Хедебю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Географічне розташування Хедебю.

Хедебю, Хайтхабу, Хайтабу, Слісторп (нім. Haithabu, дан. Hedeby, д.-ісл. Heiðabýr — від heiðr = пустош, та býr = поселення, двір) — давній визначний торговий центр дансьих вікінгів у фіорді Шляй, на перехресті торгових шляхів з Балтійського в Північне море. Про ті далекі часи свідчать памятні камені з рунічними надписами. Один з них є і в Хедебю. В наш час ця традиція продовжена встановленням памятного каменя про першу згадку старої нави міста Слііестроп в аналаї історії.


План Хайтхабу

Історія[ред.ред. код]

Памятний камінь про першу згадку про Сліесторп (Sliesthorp), як називався Хедебю у 804 р.

Ютландію до середени 5-го ст. заселяли германські племена англів, саксів і ютів, які заселили півострів ще до "Великого переселення народів". Коли римські легіони покинули Британію, вони більшою частиною переселилися туди, а на їх залишки відтіснили на південь племена данів зі Скандинавії. Вперше Хедебю згадано в Аналах королівства франків під латинською назвою Сліесторп з приводу війни данського короля Гудфреда проти Карла Великого. Пізніше Адам Бременський повідомляв, що в кінці 9-го ст. у південній Ютландії починається правляння "шведської династії", започатковане Олавом зі Свеаланда. Саме в цей час і зявляються довкола Хедебю камені з рунічними надписами. Хедебю з дрібного торгового центра перетворюється на велике місто оточене ретельно продкманими фрптифікаціями, водогоном, проведеним принаймні до деяких будинків. В місті навіть чеканилася власна монета,так звані напівбракити. У 934 р., як повідомляв Відукинд Корвейський — германсбкий король Генріх I Птахолов разбив військо данського короля Гнупе біля і змисив прийняти християнство. Християнизація йшла так швидко, що у 948 р. місто вже мало власного єпіскопа. В цей же час Хедебю по дорозі до імператора Оттона І у Магдебургу відвідав арабськомовний купець і дипломат єврейського роду [[Ібрагім ібн Якуб| Ібрагим ібн Якуб аль Ісраелі аль ат-Тартуши] як посол від [[Кордовський халіфат|Кордовського халіфату з метою встановлення дипломатичних відносин. Однак Хедебю вже втратив значення торгового цетру, бо став ареною боротьби, яка точилася тут на протязі століття між данцьми, норвежцями, німцями і західними слов'янами. Свідченням тої боротьби залишився високий вал. У середені 11-го ст місто було гапівзруйноване норвезьким королем Гаральда Суворого, а словяни остаточно перетворили Хедебю в руїну. Після цього про нього вже не було згадок в джерелах. Останній раз місцевість в околиці Хедебі стала міцем історчних подів в часи воєн за володіння Шлезвігом і Голштейном у середені 19-го ст. В теперешньому часі тут ведуться археологічні дослідження, найцікавіші матеріали яких з експонуються у розташованому тут музеї вікінгів.


Литература[ред.ред. код]

  • Сойер Питер Эпоха викингов. Санкт-Петерберг. 2002.
  • Arents U. Die Grabfunde von Haithabu, Kr.Schleswig. Kiel, 1992 (Diss.Univ.Kiel)
  • Drews U., Schultze J., Zich B. Schaufenster einer frühen Stadt. Museum Haithabu. in: de:Archäologie in Deutschland (AiD). Konrad Theiss, Stuttgart 2005,6, 72ff. ISSN 0176-8522
  • Graham-Campbell J.A. (ed.) Cultural Atlas of the Viking World. Oxford, 1994 ISBN CN 6699
  • Jankuhn H. Haithabu: Ein Handelsplatz der Wikingerzeit. Neumünster, 1986 ISBN 3-529-01813-9
  • Laur W., Radtke Ch., Stoklund M., Wiechmann R. Haiðaby. In: de:Reallexikon der Germanischen Altertumskunde Bd. 13 Heinrich Beck, Dieter Geuenich, Heiko Steuer, Dieter Timpe (Hrsg.). de Gruyter, Berlin — New York 1999. ISBN 3-11-016315-2


Посилання[ред.ред. код]