Eptesicus furinalis
| Eptesicus furinalis | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Neoeptesicus furinalis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Eptesicus furinalis — вид рукокрилих родини Лиликові (Vespertilionidae).
Поширення, поведінка[ред. | ред. код]
Країни поширення: Аргентина, Беліз, Болівія, Бразилія, Коста-Рика, Еквадор, Сальвадор, Французька Гвіана, Гватемала, Гаяна, Гондурас, Мексика (Халіско, Тамауліпас), Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Суринам, Уругвай. Лаштує сідала на деревах і будинках. Живе в різних місцях проживання, у тому числі тропічних дощових і сухих лісах.
Морфологія[ред. | ред. код]
Морфометрія[ред. | ред. код]
Довжина голови й тіла: в середньому 92.4 мм, довжина хвоста: 37–39, довжина задньої ступні: 9–10, довжина вуха: 16, вага: 7.3–9 грам. Самиці лише трохи більші, ніж самці, але на 1.5 грам важчі.
Опис[ред. | ред. код]
І спина і черево темно-коричневі. E. furinalis відрізняється від кажанів роду Myotis в області їх спільного проживання, широкою головою, кремезним тілом, круглими вухами, короткими, широкими крилами і коричнево-чорним хутром. Він більший, ніж сестринський вид Eptesicus diminutus і менший, ніж Eptesicus brasiliensis.
Генетика[ред. | ред. код]
Диплоїдне число 50, і фундаментальне число 48 (див. хромосома). E. furinalis має акроцентричні аутосоми (від великих до малих), субметацентричну Х-хромосому, і невелику акроцентричну Y-хромосому.
Загрози та охорона[ред. | ред. код]
Загрози не відомі, знаходиться в охоронних районах.
Джерела[ред. | ред. код]
- IUCN 2016 [Архівовано 18 червня 2019 у Wayback Machine.]
- John F. Eisenberg, Kent H. Redford. Mammals of the Neotropics, Volume 3: Ecuador, Bolivia, Brazil. — University of Chicago Press, 2000. — С. 197. — ISBN 0226195422.
- [R. Mies, A. Kurta, D. G. King: Eptesicus furinalis, Mammalian Species, N. 526 (2009): P. 1–7