Тимошенко - безусловно политзаключенная». ЛІГА.net. 7 червня 2012. 
  509. «Ніна Карпачова: в Україні тривають масові арешти». Радіо Свобода. 11 жовтня 2012. 
  510. «Докладчик ПАСЕ: Тимошенко можно назвать политзаключенной». Левый берег. 28 червня 2013. 
  511. обіцяє багато молодих людей у списку і серйозну розмову у вівторок
  512. Наразі прем'єр-міністр виступає за відкриті списки на виборах
  513. Леді Ю попросили забрати журналістів («Експрес», 19 березня 2008)
  514. Главред: Суд над Тимошенко: газ, брехня та стереотипи
  515. УНН: «Газова принцеса»: Москва, готель і «кравчучки»
  516. [2]
  517. [3]
  518. Інтерв'ю газеті «Лівий берег» 14.12.09 р.
  519. обіцяє відбити у Румунії шельф Чорного моря. УП 02.02.2010
  520. Тимошенко обіцяла забезпечити Україну біопаливом з водоростей. 17.05.2008 р.
  521. «Державне регулювання податкової системи, Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю.В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укp». Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. 17 лютого 1999. 
  522. «Державне регулювання податкової системи. Автореферат дисертації». Фан-клуб Юлии Тимошенко. 1 листопада 2009. 
  523. «Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу». Українська правда. 29 липня 2005. 
  524. «Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера». Укррудпром. 12 грудня 2005. 
  525. «Julija Tymoschenko. Theater». Wikipedia. 
  526. «Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”». УНІАН. 29 березня 2007. 
  527. «Тимошенко в США нагородили листами Рейгана». Українська правда. 3 березня 2007. 
  528. Урядовий портал
  529. «Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської православної церкви - Орденом Святогробського Братства». Урядовий портал. 18 жовтня 2009. 
  530. «Євгенії Тимошенко вручили Міжнародну премію Боніфація VIII, присуджену її матері». Кореспондент.net. 21 жовтня 2012. 
  531. «Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії». Кореспондент.net. 12 липня 2013. 
  532. «Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?». Edinburgh Festival Fringe. 25 серпня 2013. 
  533. «Журналісти Хмельниччини вручили Юлії Тимошенко нагороду за розвиток державотворення». batkivshchyna. 18 жовтня 2014. 
  534. Уперед — до минулого
  535. Верховная Рада утвердила Тимошенко в должности премьер-министра Украины
  536. Интернет-портал Правительства Российской Федерации
  537. «Інтерв’ю з Ю.Луценком». Forbes Украина. 21 серпня 2013. 
  538. «Solana happy with Tymoshenko's constructive mood in opposition». Kyiv Post. 1 квітня 2010. 
  539. «Послання Європейської народної партії до З’їзду Об’єднаної опозиції». ОО «Батьківщина». 30 липня 2012. 
  540. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  541. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  542. ««Мы будем рады, если Юлия увидит спектакль о себе вживую»». Известия. 7 серпня 2013. 
  543. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  544. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. 
  545. «Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії». Кореспондент. 12 липня 2013. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Лоза Р. Невыполненный заказ. К.: ПП «Продукт БВО», 2002.— 96 с.

Посилання[ред.ред. код]

Мультимедія про Юлію Тимошенко
Попередник: 13-й Прем'єр-міністр України
4 лютого8 вересня 2005
Наступник:
Микола Азаров
Юрій Єхануров
Попередник: 16-й Прем'єр-міністр України
18 грудня 20073 березня 2010
Наступник:
Віктор Янукович Микола Азаров