Шестопьоров Євген Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шестопьоров Євген Львович
Народився 15 листопада 1885(1885-11-15)
Житомир, Україна
Помер 1940(1940)
Ашгабат, Туркменістан
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність ентомолог
Alma mater Михайлівське артилерійське училище (Санкт-Петербург)
Галузь ентомологія орнітологія
Заклад Туркменська науково-дослідна зоологічна станція
Відомий завдяки: працям із зоології і зібраним зоологічним колекціям

Євге́н Льво́вич Шестопьо́ров (нар. 15 листопада 1885 — пом. 1940?) — радянський ентомолог і орнітолог, знавець фауни Середньої Азії. Збирач величезних колекцій комах і птахів.

Біографія[1][ред. | ред. код]

Євген Львович Шестопьоров народився 15 листопада 1885 року у Житомирі, в Україні, у родині збіднілого дворянина. Ще хлопчиком збирав колекції комах та мріяв про далекі подорожі. Але за наполяганнями батька наслідував його кар'єру військовика: закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1903)і петербурзьке Михайлівське артилерійське училище. Завершивши навчання, він був направлений служити поручиком у кінно-гірській батареї[2] у Туркестанському краї: спочатку у Ташкенті, а з 1912 року в Кульджі.

У роки служби він активно вивчав зоологічну літературу, збирав зоологічні колекції і врешті-решт пішов у відставку, аби присвятити себе науці. Його узяли на роботу ентомологом на станцію захисту рослин у Ташкенті. Перша світова війна змусила Є. Шестопьорова повернутися до армії. Він служив у Самарканді, Фергані, Жаркенті. З кінця 1918 року брав активну участь у створенні Ферганського краєзнавчого музею, збирав для нього зоологічні колекції. При цьому лишався військовим і навчав артилерійської справи червоних командирів на курсах у Ашгабаті (1921—1922).

Пішовши у відставку, він викладав у школі природознавство, співробітничав із місцевим музеєм, а в наступні роки працював старшим науковим співробітником Туркменської науково-дослідної зоологічної станції (1924—1938).

В 1938 році Євгена Львовича заарештували за політичним звинуваченням. Подальша його доля невідома, вважають, він помер у ашгабатській в'язниці (1940).

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Є. Шестопьоров не мав спеціальної освіти і вивчав фауну як зоолог-аматор. Попри це йому вдалося зробити вагомий внесок у науку. Він став одним з перших зоологів — досліджувачів території Туркестанського краю.

У 1918—1919 роках він спостерігав та збирав птахів у Жаркенті і Тишкані, ймовірно, виїжджаючи до літнього військового табору, розташованого в останньому місці. Особливо цінними є його описи пташиних гнізд, яких йому вдалося знайти чимало[3]. Результати цієї роботи узагальнені у статті 1929 року[4].

У 1920—1930-х роках Є. Шестопьоров працював у Східних Каракумах (Репетек), на гірських хребтах Великому і Малому Балханах, на Копетдазі, у долинах річок Атрек, Теджен, Бартанг, Амудар'я, поблизу озер Ельджик і Ясхан, в Дашогузі. Колекції, зібрані ним, становили декілька тисяч птахів та понад 100 000 жуків.

Є. Шестопьоров видав перший визначник птахів Туркменістану[5].

Пам'ять дослідника вшанували колеги, назвавши його ім'ям відкриті ними види і підвид тварин (ймовірно — по матеріалах його колекцій):

Багатоніжки ківсяки:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рустамов А. К. Шестопёров Евгений Львович (1885—1940) // Ковшарь А. Ф. (составитель) Орнитологи Казахстана и Средней Азии: ХХ век. Алматы, 2003. с. 48–50
  2. Ромашкевич А. Д. Список кадетам Петровского Полтавского кадетского корпуса, окончившим с 1891 по 1908 г. Приложение к Материалам к истории Петровского Полтавского кадетского корпуса с 1-го октября 1907 г. по 1-е октября 1908 г. Год пятый. Полтава. 1908. Стр. 40
  3. Березовиков Н. Н. Орнитолог Борис Павлович Кореев (Кареев) — ученик Николая Алексеевича Зарудного // Русский орнитологический журнал, 2014, т. 23, экспресс-выпуск 1032, с. 2407—2435
  4. Шестопёров Е. Л. Материалы для орнитологической фауны Илийского края // Бюллетень МОИП, отд. биол., 1929, т. 38, вып. 1/2, с. 154—201; вып. 3/4, с. 205—248
  5. Шестопёров Е. Л. Определитель позвоночных животных Туркменской ССР. Птицы. Ашхабад — Баку, 1937. вып. 4