Янус Панноніус
Янус Панноніус | |
---|---|
Народився |
7 вересня 1434 Чазма, Беловарсько-Білогорська жупанія, Хорватія |
Помер |
5 квітня 1472 (37 років) Медведград, Загреб[1] |
Поховання | Pécs Cathedrald |
Країна |
Угорщина[2] Хорватія[2] |
Діяльність | поет, письменник, католицький священник, суддя, дипломат, єпископ, humanist, католицький єпископ, перекладач |
Alma mater | Падуанський університет (1458) |
Знання мов | латина[1] і угорська[3] |
Magnum opus | De morte Barbaraed[1], Laus Andreae Mantegnae pictorisd[1], De se aegrotante in castrisd[1], Italicarum principi divae Faeroniae elegiad[1] і Ad animam suamd[1] |
Посада | дієцезійний єпископd |
Конфесія | католицька церква[4] |
Родичі | Янош Вітез[5] |
Янус Панноніус, Янош Чезміцеї (29 серпня 1434, Чешмич (тепер Чазма) — 27 березня 1472, замок Медведград, поруч з Загребом) — угорський і хорватський поет епохи Відродження в Королівстві Угорщини та один з найвідоміших діячів гуманістичної поезії в Європі, єпископ Печа, дипломат, Славонський бан. Вважається першим угорським поетом. Писав латиною.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився в невеликому селі недалеко від річки Драва в історичній області на сході Хорватії — Славонії в сім'ї хорватського дворянина. Був племінником Архієпископа Вітеза.
Початкову освіту отримав в сім'ї у матері, потім в 1447 році дядько послав Яна до Італії для продовження навчання в школі Гуаріно Веронезе у Феррарі. Янош провів в Італії 11 років, до кінця яких на найвищому рівні опанував сучасну латинську та грецьку культуру.
У Паннонія рано проявилися творчі здібності до класичного віршування. У віці тринадцяти років він написав свою першу епіграму.
Вищу освіту з канонічного права завершив в університеті Падуї, де вперше ознайомився з ідеями італійського Відродження. Великий вплив на Яна в цей час справило філософське вчення неоплатонізму Марсіліо Фічіно. Тоді ж він познайомився з найвидатнішими італійськими гуманістами.
Після стажування в Римі 1458 року повернувся в Угорщину. Матвій Корвін призначив Яноша єпископом Печа, потім баном Славонії і довірив йому важливі політичні місії.
Протягом певного часу Янош працював канцлером королеви Беатріси Арагонської .
У 1471 році проти короля Матвія І Корвіна було організовано змову значної частини феодалів, стурбованих агресивною зовнішньою політикою та амбіціями правителя. Ідейними натхненниками руху стали Панноній та його дядько – архієпископ Янош Вітез (невідомо, що саме підштовхнуло Яноша піти проти короля, адже до 1470 року вони мали вільні стосунки).Змовники зв'язалися з Казимиром IV і запропонували угорську корону одному з його синів, якого також звали Казимиром. Польський князь негайно організував військове втручання, але до того часу, як у жовтні він увійшов до Угорщини, Матвій уже відновив контроль над ситуацією. На сеймі, що зібрався у вересні, він отримав впевненість не лише в підтримці станів, але й у підтримці переважної більшості прелатів і баронів. Князь Казимир мусив залишити королівство в грудні; Янош визнав доцільним емігрувати, а Вітез підкорився королю. Авторитет Матвія був міцним, як і раніше.[6]
Він помер навесні 1472 р. по дорозі до Італії в Medvevár (тепер Медведград),поблизу Загреба. Веспасіано да Бістічі визнав його гідним вшанування в одній зі своїх біографій.
Пам'ять[ред. | ред. код]
В Угорщині в місті Печ ім'я Яна Паннонія присвоєно Університету - Janus Pannonius University ( Janus Pannonius Tudományegyetem ).
Там же встановлено пам'ятник поетові та гуманісту Яну Паннонію.
Посилання[ред. | ред. код]
- Панноній Ян // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 313. — ISBN 966-692-744-6.
- ↑ а б в г д е ж Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ 1. Engal, P., Engel, P., Ayton, A., & Engel, P. (2001). The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. Bloomsbury Publishing.