Матвій Корвін
| Матіаш І Корвін | |
|---|---|
| Король Угорщини | |
|
|
| Правління | 1458 - 1490 |
| Імена | Hunyadi Mátyás |
| Дата народження | 23 лютого 1443 |
| Дата смерті | 6 квітня 1490 |
| Династія | Гуняді |
| Батько | Янош Гуняді |
 |
Ця стаття містить перекладений текст, що потребує уваги від когось, хто вільно володіє мовою оригіналу та українською. (січень 2009) |
Матвій Корвін або Матяш Гуняді (угор. Hunyadi Mátyás; 23 лютого 1443, Коложвар, нині Клуж-Напока, Трансильванія — 6 квітня 1490, Відень, Австрія) — угорсько-ховатський король, що також претендував на трон Чехії, Австрії, Сербії, Словаччини та Королівства Русі. Проголошений королем Угорщини 24 січня 1458. На своєму гербі мав зображення гербів Угорщини, Ховатії, Словаччини, Галичини та інш.
Угорською мовою його ім'я звучить як Hunyadi Mátyás або Mátyás király (король Матяш), латиною Matthias Corvinus («ворон»), словацькою Matej Korvín, чеською Matyáš Korvín, румунською Matei Corvin, сербо-хорватською Matija Korvin.
_big.svg)
Зміст |
Походження [ред.]
Молодший син Яноша Гуняді, відомого землевласника, що володів багатьма землями на півночі і сході Угорського королівства, талановитого полководця в боротьбі з османами, що наступали на Балканський півострів. Під Білградом в 1456 році Янош Гуняді тимчасово зупинив турків, однак незабаром помер внаслідок епідемії чуми, а його успіхи викликали побоювання кіл, які стояли за юним королем Ласло V. Щоб не допустити сім'ю Гуняді до влади, в 1457 король наказав стратити за підозрою в державній зраді і участі у вбивстві Ульріка Ціллеї старшого сина Гуняді — Ласло Гуняді, а 14-річний Матяш Гуняді був ув'язнений спочатку у Відні, а потім у Празі. У відповідь на гоніння проти сім'ї Гуняді відразу після передчасної смерті Ласло V 23 листопада 1457 року у країні розгорілась боротьба національного середнього дворянства за обрання наступним королем Матяша Гуняді.
Сходження на престол [ред.]
У січні 1458 міщани та відносно небагате дворянство проголосили Матяша королем Угорщини, стоячи на дунайській кризі біля фортеці Буда. Одночасно дядько Матяша за материнською лінією Михай Сіладі з 15-тисячним ополченням прибув на збори в Ракошмезе і примусив землевласників-баронів затвердити Матьяша Гуняді в якості короля. Сам новопроголошений правитель в цей час ще знаходився в увязненні у Празі до лютого 1458, поки його мати Ержебет Сіладі не заплатила викуп за сина, а корона Святого Іштвана залишилась в руках Фрідріха III Габсбурга (Австрійського).
Однак і сходження Матяша на престол не зупинило протистояння в суспільстві: за вплив над Гуняді розгорілась прихована боротьба між угрупуваннями Михая Сіладі (барони) та естергомського архиєпископа Яноша Вітеза, мислителя-гуманіста та вихователя нового короля. Переможцем у ній виявився Янош Вітез, що вступив у переговори з Їржи (Георгом) Подебрадом, колишнім гуситом-чашником, що став королем Чехії 1458 року. Завдяки посиленню позицій Яноша Вітеза, він став новим канцлером, а донька Їржи Подебрада Катерина Подебрад стала першою дружиною Матьяша Гуняді в 1461 р. У свою чергу, Мігай Сіладі, котрий вимагав для себе звання і владу регента, був відсторонений від державного управління і відправлений у похід проти турків, з котрого не повернувся. Був позбавлений влади і могутній род Гараї, що його підтримував Сіладі. Великі землевласники виступили проти таких рішень короля і спонукали Фрідріха III до вторгнення до Західної Угорщини. Заворушення баронів тривали до 1463 р.
Внутрішня політика [ред.]
На початку правління Матяша Корвіна його політика визначалася Яношем Вітезом.
Зовнішня політика [ред.]
Завдяки реорганізації армії та податкової системи Матяш Корвін проводив активну завойовницьку політику в Чехії, Сербії, Австрії.
Боротьба з Османською імперією [ред.]
В 1464 Матяш Гуняді за закликом папи Пія II виступив у военний похід проти турків-османів, котрі у 1459 фактично підкорили собі Сербію, і захопив боснійську фортецю Яйце.
Війни у Чехії і Австрії [ред.]
В 1468—1478 продовжувалась десятирічна війна за володіння Чехією.
Матяш Гуняді і культура [ред.]
Блиск королівського двору в Буді, «Перлині Дунаю» притягав до себе вчених, діячів культури, гуманистів і просто освічних людей зі всієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті. В 1476 Матяш після смерті першої жінки одружився з донькою неаполітанского короля Фердинанда I Арагонського Беатрисою, і Угорщина прилучилась до культури італійського Ренесансу. Міста на півдні королівства, в тому числі й ті, що розташовані на території сучасної Словаччини, стали центрами Відродження, а Угорщина здійснила значний вплив на ряд сусідніх держав, в тому числі на землі Королівства Русі (Галицько-Волинської держави), аж до Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. При Матяші Гуняді в 1488 вийшла «Chronica Hungarorum» Яноша Турочі, в котрій угорці проголошувались потомками гуннів, а Корвін — «другим Аттілою».
Значення правління [ред.]
В історіографії період правління Матяша Корвіна прийнято вважати часом останнього піднесення незалежного Угорського королівства.
Див. також [ред.]
- 1442 Корвіна — астероїд, названий на честь правителя[1].
Примітки [ред.]
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Матвій Корвін |
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2008) |
