SAE International

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
SAE International
SAE
Тип Професійне співтовариство
Заснування 1905
Штаб-квартира Уоррендейл, Пенсильванія та Трой, Мічіган
Територія діяльності Увесь світ
Ключові особи Ендрю Райкер, Генрі Форд, Томас Едісон, Ґленн Мартін, Орвілл Райт, Чарльз Кеттерінг
Галузь Автомобільна промисловість. Автомобілі. Космос. Комерційні транспортні засоби
Послуги Розроблення промислових стандартів; організація та проведення конференцій, публікацій наукових праць, технічної документації
Сайт http://www.sae.org/

SAE Інтернешнл (англ. SAE International), раніше — Співтовариство автотранспортних інженерів (англ. Society of Automotive Engineers) — це розташована у Сполучених Штатах організація професійних інженерів, що працюють у авіаційній та космічній індустрії, автомобільній промисловості, та в індустрії комерційних транспортних засобів. Співтовариство координує розвиток технічних стандартів, виходячи із найкращого досвіду, зібраного та описаного комітетами SAE, і цільовими групами професійних розробників у відповідних галузях. SAE Інтернешнл має загалом більше 120 000 членів. Членство надається для окремих персон індивідуально, а не для компаній. Окрім розвитку стандартів, SAE Інтернешнл також надає ресурси для проектів і програм навчання у «Системі STEM», для сертифікації персоналу, та для проведення конкурсів університетських технічних проектів за «Програмами CDS».

Історія[ред.ред. код]

Розвиток автомобільної промисловості та збільшення кількості автовиробників на початку 1900-их років, як у цілому світі, так і у Сполучених Штатах, обумовив потребу у ефективному вирішенні конструкторських проблем та у розвитку технічних стандартів. Одним із рушіїв цього процесу міг бути «вільний обмін ідеями» між автомобільними інженерами для можливості розширення власних знань.

Два видавці журналів, Пітер Хелдт (англ. Peter Heldt) — журналу «Безкінний Вік» (англ. "The Horseless Age") та Горацій Светланд (англ. Horace Swetland) — журналу «Автомобіль» (англ. "The Automobile") були зачинателями концепції SAE. У своїй передовій статті, яку Хелдт написав у 1902 р., він сказав «Зараз для автовиробників існує вагома тенденція дотримуватися деяких загальноприйнятих напрямків у конструюванні, постійно виникають технічні питання, які вимагають рішень від кооперації техніків, пов'язаних із промисловістю. Такі питання можуть найкраще вирішуватися технічними співтовариствами. Полем діяльності для таких технічних співтовариств може бути технічна сторона автомобілів.»[1]

«Співтовариство автомобільних інженерів» було засноване у Нью Йорку у 1905 р. Горацій Светланд став першим службовцем SAE. Чотири службовці і п'ять менеджерів були першими його волонтерами. У 1905 р. першим президентом був Ендрю Райкер (англ. Andrew Riker ), а Генрі Форд (англ. Henry Ford) був першим віце-президентом співтовариства. Членство на той час коштувало інженерам US$10 щорічно.

За перші 10 років кількість членів SAE неупинно зростала, і товариство ввело штатних співробітників із «повною зайнятістю» та розпочало видавати технічний журнал і усесторонню збірку технічних документів, що початково називалась «Відомостями SAE» (англ. "SAE Transactions"), та яка залишається існувати і до сьогодні у форматі «Журнали SAE Інтернешнл» (англ. "SAE International's Journals"). Станом на 1916 р. SAE мала 1 800 членів. На щорічній зустрічі, яка відбулася того ж року, представники від «Американського товариства інженерів аеронавтики», «Товариства тракторних інженерів», а також представники управління суднобудівною промисловістю зробили пропозицію для SAE наглядати за технічними стандартами у їх галузях. Аеронавтика на той час була ще молодою галуззю. Першу підтримку концепції співтовариства надавали інженери Томас Едісон (англ. Thomas Edison), Ґленн Куртісс (англ. Glenn Curtiss), Ґленн Мартін (англ. Glenn Martin) та Орвілл Райт (англ. Orville Wright).

Після зустрічі у 1916 нова організація, представляла інженерів усіх професій, пов'язаних із транспортом. Член SAE Елмер Сперрі (англ. Elmer Sperry) створив термін «автотранспортний» (англ. "automotive") від грецького autos (себе), латинського motivus (що рухається) для представлення будь-якого транспортного засобу, здатного себе пересувати. «Співтовариство автомобільних інженерів» (англ. the Society of Automobile Engineers) стало «Співтовариством автотранспортних інженерів» (англ. the Society of Automotive Engineers).

Під час Першої світової війни президентом був Чарльз Кеттерінг (англ. Charles Kettering). У цей час було наголошено про важливість розвитку членської діяльності через регіональні відділення, названі «секціями». Після Другої світової війни Співтовариство встановило зв'язки із іншими Органами з стандартизації та Співтовариствами автотранспортних інженерів інших країн і заснувало секції в таких державах, як Бразилія, Індія, Китай, Росія, Румунія та Єгипет. До 1980 кількість членів перевершила 35 000 осіб і протягом наступних двох десятиліть співтовариство ставало дедалі більшим, більш глобальним, більш різноманітним і більш оперативним.

З 2010 співтовариство нараховує більше 120 000 членів, більше чверті з яких — з поза меж Північної Америки.[2]

Ключові моменти історії[ред.ред. код]

Дата Події
1900-ті[2]
1904 Едвард Трейсі Бірдсалл (англ. Edward Tracy Birdsall ), засновник «Американського інституту інженерів-електриків» (англ. American Institute of Electrical Engineers), запросив зацікавлених осіб до «Автомобільного клубу Америки» (англ. Automobile Club of America) на 753 5-ій Авеню у Нью Йорку для створення товариства інженерів, пов'язаних із усіма аспектами автомобілів.[3] До запрошених входили Горацій Светланд, видавець каталогу Автомобіль (англ. The Automobile), та семеро інших. Генрі Форд, не дивлячись на запрошення, не прийшов.[4]
1905 30 засновників співтовариства автомобільних інженерів зустрілись у Нью Йорку, щоб обрати керівний склад.[5] Серед них були:
Президент: Ендрю Л. Райкер, конструктор двигунів «Компанії Локомобіль Америки» (англ. Locomobile Company of America );
Перший Віце-Президент: Генрі Форд;
Другий Віце-Президент: Джон Вілкінсон (англ. John Wilkinson), конструктор двигунів «Автомобільної компанії Франкліна» (англ. Franklin Automobile Company);
Секретар-скарбник: Едвард Бірдсал.

Рада SAE:

Горацій Светланд, видавництво каталогу «Авомобіль» (англ. ”The Automobile”);
Ален Вайтінг (англ. Allen H Whiting), виробник «Авто Вайтінга» у Нью Йорку (англ. The Whiting auto);
Хайрам П. Максім (англ. Hiram P Maxim), «Компанія електричних транспортних засобів» (англ. The Electric Vehicle Company);
Хам В. Алден (англ. Hhim himW Alden), «Компанія електричних транспортних засобів» (англ. The Electric Vehicle Company);
Гіббс (англ. LT Gibbs );
Х. Вандербік (англ. H Vanderbeek )
1906 Співтовариство налічує 52 зареєстрованих членів. Участь у зустрічі взяли 32 члени, що представляли дев'ять штатів. Видано три примірники Вісника SAE, Том1, № 0.
1907 Близько 100 зареєстрованих членів.
1908 Близько 150 зареєстрованих членів.[6]
1909 Співтовариством започатковано логотип SAE.[7] Кількість членів досягла 400.[6]
1911 SAE формально зареєстровано в Нью Йорку. За рішенням суду фактично розпущено «Співтовариство ліцензованих виробників автомобілів» (англ. The Association of Licensed Automobile Manufacturers (ALAM)). SAE приймає технічний відділ ALAM, започаткувавши програму стандартизації SAE.[8][9] SAE відкриває асоціативне членство для будь-кого «відповідно до його комерційної чи фінансової можливості». Засновано Вісник SAE.
1912 SAE видав свій перший стандарт. ALAM офіційно розпущено.[8]
1913 Кількість членів досягла 1 700.[6]
1914 Розпочато видавництво річної збірки стандартів у «Книзі даних SAE» (англ. SAE Data Book).
1915 SAE переносить штаб-квартиру в «Дім інженерних співтовариств» (англ. Engineering Societies Building).[6] Зусилля SAE в галузі стандартизації зменшують кількість різних типів стопорних шайб, що застосовувалися у транспортних засобах, на 90% (початково 300), зменшують кількість розмірів стальних безшовних труб з 1600 до 221. У Корнельському університеті (англ. Cornell University) сформовано перше студентське відділення.
1916 SAE відкриває офіс у Детройті. До співтовариства прийняті члени «Американського співтовариства авіаінженерів» (англ. the American Society of Aeronautical Engineers), «Співтовариства тракторних інженерів» (англ. the Society of Tractor Engineers), «Національної асоціації виробників двигунів та суден» (англ. the National Association of Engine and Boat Manufacturers), «Національної асоціації газових двигунів» (англ. the National Gas Engine Association) і «Американського співтовариства сільськогосподарських інженерів» (англ. the American Society of Agricultural Engineers).

«Національна асоціація газових двигунів» (англ. the National Gas Engine Association) та «Національна асоціація виробників двигунів та суден» (англ. the National Association of Engine and Boat Manufacturers) поєднали роботу над своїми стандартами із SAE. SAE видає перший авіаційний стандарт.

1917 Елмер Сперрі (англ. Elmer Sperry) замість терміна «автомобільний» запропонував термін «автотранспортний» (англ. the «automotive»); SAE змінили акронім на «Співтовариство автотранспортних інженерів» у лютому.[7] «Національна автомобільна торгова палата» (англ. National Automobile Chamber of Commerce) розпочала підтримку роботи над стандартами.[6] Засновано «Офіс Вашингтон Округ Колумбія» у Трастовому домі Мюнсей (англ. the Munsey Trust Building).[10] Проведено об'єднання із «Корпорацією Квотамейстер» (англ. Quartermaster Corps ) для виробництва вантажівок Liberty а також із Департаментом збройних сил США та із «Корпорацією Сигнал» (армія Сполучених Штатів) (англ. Signal Corps ) для виробництва двигунів аеропланів Liberty L-12. Засновано журнал SAE.
1918 У листі Орвілла Райта до Чарльза Уайтмена із «Witteman — Lewis Aircraft Company» він писав: «Мій дорогий містер Уайтмен! Якщо ваше ім'я не з'явиться в реєстрі SAE, я підозрюю, що переваги членства у співтоваристві будуть вам недоступні. Роботи, які охоплюють фахівці SAE, мають таку цінність, що будь-хто, хто ідентифікує себе із індустрією, повинен отримати членство»[2]
1919 Кількість членів перевершує 4 300.[6]
1920-ті[2]
1920 Кількість членів досягла 5 000, включаючи першу жінку-члена SAE Неллі M. Скотт (англ. Nellie M. Scott), скарбника компанії «Бантамський шарикопідшипник» (англ. Bantam Ball Bearing) із Бантаму, штат Коннектикут.
1921 Кількість стандартів SAE — 224. Журнал «Автотранспортна індустрія» (англ. Automotive Industries ) оцінив, що стандарти SAE зберегли $750 мільйонів, або 15% від вартості усіх проданих автомобілів.
1922 Кількість членів перевершила 5 000.[6]
1926 Кількість членів перевершила 6 000.[6]
1927 Започатковано першу нагороду SAE — «Медаль Братів Райт» — за кращу статтю на тему літаків.
1930 25-та річниця.[11] Кількість членів перевершила 7 000.
1933 Сформовано «Комітет відповідності палив і мастил» (англ. Fuels and Lubricants Meetings Committee).
1935 Сформовано «Комітет відповідності тракторних і індустріальних силових установок».
1936 Створено перший «Комітет відповідності авіаційної продукції».
1939 Започатковане військове інженерне управління SAE для швидкого вирішення військових проблем.[12]
1940-ві[2]
1940 Кількість членів досягає 5 855.
1942 Сформовано Військову раду для координування зусиль сил Союзників.
1943 В Детройті створено «Військовий офіс».
1944 Сформовано «Департамент спеціальних публікацій».
1945 Кількість членів перевершила 12 000.
1946 Сформоване «Технічне правління для розроблення стандартів з проектування, виробництва, випробувань, контролю якості і реалізації».
1947 Встановлена формальна структура технічної відповідності. Сформовано «Комітет відповідності технічних матеріалів».
1958 Сформовано «Правління секціями» для керування окремими секціями SAE і інформування «Правління директорів SAE».
1960-ті[2]
1961 Кількість авіаційних стандартів 1 000.
1966 Публікації SAE охоплюють міжнародне співробітництво.
1967 До логотипу SAE додані слова «суша, море, повітря та космос».
1973 SAE запускає перший конкурс проектів для студентів коледжів, названий «Оздоровчо-екологічне змагання транспортних засобів» (англ. Recreational-Ecological Vehicle contest ).
1974 SAE переносить штаб-квартиру в Торн Хілл у Уоррендейлі, що на 20 миль північніше від Піттсбурга, штат Пенсильванія. Уоррендейл охрестили Світовою штаб-квартирою SAE.
1976 SAE офіційно запроваджує свої «Серії університетських проектів» (англ. Collegiate Design Series (CDS)).
1977 Співтовариство SAE започатковуює нагороди для відзначення технічних і технологічних досягнень.
1978 Сформовано «Жіночий комітет SAE».
1980-ті[2]
1981 Розпочато змагання університетських проектів Формула SAE (англ. Formula SAE ). Опубліковано перше видання Аерокосмічного технічного журналу (англ. Aerospace Engineering Magazine ).
1983 SAE розпочинає «Програму професійного розвитку» для навчання та сертифікації інженерів транспорту.
1986 SAE створює «Фонд SAE» для фінансування і розвитку освіти у математиці та науці.
1990 Започатковано фонд SAE «Світ у русі» (англ. A World In Motion (AWIM)) із специфічною метою привнесення нового стилю педагогіки у фізичні науки із ступенями «чотири, п'ять, шість». SAE встановлює Інститут звітності в роботі, некомерційний філіал, для розвитку забезпечення стандартами і, відповідно, систем відповідності. SAE утворює свій перший міжнародний філіал «SAE Бразилії»[2]
2000-ті[2]
2002 SAE організовує свій другий філіал, «SAE Індія».
2004 «Інститут британських перевізників і автовиробників» (англ. Institute of British Carriage and Automobile Manufacturers (IBCAM)) Великобританії об'єднується із Мідлендською секцією SAE, сформувавши «SAE Великобританії». Членство в SAE перевершує 84 000.
2005 Кількість аерокосмічних стандартів SAE становить 6 200. SAE святкує свою 100-річну річницю[13]
2006 SAE офіційно змінює свою назву із «Співтовариство автотранспортних інженерів» на «SAE International» для того, щоб відобразити всезростаючі міжнародну діяльність та членство.
2010 Кількість членів SAE перевершила 120 000.
2012 SAE International отримала права власності на «Tech Briefs Media Group» шляхом придбання акцій цієї медіа-групи.[14]

Стандарти SAE та їх статус[ред.ред. код]

SAE International забезпечує співробітництво зацікавлених компаній, державних установ, дослідницьких інститутів та консультантів з метою розроблення технічних стандартів і методик з проектування, виробництва та із забезпечення відповідності характеристик транспортних засобів і їх складових частин. Безпосередньо документи SAE не мають юридичної сили, але на них у деяких випадках посилаються NHTSA та Transport Canada у своїх автомобільних Правилах, що діють в США та в Канаді. За межами Північної Америки документи SAE не є першоджерелом технічних Правил для транспортних засобів. У більшості держав світу діють технічні Правила, розроблені робочими групами експертів Всесвітнього Форуму з гармонізації Правил для транспортних засобів Європейської економічної комісії ООН. Продовжуються зусилля із гармонізації, зближення та усунення розбіжностей між Правилами, що діють в Північній Америці, і які базуються на технічних приписах SAE, із приписами Правил ЄЕК ООН, які діють у більшості держав світу. В США роботу координує NHTSA, але остаточних результатів і досі немає.

Основоположні стандарти для наземних транспортних засобів[ред.ред. код]

Співтовариством SAE опубліковані більше, ніж 2 600 технічних стандартів і методик для пасажирських автомобілів та інших дорожніх транспортних засобів.[15] Вони охоплюють методи вимірювання потужності двигуна, класифікацію моторних олив, класифікацію розмірів кріпильних деталей та гаражних інструментів, стандарти на з'єднувачі і коди систем OBD-II. Співтовариством також опубліковані стандарти і методики з вимогами до фар та інших зовнішніх світлових пристроїв, гальмівних систем, робочих рідин автоматичних трансмісій, з'єднувальних мереж, зарядних систем транспортних засобів, ергономіки транспортних засобів та багато інших аспектів дизайну, конструкції, виконання і довговічності транспортних засобів.

Стандарти для наземних транспортних засобів розробляють більше 400 технічних робочих груп, які об'єднують понад 4 000 фахівців і технічних експертів зі всього світу. Роботу цих фахівців і технічних груп координують науково-технічні ради:

  • Рада механічних транспортних засобів (англ. Motor Vehicle Council).
    • Група систем шасі (англ. Chassis Systems Group).
    • Група систем безпеки транспортних засобів (англ. Vehicle Safety Systems Group).
    • Група систем зовнішніх світлових пристроїв (англ. Lighting Systems Group).
    • Група інженерних систем транспортного засобу (англ. Vehicle Engineering Systems Group).
    • Група електричних систем (англ. Electrical Systems Group).
    • Групи електричних силових приводів (англ. Electrified Powertrain Groups).
    • Групи силових приводів з двигунами внутрішнього згояння (англ. IC Powertrain Groups).
    • Групи зелених технологій (англ. Green Technology Groups).
    • Комітет якості та покращання процесів на автотранспорті (англ. Automotive Quality and Process Improvement Committee).
    • Комітет управління розвитку сервісу (англ. Service Development Steering Committee).
  • Рада вантажівок і автобусів (англ. Truck and Bus Council).
  • Рада палив та мастил (англ. Fuels and Lubricants Council).
  • Рада матеріалів, процесів та складових частин (англ. Materials, Processes, and Parts Council).
  • Рада будівельних, сільськогосподарських та позадорожніх машин (англ. Construction, Agricultural, and Off-Road Machinery Council).
  • Рада спеціалізованих транспортних засобів та обладнання (англ. Specialized Vehicle and Equipment Council).

Аерокосмічні стандарти[ред.ред. код]

Співтовариством SAE опубліковані більше 6 400 технічних документів для аерокосмічної промисловості. Сюди входять: аерокосмічні стандарти (англ. Aerospace Standards (AS)), аерокосмічні методичні рекомендації (англ. Aerospace Recommended Practices (ARP)) та аерокосмічні інформаційні звіти (англ. Aerospace Information Reports (AIR) ). Всього опубліковано 22 000 стандартів для аерокосмічної галузі (AS) та технічних характеристик матеріалів для авіації і космонавтики (AMS).[16]

Аерокосмічні стандарти застосовуються до ракет, корпусів літальних апаратів, обладнання для наземних служб, двигунів, повітряних гвинтів та додаткового обладнання. Стандарти на аерокосмічні матеріали, призначені для застосування в авіації і космонавтиці, є предметом «Управління матеріалознавства стандартів аерокосмічних матеріалів» (англ. Aerospace Standards governing materials science and engineering).

Аерокосмічні методичні рекомендації рекомендовані для технічного застосування.

Аерокосмічні інформаційні звіти містять загальноприйняті технічні дані і інформацію.

Стандарти для авіаційних і космічних транспортних засобів розробляють технічні робочі групи, які об'єднують фахівців і технічних експертів, що представляють розробників і виробників аерокосмічних транспортних засобів і постачальників сировини, матеріалів, складових частин та обладнання. Роботу цих фахівців і технічних груп координують відповідні комітети SAE, які згруповані у групи за напрямками діяльності:

  • Група комітетів головних аерокосмічних проектів (англ. Aerospace General Projects Group Committees).
  • Група комітетів авіаційних систем (англ. Aircraft Systems Group Committees).
  • Група комітетів аерокосмічних електронних і електричних систем (англ. Aerospace Electronics & Electrical Systems Group Committees).
  • Група комітетів аерокосмічних механічних і гідравлічних систем (англ. Aerospace Mechanical & Fluid Systems Group Committees ).
  • Група комітетів аерокосмічних систем, що відносяться до авіоніки (англ. Aerospace Avionic Systems Group Committees).
  • Група комітетів аерокосмічних двигунів (англ. Aerospace Propulsion Group Committees).
  • Група комітетів аерокосмічних матеріалів (англ. Aerospace Materials Group Committees).
  • Група комітетів надійності, ремонтопридатності, забезпеченості та логістики (G-11) (англ. Reliability, Maintainability, Supportability, and Logistics Group Committees (G-11)).
  • Група комітетів роботи аеропортів/наземних служб та обладнання (англ. Airport/Ground Operations and Equipment Group Committees).

Події, конференції, зустрічі та симпозіуми[ред.ред. код]

SAE організовує та адмініструє понад 25 міжнародних зустрічей та виставок щорічно, які охоплюють технічні аспекти з проектування, виробництва і технологій усього життєвого циклу автотранспорту, аерокосмічних засобів, позадорожніх транспортних засобів, вантажівок та автобусів, палив і мастил та всього іншого, пов'язаного із транспортною промисловістю. Ці зустрічі збирають разом інженерів і технічних експертів із усього світу для обміну інформацією і об'єднання.

Кожен із трьох секторів промисловості мають первинні конгреси:

  • Світові конгреси та виставки SAE (англ. SAE World Congress and Exhibition) проводяться щорічно для виробників пасажирських автомобілів.
  • Конгреси SAE з проектування комерційних транспортних засобів (англ. SAE Commercial Vehicle Engineering Congress) проводяться щорічно для виробників транспортних засобів, призначених для перевезень вантажів, будівництва та сільськогосподарського призначення.
  • Конгреси SAE та виставки з аерокосмічної техніки (англ. SAE AeroTech Congress & Exhibition), проводяться кожні два роки для аерокосмічної промисловості.

Інші відомі конференції, включаючи Конвергенцію (англ. Convergence), що, в основному, охоплює автотранспортну електроніку, (проводяться кожні два роки) та Міжнародна конференція з екологічних систем (англ. International Conference on Environmental Systems), що зосереджується на замкнених космічних системах (проводяться кожні два роки).

Симпозіуми SAE (англ. SAE Symposia) — одноденні чи триденні зустрічі, що зосереджуються на новітніх технологіях, новому застосуванню новітніх технологій чи на інших актуальних технічних проблемах.

Додаткові діяльність та зустрічі організовуються на регіональному рівні секціями чи університетськими відділеннями.

Професійний ріст[ред.ред. код]

Одним із важливих завдань SAE є забезпечення можливості неперервного навчання. Окрім конференцій і зустрічей, SAE також пропонує більше, ніж 450 різноманітних заходів з підвищення кваліфікації щорічно. Це семінари та заняття, які проводяться як аудиторно, так і дистанційно. Усі семінари офіційно визнані як Модулі Неперервного навчання (CEU) (англ. Continuing Education Units (CEUs)) та як Години Підвищення Кваліфікації (PDH) (англ. Professional Development Hours (PDHs)) Міжнародною Асоціацією Неперервного Навчання та Тренінгу (IACET) (англ. International Association for Continuing Education & Training (IACET)).

Сприяння розвитку науково-дослідницької роботи учнів і студентів[ред.ред. код]

Однією із найбільш невідкладних проблем, що виникла перед промисловістю на сьогодні, є зменшення кількості студентів, що беруть участь у наукових і технічних програмах. Таке зменшення і його наслідки загрожують виникненню і зростанню невідповідності рівня кваліфікації робочої сили до вимог майбутнього. SAE International залучився до вирішення цієї проблеми, започаткувавши у 1986 році Фонд SAE (англ. SAE Foundation), призначений для підтримки розвитку наукової і технічної освіти. Фонд SAE заохочує і підтримує здобуття і розвивання знань, навичок, умінь та досвіду у науці, технологіях, техніці та у математиці.

Світ в русі (англ. A World In Motion (AWIM)) — це керована педагогами та підтримувана волонтерами-промисловцями програма, яка несе наукову, технологічну, технічну та математичну (англ. science, technology, engineering and math (STEM)) освіту для учнів дошкільної освіти за 12-рівневою шкалою. Перевірені за національними стандартами, програми AWIM, які охоплюють закони фізики, руху, польоту та електроніки, впроваджені у шкільні навчальні програми для відповідного вікового рівня.

Серія університетських проектів SAE (англ. SAE Collegiate Design Series (CDS)) забезпечує можливість для студентів вищих навчальних закладів виходити за рамки теоретичних знань підручників і відтворити процеси розроблення проектів та їх виробництва. У програмах CDS певна компанія хоче продати продукт для специфічного сегменту ринку, наприклад, радіокерований літак, одномісний позашляховик, чи одномісний спортивний автомобіль типу «Формула-1». Замість того, щоб проектувати, виготовляти та випробовувати продукт у себе, ця компанія із виконавця перетворюється на замовника, і надсилає свої вимоги для надання пропозицій (об'являє конкурс). Студентські колективи виступають як постачальники, і проектують, будують і випробовують прототип транспортного засобу, який, імовірно, буде відповідати технічним вимогам компанії-замовника. Потім кожна команда представляє свої прототипи замовнику на щорічних конкурсах для їх оцінювання за рядом критеріїв. Команда, яка набирає найбільшу кількість балів, виграє контракт.

Фіналісти конкурсу проектів «Формула SAE» 2007 року. Зліва-направо студентські команди: Мічиганського університету, Технічного університету Граца (Австрія), Університету Вісконсин-Медісон та Канзаського університету. На фото відсутня команда Пенсільванського університету

Щорічно ці змагання проектів збирають більше, ніж 4 500 студентів з понад 500 університетів із усього світу. Програми змагань проектів SAE CDS розвиваються за наступними напрямками:

  • Аеро — проекти SAE;
  • Всюдиходи SAE;
  • Конкурс чистих снігокатів SAE;
  • Формула SAE;
  • Формула гібридних транспортних засобів;
  • Суперпробіг SAE.

Публікації[ред.ред. код]

SAE International розпочав публікувати технічну інформацію, починаючи з 1906 року. Станом на 2013 рік публікуються (у паперовому вигляді) та/або видаються у цифровому вигляді наступні видання:

  • Індустріальні журнали, які публікуються щомісячно та видаються у «цифровому варіанті»:
    • «Міжнародна автотранспортна інженерна діяльність» (англ. Automotive Engineering International).
    • «Аерокосмічна інженерна діяльність та виробництво» (англ. Aerospace Engineering and Manufacturing).
    • «Інженерна діяльність SAE в галузі позадорожніх транспортних засобів» (англ. SAE Off-Highway Engineering).
  • Індустріальні журнали, які публікуються щомісячно:
    • «SAE в галузі електрифікації транспортних засобів» (англ. SAE Vehicle Electrification)
    • «Інженерна діяльність в галузі вантажівок і автобусів» (англ. Truck & Bus Engineering).
    • «Інженерна діяльність SAE в галузі транспортних засобів» (англ. SAE Vehicle Engineering)
  • Інші журнали, які щомісячно видаються у «цифровому варіанті»:
    • Електронний журнал новин «Модернізація» для членів SAE International (англ. Update – News for the Members of SAE International ).
    • Електронний журнал «Імпульс» для студентів-членів SAE International (англ. Momentum – The magazine for student members of SAE International )
  • Технічні книги — більше, ніж 100 на рік, які публікуються та видаються у «цифровому варіанті».
  • Стандарти SAE (англ. SAE Standards), які як публікуються, так і видаються у «цифровому варіанті».
  • Студентські ресурси (англ. Student Resources), де публікують статті, повідомлення, тези та іншу документацію як студентів, так і для студентів.
  • Технічні газети SAE (англ. SAE Technical Papers), де публікують наукові статті, реферативні матеріали та повідомлення, технічну інформацію та описи, повідомлення.
  • Збірки SAE (англ. SAE Collections), де публікують збірки наукових статей, реферативних матеріалів та іншої технічної інформації, що присвячені конкретній тематиці, конкретному напрямку досліджень тощо.
  • Підписки SAE (англ. SAE Subscriptions), виконані за замовленням компанії, установи чи приватних осіб збірки наукових та технічних матеріалів.
  • Наукові журнали SAE (англ. SAE International Scholarly Journals) За наступними напрямами:
    • «Аерокосмічний журнал SAE International» (англ. SAE International Journal of Aerospace).
    • «Журнал SAE International в галузі комерційних транспортних засобів» (англ. SAE International Journal of Commercial Vehicles).
    • «Журнал SAE International в галузі двигунів» (англ. SAE International Journal of Engines).
    • «Журнал SAE International в галузі палив і мастил» (англ. SAE International Journal of Fuels and Lubricants).
    • «Журнал SAE International в галузі матеріалів і виробництва» (англ. SAE International Journal of Materials and Manufacturing).
    • «Журнал SAE International в галузі пасажирських автомобілів — Механічні системи» (англ. SAE International Journal of Passenger Cars - Mechanical Systems).
    • «Журнал SAE International в галузі пасажирських автомобілів — Електронні та електричні системи» (англ. SAE International Journal of Passenger Cars - Electronic and Electrical Systems).
    • «Журнал SAE International в галузі альтернативних силових установок» (англ. SAE International Journal of Alternative Powertrains).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kevin Hillstrom, Laurie Collier Hillstrom Індустріальна революція в Америці: Автомобілі = The industrial revolution in America: automobiles. — ABC-CLIO. — Oxford: 2006. — P. 33–36. — ISBN 1-85109-749-X
  2. а б в г д е ж и к Robert C. Post Історія SAE: 100 років мобільності = The SAE Story: One Hundred Years of Mobility. — San Diego, California: Tehbai Books, 2005. — P. 29. — ISBN 0-7680-1489-1
  3. Founders Recount the Early Days // S.A.E. Journal, XXVI (червень 1930) (Six) С. 662.
  4. Wilton James University Biographies // The University Magazine, X (Січень 1894) (One) С. 204. Процитовано 2012-07-31.
  5. Society of Automotive Engineers Історія SAE = The SAE Story. — New York: 1955.
  6. а б в г д е ж и Святкування 25-ої річниці Співтовариства автомобільних інженерів = The 25th Anniversary Celebration of the Society of Automotive Engineers. — French Lick Springs, Indiana: SAE International, 1930.
  7. а б Наукові та технічні співтовариства сполучених Штатів = Scientific and Technical Societies of the United States. — Eighth. — Washington DC: National Academy of Sciences, 1968. — P. 164.
  8. а б Licensed Association Dissolved // Automobile Journal, XXXII (17 січня 1912) (1) С. 114. Процитовано 7 серпня 2012.
  9. William Greenleaf Монополія на колесах: Автомобільні патенти Генрі Форда та Селдена = Monopoly on Wheels: Henry Ford and the Selden Automobile Patent. — 2011. — P. 252. — ISBN 978-0-8143-3512-3
  10. SAE Ensures Close Co-operation // The Automobile, XXXVI (3 травня 1917) (18) С. 847. Процитовано 7 серпня 2012.
  11. «Society of Auto Engineers will Observe Anniversary». The Evening Independent (St. Petersburg Florida). 30-го квітня, 1930. Процитовано 23 серпня 2012. 
  12. «List of "Society of Automotive Engineers. War Engineering Board" publications, 1945-1947». Google Inc. Процитовано 7 серпня 2012. 
  13. «SAE 100». SAE International. Процитовано 7 серпня 2012. 
  14. http://www.sae.org/servlets/pressRoom?OBJECT_TYPE=PressReleases&PAGE=showRelease&RELEASE_ID=1739
  15. Автотранспортні стандарти (російськомовна сторінка сайту SAE)
  16. Аерокосмічні стандарти (російськомовна сторінка сайту SAE)