Копетдаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Копетдаг
Копетдаг в травні

Копетда́г (тюрк. багатогір'я) — велика гірська система в Ірані і Туркменістані, частина Туркмено-Хорасанських гір. Довжина близько 650 кілометрів, висота до 3117 метрів. Паралельні хребти, пасма і плато розділені подовжніми і поперечними долинами річок Атрек і Сумбар. Висока сейсмічність, така, що виявилася при сильному землетрусі 1948 року в Ашхабаді, під час якого загинули від третини до двох третин всіх мешканців міста. На схилах — напівпустельна рослинність. За радянських часів на території хребта в Туркменії був створений Копетдагський заповідник.

Розташування[ред.ред. код]

Копетдаг розташований переважно на території Ірану, менша, північніша частина — Туркменії. Копетдаг — частина Туркмено-хорасанських гір, що є на північ від річки Горган і Кучано-Мешхедского долу. Довжина близько 650 км, ширина на північному заході до 200 км, в середній частині 80-95 км, на південному сході близько 40 км.

Копетдаг розташований в межах Альпійської складчастої області. Складчаста структура Копетдагського мегантиклинорія сформована у результаті альпийскої складчастості, а інтенсивні неотектонічні підняття в пліоцені і антропогені створили крупні риси сучасного гірського рельєфу. Про рухливість, що продовжується, свідчать часті і сильні землетруси (1869, 1893, 1895, 1929, Ашхабадський землетрус 1948 року тощо). Копетдаг складний осадковими, переважно крейдяними, палеогеновими, неогеновими і частково юрськими вапняками, мергелями, пісковиками, конгломератами і глинами, зім'ятими в широкі і круті складки, перекинуті на північному сході. Уздовж північно-східного підніжжя Передового пасма, складки обмежені зоною розломів і насунені по серії лускових надвигів і на північ на структури Предкопетдагського прогинання.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Ця зона має численні виходи мінеральних, зокрема теплих, джерел. Відомі родовища руд ртуті і миш'яку, бариту та вітеріту, будівельного каменя.

Рельєф[ред.ред. код]

Стародавні етапи вирівнювання створили декілька ярусів вирівняних поверхонь, які в ході новітнього підняття були розчленовані. Реліктові залишкові плоскогір'я різко контрастують з крутосхилими молодими врезами. Разом з антиклінальними хребтами і синклінальними долинами зустрічаються синклінальні хребти, броньовані сарматськими вапняками; широко поширені асиметричні куестові пасма і столові плато. У глинисто-мергелістих товщах поширений глинястий карст; у вапняках юрського періоду виникла Бахарденська карстова печера з підземним озером Коу. У рельєфі Копетдагу своєю прямолінійністю виділяється переривисте Передове пасмо, відокремлене Великим Копетдагським долом від системи примежових і осьових хребтів. Найбільш високий з них хребет Хезармесджед з однойменною вершиною (3.117 м) знаходиться в Ірані. Над Ашхабадом здіймається хребет Саандак з вершиною Ризі (2.942 м). Передове пасмо і більшість осьових хребтів витягнуті з південного сходу на північний захід; на заході Копетдаг ділиться на декілька гілок, що відхиляються до заходу і південного заходу. Південно-західний і південно-східний краї Копетдагу прорізують крізними ущелинами середнього перебігу річки Атрек і низин річки Кешефруд. На південному сході крізна ущелина р. Теджен (Геріруд) відокремлює Копетдаг від піднесеності Бадхиз. Ступінчасто-плосковерхі і крутосхильні хребти заввишки 1.500-2.000 м (на північному заході від 300 до 1.000 м) порізані поперечними ущелинами і розділені подовжніми долинами, що терасують (найбільші у річок Сумбар, Чандир Дорунгер). Вздовж підніж звичайні пояси пагорбів, різко розчленовані ярами (бедленд). Широко поширені льосові підгірні шлейфи.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат сухосубтропічний східно-середиземноморського типу. Середня температура січня знижується з висотою від +1 до −4 °С, липня — від +29 у передгір'ях до +18 °С у високогір'ях. Опадів випадає на рік від 120–150 мм (у підніжжях) до 500–550 мм у верхніх частинах навітряних схилів гір, найбільше у березні — квітні (середземноморські циклони полярного фронту). Випаровування влітку, особливо в передгір'ях, перевищує кількість опадів в 3-4 рази, у високогір'ях майже рівна їм. Взимку в долинах звичайні різкі відлиги в результаті дії фенів. Клімат сприятливий для оазисного субтропічного землеробства і мешкання людини.

Гідрографія[ред.ред. код]

Унаслідок сухості клімату, слабкого заледеніння вершин, і широкого розповсюдження водопроникних гірських порід всі річки Копетдагу маловодні пересихають на значній частині своїх річищ або перетворюються на ланцюжки засолених озер. Живлення річок, найбільші з яких — Атрек, Сумбар, Теджен — головним чином ґрунтове за рахунок підземного стоку, весняних (у травні, наприклад, буває до 9 гроз) і епізодичних дощів, танення снігу на вершинах Ризі. Виходи вод у підніжжя передгірних шлейфів використовуються системою кярізів. Після виходу з Копетдагу річки як правило розбираються на зрошування і втрачаються у конусі винесення. Раніше, при меншій господарській діяльності людини, більшість річок північного Копетдагу належала сточищу Каспійського моря (Атрек, Узбой, Теджен), південного — внутрішнього стоку Ірану.

Типи ландшафту[ред.ред. код]

На схилах Копетдагу виразно виражена висотна поясність ландшафту. Льосові підгірні шлейфи і горбисті передгір'я до заввишки 300 м зайняті полинно-ефемеровою пустелею з світлими сіроземними ґрунтами. Первинна рослинність представлена тут весняними ефемерними осочково-мятликовими «луками», що зеленіють всього біля 2-3 місяців на рік з кінця березня по початок червня, і домішкою небагатьох багаторічників, вегетуючих влітку при кількості опадів 120–150 мм на рік. До північно-східного підніжжя Копетдагу примикають оази, найбільші з них в Туркменії, — Ахалтекінська оаза(з містом Ашхабадом) і Атекська оаза, де переважають оброблені поля і сади з штучним зрошуванням. На висотах 300–600 м із збільшенням кількості опадів до 250 мм на рік переважають гірські пустелі і осоково-мятликові напівпустелі і сухі степи на темніших гірських сіроземах, з великою домішкою багаторічників (види кузіній зонтичні). У пустельні і напівпустельні передгір'я Копетдагу проникають багато мешканців пустельних підгірних рівнин; характерні, що не зустрічаються, на цих рівнинах персидська піщанка мишоподібний хом'як рудувата пищуха. З хижаків — кіт-манул, гієна, індійський медоїд, з рептилій — стріла-змія і дуже отруйна пустельна гадюка — гюрза. На висоті 600-1.000 м, де випадає близько 300–350 мм опадів на рік, розвинені пирійно-великозлакові субтропічні гірські степи на гірських світло-каштанових ґрунтах. У гірських степах Копетдагу мешкають афганська сліпушонка, сірий хом'як, гюрза, зустрічаються їжатець і гірський баран. У чагарниках ущелин по долинах річок і струмків мешкають: кабан, леопард, лісова соня, кубляться зелений дятел і чорний дрізд. Для висот 1000-1.500 м, де кількість опадів збільшується до 400–500 мм на рік, характерні гірські ковило-типчакові степи на червоно-коричневих грунтах і ділянки арчового рідколісся. На сухіших кам'янистих схилах звичайні хащі колючих подушковідних чагарників (акантолімон, камеденосний трагакантовий астрагал тощо).

З тварин зустрічаються кабан, заєць-толай і рудувата пищуха, влітку нерідкий гірський баран; у арчевниках з птахів — вяхирь, арчові дубоноси, чорний гриф; на прямовисних кручах і крутих скелях — безоаровий козел. Вище 2.200 м гірські степи змінюються гірськими луками. Деревина рослинність ширше представлена на південному сході (фісташкові рідколісся) і в сильніше зволожених долинах західного Копетдагу, куди проникли представники гирканської (північноіранської) флори; серед них багато диких плодових (волоський горіх, гранатник, інжир, мигдаль, мушмула, груша, барбарис, гліді, дикий виноград тощо), утворюючих на днищах долин стрічки «лісосадів».