Якоруда
місто | ||||
|---|---|---|---|---|
| Якоруда болг. Якоруда | ||||
 | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Область | Благоєвградська область | |||
| Община | Якоруда | |||
| Код ЕКАТТЕ | 87338 | |||
| Поштовий індекс | 2790 | |||
| Телефонний код | 07442 | |||
| 42°01′02″ пн. ш. 23°40′04″ сх. д.H G O | ||||
| Висота | 898 | |||
| Населення | 5792 (2011) | |||
| Телефонний код | +421-07442 | |||
| Відстань | ||||
| До обласного центру | ||||
| фізична | 47 км [2] | |||
| До Софії | ||||
| фізична | 80 км [2] | |||
| Розташування | ||||
  Якоруда Якоруда (Болгарія) | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
 Якоруда у Вікісховищі
| ||||
Якору́да (болг. Якоруда) — місто в Благоєвградській області Болгарії. Адміністративний центр громади Якоруда.
Розташоване поруч з містами Бансько, Разлог і Белиця.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 5792 особи.
Національний склад населення міста[3]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| болгари | 2531 | 52,7% |
| турки | 1714 | 35,7% |
| цигани | 421 | 8,8% |
| інша | 35 | 0,7% |
| не визначились | 98 | 2,0% |
| Всього відповіли | 4799 |
Розподіл населення за віком у 2011 році[4]:
Динаміка населення[5]:
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване на схід від міста Разлог, вгору по течії річки Места у лісистих Родопських пагорбах Бунтишка. На південь і схід огороджене Родопами, а на північ і захід - Рилами.
Історія[ред. | ред. код]
Руїни фракійського святилища на горі Бабечка чука свідчать про існування поселення в місцевості Якоруди ще при фракійцях. Землі Якоруди були однією з точок, яку перетинала римська дорога, що з'єднувала Філіпополіс і долину Мариці з однією з головних доріг Римської імперії - Віа Егнація. Про це свідчать залишки двох фортець: Калята під містом і Градиште біля села Черна Места.
Біля міста є залишки церкви з некрополем кінця V століття, знесеної в кінці 6-го або початку 7-го століття і відновленого в XIII-XIV ст.[6]
У Османській імперії[ред. | ред. код]
Під час османського панування Якоруда є частиною вакфа великого візира Кари Мустафа і у 1508 році звільняється від певних податків відповідно до пільг, наданих вакфським населеним пунктам. До середини XVII століття Якоруда було найбільшим поселенням в Разлозі.
Якоруда почала відновлюватися після османських погромів у перші десятиліття XIX століття. Підйом у житті болгарського народу в епоху Відродження відбився і на розвитку селища. Крім розведення великої рогатої худоби, протягом багатьох десятиліть кар'єри забезпечують існування великої частини населення. Контакт із зовнішнім світом, з людьми з усієї країни, є фактором, що сприяє просуванню процесу відродження Якоруди. У 1835 році була збудована церква Святого Миколая, але вона була знищена підтопленням у 1927 році.[7]
Напередодні Квітневого повстання 1876 року у селі було створено місцевий революційний комітет. Хоча місто знаходиться в межах кордонів Санстефанської Болгарії за Берлінським конгресом, Якоруда була повернута до складу Османської імперії, в результаті чого якоруджанці взяли участь в Ілінденському і Кресненсько-Разложському повстаннях.
У другій половині XIX століття Якоруда була суто болгарським поселенням, в казі Неврокоп Османської імперії, яка була змішана конфесійно. Згідно з документом «Етнографія вілайєтів Адріанополь, Монастир і Салоніка», опублікованому в Константинополі в 1878 році, і який відображає статистику чоловічого населення, на 1873 рік в Якоруді було 741 дворів з 2020 жителями болгарами, з яких 1500 є християнами і помаків - 520.[8]
У 1891 р Георгій Стрезов пише про село:
| " | Якоруда, село такого ж розміру, як Белица; знаходиться в тому ж напрямку від Мехомії, 6 годин їзди. Розташоване на лівому березі однойменної річки. З його східного боку стоять сосни і буки. Землеробство слабке, тому що ґрунт не винагороджує працівника; мешканці займаються тваринництвом. Через Якоруду - Аврамово проходить дорога до Пазарджика. Церква Святого Миколая є одночасно вузькою і темною. Поруч з нею - школа з 120 учнями і 2 викладачами. Тут залишилася вежа від яничар. У п'ятницю є ринок в основному від бабячан. Будинків 500, наполовину болгарські і помацькі.[9] | " |
|
За словами болгарського географа Василя Канчова («Македонія. Етнографія і статистика») на початку XX століття Якоруда має 4490 мешканців з наступним етнічним складом: 2500 болгарських християн, 1900 болгарських мусульман і 90 циган.[10]
На початку двадцятого століття більшість християнських жителів Якоруди перебували під верховенством болгарського екзархату. За статистикою екзархістського секретаря Димитра Мишева (1905), християнське населення Якоруди складається з 2920 болгарських екзархістів, 104 болгарських протестантів і 78 циган. У селі знаходиться болгарська початкова школа.[11]
У 1909 р. створено громадський центр «Светліна».[12]
У Болгарії[ред. | ред. код]
Якоруда була звільнена 7 жовтня 1912 року під час Першої балканської війни 27-го Чепінським полком Другої фракійської дивізії.[13]
9 жовтня 1913 року була відкрита якорудська прогімназія[14]
У 1925 році в Якоруді було створено робочий лісопромисловий кооператив "Мусала". До 1935 року він мав 177 членів.[15] У 1927 році Якорудський популярний банк почав видавати "Якороодський кооперативний вісник".[16]
Законом від 9 вересня 1964 року Якоруда була проголошена містом.[17]
Особи[ред. | ред. код]
У Якоруді було багато болгарських революціонерів, серед них: Тодор Македонський , Іван Ботушанов і багато інших. Тут народився Богдан Воєвода, організатор опору проти вторгнення в Разлог. З Мелника - Нікола Вардев, болгарський громадський діяч, бухгалтер і революціонер, видатна фігура болгарського відродження в Софії, Східній Македонії та Центральній Західній Болгарії. Болгарський міністр Емілія Масларова і письменник Нікіфор Попфіліпов народилися в місті.
Література[ред. | ред. код]
- Попфіліпов, Никифор. Якоруда, Разлог, Софія, 1933.
- Сахатчиєв, Живко. Якоруда - "Болгарська драма". Софія, Тангра ТанНакРа, 2007.
Інше[ред. | ред. код]
Під час вивчення та картографування острова Гринвіч один з льодовиків називали Якоруда за назвою міста.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Сайт муніципалітету Якоруда
- Фотографії м. Якоруда [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Сахачиєв, Живко. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] Участь якоруджан в Ілліденському повстанні. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] Маг. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] Македонський огляд , рік. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] XXVI, 2003, № 391-95. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Yakoruda", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q10154074/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проєкт:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
- ↑ а б Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Якоруда, общ. Якоруда, обл. Благоевград (болгарською) . Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
- ↑ Димитров, Димитър (2013). Християнските храмове по българските земи I-IX век. София: Фондация „Покров Богородичен“. с. 175. ISBN 978-954-2972-17-4.
- ↑ Шаблон:ЕПК
- ↑ "Македонія і область Одрин. Статистика населення 1873 року "Македонський науково-дослідний інститут, Софія, 1995, с. 134 - 135.
- ↑ Стрезов, Георги (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2018. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Шаблон:МЕС
- ↑ Бранкофф, DM "La Macédoine et Population Chrétienne". Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2022.
- ↑ Шаблон:ЕПК
- ↑ Історія Якоруди. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ Неіллі, Неллі. Навчальна робота в Якоруді в період війн 1912 - 1918 рр. 4, 2010, с. 30 - 31.
- ↑ Перелік кооперативних товариств, що діють у 1935 р., Локально, Софія 1936, с.
- ↑ Шаблон:Източник БПП
- ↑ Закон про оголошення сіл і населених пунктів для міських міст і населених пунктів, пром. 73 від 15 вересня 1964 року
| ||||||||||||||||
| |||||||
|
Це незавершена стаття з географії Болгарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |