Цигани у Чехії
Цигани в Чехії — етнічна меншість, яка проживає в Чехії. Під час проведення перепису 2011 13 150 осіб назвали себе циганами, але експерти вважали, що в республіці проживають 240 300 етнічних циган[1].
Історія[ред. | ред. код]
Перше свідоцтво про циган у Чехії відноситься до XIII століття. У Даліміловій хроніці сказано, що в 1242 по Чехії бродяжничало багато «татарських шпигунів». Можливо, що мова в цьому випадку йде про циганів, оскільки запис їх мови в хроніці нагадує мову циган[2].
Перша певна згадка про присутність ромів на території Чехії відноситься до 1417[1].
У 1538 моравський собор (moravský sněm) постановив вигнати циган з Моравії в двотижневий термін. Циган звинувачували у пожежі 1541 в Празі[1].
Імператриця Марія Терезія у 1761 схвалила закон, за яким цигани мали працювати у сільському господарстві як кріпаки і одягатися так само, як решта селян. Їм було заборонено говорити циганською, і називатися своїми «безбожними» іменами. Священикам було наказано просвітлювати циган. У кожному місті дозволялося жити лише одній сім'ї циган. Циган-чоловіків майже за всі провини вішали, жінок і дітей позбавляли правого вуха, або пороли різками[2].
Мешканці циганських таборів Моравії займалися ковальською справою, виготовляли різні предмети побуту (щітки, домашні туфлі). Більшість циган прийшло до Чехії зі Словаччини[2].
У незалежній Чехословаччині в 1927 прийнятий закон про кочуючих циганів, за яким вони повинні були щоразу отримувати дозвіл на зупинку на ніч і застосовувати спеціальні знаки для ідентифікації[3].
Під час нацистської окупації для циган створені особливі концентраційні табори в селах Лети[en] і Годонин[en], деякі цигани відправлені до таборів смерті. У цей період загинуло майже 5000 чеських циган[2][3].
Після встановлення в Чехословаччині комуністичного режиму в 1948 циган відносили до класу, що експлуатується, і надавали їм соціальні переваги. Але циганам було заборонено кочувати, у кожному місті та селі було дозволено жити лише 5% циган, циганам було заборонено міняти місце проживання[2]. Були випадки насильницької стерилізації циганських жінок. У цей період цигани переселялися із сільської місцевості до великих міст, ставали робітниками на підприємствах[3].
У 1960-х — 1970-х відбулося деяке пом'якшення політики держави щодо циган. Замість примусового прикріплення циган до певного місця проживання їх стали стимулювати до осілості економічно: видавали допомогу за місцем проживання, надавали квартири[1].
Сучасність[ред. | ред. код]
Рівень безробіття серед ромів становить близько 70%[3]. У містах Чехії утворилися свого роду циганські «гетто» з обшарпаними будинками та напівзруйнованою інфраструктурою.
Цигани найчастіше зазнають дискримінації. У середині 1990-х не рідкістю були ресторани, кафе та дискотеки з написами «циганам заборонений вхід».
У 1998 в Усті-над-Лабем збудовано стіну, щоб відокремити місце проживання циган. Це викликало обурення правозахисників, і незабаром стіну було знесено[3].
17 серпня 2006 в Остраві відбулася демонстрація протесту кількох десятків циганських жінок, які стали жертвами насильницької стерилізації. Декілька постраждалих звернулися до суду, проте довести факт насильницької стерилізації виявилося складно, оскільки чеським лікарям вдавалося отримувати у жінок підпис із згодою на проведення стерилізації.
У липні 2006 в місті Ческе-Будейовіце невідомий протягом кількох тижнів стріляв по місцевих циганах з пневматичної рушниці, поранивши чотирьох людей, у тому числі двох дітей.
Наприкінці 1990-х спостерігалася масова еміграція чеських циган до Великобританії та Бельгії, яка припинилася після посилення прикордонного контролю в цих країнах.