Heineken

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Heineken International
Тип публічна компанія
Заснування 1864
Штаб-квартира Амстердам, Нідерланди
Територія діяльності міжнародна
Ключові особи Жан-Франсуа ван Боксмер (виконавчий директор)
Галузь броварство
Продукція пиво
Валовий дохід 14,7 мільярдів (2009)[1]
Операційний прибуток €1,76 мільярда (2009)[1]
Чистий прибуток €1,02 мільярда (2009)[1]
Співробітники близько 55,3 тисяч (2009)[1]
Сайт www.heinekeninternational.com

Heineken International (МФА: [ˈɦɛi̯nəkə(n)][2]) — міжнародна пивоварна корпорація, що розвилася з однієї броварні в Амстердамі, придбаної засновником компанії у 1864 році.

На сьогодні об'єднує 115 пивоварень у 65 країнах світу[3]. Щорічно виробляється близько 1,4 мільярдів декалітрів пива понад 170 торговельних марок, що належать корпорації[3].

Heineken International є третім найбільшим виробником пива у світі (після Anheuser-Busch InBev та SABMiller).

Історія[ред.ред. код]

Історія Heineken почалася 16 грудня 1863 р., коли 22-річний Герард Адріян Гейнекен купив пивоварню «Стіг сіна» в центрі Амстердама. У той час це була найбільша з 69 пивоварень у межах міста.

Герард Адріян Гейнекен

Герард із самого початку встановив нові стандарти. Коли вирішив перейти з голландського сорту пива, що називалося «робоче пиво», на нове, баварське «пиво джентльменів». Унаслідок продажі дуже зросли, що призвело до негараздів із дистриб'юцією. Тому в 1867 р. було побудовано нову пивоварню на околиці Амстердама. А в 1873 році стартувало нове підприємство — Heineken's Bierbrouwerij Maatschappij N.V. У тому таки році пивоварні потужності вирішено було збільшити знову: другу пивоварню Heineken було збудовано в Роттердамі.

У 1869 Герард Гейнекен призначив німця Вільгельма Фельтмана за головного пивовара, а сам заходився шукати добру сировину. У своїй лабораторії, неповторній для пивоварень того часу, Герард повсякчас перевіряв якість сировини та готового виробу. У 1886 учень Луї Пастера доктор Еліон дістав від компанії завдання вивести знаменитий нині сорт дріжджів Heineken А. Ці дріжджі й тепер — неповторна й найважливіша складова частина, що надає пиву Heineken особливого смаку. Дріжджі «Heineken А» — єдиний інгредієнт, що його не можуть відтворити чи або купити інші виробники пива.

За вершину діяльності Герарда Гейнекена була почесна золота медаль, якою нагородили пивоварню на Всесвітній паризькій виставці в 1889 році.

Коли Герард помер у 1893 р., його пивоварня вже була одна з найбільших у Нідерландах, з обсягами продажів близько 200,000 гектолітрів на рік (звичайна пивоварня продавала тоді близько 3,000 гектолітрів).

До кінця минулого сторіччя конкуренція дуже зросла, але Heineken діяв успішно по-перше, через традиційно міцний зв'язок компанії з клієнтами, а по-друге, через великі фінансові ресурси. Після довгих роздумів було вирішено трохи понизити ціну пива та вкласти великі гроші в готельно-ресторанне діло, щоб далі зміцнювати позиції.

Генрі-П'єр Гейнекен

Генрі-П'єр, що вивчав хімію, поставив перед собою мету довершити мистецтво пивоваріння. Він витратив багато сил, часу й грошей на дослідження в цій області. Інша його особливість була турбота про своїх робітників. Він перший у Нідерландах заснував пенсійний фонд для робітників пивоварні, у яких він бачив перш за все людей. Будучи певний, що пошана до особи відображається на охоті, він дуже піклувався про добробут і умови праці персоналу. За це він дістав навіть прізвисько «червоний пивовар», що в ті часи зовсім не звучало як комплімент.

Роки другої світової війни означали застій для Heineken. Проте ще тоді керівництво Heineken стало замислюватися про післявоєнне прийдешнє компанії. Було вирішено, що компанії Heineken треба розвивати експортну діяльність і далі зміцнювати свої позиції в секторі крамничних продажів, бо в секторі готелів, питних закладів та громадського харчування перспективи були невеселі через загрозу законодавчих обмежень і змін щодо закупівель пива з боку покупців.

Гадку про те, що продажі Heineken у роздрібній торгівлі зростуть, засвідчив Алфред Генрі Гейнекен. А. Гейнекен прийшов до компанії в 1942 році. Від 1951 до 1964 р. він був член наглядової ради. Від 1964 до 1969 р. він був член виконавчої ради директорів і його голова з 1971 по 1989 р. Потім, досягнувши пенсійного віку в 1995 р., він був голова й делегований член наглядової ради Heineken N.V.

У кінці 1940-х рр. А. Гейнекен провів кілька років у США та вивчав там продажі пива. Він познайомився з системою супермаркетів у США й побачив, як дається взнаки реклама. Повернувшись до Нідерландів, А. Гейнекен сам прибив на двері свого офісу табличку «Відділ реклами».

Післявоєнний спад на європейському ринку пива стимулював розвиток експорту за межі Європи. Проте було замало варити хороше пиво: його потрібно було добре продавати. У 1951 р. було засновано відділ продажів. Таким чином, ще в 1950-х компанія Heineken перейшла від орієнтації на виробництво до орієнтації на ринок. І це означало новий успіх.

Ряд змін на ринку пива в 1960-х (пожвавлення в Нідерландах сильних конкурентів з-за кордону) призвів на потребу вжити у відповідь заходів: у 1968 р. Heineken злився з Amstel — другою найбільшою пивною компанією Нідерландів. Це кінець кінцем виявилося дуже вдале рішення, бо внаслідок конкуренцію чужоземних пивоварень було дуже понижено.

Проте не було забуто й експорт. У 1950-х обсяги пива, що його вивозять з країни, дуже зросли (205,000 гектолітрів в 1950-51 рр.; через три роки обсяги майже подвоїлися). Дві пивоварні — в Роттердамі й Амстердамі — не могли вже задоволити відповідного попиту.

Було постановлено побудувати ще одну пивоварню на півдні Нідерландів. Виробництво там почалося в 1958 р. На початку 1960-х експорт став падати внаслідок обмежень на імпорт в західноафрикансоких країнах. Було засвідчено зменшене постачання до цього регіону. Проте вже через кілька років становище поліпшилось через експорт до США, Франції та Швеції, що зростав.

У 1950-х-1960-х Heineken зосереджувався на тих ринках, де можна було досить легко досягти успіху. Складні ринки Європи тимчасово було зоставлено осторонь. Тільки в 1970-х і 1980-х, охопивши «легкі» ринки, Heineken звернувся до Європи та придбав ряд пивоварень багатьох країн чи паї в них.

Завдяки своєму прагненню далі зміцнювати міжнародні позиції марки Heineken розробив схему освоєння нових ринків, використовуючи експорт, ліцензування й пайову участь.

Позиція Heineken у США — ще один приклад гнучкої поведінки на ринку. З погляду позиціонування марки ключову роль грає європейська спадщина Heineken. Тому Heineken ніколи не виробляли в США, а завжди вивозили з Нідерландів.

Коли Алфред Гейнекен був за голову ради директорів, було постановлено побудувати пивоварню в Зутервавді, на півдорозі між Роттердамом і Амстердамом. Ця пивоварня, найсучасніша в Європі, почала виробництво в 1975 р. Натепер потужність пивоварні становить 8 млн гектолітрів на рік. У 1996 стали розширювати виробничі потужності, головним чином завдяки зростанню експорту. Тут варять пиво й для внутрішнього ринку.

Колишні пивоварні в Амстердамі й Роттердамі було закрито відповідно в 1988 й 1970-х. Амстердамську будівлю перетворено на музей Heineken, а в Роттердамі від червня 1997 р. перебуває відділ перевозу Heineken Export.

Heineken також належить лідер грецького ринку пива за обсягами виробництва Athenian Brewery.

З 2002 року є власником єгипетської компанії Al-Ahram Beverage Company.

Бренди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г «Річний звіт 2009». Heineken. Процитовано 2010-03-26.  (англ.)
  2. Вимова на forvo.com (англ.)
  3. а б «Профіль компанії». Heineken. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-03-26.  (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Офіційний сайт