Чалбаш Емір Усеїн

Емір Усеїн Чалбаш
крим. Emir Üsein Çalbaş
Народження	5 січня 1918(1918-01-05) с. Шуми, Таврійська губернія
Смерть	6 серпня 2005(2005-08-06) (87 років) м. Алушта, АР Крим, Україна
Поховання	Алушта
Національність	кримський татарин
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація
Освіта	Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків
Роки служби	1939–1959
Звання	Полковник авіації
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди

Емі́р Усеї́н Чалба́ш (крим. Emir Üsein Çalbaş, 5 січня 1918, с. Шуми, Таврійська губернія — 6 серпня 2005, м. Алушта, АР Крим, Україна) — радянський військовий льотчик 1-го класу (1954), полковник (1956). Кримський татарин.

Біографія

Народився в сім'ї бідняка в селі Шуми (Алуштинська волость, Ялтинський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія). Закінчив Качинську школу військових льотчиків, навчався в одній групі з Амет-Ханом Султаном. Після дострокового випуску, через напружені міжнародні відносини в березні 1940 року, Емір-Усеїна залишили в школі інструктором.

З початком німецько-радянської війни Качинську льотну школу перевели на околицю міста Красний Кут Саратовської області.

На початку 1942 року, після неодноразової подачі рапортів командуванню, відбув на фронт. Проходив бойову службу в 627-му винищувальному авіаційному полку, згодом — у 49-му винищувальному авіаційному полку.

У період німецько-радянської війни захищав небо над Москвою, перебуваючи в складі Центрального фронту; брав участь у боях на Курській дузі, а також у боях за Смоленськ. Емір-Усеїн зробив 360 бойових вильотів, у повітряних боях особисто збив 11 літаків супротивника і 6 — у групових повітряних боях.

Наприкінці війни направлений інструктором у знову відкриту Вищу офіцерську школу повітряного бою ВПС (місто Люберці Московської області).

Брав участь в першому за час німецько-радянської війни повітряному параді на честь святкування Дня авіації СРСР, який відбувся 20 серпня 1944 року в небі Москви.

Після перемоги СРСР над Третім Рейхом Емір-Усеїн Чалбаш відбув заступником командира полку на Далекий Схід СРСР. Служив на різних посадах, займався випробуваннями надзвукових літаків. У 1959 році за станом здоров'я, у званні полковника, льотчика першого класу звільнився до запасу.

Довгі роки Емір-Усеїн Чалбаш жив у Києві, викладав у Київському вищому військовому авіаційно-інженерному училищі.

З 2003 року проживав у Алушті.

Помер 6 серпня 2005 року в Алушті, був похований на алеї героїв в Алушті. 5 січня 2006 року в день, коли Чалбашу виповнилося б 88 років, на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку.

Нагороди

• 2 ордена Червоного Прапора (16.04.1942; 16.10.1957)
• орден Олександра Невського (12.08.1943)
• 2 ордена Вітчизняної війни II ступеня (29.05.1943; 11.03.1985)
• 3 ордена Червоної Зірки (10.12.1942; 30.04.1954; 22.02.1955)
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна, 14.10.1999)
• медаль «За бойові заслуги» (20.06.1949)
• інші медалі

Пам'ять

У будинку, де жив Емір Усеїн Чалбаш, було встановлено меморіальну дошку, на якій викарбувані слова: «У цьому будинку жив герой Великої Вітчизняної війни, льотчик-винищувач, славний син кримськотатарського народу Чалбаш Емір-Усеїн».

Див. також

• Амет-Хан Султан
• Абдраїм Ізмаїлович Решидов
• Мансур Мустафаєвич Мазінов

Джерела

• Герои бессмертны. Крымские татары во второй мировой войне (Методико-информационные материалы). Симферополь, 2010 г.
• Михаил Быков. Все Асы Сталина 1936—1953 гг. — Научно-популярное издание. — М. : ООО «Яуза-пресс», 2014. — (Элитная энциклопедия ВВС) — ISBN 978-5-9955-0712-3.
• Маргарита Небольсина. Война… Судьбы… Память… Песни…. — Казань : Idel-Press, 2015. — ISBN 9785852477965.