Янус Панноніус

Янус Панноніус
Народився	7 вересня 1434 Чазма, Беловарсько-Білогорська жупанія, Хорватія
Помер	5 квітня 1472 (37 років) Медведград, Загреб
Поховання	Pécs Cathedrald
Країна	Угорщина Хорватія
Діяльність	поет, письменник, католицький священник, суддя, дипломат, єпископ, humanist, католицький єпископ, перекладач
Alma mater	Падуанський університет (1458)
Знання мов	латина і угорська
Magnum opus	De morte Barbaraed, Laus Andreae Mantegnae pictorisd, De se aegrotante in castrisd, Italicarum principi divae Faeroniae elegiad і Ad animam suamd
Посада	дієцезійний єпископd
Конфесія	католицька церква
Родичі	Янош Вітез
Медіафайли у Вікісховищі

Янус Панноніус, Янош Чезміцеї (29 серпня 1434, Чешмич (тепер Чазма) — 27 березня 1472, замок Медведград, поруч з Загребом) — угорський і хорватський поет епохи Відродження в Королівстві Угорщини та один з найвідоміших діячів гуманістичної поезії в Європі, єпископ Печа, дипломат, Славонський бан. Вважається першим угорським поетом. Писав латиною.

З життєпису

Народився в невеликому селі недалеко від річки Драва в історичній області на сході Хорватії — Славонії в сім'ї хорватського дворянина. Був племінником Архієпископа Вітеза.

Початкову освіту отримав в сім'ї у матері, потім в 1447 році дядько послав Яна до Італії для продовження навчання в школі Гуаріно Веронезе у Феррарі. Янош провів в Італії 11 років, до кінця яких на найвищому рівні опанував сучасну латинську та грецьку культуру.

У Паннонія рано проявилися творчі здібності до класичного віршування. У віці тринадцяти років він написав свою першу епіграму.

Вищу освіту з канонічного права завершив в університеті Падуї, де вперше ознайомився з ідеями італійського Відродження. Великий вплив на Яна в цей час справило філософське вчення неоплатонізму Марсіліо Фічіно. Тоді ж він познайомився з найвидатнішими італійськими гуманістами.

Після стажування в Римі 1458 року повернувся в Угорщину. Матвій Корвін призначив Яноша єпископом Печа, потім баном Славонії і довірив йому важливі політичні місії.

Протягом певного часу Янош працював канцлером королеви Беатріси Арагонської .

У 1471 році проти короля Матвія І Корвіна було організовано змову значної частини феодалів, стурбованих агресивною зовнішньою політикою та амбіціями правителя. Ідейними натхненниками руху стали Панноній та його дядько – архієпископ Янош Вітез (невідомо, що саме підштовхнуло Яноша піти проти короля, адже до 1470 року вони мали вільні стосунки).Змовники зв'язалися з Казимиром IV і запропонували угорську корону одному з його синів, якого також звали Казимиром. Польський князь негайно організував військове втручання, але до того часу, як у жовтні він увійшов до Угорщини, Матвій уже відновив контроль над ситуацією. На сеймі, що зібрався у вересні, він отримав впевненість не лише в підтримці станів, але й у підтримці переважної більшості прелатів і баронів. Князь Казимир мусив залишити королівство в грудні; Янош визнав доцільним емігрувати, а Вітез підкорився королю. Авторитет Матвія був міцним, як і раніше.

Він помер навесні 1472 р. по дорозі до Італії в Medvevár (тепер Медведград),поблизу Загреба. Веспасіано да Бістічі визнав його гідним вшанування в одній зі своїх біографій.

Пам'ять

В Угорщині в місті Печ ім'я Яна Паннонія присвоєно Університету - Janus Pannonius University ( Janus Pannonius Tudományegyetem ).

Там же встановлено пам'ятник поетові та гуманісту Яну Паннонію.

Посилання

• Панноній Ян // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 313. — ISBN 966-692-744-6.