Беліз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Беліз
Belize

Прапор Белізу Герб Белізу
Прапор Герб
Девіз: Sub Umbra Floreo
«В тіні я розквітну»
Гімн: «Land of the Free»
Розташування Белізу
Столиця Бельмопан
13°10′ пн. ш. 59°32′ зх. д. / 13.167° пн. ш. 59.533° зх. д. / 13.167; -59.533
Найбільше місто Беліз
Офіційні мови англійська мова
Етнос 50 % Метиси
21% Креоли
10% Майя
6% Сильнозмішані
4.5% Гарифуна
3.6% Меноніти
2.1% Східні індіанці
1% Білі
0.9% Східні азіати
Державний устрій Парламентаризм і конституційна монархія
 - Монарх Єлизавета II
 - Генерал-губернатор Colville Young
 - Прем'єр-міністр Dean Barrow
Незалежність  
 - від Великобританії 21 вересня 1981 
Площа
 - Загалом 22 966 км² (150)
 - Води (%) 0,7
Населення
 - оцінка 2006 р. 291 500 (179)
 - Густота 12/км² (31)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $2 098 мільярдів (163)
 - На душу населення $7 832 (77)
ІРЛП  (2003) Green Arrow Up.svg 0,753 (середній) (91)
Валюта Белізький долар (BZD)
Часовий пояс  (UTC-6)
Домен інтернету .bz
Телефонний код +501

Белі́з (англ. Belize МФА: [bɛˈliːz], раніше Британський Гондурас) — країна в Центральній Америці, що межує на півночі з Мексикою, заході і півдні з Ґватемалою, на півдні — Карибське море; площа — 22963 км²; столиця — Бельмопан. Країна розташована на тропічній болотистій прибережній рівнині, на півдні гори Майя, більше 90% території покривають ліси, уздовж узбережжя Белізу розкинулось пасмо коралових рифів і невеличких піщаних острівців — кіс. Цей кораловий риф, що простягнувся на 290 км, найбільший у Західній півкулі. Глава держави — Єлизавета ІІ, з 1981 представлена генерал-губернатором; глава уряду — прем'єр-міністр; політична система — конституційна монархія; експорт: цукор, цитрусові, рис, рибні продукти, банани; населення на 1990 рік становило 180400; мови — англійська (державна), іспанська (дуже поширена), місцеві креольські діалекти. Коротка історія: стала британською колонією в 1862. Самоврядування було здобуто в 1964. У 1970 столицю було перенесено з Беліз-Сіті до нового міста Бельмопана. У 1973 було взято назву «Беліз». У 1975 англійські війська було послано захищати протяжний кордон з Гватемалою; початі в 1977 переговори було перервано. Повної незалежності країна здобула в 1981. Дипломатичні відносини з Гватемалою відновлено в 1991.

Населення[ред.ред. код]

Діти на вулиці у Сан-Ігнасіо

Населення Белізу неоднорідне за національним складом, що відображає тривалу історію його заселення. Багато жителів мають домішок африканської крові. Креоли, нащадки рабів-африканців і англійських поселенців, розмовляють креольським діалектом англійської мови. Так звані гарифуна, або чорні кариби, нащадки африканців та індіанців-карибів, переселених англійцями з островів Вест-Індії, розмовляють мовою, що належить до групи індіанських. Значну частину становлять також іспаномовні метиси іспано-індіанського походження і представники трьох груп майя; тут мешкають також нечисленні нащадки переселенців з країн Близького Сходу, Китаю і Європи. Офіційна мова — англійська, нею ведеться навчання, хоча, згідно з переписом населення 1991, лише 54% населення вільно розмовляють цією мовою.

Приплив біженців із сусідніх центральноамериканських країн у 1980-1990-і роки істотно позначився на складі населення. У 1980-і роки істотно зросла чисельність метисів, і вони стали найчисленнішою етнічною групою в країні, цьому сприяла також еміграція в США близько 60 тис. креолів і гарифів. Історично Беліз був мирною країною, але всі ці зміни в складі населення призвели до виникнення напруженості в міжнаціональних відносинах.
Беліз — найменш малонаселена країна Центральної Америки. Таке становище збережеться принаймні до 2005, коли чисельність населення, за оцінками, становитиме майже 270 тис. осіб. У 2003 чисельність становила 266,44. При цьому, як очікується, трохи зросте частка міського населення, яка в 2000 досягне 52% (порівняно з 50% у 1996). Нині метиси становлять 44% населення, креоли — 30%, гарифуна — 7%, індіанці майя — 11%; на всі інші етнічні групи припадає загалом близько 8%. Збільшення чисельності метисів з 1980 спостерігається в основному в північних і західних округах, де переважає іспаномовне населення. Чисельність населення в місцях компактного проживання белізців африканського походження скоротилася внаслідок еміграційних процесів.
Метиси, індіанці-майя і гарифуна належать здебільшого до католицької церкви, хоч у деякі райони проник вплив протестантських євангелічних церков. Більшість креолів — прихильники англіканської, методистської церков або інших напрямів протестантизму, хоч багато хто з них сповідає католицизм.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Белізу
Руїни міста Шунантуніч

У пізній класичний період цивілізації майя (до кінця I тисячоліття н. е.) на території сучасної держави Беліз проживало близько 400 тис. чоловік. На початку 16 ст., коли тут висадилися європейці, деякі племена майя ще мешкали на прибережних низовинах. Іспанці намагалися проникнути і у внутрішні райони Белізу, але були змушені відмовитися від цих намірів, зустрівши сильну протидію майя.
У 1638 році на узбережжі Белізу оселилися англійські пірати, які нападали на іспанські кораблі. Пізніше британські поселенці зайнялися заготівлями деревини кампешового дерева, з якої витягувалася речовина, що використовується у процесі виготовлення барвників для тканин, що мало велике значення для вовнопрядильної промисловості в Європі. Іспанці дозволили поселенцям зайняти цю територію та вести лісорозробки, вимагаючи в обмін допомогу в боротьбі з піратством. В історичних документах початку 17 в. зазначено, що в цей час з Ямайки стали завозити рабів-негрів для роботи на лісозаготівлях. Вже до 1800 року африканці за чисельністю в чотири рази перевищували поселенців європейського походження. До того часу основною статтею експорту стало червоне дерево, що витіснило сандалове дерево на друге місце (таке становище зберігалося до 1950-х років).
Побоюючись спровокувати напад іспанців, британський уряд спочатку не визнавав ці поселення своєю колонією, що дало змогу поселенцям встановити власні закони та сформувати незалежний від Англії уряд. У цей період центральний орган законодавчої влади — Народні збори — контролювалося нечисленними багатими колоністами, яким належала велика частина лісів і земель. У 1786 році британський уряд уперше призначив у Беліз свого офіційного представника — суперінтенданта. На початку 19 ст. Велика Британія спробувала встановити жорсткіший адміністративний контроль над поселеннями в Белізі, вимагаючи, зокрема, під загрозою припинення діяльності Народних зборів дотримуватися вказівки британського уряду про скасування рабства. Офіційно рабство було скасовано в 1838 році.
У 1862 році Беліз був офіційно проголошений британською колонією й перейменований у Британський Гондурас, а на чолі адміністрації замість суперінтенданта було поставлено віце-губернатора. Із зміною статусу право призначати уряд стало належати віце-губернатору. Панівне становище в Британському Гондурасі наприкінці 19 ст. мала компанія «Беліз естейт енд продьюс компані» («Belize Estate and Produce Company»), якій належала половина всіх земель, що перебували у приватному володінні. Ця компанія мала великий вплив у Міністерстві у справах колоній, частково в тому і в наступному сторіччі головну роль в економіці країни відігравала торгівля червоним деревом.
Під час економічної кризи 1930-х років економіка колонії опинилась на порозі краху через різке падіння у Великобританії попиту на лісоматеріали. До бід, викликаних масовим безробіттям, додалися наслідки руйнівного урагану 1931 року. У 1934 році по країні прокотилася хвиля демонстрацій і виступів, що ознаменували початок руху за незалежність. У відповідь на це британські власті скасували кримінальну відповідальність за порушення робітниками умов трудового договору і узаконили профспілки.

Наслідки урагану 1931-го року
Собор Св. Іоанна — найстаріша англіканська церква в Центральній Америці.

Економічне становище колонії поліпшилося під час Другої світової війни, проте після війни економіка колонії знову опинилась у стані застою. У 1949 році Великобританія ухвалила рішення про девальвацію гондураського долара, що погіршило становище і призвело до створення Народного комітету, який виступив з вимогою надання незалежності Британському Гондурасу. Пізніше Народний комітет був перетворений на Народну об'єднану партію (НОП), яка виступала за конституційні реформи, зокрема, за надання виборчих прав усьому дорослому населенню. На виборах 1954 року НОП здобула 8 з 9 місць у Законодавчих зборах. У ході подальших конституційних реформ лідер НОП Джордж Прайс зайняв пост першого міністра колонії у 1960 році. У 1964 році Великобританія надала Британському Гондурасу внутрішнє самоврядування, а в 1973 колонія отримала назву Беліз. Прайс став прем'єр-міністром, до складу кабінету міністрів увійшли члени Законодавчих зборів.
Хоча ще в 1961 році Великобританія заявляла про свою готовність надати колонії незалежність, формальне проголошення незалежності Белізу відбулося тільки через двадцять років. Причиною цього були претензії Гватемали, що посилилися, на права, нібито успадковані нею від Іспанії. Фактично кордон між Белізом і Гватемалою був встановлений відповідно до угоди 1859 між Великобританією і Гватемалою. Територіальні претензії Гватемали поновилися в 1930-х роках. У 1975 році Гватемала навіть погрожувала ввести війська на територію Белізу. Як міру у відповідь Великобританія направила в цей район свої сухопутні війська, військові кораблі і реактивні винищувачі. У 1980 році ООН прийняла спеціальну постанову, що визнає незалежність Белізу; єдиною країною, що проголосувала проти цього рішення, була Гватемала. Беліз був проголошений незалежною державою 21 вересня 1981 року.
У 1984 році, коли Об'єднана демократична партія (ОДП) здобула перемогу над НОП на національних виборах, у Белізі вперше сталася зміна правлячої партії. Уряд очолив лідер ОДП Мануель Есківель, колишній вчитель і мер міста Беліз. У 1989 до влади повернулася НОП, і Прайс знову зайняв посаду прем'єр-міністра. У липні 1993 році з незначною перевагою перемогла ОДП на чолі з Есківелем. Вибори 1998 року принесли перемогу НОП, під контролем якої опинилися і уряд, і Національні збори. Пост прем'єр-міністра зайняв кандидат від НОП Саїд Муса.

Адміністративний поділ та міста[ред.ред. код]

Мапа Белізу
Див. також: Міста Белізу

Територія Белізу в адміністративному плані розділена на 6 округів (англ. district):

  1. Беліз
  2. Кайо
  3. Коросаль
  4. Оріндж-Уолк
  5. Стан-Крік
  6. Толедо
BelizeNumbered.png


Усі округи поділяются на 31 виборчий округ.

Географія[ред.ред. код]

Rose des vents Мексика Мексика Rose des vents
Гватемала Гватемала N Карибське море
W    Беліз    E
S
Гватемала Гватемала

Рельєф[ред.ред. код]

Північна частина країни — низовинна, заболочена рівнина. У південній частині прибережна рівнина відділена від внутрішньої гірсько-горбистої області, центральну частину якої утворюють витягнуті з північного сходу на південний захід гори Майя. Тут знаходиться найвища точка країни — пік Вікторія (1120 м). На північний захід від цих гір, у межах округу Кайо, розташоване пасмо з висотами більш як 900 м. Вздовж узбережжя, на відстані близько 30 км від нього, тягнеться бар'єрний риф. Понад 40% території Белізу покривають вологі тропічні ліси.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Белізу — тропічний пасатний. Середні температури липня 24-26° С, січня — 20-24° С. Середня річна кількість опадів від 1340 мм на півночі (округ Коросаль) до 4520 мм на півдні (Пунта-Горда). На узбережжі північно-східний пасат зменшує літню спеку, але далеко від берега влітку температури можуть перевищувати 38° С. Вологість висока, особливо в прибережній частині. Сухий сезон триває з лютого по травень, а максимум опадів припадає на період з червня по жовтень. Беліз знаходиться в одному з найбільш схильних до тропічних циклонів районів Карибського басейну і періодично зазнає величезних збитків від штормів і ураганів. Велика частина півдня країни вкрита густими вологими тропічними лісами. У Белізі росте багато цінних порід дерев, таких як червоне дерево, кедр, рожеве дерево (дальбергія); в минулому активно велися заготівлі кампешевого дерева і смоли чикле, яку використовують для виготовлення жувальної гумки.

Річки[ред.ред. код]

На півночі країни протікають великі річки Ріо-Ондо і Беліз, які раніше використовувалися для транспортування лісу. Оскільки на півдні країни опади значно рясніші, ніж на півночі, періодично вони призводять до паводків на невеликих річках, які беруть початок у горах Майя, що дуже перешкоджає руху автомобільного транспорту.

Флора і Фауна[ред.ред. код]

Фауна Белізу доволі різноманітна — ягуари, олені, тапіри, велика кількість різних птахів і рептилій.

Райдужний тукан, національний символ країни 

Економіка[ред.ред. код]

Беліз — аграрна країна. Стан економіки країни довгий час визначався коливанням попиту на світових ринках на товари, що експортуються з Беліза. До 1950-х років основу економіки становив вивіз необроблених лісопродуктів, насамперед деревини кампешевого і червоного дерева й смоли чікле, що використовується при виготовленні жувальної гумки. У 1950-і роки падіння світових цін на ці товари і виснаження місцевих ресурсів змусили колоніальну владу вжити заходів до того, щоб зробити економіку більш диверсифікованою. Було збільшено виробництво на експорт цукру-сирця, цитрусових і бананів; нині ці продукти в сукупності дають до 60% валютних надходжень від експорту. Близько 11% експортних прибутків припадає на долю риби й інших морепродуктів, 20% — промислових товарів, в основному готового одягу і виробів деревообробної промисловості. В імпорті переважають машини і обладнання.
Швидкими темпами розвивається туризм, на долю якого припадає 18% ВВП. Туристів приваблюють в країну головним чином пам'ятки стародавньої культури майя. Беліз, нарівні з Мексикою і Гватемалою, є учасником міжнародного проекту «Світ майя»", метою якого є вивчення і охорона (включаючи контроль за відвідуванням туристами) об'єктів культури майя на п-ові Юкатан у межах цих трьох країн. У 1992 Беліз відвідали близько 247 тисяч туристів, переважно із США.
Незважаючи на успішний розвиток зазначених вище галузей економіки, Беліз значною мірою залежить від імпорту промислових товарів. До кінця 1970-х років країна перейшла на самозабезпечення такими важливими сільськогосподарськими продуктами, як рис, кукурудза і боби. Виконуючи умови надання кредитів МВФ, уряд Беліза в 1984 зменшив державні закупочні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, після чого став зростати імпорт продовольства. У 1993 надходження від експорту становили 132 млн дол. США, а витрати на імпорт — 250 млн дол. Державні прибутки цього ж року становили 125 млн дол., причому основними джерелами їхнього надходження стало мито на товари, що імпортуються, й інші непрямі податки.
Останніми роками величезну роль в усьому житті суспільства відіграє наркобізнес. До 1985 найбільшим джерелом валютних надходжень стала марихуана, що незаконно вироблялася, як вважають, Беліз вийшов на четверте місце серед країн-постачальників наркотиків до США. Виробництво марихуани помітно знизилося внаслідок проведення програми щодо боротьби з наркотиками, що фінансувалася США, проте утворену нішу було швидко заповнено перевезеннями кокаїну, оскільки територією Беліза пролягають основні шляхи транзиту колумбійського кокаїну до США. Оскільки послуги місцевих жителів з транспортування наркотиків часто оплачуються кокаїном, на початку 1990-х років Беліз уразив спалах наркоманії і зростання злочинності. Основною грошовою одиницею країни є долар Белізу, співвідносний приблизно половині американського долара.

Культура та туризм[ред.ред. код]

Перформанс гарифуна у Блісс-центрі, Беліз

Культура Белізу сходить корінням до витоків індіанців-майя, чиї нащадки досі живуть в країні. Безцінне історична спадщина яких — храми і палаци великої цивілізації. Найбільші центри майя, що збереглися до наших днів знаходяться в Шунантуніч (на кордоні з Гватемалою), Алтун-Ха, Караколь, Куей, Ламанай та інші. Ці стародавні культурні центри ще не вивчені до кінця і являють собою величезну цінність для істориків і археологів. Ступінчасті піраміди, величезні маски і рельєфи на стінах храмів Ламаная, таємничий і мальовничий Лубаантун, в якому був знайдений знаменитий, що викликає суперечки вчених кришталевий череп. У містечку Кахаль Печ можна побачити чимало знаменитих «фальшивих арок» майя, що складають одну із загадок і характерних рис архітектури майя. Алтун-Ха, один найбільших археологічних центрів країни, відомий своїми похованнями, в яких були виявлені витончені прикраси з яшми і морських раковин. Також представляють інтерес національні парки і заповідники країни, серед яких єдиний у світі заповідник ягуара. У столиці Белізу — місті Бельмопан знаходиться Університет Белізу, цікаві архітектурні будівлі банків, пам'ятники, виставка Арт-Бокс і Міський музей, а також безліч прекрасних парків. Багата на пам'ятки і колишня столиця країни — Беліз-сіті. У Музеї Белізу, розташованому в будівлі колишньої колоніальної в'язниці середини XVIII ст., Можна познайомитися з гончарним мистецтвом майя. Морський музей розповідає про розвиток мореплавання, а Прибережний Зональний музей демонструє унікальну експозицію з екології рифів. У місті також є Національний центр виробів кустарного промислу. У північній частині міста знаходиться собор Св. Іоанна — найстаріша англіканська церква в Центральній Америці. Особливе значення для міста має маяк-монумент барона Блісса, знаменитого своїми добрими справами на цій землі.

Див. також[ред.ред. код]