Матвій Корвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук











Матіаш І Корвін
Thuróczy János: Chronica Hungarorum
Король Угорщини
Правління 1458 - 1490
Біографічні дані
Династія Гуняді
Батько Янош Гуняді

Ма́тві́й Ко́рвін або Матяш Гуняді (угор. Hunyadi Mátyás, угор. Mátyás király — король Матяш, лат. Matthias Corvinus — ворон, словац. Matej Korvín, чеськ. Matyáš Korvín, рум. Matei Corvin, сербохорв. Matija Korvin) *23 лютого 1443, Коложвар, нині Клуж-Напока, Трансильванія — 6 квітня 1490, Відень, Австрія — угорсько-хорватський король, що також претендував на трон Чехії, Австрії, Сербії, Словаччини та Королівства Русі. Проголошений королем Угорщини 24 січня 1458-го року. На своєму гербі мав зображення гербів Угорщини, Хорватії, Словаччини, Галичини та інших територій.

Великий герб короля Корвіна

Походження[ред.ред. код]

Молодший син Яноша Гуняді, відомого землевласника, що володів багатьма землями на півночі і сході Угорського королівства, талановитого полководця, що боровся з османами, котрі наступали на Балканський півострів. Під Білградом 1456-го року Янош Гуняді тимчасово зупинив турків, однак незабаром помер внаслідок епідемії чуми, а його успіхи викликали побоювання кіл, що стояли за юним королем Ласло V. Щоб не допустити сім'ю Гуняді до влади, 1457-го року король наказав стратити за підозрою в державній зраді і участі у вбивстві Ульріка Ціллеї старшого сина Гуняді — Ласло Гуняді, а 14-річний Матяш Гуняді був ув'язнений спочатку у Відні, а потім у Празі. У відповідь на гоніння проти сім'ї Гуняді відразу після передчасної смерті Ласло V 23 листопада 1457-го року у країні розгорілась боротьба національного середнього дворянства за обрання наступним королем Матяша Гуняді.

Сходження на престол[ред.ред. код]

У січні 1458-го року міщани та відносно небагате дворянство проголосили Матяша королем Угорщини, стоячи на дунайській кризі біля фортеці Буда. Одночасно дядько Матяша за материнською лінією Михай Сіладі з 15-тисячним ополченням прибув на збори в Ракошмезе і примусив землевласників-баронів затвердити Матьяша Гуняді королем. Сам новопроголошений правитель перебував в ув'язненні у Празі до лютого 1458-го року, поки його мати Ержебет Сіладі не заплатила викуп за сина, а корона Святого Іштвана залишилась в руках Фрідріха III Габсбурга (Австрійського).

Однак і сходження Матяша на престол не зупинило протистояння у суспільстві: за вплив над Гуняді розгорілась прихована боротьба між угрупуваннями Михая Сіладі (барони) та естергомського архієпископа Яноша Вітеза, мислителя-гуманіста та вихователя нового короля. Переміг Янош Вітез, що почав переговори з Їржи (Георгом) Подебрадом, колишнім гуситом-чашником, що став королем Чехії 1458-го року. Завдяки посиленню позицій Яноша Вітеза, він став новим канцлером, а донька Їржи Подебрада Катерина Подебрад стала першою дружиною Матьяша Гуняді 1461-го року. У свою чергу, Мігай Сіладі, котрий вимагав для себе звання і владу регента, був відсторонений від державного управління і відправлений у похід проти турків, з котрого не повернувся. Був позбавлений влади і могутній рід Гараї, що його підтримував Сіладі. Великі землевласники виступили проти таких рішень короля і спонукали Фрідріха III до вторгнення до Західної Угорщини. Заворушення баронів тривали до 1463-го року.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

На початку правління Матяша Корвіна його політика визначалася Яношем Вітезом.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Завдяки реорганізації армії та податкової системи Матяш Корвін здійснюва активну завойовницьку політику в Чехії, Сербії, Австрії.

Боротьба з Османською імперією[ред.ред. код]

1464-го року Матяш Гуняді за закликом папи Пія II виступив у воєнний похід проти турків-османів, котрі 1459-го року фактично підкорили собі Сербію, і захопив боснійську фортецю Яйце.

Війни у Чехії і Австрії[ред.ред. код]

В 1468–1478-му роках продовжувалась десятирічна війна за володіння Чехією.

Матяш Гуняді і культура[ред.ред. код]

Блиск королівського двору в Буді, «Перлині Дунаю» привертав до себе вчених, діячів культури, гуманістів і просто освічених людей зі всієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті. 1476-го року Матяш після смерті першої жінки одружився з донькою неаполітанського короля Фердинанда I Арагонського Беатрисою, і Угорщина прилучилась до культури італійського Ренесансу. Міста на півдні королівства, зокрема розташовані на території сучасної Словаччини, стали центрами Відродження, а Угорщина здійснила значний вплив на ряд сусідніх держав, в тому числі на землі Королівства Русі (Галицько-Волинської держави), аж до Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. При Матяші Гуняді 1488-го року вийшла «Chronica Hungarorum» Яноша Турочі, в котрій угорці проголошувались потомками гуннів, а Корвін — «другим Аттілою».

Значення правління[ред.ред. код]

В історіографії період правління Матяша Корвіна прийнято вважати часом останнього піднесення незалежного Угорського королівства.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]

Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.