Оттон I Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оттон І Великий (нім. Otto I. der Größe; *23 листопада 912, Валлхаузен — † 7 травня 973, Мемлебен), з роду «Людольфінгів», син Генріха I Птахолова, короля Східної Франкії. Був герцогом Саксонії, королем Східної Франкії з 936 р. та засновником й першим імператором (кайзером) Священної Римської Імперії з 962 р.

Часто використовувана приставка до імені Отто І. «Великий» (нім. der Größe) походить від середньовічного хроніста (літописця) Отто із Фрайзінга (нім. Otto von Freising, 1112—1158), який однак не був сучасником короля Отто І.

Після смерті свого батька Генріха І «Птахолова» у 936 був коронований на короля Саксонії. У наступні роки мусив воювати за збереження влади з молодшим братом і сином. У намаганнях зміцнити свій королівський авторитет спирався на духівництво, якому надавав державні посади та земельні наділи. Східні границі забезпечував заснуванням нових марок і єпископатів на території слов'янських поселень, які приєднував до держави у різний спосіб. Успішній політиці немало сприяла його перемога над угорцями біля Ауґсбургу у 955. Вже у 951 він вдерся в Італію, де коронувався на короля ланґобардів.

У 959 р. княгиня Ольга послала до короля Оттона І посольство. Гільдейсгеймський часопис свідчить: «Прийшли до короля Оттона посли народу Русь (Rusciae gentis) та просили його прислати їм одного з своїх єпископів, який показав би їм шлях істини». Вірогідно, це пов'язано з Священною Римською імперією, проголошення якої у ті часи готувалося та засновниками якої виступали король Оттон та Ватикан. З цим пов'язана місія Адальберта Магдебурзького, посланця короля Оттона з монастиря святого Максиміліана у Трирі.

Під час другого походу в Італію у 962 був коронований папою Іваном ХІІ на імператора Священної Римської Імперії, ефемерного державного утворення яке в різному складі існувало з 962 до 1806.

Продовжуючи політику Карла Великого, перейняв опіку над папством. Завдяки одруженню сина Оттона ІІ на візантійській принцесі Теофанії був визнаний також і Візантією.

Імператори Священної Римської імперії 800—1806

800 814 840 843 855 875 877 881 887 891    Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —

891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983    Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий

983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155     —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —

1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410    Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —

1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637    Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II

1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806    Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосиф II Леопольд II Франц ІІ

Каролінги — Саксонська династія — Салічна династія — Штауфени — Віттельсбахи — Габсбурги

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.