Халкедон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°59′ пн. ш. 29°02′ сх. д. / 40.983° пн. ш. 29.033° сх. д. / 40.983; 29.033

Халкедон (грец. Χαλκηδώ), Халкідон, також Калхедон (грец. Καλχηδών)[1] — давньогрецьке місто, мегарська колонія у Малій Азії, у Віфінії. Засноване близкьо 680675 до н. е.

Історія[ред.ред. код]

Халкедон був значним торговельним центром, проте занепав внаслідок того, що Нікомед Віфінський відвів частину жителів у Нікомедію (140 до н. е.). Згодом місто називалось Юстиніанією і було головним містом провінції Віфінії або лат. Pontica prima.[2] Тут знаходився знаменитий оракул і храм Аполлона.

У 451 році в Халкідоні в храмі великомучениці Євфимії пройшов Четвертий Вселенський собор, який був скликаний імператором Маркіаном задля засудження єресі Євтихія. Собор затвердив нинішній текст Символу віри і засудив монофізитство.

На території давнього Халкедона нині розташоване місто Кадикей, яке є районом сучасного Стамбула. Нова назва перекладається як «село Кади», на честь першого Кади (прокурора) Стамбула, якому була дарована ця територія у спадок. Від давньої ж назви Халкедон походить назва мінерала халцедон.

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]