Імам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізм
ІсмаїлізмДрузиАлавітиСалафія
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська наукаІсламська архітектура


Імам (араб. إمام — стояти попереду, ватажок) — голова мусульманської громади, духовний керівник, людина, яка керує молитвою в мечеті. В строгому сенсі терміну імам не є представником духовенства — він не виконує сакральних функцій і не наділений благодаттю чи чимось подібним. Імамом, за канонами ісламу, може бути будь який віруючий який володіє достатніми знаннями в релігійній сфері та є достатньо авторитетним аби бути головою на громадських молитвах.

Зміст

[ред.] Значення

[ред.] Керівник суспільною молитвою в мечеті

Фунції імама може виконувати любий благочестивий мусульманин (формально таку можливість має кожен мусульманин старший 8 років), але, як правило, в окремій мечеті молитвою керує одна і таж людина.

Імам, як представник на молитві — не сан і не професія, ним признається лише той, хто фактично керує молитвою. В квартальних і сільських мечетях імами зазвичай мають елементарну богословську освіту. Імамами соборних мечетей стають богослови, які отримали спеціальну освіту і користуються аторитетом у віруючих.

[ред.] Голова мусульманської громади

В перші роки ісламу функції імама на молитві виконував сам Мухаммед, а після його смерті халіфи. Оскільки вони одночасно були головами общини-держави, маючи всю повноту влади, то імами-халіфи виявились єдиними законотворцями і вищими духовними авторитетами. Звідси розвинулолось уявлення про імама, як про голову всієї теоретично єдиної мусульманської общини. Проте про сутність верховної влади і критерії її законності склались різні уявлення, що визвало розкол серед мусульман:

  • суніти, як і хариджити, вважали імама уповноваженим общини, який вибираєть всією общиною. В сунітському ісламі формальним вираженням волі общини стала іджма — «згода» її представників. На практиці імам-халіф призначався його попередником. До його обов'язків входило зберігати релігію і керувати мирськими справами у відповідності до релігійного закону:
  • шиїти проповідують божественну природу верховної влади. Відкидаючи з самого початку ідею виборності імама — голови общини і вважаючи верховну владу визначеною в роду Алі, вони відстоювали спадковий принцип передачі влади. За їх уявленням, рід Алі наділений знанням сокровенних сторін релігії, і це знання передається від батька до сина. Божественна природа влади зумовила «непогрішність» імамів в справах віри і мирського життя, гарантуючу нерушимість і чистоту релігійної традиції. Згідно шиїтському віровченню імам:
    • правитель общини, наступник Мухаммеда в улагодженні людських справ;
    • кінцевий авторитет в тлумаченні Корану і релігійних законів;
    • вищий духовний авторитет, що веде людей до розуміння скритого смислу речей.

В уявленні шиїтів імами із роду Алі — єдині повноважні представники Аллаха на землі, спадкоємці пророчих знань. Проте в міру розгадлуження алідського роду серед шиїтів склались різні думки про права і обов'язки імамів, їх якості. В даний час для більшості шиїтів «зримого» імама із роду Алі неіснує. Повномочними представниками Прихованого імаму визнаються вищі релігійні авторитети.

[ред.] Почесне прозвище

Також імам — почесне прозвище вищих духовних авторитетів, засновників релігійно-правових шкіл — мазхабів, керівників великих общин і тому подібне.

[ред.] Література

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 91—92.(рос.)
Особисті інструменти