Хвороба Вільяма Александера
| Хвороба Вільяма Александера | |
|---|---|
 Мозок 4-річного хлопчика з хворобою Вільяма Александера, препарат показує набряк мозку, навколошлуночкову лейкомаляцію (розм'якшування мозку) у вигляді змін коричневого кольору навкруги шлуночків мозку | |
| Спеціальність | ендокринологія і неврологія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 8A44.2 |
| МКХ-10 | E75.2 |
| OMIM | 203450 |
| DiseasesDB | 30685 |
| MeSH | D038261 |
 Alexander disease у Вікісховищі | |
Хвороба Вільяма Александера (англ. Alexander disease, також синдром Александера, фібриноїдна лейкодистрофія, вид сфінголепідозу) — рідкісна сімейна спадкова нейродегенеративна хвороба з аутосомно-домінантною передачею, яка проявляється ураженням головного мозку в дітей переважно чоловічої статі.
Етимологія[ред. | ред. код]
Названий на честь новозеландського патолога Вільяма Стюарта Александера (англ. William Stewart Alexander), який працював у Лондонському госпіталі й першим описав хворобу (синдром) 1949 року[1]
Генетика і патогенез[ред. | ред. код]
Уражається середній мозок і мозочок головного мозку. Це спричинюють мутації в гені так званого гліального фібрилярного кислого білку (ГФКБ), який розташований на довгому плечі 17q21 17-ї хромосоми. Вона успадковується аутосомно-домінантним способом, тобто дитина батька чи матері з цією хворобою має 50 % шанс успадкувати синдром, якщо батько чи мати є гетерозиготними. Однак у більшості випадків виникає не через наслідування, а як результат спорадичних мутацій de novo.
Належить до лейкодистрофій, групи хвороб, що розвиваються через порушення розвитку мієлінової оболонки. Руйнування білої речовини в мозку супроводжується утворенням волокнистих, еозинофільних відкладень, відомих як волокна Розенталя, які, як видається, не присутні у здорових людей, але зустрічаються при деяких захворюваннях, наприклад, ракових. Але підвиди волокон Розенталя, виявлені при хворобі Вільяма Александера, не виявляють при інших захворюваннях та розладах.
Клінічні ознаки[ред. | ред. код]
Зустрічається у трьох варіантах:
- неонатальний — призводить до серйозної інвалідності або смерті протягом перших двох років життя. Відбуваються тяжкі судомні напади, гідроцефалія, тяжка моторна та інтелектуальна недостатність.
- дитячий (інфантильний) — зустрічається частіше від усіх інших варіантів, має швидкоплинний перебіг після 2 років життя, характеризується набряком мозку, психомоторною затримкою, гіперрефлексією та судомними нападами. Відбувається поступова втрата тілесних функцій і здатності говорити. Більшість дітей помирає в дошкільному віці, небагато доживають до 20-ти років;
- ювенільний — починається в період від 4-х до 10-ти років, позначається затяжним перебігом та ознаками бульбарного паралічу, атаксії та, іноді, розумової відсталості, розладами дихання, проходить без судом. Деякі хворі виживать аж до 30 років.
Загалом прогноз на життя вкрай несприятливий.
Діагностика[ред. | ред. код]
При ретельній оцінці клінічних симптомів можна підозрювати наявність хвороби, однак кінцевий діагноз можливий лише після застосування інструментальних методів. Комп'ютерна томографія мозку показує характерні зміни:
- зменшену щільність білої речовини,
- переважання лобової частки,
- більш-менш розширені бічні шлуночки.
Магнітно-резонансна томографія показує серйозні порушення білої речовини мозку за участю базальних гангліїв і мозочка. Також у непевних результатах інструментальних методів використовують генетичне тестування.
Лікування[ред. | ред. код]
На сьогодні не існує ефективного лікування. Здійснюють симптоматичне та паліативне лікування. Зокрема за наявності гідроцефалії можна застосувати хірургічне втручання для зняття набряку мозку, імплантувати шунт для зменшення великого внутрішньомозкового тиску. Застосовують з цією метою терапію діуретиками. Для зменшення судомних нападів застосовують різноманітні протисудомні препарати.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ W. S. Alexander. Progressive fibrinoid degeneration of fibrillary astrocytes associated with mental retardation in a hydrocephalic infant. Brain, Oxford, 1949, 72: 373—381. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Alexander's syndrome (William Stewart Alexander) [1] [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. William Stewart Alexander [2] [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Siddharth Srivastava and Sakkubai Naidu. Alexander Disease. GeneReviews® Internet. Last Update: January 8, 2015. [3] [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Messing A, Brenner M, Feany MB, Nedergaard M, Goldman JE (April 2012). «Alexander disease». J. Neurosci. 32 (15): 5017–23. PMC 3336214 Freely accessible. PMID 22496548. doi:10.1523/JNEUROSCI.5384-11.2012 (англ.)
- Quinlan RA, Brenner M, Goldman JE, Messing A (June 2007). «GFAP and its role in Alexander disease». Exp. Cell Res. 313 (10): 2077–87. PMC 2702672 Freely accessible. PMID 17498694. doi:10.1016/j.yexcr.2007.04.004 (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Alexander Disease — United Leukodystrophy Foundation United Leukodystrophy Foundation. [4] [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Alexander Disease Information Page: National Institute of Neurological Disorders and Stroke (NINDS). [5] [Архівовано 23 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
|
