HD14392

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP10944)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD14392
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 2г 20х 58,21с
Схилення +50°  9′  5,3″
Видима величина (V) 5,57[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
показник кольору U−B -0,39
яскравість B 5,466±0,002[2]
показник кольору B−V -0,089±0,005[2]
яскравість V 5,552±0,002[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,04
індекс m1 0,14
індекс c1 0,57
індекс Hβ 2,77[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 5,530[2]
Мінімальна яскравість 5,560[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 38,84± 0,47[2] мас/рік

за схиленням: -31,23± 0,59[2] мас/рік

Паралакс (π) 9,15 ± 0,69[2] мас
Відстань 356,46 світлових років
109,29 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=81[3]км/сек
Інші позначення
63 And,

HD 14392, HIP 10944, HR 682,

BD+49 640
Посилання
SIMBADдані для HD14392

HD14392 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,6.[1] Вона розташована на відстані близько 356,5 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD14392 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 81км/сек.[3]


Пекулярний хімічний вміст[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD14392 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 195,2± 316,0 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631