Targaryendraco wiedenrothi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Targaryendraco)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Targaryendraco wiedenrothi
Час існування: рання крейда, 132 млн р. т.

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Птерозаври (Pterosauria)
Підряд: Птеродактилі (Pterodactyloidea)
Targaryendraconia
Родина: Targaryendraconidae
Рід: Targaryendraco
Pêgas et al., 2019
Вид: Т. wiedenrothi
Targaryendraco wiedenrothi
Wild, 1990
Синоніми
Ornithocheirus wiedenrothi
Посилання
Вікісховище: Targaryendraco
Fossilworks: 159638

Targaryendraco wiedenrothi — вид птеродактилів родини Targaryendraconidae, що існував у ранній крейді (132 млн років тому).

Історія досліджень[ред. | ред. код]

Рештки птерозавра у 1984 році виявив палеонтолог-аматор Курт Віденрот у глиняному кар'єрі неподалік міста Ганновер на півночі Німеччини. Він знайшов нижню щелепу та декілька кісток передніх кінцівок. У 1990 році палеонтолог Руперт Вільд відніс рештки до роду Ornithocheirus як новий вид Ornithocheirus wiedenrothi.Вид названо на честь першовідкривача Курта Віденрота.[1]

У дослідження 2010 року Флетчер та Солсбері стверджували, що вид належить до родини Ornithocheiridae, але ближче стоїть до австралійського роду Aussiedraco ніж до Ornithocheirus. Згодом його зблизили з родом Lonchodectes. У 2019 році вид виокремили у рід Targaryendraco, який назвали на честь дому Тангарієн з серії фентезійних романів «Пісня льоду й полум'я».[2]

Опис[ред. | ред. код]

За оцінками, розмах крил сягав 2,9-4 м.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wild, R. 1990. «Pterosaur remains (Reptilia, Pterosauria) from the Lower Cretaceous (Hauterivian) of Hannover (Lower Saxony)». Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie, Abhandlungen, 181: 241—254
  2. Pêgas, R.V., Holgado, B., Leal, M.E.C., 2019. «Targaryendraco wiedenrothi gen. nov. (Pterodactyloidea, Pteranodontoidea, Lanceodontia) and recognition of a new cosmopolitan lineage of Cretaceous toothed pterodactyloids», Historical Biology, 1–15. doi:10.1080/08912963.2019.1690482