Швейцарські федеральні залізниці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лого-символ SBB-CFF-FFS
Мережевий план SBB-CFF-FFS
Новітній залізничний склад RABe 511 в регіоні Цюріх
Потяг на Готтардський лінії

Швейцарські федеральні залізниці, SBB-CFF-FFS (нім. Schweizerische Bundesbahnen SBB, фр. Chemins de fer fédéraux suisses CFF, італ. Ferrovie federali svizzere FFS, ретороманська. Viafiers federalas svizras VFS) — державна залізнична компанія (акціонерне товариство) Швейцарської конфедерації з правлінням в її столиці Берні.

Юридичне становище[ред.ред. код]

З 1 січня 1999 року Швейцарські федеральні залізниці були виведені з-під керування швейцарського уряду та перетворені в особливе акціонерне товариство відкритого типу, акції якого знаходяться у володінні швейцарської держави. Керування та розвиток цього акціонерного товариства проводиться за законами ринкової економіки, проте також кожні 4 роки коригується Федеральними зборами Швейцарії, що стверджують план пріоритетів для SBB-CFF-FFS. Держава також надає допомогу при розвитку залізничної інфраструктури, а також стежить за тим, щоб доходи від пасажирських та вантажних перевезення перекривали витрати на їх підтримку.

Структура[ред.ред. код]

З 1 січня 2009 року SBB-CFF-FFS підрозділяється на 4 служби:

  • пасажирські перевезення;
  • вантажні перевезення;
  • керування та ремонт залізничних ліній;
  • керування нерухомим майном, яке належить товариству.

Центральне правління товариства відповідає за фінансову політику та контроль, інформатику та логістику, питання координації та економічне планування, персонал та службу безпеки. Окремо в цій системі стоїть ревізійна комісія концерну, безпосередньо підлегла президії Ради правління. З кінця 2006 року SBB-CFF-FFS керує голова Ради директорів Андреас Мейєр. Поряд з А.Мейером, в нього входять Жаннин Пілл (пасажирські перевезення), Юрг Штеклі (нерухомість), Нікола Перрен (вантажні перевезення), Георг Радон (фінанси) та Маркус Йорді (персонал).

Уздовж кордону Швейцарії з Німеччиною, на німецькій території в південному Бадені, на лініях Вейль-на Рейні — Леррах і за маршрутом лінії Seehas рух і перевезення пасажирів забезпечуються німецькою дочірньою фірмою SBB-CFF-FFS, SBB GmbH. Крім цього, суспільство контролює цілий ряд дочірніх фірм у Швейцарії: SBB Cargo AG (100%), Thurbo (90%), RegionAlps (100%), AlpTransit Gotthard AG (100%), а також компанії Zentralbahn (на 66%), TILO (50%), Lyria (26% акцій).

2002 року, з метою збереження історичної спадщини, SBB-CFF-FFS створює «Фонд історичної спадщини Швейцарських федеральних залізниць». Цей фонд оберігає рухомий склад минулих років, який має історичну цінність, містить у Берні Інфотек — велику бібліотеку з історії розвитку транспорту в Швейцарії, з архівом, фотоархівом та зборами плакатів.

Всі лінії SBB-CFF-FFS повністю електрифіковані.

Загальні відомості[ред.ред. код]

  • Кількість пасажирів (на 2010 рік, в млн осіб) : 347
  • Кількість пасажиро-кілометрів (на 2010 рік, в млн) : 17.513
  • Кількість тонно-кілометрів вантажних перевезень (на 2010 рік, в млн) : 13.111
  • Кількість працівників (на 2010 рік, осіб) : 28.143
  • Загальна протяжність залізничної мережі (на 2010 рік, км) : 3.212
  • Кількість вокзалів та залізничних станцій: 804
  • Кількість вокзалів, пристосованих для пасажирського сполучення (на 2010 рік) : 763
  • Кількість вокзалів, пристосованих для прийому вантажних перевезень (на 2010 рік) : 247
  • Вокзал, приймає найбільшу кількість пасажирів: Цюріхський (більш 350 тисяч пасажирів щодня)
  • Кількість паркувальних місць для автомобілів при вокзалах: 25.630
  • Пунктуальність при перевезеннях: 87%
  • Сумарні вкладення в SBB-CFF-FFS в 2007–2010 роках (в млрд швейц. фр.) : 5,88
  • Отриманий прибуток (2008 року, в млрд швейц. фр.) : 8

З 2001 року SBB-CFF-FFS займається також та автобусними перевезеннями. Оскільки всі залізничні лінії Швейцарії електіфіціровани, компанія займається також та виробництвом електроенергії. Їй належить 6 електростанцій:

  • Амштег (кантон Урі)
  • Шателар-Барберіні (кантон Під)
  • Етцельверк (кантон Швіц)
  • Массабоден (кантон Валліс)
  • Рітом (кантон Тічино)
  • Вернаяз (кантон Валліс)

У розпорядженні компанії знаходиться 17.703 транспортних засоби, у тому числі (на 2003 рік) :

  • 1 141 лінійний локомотив;
  • 507 маршових локомотива;
  • 3 883 пасажирських вагони;
  • 12 171 вантажних вагони.

Історія[ред.ред. код]

В XIX сторіччі всі залізниці Швейцарії перебували у володінні приватних товариств. конкуренція та регіональні протиріччя часто приводили до будівництва паралельно проходять ліній. Водночас вводиться регіональна монополія на перевезення окремих великих компаній, яка гарантувала їм великий прибуток, зустрічала серйозну критику з боку громадськості. В результаті проведеного 20 лютого 1898 року референдуму в Швейцарії були націоналізовані 5 найбільших приватних залізничних товариств. Перший Управлінський рада нової державної компанії складався з 54 членів, 24 жовтня 1900 пройшло його перше засідання, яке прийняло статут товариства. З 1 січня 1902 року SBB-CFF-FFS існує як самостійна організація. У цей день також в путь вирушили перші поїзди, керовані дирекцією SBB-CFF-FFS. Тому 1 січня 1902 року є офіційною датою «народження» Швейцарських федеральних железниех доріг . У період з 1901 по 1909 рік були націоналізовані ще 5 великих залізничних компаній Швейцарії та приєднані до SBB-CFF-FFS.

Перші спроби електрифікувати залізничні лінії SBB-CFF-FFS робилися ще 1903 року (у співпраці з цюріхській машинобудівною фірмою Ерлікон), однак рішуче ці технології починають впроваджуватися лише з 1919 року, внаслідок різкого подорожчання вугілля.

З 3 червня 1956 року Швейцарські залізні дороги , як це прийнято і в інших європейських державах, переходять на категорії пасажирських перевезень 1-го і 2-го класу, відмовившись від колишньої системи 1-го, 2-го і 3-го класу вагонів.

Велика реформа на лініях SBB-CFF-FFS була проведена в рамках програми «Bahn 2000»12 грудня 2004 року, коли були змінені маршрути 90% поїздів. Одночасно на 12% була збільшена кількість задіяних поїздів. Крім цього, час пересування поїздів у найбільш завантаженому транспортному трикутнику Берн-Цюріх-Базель було скорочено на 1 годину.

Вебсайт[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]