Оракул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Alexander called the son of Jupiter-Ammon by the priest at the oracle in the Siwa oasis (1696).jpg
Дельфійська піфія, Мікеланджело

Ора́кул (лат. oraculum від oro — говорю, прохаю) — у стародавніх греків, римлян, єгиптян та інших народів — пророцтво як один із засобів спілкування людини з богами.

Виголошували й тлумачили пророцтва здебільшого жерці в певних місцях при храмах богів. Місця, де виголошувалися пророцтва, також звалися оракулами.


Найславетнішим еллінським оракулом був Дельфійський, розташований біля підніжжя двох скель Федріад Парнаського пасма. З найвіддаленіших місць приходили сюди пілігрими, щоб повідати богові про свої турботи і сподівання. У найсвятішому місці храму — так званому адітоні, яке, напевне, було печерою — на триніжку серед задушливих випарів сиділа піфія. Старожитні твердили, ніби ті випари йшли просто з землі, але під час розкопок дельфійського храму не знайшли слідів розколин, звідки могли б виходити дурманні гази. Учені дійшли висновку, що в глибині гроту спалювали запашне зілля і хмара диму оповивала віщунку. Вчадівши, піфія в екстазі багатослівно й безладно відповідала на поставлені запитання. Спеціальні жерці складали з тих слів вірші гекзаметром, які часто мали двозначний або загадковий зміст.

До оракула зверталися не лише приватні особи, а й міста, держави, насамперед грецькі, перед кожним важливим починанням. Увесь грецький світ зосереджувався довкола цього храму. Жертви й багаті подарунки надходили з материкової Греції, з Південної Італії, з Македонії, Єгипту, азіатських міст та ін. У Додоні волю богів визначали за шелестом листя священного дуба, на Делосі — листя лавра тощо.

Література[ред.ред. код]