Хариджити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава


Хариджи́ти (від араб. خوارج‎ — виступати) — найраніше в ісламі релігійно-політичне угрупування, що утворилось в ході боротьби за владу між Алі і Муавією.

Розчарувавшись в Алі як у вожді, група колишніх соратників почала збройну боротьбу проти нього. Так було покладено початок хариджитському руху. В літературі хариджити згадуються і під іншими назвами: мухаккіма, шурат, марікуна. Надалі хариджитами називали всіх, хто виступав проти законних правителів.

З самого початку хариджити не були єдині ні в релігійних, ні в військово-політичних відношеннях. Джерела називають понад 20 хариджитських общин в різний час і різних краях Халіфату. Найбільш значимі з них азракіти, ібадити і суфрити. Суперництво між ним ослаблювало хариджитський рух вцілому. Тим не менше могутні виступи хариджитів в Іраку, Ірані, Аравії, Північній Африці (де і понині збереглися общини ібадитів) тримали в постійній напрузі центральну владу.

Хариджити внесли великий вклад в розробку ісламської догматики. Вони виробили своє вчення про верховну владу, протиставивши її як сунітській теорії халіфату, так і шиїтській доктрині імамату. Вони визнавали безумовну виборність голови релігійної общини-держави, не придаючи ніякого значення походженню кандидата. Умовами правомочності претендента на владу в мусульманській общині-державі вони вважали слідування Корану і сунні, справедливе обходження з людьми і здатність із зброєю в руках виступати проти несправедливого правителя. Хариджити визнавали право за кожною общиною на вибрання свого імама-халіфа і на його усунення, вважали імамів тільки уповноваженими общини, якій належить суверенна влада.

В питаннях віри хариджити були поборниками неухильного виконання релігійних прописів. Виходячи з того, що істинна віра визначається вчинками, вони оголошували віровідступниками всіх, хто здійснив тяжкий гріх, і закликали вбивати їх.

Жорстокість і фанатизм хариджитів звужували соціальну базу їх руху, що в кінцевому підсумку привело до його поразки. В наш час[Коли?] хариджити представлені лише ібадитами в Омані і вдеяких районах Північної Африки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 235—236.(рос.)