Слобода (Народицький район): відмінності між версіями

В продовж всієї своєї історії існування сучасне село Слобода змінювало свою назву та статус. Це можливо прослідкувати по офіційних державних та історичних документах.

Вперше це поселення згадується в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть (виданий Краківською академією наук в 1899–1904 роках), де воно позначене, як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою — «Wyslockugo»(польск.).^[1] Ця назва походить від прізвища власників цього поселення — шляхтичів Вислоцьких.

Пізніше, вже при Російській імперії, на «Спеціальній мапі західної частини Росії Г. Л. Шуберта» (10 верст в дюймі), що була складена в 21-39 роках ХІХ століття, це поселення позначене як дєрєвня, що мала від 5 до 20 дворів з назвою «Выслоцкаго»(рос.).^[2]

Дєрєвня, до Жовтневого перевороту 1917 року, чітко відрізнялася від села тим, що у селі обов'язково була церква. Село таким чином було центром сільського приходу, що об'єднував декілька довколишніх дєрєвєнь. Тобто дєрєвня «Выслоцкаго» це було поселення, що не мало своєї церкви.

Більш точні дані про це поселення вказані у «Списку населених місцевостей І стану Овручського повіту (уѣзда) Волинської губернії», складеному у 1859 році. З цього документу відомо, що в ті часи на місті сучасного села Слобода існувало не одне, а два невеличкі поселення, що мали різні статуси та назви, це слобода «Вислоцкая»(рос.) та «Вислоцкое Будище»(рос.). Обидва поселення належали до панського відомства.^[3]

Назви цих поселень дають деяку інформацію про їхніх мешканців. Так слобода (з давньослов'янського — свобода) це новозасноване поселення з власним самоврядуванням, мешканців якого власник (держава, церква, пан) звільняв на деякий час (звичайно 15 — 25 років) від виконання повинностей (оплати, чиншів тощо). А буда це назва підприємства, на якому з деревини виробляли поташ, дьоготь, деревне вугілля. Звідси й пішла назва другого поселення.

На «Військово-топографічній мапі західної частини Російської імперії» (3 версти в дюймі), що була складена в 46-63 роках ХІХ століття, можна побачити, що ці поселення знаходились поруч і не мали явного межування.^[4] Фактично це було одне поселення, а мешканці цих поселень ймовірно проживали на різних вулицях. Тому на «Спеціальній мапі західної частини Росії Г. Л. Шуберта» (10 верст в дюймі) ці два поселення позначені, як одне. А так, як ці поселення не мали своєї церкви, то їх позначили, як дєрєвня.

На початку 60-х років ХІХ століття в церковних статистичних документах спостерігаючий священник Калинівської Покровської церкви Іаков Дусиневич (Душневич) на місті цих поселень згадує вже тільки одне поселення, що відносилось до Калинівської Покровської церкви. Це поселення він називає слобода «Калиновская»(рос.), та додає, що в народі її називають слобода «Вислоцкаго»(рос.).^[5] Наявність одного поселення підтверджують також і державні статистичні документи, але з іншою офіційною назвою. Так в «Списку населених місцевостей І стану Овручського уєзду Волинської губернії»", складеному у 1866 році, на цьому місті зазначене поселення, що має статус слободи, та офіційну назву «Вислоцкаго»(рос.). В дужках додано, що в народі її ще називають слобода «Калиновская»(рос.).^[6]

Скоріш за все на рубежі 50-х та 60-х років ХІХ століття (може підчас селянської реформи 1961 року), вище згадані поселення були адміністративно об'єднані в одне поселення з статусом слобода і з єдиною офіційною назвою — Вислоцького. А назва, слобода Калинівська, вживалася тільки серед священників та в церковних документах, оскільки мешканці слободи були приписані до Калинівської Покровської церкви.

На початку ХХ століття в статистичних документах царської Росії, ця слобода згадується, як слобода «Выслоцкая»(рос.)^[7], або слобода «Вислоцкая»(рос.).^[8]

Після Жовтневого перевороту 1917 року, в офіційних документах Української СРР, це поселення не змінило свою назву і значилося, як слобода «Віслоцького».^[9]

А на початку 30-х років ХХ століття, це поселення змінює свій статус та назву. В постанові бюро РПК (районного партійного комітету) від 4 листопада 1931 року «Про організацію жовтневого буксиру», це поселення згадується, вже, як село «Слобода Вислоцька».^[10]

Останню свою назву це поселення отримало після Великої Вітчизняної війни. 7 березня 1946 року Указом Президії ВР УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області» село Слобода Вислоцька Базарського району було перейменоване на село «Слобода», Слободо-Вислоцька сільська рада на Слобідську.^[11]

Адміністративно-територіальний устрій (історичний огляд)

1569 року, за Люблінською унією, територія поселення Вислоцького (сучасного села Слобода) увійшла до … волості Овруцького повіту Київського воєводства провінції Речі Посполитої — Мала Польща.
1793 року, після другого розподілу Польщі, поселення Вислоцького увійшло до складу … волості Овруцького повіту Заславського намісництва Російської імперії.
1795 року було утворено Волинську губернію. Центром Волинської губернії було визначено місто Звягель, яке 5 липня 1795 року Указом Катерини ІІ було перейменоване в Новоград-Волинський. Поселення Вислоцького увійшло до складу Базарської волості Овруцького округу (повіту) Волинської губернії Російської імперії.
1804 року губернський центр Волинської губернії перенесений в місто Житомир.
07.03.1923 року Постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Волині» встановлено окружні (повітові) центри і округи (повіти) на території Волині. Цею постановою були скасовані повіти та волості й затверджений поділ Волинської губернії на округи та райони.^[12] По новому адміністративно-територіальному розподілу Слободо-Вислоцька сільська рада увійшла до складу Базарського району Коростенського округу Волинської губернії Української СРР.
1923 року у складі населених пунктів: села Калинівка, слободи Віслоцького, хутору Меленівці, с. Рудня Калинівська Базарської волості Овруцького повіту утворена Калинівська сільська рада.^[13]
03.06.1925 року Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про ліквідацію губерень й перехід на трьох ступеневу систему управління» адміністративно-територіальний поділ УСРР на губернії скасований з 01.08.25.^[14] Після переходу на трьох ступеневу систему управління (район — округа — центр) слобода Віслоцька у складі Калинівської сільської ради входить до Базарського району Коростенського округу Української СРР.
05.08.1925 року ^[15] чи 21.10.1925 року ^[16] в слободі Віслоцького Базарського р-ну утворена самостійна Віслоцька сільська рада.
13.07.1927 року Віслоцькій сільській раді підпорядковані с. Малінка Недашківської сільської ради ^[17] та х. Меленівці ^[18] чи х. Маленівці Калинівської сільської ради.^[19]
13.06.1930 року Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про реорганізацію округ» розформовано Коростенську округу територію якої приєднано до Волинської округи.^[20] Після реорганізації Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Волинського округу Української СРР.
02.09.1930 року Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління» скасовано адміністративно-територіальний поділ УСРР на округи. З 15.09.30р. встановлено 503 окремі адміністративні одиниці.^[21] Після переходу на двоступеневу систему управління (центр — район) Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Української СРР.
09.02.1932 року Постановою ІV позачергової сесії ВУЦВК ХІ скликання «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» утворено 5 областей, в тому числі Київську у складі 100 адміністративних одиниць, в тому числі м. Житомир обласного підпорядкування та районів: … Базарського …^[22] Після переходу на трьох ступеневу систему управління (район — область — центр) Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Київської області Української СРР.
22.09.1937 року Постановою ЦВК СРСР «Про поділ Харьківської області на Харківську і Полтавську, Київської — на Київську і Житомирську, …» до новоутвореної Житомирської обл. виділено з Київської обл.: … Базарський, Малинський, Народицький, Овручський та інші райони.^[23] Після поділу Київської області Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Житомирської області Української РСР.
22.08.1941 р.-13.11.1943 р. (період окупації) в селі Слобода Вислоцька була створена Слободо-Вислоцька сільська управа, що увійшла до складу Базарського району, гебітскомісаріату «Овруч», генеральної округи «Житомир», Райхскомісаріату «Україна».
07.03.1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області» перейменовано та уточнено назви 136-ти населених пунктів. Базарський р-н: … село Слобода Вислоцька перейменовано на село Слобода, Слободо-Вислоцьку сільську раду на Слобідську.^[24]
11.08.1954 року Слобідська сільська рада (сільрада сел Слобода і Малінка) була об'єднана з Калинівською сільською радою з підпорядкуванням сел Слобода та Малінка Калинівській сільській раді.^[25]
21.01.1959 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення деяких районів Житомирської області» Базарський район був ліквідований, а його території передані до Народицького і Малинського районів. Калинівську сільську раду зі складу ліквідованого району було передано до складу Народицького району.^[26] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Народицького району.
30.12.1962 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь» в Житомирській області було утворено 11 районів. Народицький район був ліквідований. Калинівську сільську раду було передано до складу Овручського району.^[27] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Овручського району.
07.01.1963 року Рішенням ЖОВК № 2 «Про зміну адміністративної підпорядкованості окремих сільських рад і населених пунктів» Калинівську сільську раду було передано до складу Малинського району.^[28] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Малинського району.
08.12.1966 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення нових районів Української РСР» в Житомирській області було утворено 6 нових районів. В тому числі і Народицький район до якого була віднесена Калинівська сільська рада.^[29] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Народицького району.
21 червня 1991 року Житомирською обласною радою село Слобода було зняте з обліку.^[30] Виселено через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Історико-демографічний розвиток поселення

Період	Історичні дані
1821-1839 роки	дєрєвня Вислоцького мала від 5 до 20 дворів.^[2]
1859 рік	поселення слобода Віслоцька і Віслоцке Будище мали 16 дворів в яких проживав 121 мешканець чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 65 і жінок — 56. Зокрема: слобода Віслоцька мала 4 двори в яких проживало 18 чоловіків і 17 жінок. Віслоцке Будище мало 12 дворів в яких проживало 47 чоловіків і 39 жінок. Обидва поселення відносились до панського відомства.^[3]
поч. 60-х років ХІХ ст.	в слободі Віслоцького проживало 148 мешканців чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 72 і жінок — 76. З них: дворяни: чоловічої статі — 62, жіночої статі — 66. селяни казенного відомства: чоловічої статі — 10, жіночої статі — 10.^[5]
1867 рік	слобода Віслоцького мала 23 двори в яких проживало 127 мешканців чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 98 і жінок — 29. З них: православних — 120 чоловік; євреїв — 7 чоловік.^[6]
1906 рік	слобода Вислоцька мала 47 дворів в яких проживало 286 мешканців чоловічої і жіночої статі.^[7]
1910 рік	слобода Віслоцька мала 52 двори в яких проживало 305 мешканців чоловічої і жіночої статі.^[8]
на 1 жовтня 1941 року	село Слобода Вислоцька мало 92 двори в яких проживало 300 мешканців чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 128 і жінок — 172.^[31] Щодо кількості дворів, зазначених в цій інформації, виникають деякі сумніви???
1981 рік	в селі Слобода проживало 70 осіб.^[30]

Заснування та заселення поселення Вислоцького

В історичних довідниках не має згадок про історію та дату заснування поселення Вислоцького. Вперше воно згадується в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть (виданий Краківською академією наук в 1899–1904 роках), як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою — «Wysłockugo». За кількістю мешканців це поселення позначене в атласі на рівні з такими навколишніми поселеннями як Lubarka (Любарка), M:Kleszcze (Малі Кліщі), W:Kleszcze (Великі Кліщі), Sucharzowka (Сухарівка), Mariacin (Мар'ятін), Niedalki (Недашки), Medynowо (Мединовка), та іншими.¹ За назвою цього поселення можна зробити висновок, що вже в ті часи воно належало сім'ї Вислоцьких.

Згідно розповідей старожилів села Слобода, що передавались з покоління у покоління відомо, що коли в ці місця приїхали пращури сучасних жителів Слободи, тут вже був хутір чи фільварок, що стояв серед вікових лісів і належав пану Вислоцькому. (Розповідали: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь; Гринцевич Йосиф …, в селі дід Юзеп). За іншими розповідями це поселення належало пані Вислоцькій. (Розповідали: Забродський Микола Васильович, в селі дід Миколай Базильовський; Столяр (Забродська) Ольга Іванівна, в селі Люся Івана Ясьовського).

Деякі з прибулих родів придбали у Вислоцького землю у власність, а інша, більша частина, взяла землю в оренду з правом передачі її у спадщину. (Розповідали: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь; Гринцевич Йосиф …, в селі дід Юзеп). Тобто на правах чиншового користування.

Чиншове право передбачало право вічного спадкового володіння землею з правом отримувати з чиншової землі всі вигоди, поступатися нею, передавати її в спадщину, на умовах сплати землевласникові за володіння землею встановлену на вічні часи грошову або натуральну плату — чиншу.²

Після розселення перших переселенців по придбаним землям, в поселенні нараховувалося десь з десяток димів (дворів) разом з усім господарством хутора пана Вислоцького. (Розповідали: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь; Гринцевич Йосиф …………………, в селі дід Юзеп; Дідківська Віра Іванівна, в селі Вера Мар'ї Тодорчиної). Тобто, враховуючи будинок пана Вислоцького та пару хат його селян, можна зробити висновок, що перших переселенців було небагато — декілька сімей.

Орних земель навколо хутора (фільварка) пана Вислоцького було мало, тому по суті люди купували та брали в оренду у Вислоцького не орну землю, а в основному ділянки з віковим лісом, який потім розчищало та корчувало ще не одне покоління слобожан. (Розповідали: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь; Гринцевич Йосиф …………………, в селі дід Юзеп).

На неочищених ще ділянках ліс вирубували та корчували пні. Після підсихання ділянки, на ній спалювали деревину, а отриманим попелом удобрювали землю. Очищену землю засівали: перший рік просом або льоном, наступні — житом чи вівсом. (Розповідали: Голуб Василь Григорович, в селі дід Голуб; Пількевич (Васьковська) Федора Варфоломіївна в селі баба Тодора).

Чиншовики за корчування лісів на своїх ділянках звільнялися від сплати чиншу протягом певного часу — звичайно 15 — 25 років.³

Впорядкувавши своє господарство, вже слобожани, побудували біля слободи Вислоцького буду — підприємство, на якому з деревини виробляли поташ, дьоготь, деревне вугілля. Вона знаходилась в урочищі Буда, трохи південніше сучасних слобідських могилок. (Розповідав: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).

Пан Вислоцький зі своєю сім'єю і далі жив в своїй садибі. Його будинок та господарчий двір стояли біля невеличкого озера, названого Ковальове, що було частиною Великого болота, на місці сучасної садиби Дідківської (Зіневич) Марії Онуфріївни (в селі Мар'ї Тодорчиної). За озерцем знаходилась панська кузня, що стояла на місці сучасної садиби Зіневич Євдокії Костянтинівни (в селі Доті). (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).

Згодом, вже у більш-менш обжитій слободі трапилась пригода. Якось зимнього вечора, коли син пана Вислоцького повертався на конях додому, під слободою в лісі на нього напала зграя вовків. В той час, на щастя панича, десь недалеко знаходились чоловіки роду Кулаківських, які почули крики та кинулися йому на допомогу і після тяжкої боротьби, ледве живого, відбили від вовків. В якості подяки за спасіння сина, пан Вислоцький подарував сім'ї Кулаківських землю, а може якісь землі і громаді слободи. (Розповідали: Дідківська (Недашківська) Марія Павлівна, в селі баба Марічка; Широких (Дідківська) Ганна Іванівна, в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).

До спогадів слобожан необхідно додати тільки те, що біля хутору (фільварку) Вислоцького, переселенці заселили не в одне, а два поселення, це слобода Вислоцька та Вислоцьке Будище.⁴ Яке з цих поселень було заселене перше на даний час не відомо.

За однією версією всі ці події відбувалися ще за поляків (Розповідали: Голуб (Лаговська) Марія Олександрівна в селі баба Маруся Олексієва), тобто до другого розподілу Польщі в 1793 році, коли землі Овруцького староства, до якого входила слобода Вислоцького, відійшли до складу Російської імперії. З переказів інших старожилів села Cлобода, що передавались з покоління у покоління відомо, що Малінка вже існувала, коли сюди приїхали пращури сучасних жителів Слободи. (Розповідали: Забродський Микола Васильович, в селі дід Миколай Базильовський; Столяр (Забродська) Ольга Іванівна, в селі Люся Івана Ясьовського).

Вивчаючи «Спеціальну мапу західної частини Росії Г. Л. Шуберта» (10 верст в дюймі), що була складена в 21-39 роках ХІХ століття, можливо побачити, що поселення «Выслоцкаго» (рос.) позначене на мапі, вже не як хутір чи фільварок, а як невелике поселення, що мало від 5 до 20 дворів.⁵ За кількістю мешканців воно позначене на рівні з такими навколишніми поселеннями як: Любарка, Малі Кліщі, Великі Кліщі, Малі Міньки, Великі Міньки, Сухарівка, Мар'ятін. При цьому на мапі такі сучасні поселення, як Малінка, Бродник, Рудня Калинівська відсутні, тобто на той історичний період їх просто ще не існувало.

Вперше поселення: слобода Малінка, слобода Бродник, Рудня Калинівська були позначені на «Військово-топографічній мапі західної частини Російської імперії» (мапа Ф. Ф. Шуберта — 3 версти в дюймі), що була складена в 46-63 роках ХІХ століття.⁶ Тобто ці поселення були засновані десь в період 1839–1855 рр. коли поселення біля хутору Вислоцького вже існували.

Враховуючи все вище згадане можливо зробити припущення, що не всі сім'ї переселенців приїхали одночасно, а заселяли слободу Вислоцьку та Вислоцьке Будище протягом деякого часу. Тобто частина родів могла осісти в цих поселеннях і до другого розподілу Польщі в 1793 році, і до заснування слободи Малінка у період 1839–1855 рр., а частина і після заснування. Тому деякі роди в час заселення застали господарем цього поселення пана Вислоцького, а деякі, пізніше, вже пані Вислоцьку (дружину, дочку, внучку, невістку і т. д.). І в цьому випадку розповіді старожилів Слободи не суперечать одна одній.

Щодо поселень слобода Вислоцька та Вислоцьке Будище то на «Військово-топографічній мапі західної частини Російської імперії» (мапа Ф. Ф. Шуберта — 3 версти в дюймі) можливо побачити, що ці поселення межували з хутором (фільварком) Вислоцького і знаходились з заходу та північного сходу від нього.⁷ Зважаючи на назви цих поселень можливо здогадатись, що основним заняттям мешканців слободи було сільське господарство, а мешканців будища виробництво поташу, дьогтю та деревного вугілля.

На даний час нам не відомо хто перший з переселенців і коли приїхав до пана Вислоцького. Але з переказів, старожилів Слободи, відомо тільки те, що до слободи Вислоцького, пізніше інших, перебралися місцеві вільні роди, уродженці Овруцького повіту (уѣзда), а саме: Васьковські, Вербицькі, Голуби, Дідківські, Недашківські. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна, в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).

Якби там не було, а за кількістю дворів, зазначених в «Спеціальній мапі західної частини Росії Г. Л. Шуберта» (10 верст в дюймі), що була складена в 21-39 роках ХІХ століття, можливо припустити, що в першій половині ХІХ століття в поселеннях Вислоцького вже жила більшість родів, що мали прізвища: Васьковські, Вербицькі, Голуби, Грінцевичі, Дідківські, Забродські, Зіневичі, Івашкевичі, Корбути, Кулаківські, Недашківські, Пількевичі, Ринкевичі, Чижевські, Янковські.

На початку 60-х років ХІХ століття в церковних статистичних документах спостерігаючий священник Калинівської Покровської церкви Іаков Дусиневич (Душневич) вказує, що в слободі Калинівській (Вислоцького) проживають дворяни — 128 чоловік та селяни казенного відомства — 20 чоловік.⁸ Щодо навколишніх поселень, то в церковних документах також згадуються дворяни, які проживали в селі Недашки — 914 чоловік та в дєрєвне Любарка — 3 чоловіки.⁹ Насправді, офіційно, російськими дворянами рахувались тільки кілька родів з Недашок, які пройшли легітимацію, тобто отримали рішення дворянських депутатських зібрань про визнання своєї дворянської гідності. Інша переважна більшість місцевої шляхти впродовж 1832–1833 років, владою Російської Імперії, була декласована, тобто юридично позбавлена шляхетського і дворянського статусів та записана до громадян, міщан і однодворців. А щодо записів приходських священиків, то вірогідніше за все, в документах православної церкви Московського патріархату, вони записували сім'ї шляхтичів Речі Посполитої на російський манер — дворяни.

З вищенаведеної інформації можна зробити висновок, що більшість мешканців, поселень Вислоцького були вільними людьми (шляхтичами), які брали у пана Вислоцького землю в основному на правах чиншового користування, тобто відносились до чиншової шляхти.

«Въ Литовськихъ і Польськихъ законахъ слово шляхта, шляхетство не имѣло опредѣлительного значенія. Принадлежащими къ нему считались и назывались: князь, паны, духовные и свѣтскіе, паны хоругвенные, земляне, рыцарская шляхта, и т.п. Всѣ эти званія, большею частью почетныя, входили в составъ шляхты. Она раздѣлялась вообще на осѣдлую и неосѣдлую; къ первой принадлежали всѣ владѣльцы имѣній вотчинныхъ и коронныхъ; къ послѣдней — всѣ прочіе: чиновники частные, должностные, чиншевники и т.п.» ¹⁰

Походження пращурів сучасних мешканців села Слобода

Васьковські, Дідківські, Недашківські

По походженню роди Васьковських, Дідківських, Недашківських належать до Овруцької (заушської) околичної шляхти, вони вийшли з своїх родових околиць (сел), Васьковські з Васковичів, Дідківські з Дідковичів, Недашківські з Недашок.

Заушшя біля Коростеня на Житомирщині — одна з найбільших шляхетських околиць в Україні. Тут обабіч річки Уж, яка колись звалася Ушою (звідси й назва), розташовано понад 40 сіл, заселених нащадками дрібної шляхти — Вигів, Недашки, Скурати, Мелені, Бехи, Каленське, Білошиця, Чоповичі, Васьковичі, Ходаки, Дідковичі тощо. ¹

Перші шляхетські села у центральній частині Українського Полісся виникають у давньоруський період (ХІ — ХІІІ ст.). Вже тоді тут існують Мелені (басейн Тетерева, р. Ірша), Білка, Дідковичі, Недашки (басейн Ужа), Сингаї, Бехи, Михайлівка, Васьковичі (басейн Прип'яті), Левковичі (Овруцький кряж, басейн р. Словечни і Норині). ²

Кандидат історичних наук, директор школи з міста Малина Житомирської області Тимошенко В. пише: « Вчені в цілому сходяться на думці, що овруцька околична шляхта — це боярство XIV ст. (цим терміном позначався увесь спектр соціальних рівнів), віддані слуги останніх київських князів, які на нижчих ієрархічних щаблях вельми нагадували дружину колишнього Київського князівства, а переживши монгольську навалу, володіли на момент переходу під руку великого князя литовського більшою чи меншою земельною ділянкою. Київський князь Володимир Ольгердович (1363–1394) розселив її в одному місці, в/sup>

Перші шляхетські села у центральній частині Українського Полісся виникають у давньоруський період (ХІиділивши землі, призначені під ординську службу. Зауські шляхтичі під час військових походів були зобов'язані ставити намети для київського воєводи.» ³

Видатний український історик Володимир Боніфатійович Антонович вивчаючи історичні документи околичної шляхти писав: «Околицами или околичными селами называли свои поселенія сами, населявшіе ихъ, шляхтичи, какъ это видно из многихъ приведенныхъ историческихъ актовъ. Отличительныя черты околичной шляхты состоятъ в настоящемъ какъ и в прошедшемъ въ слѣдующемъ: они раздѣляются на роды, носящіе отдѣльныя фамиліи, при чемъ каждый родъ, иногда очень многочисленный, занимаетъ отдѣльное село, носящее названіе общее съ фамиліею, населяющаго это село, дворянскаго рода. Они собственники, землѣвладѣльцы, но крестьянъ на ихъ земляхъ нѣтъ и крѣпостными людьми они не владѣли; или если владѣли, то въ весьма рѣдких случаяхъ. По происхожденію эти дворянскіе роды принадлежатъ къ числу самыхъ древнихъ дворянскихъ родовъ юго-западнаго края, но рѣзко отличаются и отличались въ продолженіи нѣсколькихъ столѣтий отъ другихъ русскихъ/susup>9p> дворянскихъ родовъ этого края тѣмъ, что ни когда не поддавались польско-католической пропагандѣ и въ минуту самаго сильнаго ея напора оставались вѣрны русской народности и православной вѣрѣ./sub> → Вотъ перечень тѣхъ родовъ околичной шляхты, о которыхъ свѣденія болѣе или менѣе подробныя находятся въ актовыхъ книгахъ: Барановскіе, Бехи, Болсуновскіе, Булгаки, Бѣлоцкіе, Бѣлошицкіе, Васьковскіе, Верповскіе, Волковскіе, Выговскіе, Геевскіе, Гошовскіе, Дидковскіе, Закусилы, Каленскіе, Кобылинскіе, Кончаковскіе, Коркушки, Костюшковскіе, Левковскіе, Макаревичи, Меленевскіе, Мошковскіе, Можаровскіе, Невмержицкіе, Недашковскіе, Пашинскіе, Сынгаевскіе, Толкачи, Ущаповскіе, Ходаковскіе, Чоповскіе, Швабы, Шкуратовскіе. Во время литовскаго владычества всѣ роды эти принадлежали к сословію дружинному: т.е. къ боярамъ — всѣ дипломы, выданные околичнымъ шляхтичамъ великими князьями литовскими на право владѣній и на разныя преймущества, упоминаютъ о томъ, что они даются за военныя заслуги.» ⁴

4 лютоsup>5го 1570 року Каленські, Ходаковські, Багріновські, Бялошицкі та інші від імені заушськой шляхти отримали грамоту Сигизмунда Августа (короля Польщі) з підтвердженням шляхетських прав і звільненням від замкових повинностей і суду овручськsup>2ого старости: «… с братьею своею земянами киевскими з Заушья, бьючи нам челом о том: иж яко с давних часов, за славной и святой памяти предков наших, королей Польских и великих князей Литовских, всяких прав, свобод и вольностей шляхетских уживали и службу нашу земскую военную, за потребою припалою… заровно с иншими землянами… служили, и покладали перед нами листы наши, с канцелярии нашей великого княжества Литовского до Воеводы киевского и каштеляна киевского писанные, россказуючи, абы ни в чом не нарушаючи стародавних прав, вольностей и свобод шляхетских, ни до яких иных повинностей и послуг замковых им незвыклых, также и послушенству и присуду замковому не притягали… после Унии… присягу к Короне учинили и в реестр межи иными земянами и обывателями земли киевской… перед нас господаря принесены… — на чоломбитье их, яко верных подданнных наших, учинили, а их при всяких правах, свободах и вольностях шляхетских… зоставили и заховали, и их жоны, дети, потомки и щадки обоего поколения… служачи нам господару и речи Посполитой, службу нашу земскую, военную… водлуг потребы… албо рушенья посполитого, а иных повинностей и послуг замковых, полнити и чинити не повинни. Дан в Варшаве. Реляция вельможного Валентого Дебинского з Дебян.» ⁵

5 грудня 1838 р. волинський генерал-губернатор О.Маслов після ревізійної поїздки по краю направив рапорт царю про шляхту, про існування якої в столиці Російської імперії майже нічого не знали: не про чиншову шляхту, яка сплачує податок землевласнику, а про околичну, яка живе з заробітку власного клаптика землі. Цар пише на полях: «Строго изучить», — і відразу ж, 19 січня 1839 р., міністр внутрішніх справ О.Строганов вимагає пояснень від київського генерал-губернатора. У донесенні О.Маслова цареві говорилося: «На Волыни есть много бедных шляхтичей, которые в отличие от остальных, живут целыми сёлами, которые называются околицами. Грустно смотреть на этих людей, которые не отличаются от крестьян ни ментальностью, ни способом жизни, не платят налогов, не подлежат государственной службе, пользуясь дворянскими привилегиями. Эти люди говорят по малороссийски, однако, несмотря на бедность, живут достойно и чисто.» ⁶

___________________________________________________________

→ ¹ _{Василь БАЛУШОК, кандидат історичних наук. Нащадки шляхтичів не піддавалися русифікації і трималися української мови. Журнал «Країна». 28.10. 2010 р.} → ² _{Томашевський А. П. Населення Східної Волині (V- ХІІІ ст. н. е.) (система заселення, екологія, господарство. — К., 1993. С. 31.} → ³ _{Тимошенко В. У лещатах двоглавого орла (Овруцька околична шляхта XIX-на початку XX ст.)} → ⁴ _{Архив Юго-Западной России. Часть 4. Том 1. Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Зап. России. Киев, 1867 г. под редакцией В. Антоновича. С.1-4.} → ⁵ _{Российский государственный архив древних актов (РГАДА), «ЛИТОВСКАЯ МЕТРИКА» Ф. 389, Оп. 1, ч. 1. Книги записей. Волын. Коронные. кн. 305, лист 4—5 об.} → ⁶ _{Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831–1863). — К., 1996.С …}

Гринцевичі, Забродські, Івашкевичі, Корбути, Кулаківські, Пількевичі, Ринкевичі, Чижевські, Янковські

Достовірно не відомо з яких країв вийшли роди Гринцевичів, Забродських, Зіневичів, Івашкевичів, Корбутів, Кулаківських, Пількевичів, Ринкевичів, Чижевських, Янковських, які оселилися в поселенні Вислоцького. Точних даних про Батьківщину пращурів цих родів у старожилів села Слобода не збереглося. За свідченнями багатьох нащадків цих родів відомо, тільки те, що це були вільні люди (шляхтичі) і переселенці десь з півночі. При цьому вони були гонимі чи від когось втікали. Одні казали, що наші пращури приїхали з Литви, другі — з Білорусії, треті — з Великого князівства Литовського, а деякі, що десь з Польщі. Але, всі стверджували одне — ми не поляки. Як би там не було, ще й донині деякі вихідці із Слободи, за переказами старших поколінь, називають себе литвинами. Так називали у свій час мешканців чи переселенців з земель Великого князівства Литовського.

На даний час ми маємо тільки одну розповідь про Батьківщину наших пращурів, яка була розказана в слобідській хаті (діда Андроня чи діда Юзепа — двоюрідного брата діда Андроня), за столом, коли господар пригощав гостей з Житомира та Недашок. Розповідь ця була викликана наступними обставинами, — мешканці слободи дуже поважали оселедець, його возили з міст та містечок їх родичі, але в дуже малій кількості. Тому, після кількох чарок за столом, кимось з старожилів слободи була розказана історія, яку розповідав йому його дід, який почув її від свого діда: «В ті часи коли наші пращури жили ще на прабатьківщині, вони возили свою сільськогосподарську продукцію на великий базар, який знаходився в місті, десь недалеко від моря (великого озера). Возили тому, що продавати свою продукцію на цьому базарі було більш вигідно чим на місцевих базарах. Для безпеки збирались в валки (окремі групи підвід з вантажем, що перевозиться кудись) та добре озброювались тому, що базар знаходився за кілька днів шляху від їхніх поселень і ночувати часто приходилося в лісі чи в полі, а навкруги водилося багато дикого звіра, а ще більше було грабіжників. Продавши на базарі свою продукцію вони купували необхідні речі та продукти, в тому числі солену рибу (оселедець) в бочках». (Розповідали: Гринцевич Йосиф ………………… , в селі дід Юзеп; Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).

Наші пращури ніколи не були у кріпацтві, вони були вільними людьми, мали зброю і ходили на військову службу до гетьмана чи якогось князя, де брали участь у багатьох війнах. У деяких слобідських хатах, до революції, на стінах висіла старовинна зброя прадідів, що передавалася з давніх часів від батька до старшого сина. В основному це були шаблі, менше пістолі та кинджали. Під час тяжких потрясінь першої половини ХХ століття (роки революції, громадянської війни, розкуркулювання та репресій) вони були втрачені. (Розповідали: Гринцевич Йосиф ………………… , в селі дід Юзеп; Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь; Вербицький Кирило Іванович, в селі дід Кирило Вербицький).

Остання прадідівська шабля в Слободі збереглася в сім'ї Пількевичів. По розповідям, родичів, вона висіла у хаті діда Андроня ще в кінці 50-х чи на початку 60-х років ХХ століття. (Розповідав: Дідківський Володимир Павлович, в селі Володя Люби Шимонової).

Також збереглася ще одна розповідь, яка може бути пов'язана з прабатьківщиною деяких слобожан. В 1914 році, під час Першої світової війни, Пількевич Андрій Якович (в слободі Андронь), як і інші уродженці слободи Вислоцької приймав участь в Східно-Пруській операції. Десь в приграничних районах Східної Пруссії (провінції Германської імперії) та Плоцької і Ломжинської губерній (провінцій Російської імперії), вони зустрічали поселення де мешканці носили такі ж прізвища як і деякі слобожани. До російської армії та до росіян жителі цих поселень, як і інших в тих місцях, відносились м'яко кажучи не дружньо, а до слобожан, коли дізналися хто вони такі і з яких країв — привітно. В тих місцях і Пількевич Андронь зустрічав мешканців, які носили таке ж прізвище, як і він. Господарі (Пількевичі) запрошували його до хати та гостинно пригощали. (Розповідав: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).

Тобто дід Андронь зустрічав мешканців, які носили таке ж прізвище, як і він на території сучасної Республіки Польщі у Вермінсько-Мазурському чи Підляському воєводствах.

В ті далекі часи, коли в поселення Вислоцького приїхали пращури сучасних жителів Слободи, на території Радомишльського повіту Київського воєводства Речі Посполитої (пізніше Радомишльського повіту (уѣзда) Волинської губернії Російської імперії) в поселеннях:

Кичкировської волості: слобода Борщагівська,
Потіївскої волості: село Заньки, слобода Коростелівка, сільце (рос.- деревня) Ляхова (суч. Осички), село Чайківка,
Розважевської волості: слобода Жміївка, слобода Полідарівка,
Малинської волості: сільце (рос.- деревня) Фортунатівка,

осіли і інші вільні роди переселенців близькі жителям слободи Вислоцької за походженням. (Розповідали: Пількевич (Васьковська) Федора Варфоломіївна в селі баба Тодора; Дідківська Віра Іванівна в селі Віра Мар'ї Тодорчиної).

Можливо деякі слобідські роди, спочатку, осіли в одному з цих поселень, а вже потім перебралися в поселення Вислоцького.

У цих поселеннях проживали роди, що носили прізвища Барановські, Братковські, Березовські, Василевські, Волотовські, Жебровські, Житкевичі, Забродзькі, Загоровські, Занєвичі, Зінєвичі (Зєнєвичі), Змітровичі, Грінцевичі, Гурневичі, Корбути, Корзуни, Кособуцькі, Круковські, Кулаковські, Лапіцькі, Левковичі, Маковецькі, Мохорти, Муровіцькі, Островські, Панькевичі, Пількевичі, Прилуцькі, Реути, Севруки, Смоличі, Старжинські (Старшинські), Таринські, Тичини, Тишкевичі, Черепанські, Чернишевичі, Чоповські, Шуляковські, Шуневичі, Якубовські, Ярмоліцькі та інші. Всі ці роди відносились до білоруської і литовської шляхти, яка в кінці ХVІІІ та в першій треті ХІХ століть вже проживала на території Радомишльського повіту Київської губернії. За походженням вона була родом з Вітебської, Віленської, Гродненської, Мінської і Могилевської губерній.¹

Території цих губерній, в свій час, входили до складу Великого князівства Литовського. Тому справедливо, що старожили слободи називають себе литвинами.

У збірнику СЬПІС ШЛЯХЕЦКІХ РОДАЎ (білорус.), що проживали у Білорусії (до 80-х років ХVІІІ століття — Велике князівство Литовське) згадуються шляхетські прізвища (білорус.мовою): Віслоцкі, Голуб, Грынцэвіч, Забродзкі (Заброцкі), Івашкевіч, Корбут, Кулакоўскі, Кулеўскі, Пількевіч, Рынкевіч, Чыжэўскі, Янкоўскі.²

___________________________________________________________

→ ¹ _{Історико-демографічний аналіз походження та розміщення шляхти на теренах Радомишльського повіту Київської губернії. Чернецький Є. А. 2009 р.} → ² _{Згуртаваньне Беларускай Шляхты. СЬПІС ШЛЯХЕЦКІХ РОДАЎ. http://www.nobility.by/families/index.shtml}

Мешканці села Слобода Вислоцька в 30-х та в першій половині 40-х років ХХ століття

Файл:Слобода Вислоцька 30-і рр. ХХст..jpg

План села Слобода Вислоцька в період 30-х років ХХст.

В 30-х роках та в першій половині 40-х років минулого століття в селі Слобода Вислоцька проживали наступніі сім'ї:

Вулиця на Любарку

по лівій стороні:

1. Лавка (Крамниця).
3. Хата розкуркуленого в 1931–1932 роках слобожанина … Під час окупації в хаті розміщалася Слободо-Вислоцька сільська управа.
5. Мельник (Зіневич) Устиня Іванівна, в селі Юстиня (1898-?). Дочки: ♦ Мельник Ганна Захарівна, в селі Ганька Юстинчина (1926-?); ♦ Мельник Віра Захарівна, в селі Вера Юстинчина (1928-?).

Місток

11. Недашківська (…) Ярина Оксентівна, в селі Раїна … (?-?). Сини: ♦ Недашківський Василь Григорович, в селі … (?-?). Дружина Недашківська (…) … , в селі … (?-?). Діти: … ; ♦ Недашківський Євген Григорович, в селі Євгень (1911-?). Дружина Недашківська (…) Марія Федорівна, в селі Євгеніха (?-?). Діти: • Недашківська Валентина Євгенівна, в селі … (1936-?); • Недашківський Анатолій Євгенович, в селі … (1937-?); • Недашківський Іван Євгенович, в селі … (?-?); ♦ Недашківський Іван Григорович, в селі … , (1914–1941) Дружина Недашківська (…) … ,в селі … (?-?) Діти: …
13. Вербицька (…) … ,в селі … , (?-?). Сини: ♦ Вербицький Григорій Іванович, в селі Гришко Вербицький (?-?). Дружина Вербицька (…) Ксенія Миронівна, в селі Оксеня Гришкова (?-?). Після початку війни приїхали в Слободу.; ♦ Вербицький Кирило Іванович, в селі Кирило Вербицький (?-?). Дружина Вербицька (Забродська) Оксана Петрівна, в селі Оксеня Кирилова (?-?). Дочки: • Вербицька Галина Кирилівна, в селі Галя Кирилова (1932-?); • Вербицька Марія Кирилівна, в селі Маруся Кирилова (1935-?).

по правій стороні:

Місток

2. Після ліквідації хуторів, у 1939, сім'я переїхала з хутору в село та побудувала на цьому місті хату, це: Забродський Антон Іванович, в селі Антось (1898–1943). Дружина Забродська (…) Ганна Михайлівна, в селі Антосіха (?-?). Діти: ♦ Забродська Лідія Антонівна, в селі Ліда Антосішина (1924-?); ♦ Забродський Григорій Антонович, в селі Гриша Антосішин (нар.1935).
4. Пількевич Андрій Андрійович, в селі Андронь (1894–1976). Дружина Пількевич (Васьковська) Федора Варфоломіївна, в селі Тодора (1900–1973). Сини: ♦ Пількевич Степан Андрійович, в селі Стьопа Андроньов (?-1925); ♦ Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов (1925–1979); ♦ Пількевич Михайло Андрійович, в селі Міша Андроньов (1927–1933). В 1930–1931 роках сім'я попала під розкуркулювання. В останній момент втекли з Слободи. Ток, комору для збіжжя, … розібрали та перенесли до колгоспу. Подвір'я, хату, конюшню, корівник, свинарник, використали під колгоспні свинарники. Після початку війни повернулися в Слободу з міста Києва. В хаті після свиней жити було не можливо тому поселилися у вістепці, яка залишилася від старих будівель. У вістепці прорізали вікно та поставили піч.
6. Недашківський Павло Васильович, в селі Павло Лірник (1902-?) Дружина Недашківська (…) Олена Іванівна, в селі Лена Павлова (Лірникова) (?-?). Дочки: ♦ Недашківська Галина Павлівна, в селі Галя Лірникова (?-?); ♦ Недашківська Євгенія Павлівна, в селі … Лірникова (?-?).
8. Вербицький Микола Іванович, в селі Микола Вербицький (?-?). Дружина Вербицька (Гринцевич) Ольга Олексіївна, в селі Олька Вербицька (?-?). Дочка: ♦ Вербицька Надія Іванівна, в селі … (1932-?). В середині 30-х років Вербицький М. І. помер. Ольга Олексіївна вийшла заміж вдруге за жителя с. Недашки — Недашківського … . Син від другого шлюбу: ♦ Недашківський Анатолій … , в селі … (1938-?).

Вулиця на Базар

по лівій стороні:

1. Гринцевич Адам Олексійович, в селі Адам (1900-?). Дружина Гринцевич (…) Ярина … , в селі Раїна Адамишина (?-?). Діти: ♦ Гринцевич Микола Адамович, в селі Коля Адамов (1935-?); ♦ Гринцевич Олексій Адамович, в селі Лексій Адамов (1937-?); ♦ Гринцевич Ольга Адамівна, в селі Оля Адамова (1939-?).

Місток

3. Забродський Микола Васильович, в селі Миколай Базильовський (18…-?). Дружина Забродська (…) Євдокія … , в селі Євдоха Миколаєва (?-?). Діти: ♦ Забродська Ганна Миколаївна, в селі Ганя … (?-?); ♦ Забродська Ольга Миколаївна, в селі … (?-?); ♦ Забродський Іван Миколайович, в селі … (?-?); ♦ Забродський Григорій Миколайович, в селі Гришка Миколаєв (1918-7); ♦ Забродська Ніла Миколаївна, в селі Нілка Миколаєва (1925-?).
5. Недашківський Василь Єгорович, в селі … (?-?). Дружина Недашківська (…) Марія Іванівна, в селі Маня Васильова (?-?). Діти: ♦ Недашківський Олексій Васильович, в селі … (?-?); ♦ Недашківська Людмила Василівна, в селі … (1925-?); ♦ Недашківський Аркадій Васильович, в селі … (1928-?); ♦ Недашківський Михайло Васильович, в селі … (1936-?); ♦ Недашківський Іван Васильович, в селі … (1938-?). В 1938–1939 роках, під час фінської війни. Недашківський В. Є. загинув.
7. Гринцевич Йосип …, в селі Юзеп (1895-?). Дружина Гринцевич (Зіневич) Тетяна Григорівна, в селі Тетянка (?-?).
9. Після ліквідації хуторів, у 1939 році, сім'я переїхала з хутору в село та побудувала на цьому місті хату, це: Ринкевич (Кулаківська) Марія Луківна, в селі Мар'яна Янчикова (?-?). Дочка: ♦ Ринкевич Ніна Іванівна, в селі Ніна Янчикова (1936-?). В 1937 році чоловік Ринкевич М. Л., Ринкевич Іван Іванович (в селі Янчик), був репресований — заарештований і в тому ж році розстріляний в м. Житомирі. В липні 1941 року повернулася в Слободу Вислоцьку, раніше розкуркулена та вислана, сім'я сестри Ринкевич М. Л. та оселилася в її хаті, це: Забродський Кирило Степанович, в селі Кирило Степановський (?-?). Дружина Забродська (Кулаківська) Євдокія Луківна, в селі Авдоця Кулаківська (?-?). Дочка: ♦ Забродська Юлія Кирилівна, в селі … (1927-?).
11. Після ліквідації хуторів, у 1939 році, сім'я переїхала з хутору в село та побудувала на цьому місті хату, це: Дідківський Данило Федорович, в селі Данило Тодорчин (1896-?). Дружина Дідківська (…) Марія … , в селі Мар'яна Данилиха (?-?). Діти: ♦ Дідківський Йосип Данилович, в селі Юзік (1924-?); ♦ Дідківський Іван Данилович, в селі … (1927-?); ♦ Дідківський Григорій Данилович, в селі … (1929-?); ♦ Дідківська Ольга Данилівна, в селі … (1936-?); ♦ Дідківська Марія Данилівна, в селі … (?-?).

по правій стороні:

Місток

2. Янківський Василь Григорович, в селі Янковський (1900-?). Дружина Янківська (Жебровська) Устиня Федорівна, в селі Юстиня Янковська (1901-?). Дочки: ♦ Янківська Ольга Василівна, в селі Оля Янковська (1926-?); ♦ Янківська Віра Василівна, в селі Віра Янковська (1928-?); ♦ Янківська Надія Василівна, в селі Надя Янковська (1931-?); ♦ Янківська Лідія Василівна, в селі Ліда Янковська (1943-?).
4. Івашкевич Якуб Левонович, в селі Якуб (18…-?). Дружина Івашкевич (…) Юлія … , в селі Уліта (?-?). Діти: ♦ Івашкевич Павло Якубович, в селі Павло Якубов (?-?); ♦ Івашкевич Таїсія Якубівна, в селі … Якубова (?-?); ♦ Івашкевич Тилимон Якубович, в селі Муша (?-?). Дружина Івашкевич (…) Ганна Панасівна, в селі Нюра (?-?). Діти: • Івашкевич Анатолій Тилимонович, в селі Толік Мушин (1930-?); • Івашкевич Лідія Тилимонівна, в селі Ліда Нюрина (1935-?); ♦ Івашкевич Ольга Якубівна, в селі Олька Якубова (?-?).
6. Сестри Івашкевичі: ♦ Євдокія Миколаївна, в селі Авдоця (1901-?). Дочка: • … Ольга … , в селі Олька Авдоціна (1930-?); ♦ Анастасія Миколаївна, в селі Настя Миколайчикова (1919-?).
10. Забродський Петро Іванович, в селі Петро Ясьовський (1901-?). Дружина Забродська (Івашкевич) Тетяна Миколаївна, в селі Тетяна Миколайовська (?-?). Сини: ♦ Забродський Михайло Петрович, в селі … (1929-?); ♦ Забродський Анатолій Петрович, в селі … (1939-?).

Вулиця на Недашки (Малінку)

по лівій стороні:

1. В кінці 20-х років сім'я приїхала в село і на цьому місті побудувала хату, це: Ткач Арсеній …, в селі Коваль (?-?). Дружина Ткач (…) Оксана … , в селі Оксеня (?-?). Син: ♦ Ткач Юлій Арсенович, в селі Юлік (?-?). Ткач А. працював ковалем у слобідській кузні.
3. Попруженко (…) Оксана Іванівна, в селі Оксеня Попруженчиха (1888-?). Син: ♦ Попруженко Іван Сергієвич, в селі Попруженко (1913-?). Дружина Попруженко (…) Євгенія … , в селі Женя Попруженчиха (1914-?). Діти: • Попруженко Броніслав Іванович, в селі … (1934-?); • Попруженко Наталія Іванівна, в селі … (1935–1943); • Попруженко Марія Іванівна, в селі … (1937-?); • Попруженко Віктор Іванович, в селі … (1940–1943).
5. Зіневич Степан …, в селі Мопсік (?-?). Дружина Зіневич (…) Настасія … , в селі Мопсічка (?-?). Сини: ♦ Зіневич Ілля Степанович, в селі Ілько (Мопсіков) (1919-?); ♦ Зіневич Павло Степанович, в селі Павло Мопсіков (?-?).
7. Логінська (…) …, в селі … (?-?). Дочка: ♦ Логінська Михаліна … , в селі Михаліна (?-?).
9. Недашківський Антон Юхимович, в селі Антошка (18…-?). Дружина Недашківська (…) Ксенія … , в селі Каплярка (?-?). Діти: ♦ Недашківський Петро Антонович, в селі Петро Антошков (1910-?). Дружина Недашківська (Івашкевич) Василина Антонівна, в селі Василина (1914-?); ♦ Недашківський Леонід Антонович, в селі Льоня Антошков (1912–1943); ♦ Недашківський Михайло Антонович, в селі Михайло Антошков (1920-?); ♦ Недашківська Валентина Антонівна, в селі Валька Антошкова (1923-?).
11. Недашківський Дмитро Юхимович, в селі Митро Юхимів (?-?). Дружина Недашківська (…) Марія … , в селі Метриха) (?-?). Діти: ♦ Недашківський Арсеній Дмитрович, в селі Арсень Митров (?-?); ♦ Недашківський Анатолій Дмитрович, в селі Толя Митров (?-?); ♦ Недашківська Ганна Дмитрівна, в селі Ганя Митрова (?-?); ♦ Недашківський Іван Дмитрович, в селі Іван Митров (1925-?); ♦ Недашківська Лідія Дмитрівна, в селі Ліда Митрова (1928-?).
13. Івашкевич Анастасія …, в селі Настазія (?-?). Син: ♦ Івашкевич Іван Михайлович, в селі Іван Левоновський (1902-?). Дружина Івашкевич (Дідківська) Ольга Павлівна, в селі Олька Левановська (?-?). Діти: • Івашкевич Михайло Іванович, в селі … (1928-?); • Івашкевич Павло Іванович, в селі … (1930-?); • Івашкевич Любов Іванівна, в селі … (1935-?); • Івашкевич Зоя Іванівна, в селі … (?-?).
15. Недашківський Василь …, в селі … (?-?). Дружина Недашківська (Івашкевич) Марія … , в селі Мар'я Домніна (?-?). Дочка: ♦ Недашківська Ольга Василівна, в селі … (1928-?).
17. Майстренко (Зіневич) Анастасія …, в селі Майстренчиха (?-?). Син: ♦ Майстренко Володимир … , в селі Майстренко (1924-?). Дружина Майстренко (…) Євгенія … ,в селі … (?-?). Після війни виїхали на постійне місце проживання в село Жміївка.

Місток

21. Брати Чижевські: ♦ Василь …, в селі … (?-?). Дружина Чижевська (…) … ,в селі … (?-?). Діти: … ; ♦ Михайло …, в селі … (?-?). Дружина Чижевська (…) … , в селі … (?-?). Діти: … ; В 1930–1931 роках були розкулачені і вислані з села. На початку війни повернувся в Слободу, без ноги на протезі, Чижевський Володимир … , в селі … (?-?). і оселився в цій хаті. Працював кравцем. В період окупації женився на … . Після війни переїхав жити до дружини в с. Гуска. Після від'їзду Володимира в хаті Чижевських оселились дві сім'ї Пржегарлинських, що приїхали в село в період окупації, це: ♦ Пржегарлинський Микола Йосипович, в селі … (?-?). Дружина Пржегарлинська (Зіневич) Софія Демянівна, в селі Санька Демінюкова (?-?). Діти: • Пржегарлинська Клавдія Миколаївна, в селі … (1935-?), • Пржегарлинський Володимир Миколайович, в селі … (1936-?)., • Пржегарлинський Михайло Миколайович, в селі Міша Санчин (1938-?); ♦ Пржегарлинський Михайло …, в селі … (?-?). Дружина Пшегарлинська (Івашкевич) Ольга Якубівна, в селі Олька Якубова (?-?). Діти: • Пржегарлинський Григорій Михайлович, в селі … (1930-?), • Пржегарлинська Світлана Михайлівна, в селі … (1936-?).
23. Івашкевич Степан Михайлович, в селі … (?-1933). Дружина Івашкевич (Дідківська) Олександра Федорівна, в селі Лєксандра (?-?). Діти: ♦ Івашкевич Ніна Степанівна, в селі Ніна Лєксандрова (1924-?); ♦ Івашкевич Іван Степанович, в селі Іванеус (?-?). Під час голодомору, в 1933 році, Івашкевич С. М. помер.
25. Зіневич Іван Григорович, в селі Ян Грицьковський (18…-?). Дружина Зіневич (Дідківська) Антоніна … , в селі Антоніна Янова (?-?). Діти: ♦ Зіневич Василь Іванович, в селі Вася Янов (?-?); ♦ Зіневич Марія Іванівна, в селі Маня Янова (1918-?); ♦ Зіневич Микола Іванович, в селі Коля Янов (1924-?).

по правій стороні:

2. Брат і сестри Непомнющі: ♦ Іван Іванович, в селі Іван Непомнющий (?-?); ♦ Варвара Іванівна, в селі Куца Варка (?-?). Чоловік Зіневич Іван Онуфрієвич, в селі Іван Куцої Варки (1898–1944); ♦ Марія Іванівна, в селі Мар'яна Непомнюща (1900-?). Дочки: • … Любов … , в селі … (1926-?); • … Галина … , в селі … (1932-?).
4. Зіневич Іван Онуфрійович, в селі Ян Онухреїв (?-?). Дружина Зіневич (…) Надія … , в селі … (?-?). Діти: ♦ Зіневич Микола Іванович, в селі Коля Безмен (1924–1946); ♦ Зіневич Ольга Іванівна, в селі Оля … (1929-?). В 1930–1931 роках сім'я Зіневичів була розкуркулена. Садибу з хатою за пляшку горілки сільрада віддала слобідській активістці Зіневич (Непомнющій) Варварі Іванівні, в селі Куца Варка.
6. Голуб (…) Параскева Мамантівна, в селі Голубиха (18…-?). Сини: ♦ Голуб Василь Григорович, в селі Василь Голуб (1908–1972). Дружина Голуб (Кулевська) Меланія Семенівна, в селі Маланя Голубова (1907–1966). Діти: • Голуб Марія Василівна, в селі Маруся Голубова (нар.1936); • Голуб Василь Васильович, в селі Вася Голубов (1942–1998). В 1940 році сім'я Голуба В. Г. переїхала на постійне місце проживання в село Біличі, що під Києвом. Після початку війни Голуб В. Г. був призваний в ряди Червоної Армії. Тому його брат Олексій та Ткач Арсеній перевезли його сім'ю назад в Слободу Вислоцьку. Для проживання сім'ї Голуба В. Г. до хати прибудували вістепку і поставили в ній піч.; ♦ Голуб Олексій Григорович, в селі Лексій Голуб (1912-?). Дружина Голуб (Лаговська) Марія Олександрівна, в селі Маруся Лексієва (?-?). Діти: • Голуб Михайло Олексійович, в селі Міша Голуб (нар.1937), • Голуб Анатолій Олексійович, в селі Толя Голуба Лексія (?-?), • Голуб Любов Олексіївна, в селі Люба Голуба Лексія (нар.1943).
8. Гринцевич Улян …, в селі … (?-?). Дружина Гринцевич (…) … , в селі … (?-?). Діти: ♦ Гринцевич Надія Улянівна, в селі Надя Улянкова (?-?); ♦ Гринцевич Михайло Улянович, в селі Міша Улянков (1922-?). Дружина Гринцевич (…) Люба … , в селі Люба … (?-?). Діти: • Гринцевич Микола Михайлович, в селі … (1941-?), • Гринцевич Володимир Михайлович, в селі … (1943-?); ♦ Гринцевич Іван Улянович, в селі Іван Улянков(1929-?).
10. Гринцевич Трохим …, в селі … (?-?). Дружина Гринцевич (Ринкевич) … , в селі баба Пружинька (?-?). Син: ♦ Гринцевич Михайло Трохимович, в селі Михал Трохимков (1907–1943). Дружина Гринцевич (…) Уляна Іванівна, в селі … (?-?). Діти: • Гринцевич Іван Михайлович, в селі … (1930-?); • Гринцевич Микола Михайлович, в селі … (1937-?); • Гринцевич Михайло Михайлович, в селі … (?-?).
12. Дідківський Іван Федорович, в селі Іван Тодорчин (1902-?). Дружина Дідківська (Зіневич) Марія Онуфріївна, в селі Мар'я Тодорчина (1900-?). Дочки: ♦ Дідківська Ганна Іванівна, в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної (1930–2013); ♦ Дідківська Віра Іванівна, в селі Вера Мар'ї Тодорчиної (1932–2003).

Місток

14. Зіневич Костянтин Олександрович, в селі Костючок (1893–1933). Дружина Зіневич (…) … , в селі … (?-?). Діти: ♦ Зіневич Микола Костянтинович, в селі Коля Костючков (1912–1944). Дружина Зіневич (…) Олександра Костянтинівна, в селі … (?-?); ♦ Зіневич Євдокія Костянтинівна, в селі Дотя (1914-?). Дочка: • Зіневич Ольга Григорівна, в селі Оля Дотіна (1937-?); ♦ Зіневич Василь Костянтинович, в селі Вася Костючок (1923-?); ♦ Зіневич Ганна Костянтинівна, в селі Ганька Костючкова (?-?). Під час голодомору, у 1933 році, Зіневич К. О. помер. (Джерело: Книга памяті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область. Житомир: «Полiсся», 2008. С..539).
16. Зіневич Дем'ян Данилович, в селі Демінік (?-?). Дружина Зіневич (…) Єлизавета … , в селі Демінічиха (?-?). Діти: ♦ Зіневич Софія Дем'янівна, в селі Соня Демінюкова (?-?); ♦ Зіневич Марія Дем'янівна, в селі Маша Демінюкова (?-?). Чоловік Зіневич Георгій Мефедович, в селі Юра Машин (1916–1944). Діти: • Зіневич Анатолій Георгійович, в селі … (?-?), • Зіневич Аркадій Георгійович, в селі … (?-?); ♦ Зіневич Віра Дем'янівна, в селі Вера Демінюкова (1924-?); ♦ Зіневич Любов Дем'янівна, в селі Люба Демінюкова (1927-?); ♦ Зіневич Михайло Дем'янович, в селі Міша Демінюков (1929-?).

Вулиця на Вигон

по лівій стороні:

1. Забродський Северин …, в селі Северин (?-?). Дружина Забродська (…) … , в селі … (?-?). Діти: ♦ Забродський Олексій Северинович, в селі Лексій Северинов (?-1943). ♦ Другий син Забродського С. — Забродський Петро Северинович, в селі Петро Северинов жив з сім'єю на хуторі в ур. Злодійське. В 1930–1931 роках сім'я Забродських була розкуркулена. Сільрада віддала хату слобідському активісту Гринцевичу Михайлу Трохимовичу, в селі Михалу Трохимкову.
3. Забродський Василь Іванович, в селі … (1911-?). Дружина Забродська (…) Онися Карпівна, в селі Онися (?-?). Діти: ♦ Забродський Михайло Васильович, в селі Міша Онисин (?-?); ♦ Забродська Зоя Василівна, в селі Зоя Онисина (1925_?); ♦ Забродська Ольга Василівна, в селі Олька Онисина (1926-?). В кінці 20-х років Забродський В. І. виїхав в Америку.
5. Забродський …, в селі … (?-?). Дружина Забродська (…) Одарка … , в селі Даруся (?-?). Дочки: ♦ Забродська Ганна … , в селі … (?-?); ♦ Забродська Надія … , в селі Надя Дарусина (?-?); ♦ Забродський Антон … , в селі … (?-?).
7. Гринцевич Іван Іванович, в селі Іван Мельник (1884-?). Дружина Гринцевич (…) Ганна … , в селі Мельничка (?-?). Діти: ♦ Гринцевич Надія Іванівна, в селі Надя Мельничина (1912-?); ♦ Гринцевич Степан Іванович, в селі Стьопа Мельничин (1919-?); ♦ Гринцевич Олександр Іванович, в селі Сашко Мельничин (1925-?). В 1937 році Гринцевич І. І. був репресований — заарештований і в тому ж році розстріляний в м. Бердичіві. А в його новій хаті розташувалася слобідська сільрада. Сім'ю Гринцевича І. І. пересилили в стару хату, яка стояла поруч.
9. Забродський Давид Іванович, в селі Давид (Ясьовський) (1895-?). Дружина Забродська (Лаговська) Катерина Петрівна, в селі Давидиха (1895-?). Діти: ♦ Забродська Марія Давидівна, в селі Маруся Давидова (1919–1941); ♦ Забродський Василь Давидович, в селі Вася Давидов (1926-?).
11. Забродський Григорій Іванович, в селі Ригор Ясьовський (?-?). Дружина Забродська (Зіневич) Ксенія Іванівна, в селі Григориха (?-?). Діти: ♦ Забродський Ростислав Григорович, в селі Ростя Григоришин (1924-?); ♦ Забродська Ольга Григорівна, в селі Олька Григоришина (1930-?).
13. Забродський Ілля Іванович, в селі Галляш Іванишин (1905-?). Дружина Забродська (Кулевська) Антоніна Семенівна, в селі Галіха (1902-?). Сини: ♦ Забродський Василь Ілліч, в селі Вася Галляшин (1937–1958); ♦ Забродський Микола Ілліч, в селі Коля Галляшин (?-?); ♦ Забродський Григорій Ілліч, в селі Гриша Галляшин (1940–1992). В другій половині 30-х років сім'я Забродських побудувала на цьому місці хату.
15. Забродський Федір …, в селі Тодор (?-?). Дружина Забродська (…) … , в селі … (?-?). Дочка: ♦ Забродська Феня Федорівна, в селі Феня Тодорова (1912-?). Син: • … Василь … , в селі … (1940-?).
17. Брат і сестра Забродські: ♦ Василь Іванович, в селі Марціновський (1911-?). Дружина Забродська (…) Зінаїда … , в селі Зіна Марціновська (?-?). Діти: • Забродська Валентина Василівна, в селі Валя Марціновська (1935-?); • Забродська Галина Василівна, в селі Галя Марціновська (?-?). ♦ Забродська Ніна … , в селі Нінка Марціновська (1914-?).
19. Гринцевич Василь Іванович, в селі Михелік (?-?). Дружина Гринцевич (Кулаківська) Ніна Трохимівна, в селі Нінка Михелікова (?-?). Дочка: ♦ Гринцевич Галина Василівна, в селі Галя Михелікова (1935-?). В 1941 році, в період окупації, сім'я повернулася в село і на цьому місті побудувала хату.
21. Кулаківський Степан Лукич, в селі Стьопа Кулаковський (1910-?). Дружина Кулаківська (Забродська) Ганна Іванівна, в селі Стьопиха (?-?). Сини: ♦ Кулаківський Михайло Степанович, в селі Міша Стьопін (1935-?); ♦ Кулаківський Василь Степанович, в селі Вася Стьопін (1937-?). В 1941 році, в період окупації, сім'я повернулася в село і на цьому місті побудувала хату.
23. Кулаківський Степан Лукич, в селі Стьопа Кулаковський (1910-?). Дружина Кулаківська (Забродська) Ганна Іванівна, в селі Стьопиха (?-?). В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з села. На території садиби розташувався слобідський колгосп «Заповіт Ілліча», а хату почали використовувати, як колгоспну молочну дільницю, в селі «Молочна». Всі будівлі колгоспу були розібрані під час окупації в 1941–1942 роках.

по правій стороні:

2. Кулаківський Іван Лукич, в селі … (?-?). Дружина Кулаківська (…) … , в селі … (?-?). Діти: ♦ … . В 1930–1931 роках була сім'я розкуркулена і вислана з села. В 1932–1941 роках в цій хаті розташувався слобідський клуб . В період окупації сім'я Кулаківського І. Л. повернулися в село та оселилася в своїй старій хаті. Після війни сім'я Кулаківського І. В. переїхала на постійне місце проживання в рідне село дружини Голубієвичі. В хаті розташувалися слобідський клуб та лавка магазин.
4. Корбут Олександра Констянтинівна, в селі Сашка Костючишина (?-?). Дочка: ♦ … Валентина … , в селі … (1929-?).
6. Забродська (…) Надія …, в селі Галляшиха (?-?). Діти: ♦ Забродський Михайло Ілліч, в селі Міша Галляшишин (Галенчик) (1918–1944). Дружина Забродська (Зіневич) Віра Дем'янівна, в селі Вера Демінюкова (1924-?); ♦ Забродський Іван Ілліч, в селі Ваня Галляшишин (Галенчик) (1918–1941); ♦ Забродський Василь Ілліч, в селі Вася Галляшишин (Галенчик) (1921-?); ♦ Забродська Лідія Іллінішна, в селі … Галляшишина (?-?).
8. Кулаківський Трохим Лукич, в селі Трохим Кулаківський (?-?). Дружина Кулаківська (Івашкевич) Мотря … , в селі Матреня Трохимова (?-?). Діти: ♦ Кулаківська Олександра Трохимівна, в селі … Трохимова (?-?); ♦ Кулаківська Ніна Трохимівна, в селі Ніна Трохимова (?-?); ♦ Кулаківський Григорій Трохимович, в селі Гриша Трохимов (1919-?); ♦ Кулаківська Валентина Трохимівна, в селі Валя Трохимова (1923-?). В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з села. В цій хаті розташувалася колгоспна «тіпальня» для льону. В 1941 році, в період окупації, сім'я повернулася в село і оселилися в своїй хаті.

Вулиця на Калинівку

по лівій стороні:

1. Школа. В 1929–1937 роках в кімнатах для вчителя проживав вчитель Дідківський Лука Федорович (в селі …), … р.н. З 1937 року і до війни вчитель Рибачук Андрій Васильович, в селі … (?-?). Восени 1941 року в слободу з села Базар приїхала сім'я вчительки: Дідківської (Чорної) Єви Савівни, в селі Єва Савівна (1919–2011). Дочки: ♦ Дідківська Олена Леонідівна, в селі … (нар.1937-2009); ♦ Дідківська Ніна Леонідівна, в селі … (нар.1941). Рідня Єви Савівни: • Батько — Чорний Сава Романович, в селі дід Савка (1870–1948); • Мати — Чорна Марія Семенівна, в селі … (1880–1965); • Сестра — Чорна Олександра Савівна, в селі Шура (1922–1976).
3. Гринцевич Григорій Олексійович, в селі Ригор Лексієв (1899-?). Дружина Гринцевич (…) … , в селі Харсоня (?-?). Діти: ♦ Гринцевич Надія Григорівна, в селі Надя Ригорова (?-?); ♦ Гринцевич Ганна Григорівна, в селі Ганька Ригорова (?-?); ♦ Гринцевич Віра Григорівна, в селі Вера Ригорова (?-?); ♦ Гринцевич Михайло Григорович, в селі Міша Ригоров (1926-?).
5. Забродський Андрій Варфоломійович, в селі Андрій Бортаківський (1902–1945). Дружина Забродська (Корбут) Анастасія Яківна, в селі Настя Бортаківська (?-?). Діти: ♦ Забродська Валентина Андріївна, в селі … (1930-?); ♦ Забродський Михайло Андрійович, в селі … (1936-?); ♦ Забродська Ольга Андріївна, в селі … (?-?); ♦ Забродська Лідія Андріївна, в селі … (?-?).
7. Брати Гринцевичі: ♦ Василь Іванович, в селі Михелік (?-?). Дружина Гринцевич (Кулаківська) Ніна Трохимівна, в селі Нінка Михелікова (?-?). Діти: • Гринцевич Галина Васильовна, в селі Галя Михелікова (1935-?); ♦ Степан Іванович, в селі … (?-?). Дружина … (…) … , в селі … (?-?). Діти: … . В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з села. Хату та господарські будівлі розібрали на потреби слобідського колгоспу.
9. Після ліквідації хуторів, у 1939 році, сім'я переїхала з хутору в село та побудувала на цьому місті хату, це: Зіневич Якуб Онуфрійович, в селі Якубцьо (?-?). Дружина Зіневич (…) Ліза Антонівна, в селі Ліза Якубцьова (?-?). Діти: ♦ Зіневич Марія Якубівна, в селі Маруся Якубцьова (1927-?); ♦ Зіневич Михайло Якубович, в селі Міша Якубцьов (1929-?).

по правій стороні:

Під час окупації, в 1942–1943 рр., між будівлею слобідської управи та двором Забродського П. В. побудував собі хату слобідський староста та оселився в ній зі своєю сім'єю, це: Забродський Кирило Степанович, в селі Кирило Степановський (?-?). Дружина Забродська (Кулаківська) Євдокія Луківна, в селі Авдоця Кулаківська (?-?). Дочка: ♦ Забродська Юлія Кирилівна, в селі … (1927-?). Після війни всі будівлі розібрали на потреби колгоспу.
2. Забродський Павло Васильович, в селі Павло Базильовський (1904–1937). Дружина Забродська (…) Ольга … , в селі Олька Базильовська (?-?). Діти: ♦ Забродська Марія Павлівна, в селі Маша Базильовська (1928-?); ♦ Забродська Ірина Павлівна, в селі … (1930-?); ♦ Забродський Андрій Павлович, в селі … (1935-?); ♦ Забродський Петро Павлович, в селі … (?-?). В 1937 році Забродський П. В. був репресований — заарештований і в тому ж році розстріляний в м. Житомирі.
4. Забродський Андрій Васильович, в селі Андрій Базильовський (1891-?). Дружина Забродська (Недашківська) Федора Григорівна, в селі Тодора Андрієва (1899-?). Діти: ♦ Забродська Софія Андріївна, в селі Соня Андрієва (1925-?); ♦ Забродський Михайло Андрійович, в селі Міша Андрієв (1927-?); ♦ Забродський Анатолій Андрійович, в селі Толя Андрієв (1941-?).
6. Забродський Петро …, в селі … (?-?). Дружина Забродська (…) Анастасія Федорівна, в селі Петриха (?-?). Діти: ♦ Забродська Ольга Петрівна, в селі Оля Петришина (1919-?); ♦ Забродський Василь Петрович, в селі Вася Петришин (1920-?); ♦ Забродський Валентина Петрівна, в селі Валя Петришина (1923-?); ♦ Забродський Михайло Петрович, в селі Міша Петришин (1926–1945).
8. … (…) Агата …, в селі … (?-?). Син: ♦ … Олександр … , в селі Сашко … (?-?). Дружина … (Забродська) Ольга … , в селі … (?-?). Син: • … Олександр Олександрович, в селі … (?-?).
10. Забродський Іван …, в селі Ясь (?-?). Дружина Забродська (…) … , в селі … (?-?). Син: ♦ Забродський Василь Іванович, в селі Васильок Ясьовський (1904-?). Дружина Забродська (Гринцевич) Ольга Олексіївна, в селі Олька Текліна (?-?). Діти: • Забродський Ростислав Васильович, в селі Ростя Васильков (1929-?); • Забродський Михайло Васильович, в селі Міша Васильков (1937-?); • Забродський Григорій Васильович, в селі Гриша Васильков (1939-?).
12. Мурга …, в селі … (?-1933). (родом з села Гуска Базарського району). Дружина Мурга (Ринкевич) Ярина Іванівна, в селі Раїна (?-?). Діти: ♦ чотири сина … . В 1933 році сім'я виїхала на батьківщину Мурги … . Мурга … і його чотири сини під час голоду померли. Ярина Іванівна повернулася в Слободу Вислоцьку.
14. Ринкевич Василь Захарович, в селі Василь Захаровський (?-?). Дружина Ринкевич (…) Ганна … , в селі Ганна Захаровська (?-?). Діти: ♦ Недашківська (Ринкевич) Федора Василівна, в селі Феня Захаровська (1912-?). Чоловік Недашківський Василь … , в селі … (?-1943). В 1943 році Недашківського Василя вбили біля урочища Слобідські могилки.; ♦ Ринкевич Михайло Васильович, в селі Міша Захаровський (?-?).
16. Івашкевич Іван Миколайович, в селі Іван Миколайчиков (?-?). Дружина Івашкевич (…) Антоніна … , в селі … (?-?). Дочки: ♦ Івашкевич Віра Іванівна, в селі … (1928-?); ♦ Івашкевич Наталія Іванівна, в селі … (1937-?). Разом з сім'єю проживала небога (рідної сестри дочка) Івашкевича І. М. — Гринцевич Надія Захарівна, в селі Надя Захарцьова (1919-?).
18. Ринкевич Паларій Іванович, в селі Ладь (1901–1944). Дружина Ринкевич (Івашкевич) Таїсія Яківна, в селі Таїсія Лад'єва (?-?). Діти: ♦ Ринкевич Анатолій Паларійович, в селі Толя Лад'єв (1925-?); ♦ Ринкевич Марія Паларієвна, в селі Марія Лад'єва (1930-?).
20. Недашківська (Дідківська) Марія …, в селі Мар'ячка (?-?). Син: ♦ … Василь … , в селі … (1930-?).
22. Забродський Іван Іванович, в селі … (?-?). Дружина Забродська (…) Уляна Лук'янівна, в селі Іваниха (?-?). Діти: ♦ Забродський Ілля Іванович, в селі Галляш Іванишин (1905-?). В 1935 році Забродський Г. І. женився і переїхав жити з дружиною до нової хати по вулиці на Вигон; ♦ Забродський Лука Іванович, в селі Лукаш Іванишин (1916-?); ♦ Забродська Катерина Іванівна, в селі Катя Іванишина (1919-?); ♦ Забродський Іван Іванович, в селі Іван Іванишин (Іванко) (1922–1944); ♦ Забродська Ольга Іванівна, в селі Олька Іванишина (1924-?).

_{(Списки складені згідно інформації, що була надана: … (Столяр) Любою Миколаївною в селі Любою Столяровою; Широких (Дідківською) Ганною Іванівною, в селі Ганькою Мар'ї Тодорчиної; Пількевич (Голуб) Марією Василівною, в селі Марусею Голубовою).}

Мешканці слобідських хуторів в 20-х та 30-х роках ХХ століття

Файл:Слобода Вислоцька 1931р.jpg

Розташування хуторів навколо слободи Вислоцької у 20-30рр. ХХ ст. (Топографічна мапа «РККА» надр. 1931 р.)

Згідно розповідей старожилів села Слобода, що передавались з покоління у покоління відомо, що ліси Медвіденець, Кондратова, Родин та урочище Злодійське в старі часи належали пану Вислоцькому, а пізніше — громаді слободи Вислоцької. (Розповідали: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь; Гринцевич Йосиф … , в селі дід Юзеп, Дідківська Віра Іванівна, в селі Вера Мар'ї Тодорчиної). Тому, на цих землях могли знаходитись тільки ті хутори, господарі яких належали до громади слободи Вислоцької. Беручи до уваги вищевказане та враховуючи спогади слобожан, щодо мешканців хуторів, можливо визначити, що в 20-х та в 30-х роках ХХ століття навколо слободи Вислоцької стояли наступні хутори слобожан:

Дорога на Любарку

1. Хутір … . Знаходився з лівої сторони від дороги на Любарку, за 100 метрів від села Слобода Вислоцька.
2. Хутір Гринцевича Тимофія Івановича, селі Томаша (1896-?). Дружина Гринцевич (Васьковська) Варвара Варфоломіївна, в селі Варка Томашова (1898-?). Діти: • Гринцевич Павло Тимофійович, в селі Павло Томашов (1923-?); • Гринцевич Іван Тимофійович, в селі Іван Томашов (1925-?). Знаходився біля лісу «Кондратова», з правої сторони від дороги на Любарку, приблизно за 1,5 кілометрів від Слободи Вислоцької. Це місце назване жителями села «Томашова поляна». В 1930–1931 роках сім'я потрапила під розкуркулювання і втекла з хутору.
3. Хутір … . Знаходився з лівої сторони від дороги на Любарку, в лісі Кондратова.
4. Хутір Зіневича Семена Онуфрієвича, в селі Шимона (Онухреївого) (1895–1937). Дружина Зіневич (Пількевич) Мотря Андріївна, в селі Мотреня Шимонова (1898-?). Діти: • Зіневич Любов Семенівна, в селі Люба Шимонова (1924-?); • Зіневич Людмила Семенівна, в селі Люда Шимонова (1926-?). Знаходився біля болота, на території лісу Медвіденець, приблизно за 2,3 кілометри від Слободи Вислоцької. Це болото назване жителями слободи — «Шимонове болото». У 1937 році Зіневича С. О. вбили в лісі під Чоповичами. Після ліквідації хуторів у 1939 році сім'я переїхала, з хутору в село Недашки, на постійне місце проживання.
5. Хутір Забродського Антона Івановича, в селі Антося (1898–1943). Дружина Забродська (…) Ганна Михайлівна, в селі Антосіха (?-?). Діти: • Забродська Лідія Антонівна, в селі Ліда Антосішина (1924-?); • Забродський Григорій Антонович, в селі Гриша Антосішин (нар.1935). Знаходився в лісі Медвіденець, недалеко від хутора Шимона. Після ліквідації хуторів у 1939 році сім'я переїхала з хутору в Слободу Вислоцьку.

Дорога на Великі Кліщі

6. Хутір Забродського Івана Івановича, в селі Івана Ясьовського (1897–1937). Дружина Забродська (Пржегарлінська) Любов Йосипівна, в селі Люба Ясьовська (1898-?). Діти: • Забродська Ольга Іванівна, в селі Люся Івана Ясьовського (1930-?); • Забродська Наталія Іванівна, в селі Наталя Івана Ясьовського (1936-?). Знаходився з лівої сторони від дороги на Великі Кліщі, перед містком, за 400 метрів від Слободи Вислоцької. В 1937 році Забродський І. І. був репресований — заарештований і в тому ж році розстріляний у м. Житомирі.¹ В 60-х роках сім'я переїхала з хутору в Слободу.
7. Хутір Дідківського Данила Федоровича, в селі Данила Тодорчина (18…-?). Дружина Дідківська (…) Марія … , в селі Мар'яна Данилиха (?-?). Діти: • Дідківський Йосип Данилович, в селі Юзік (1924-?); • Дідківський Іван Данилович, в селі … (1927-?); • Дідківський Григорій Данилович, в селі … (1929-?). Знаходився з правої сторони від дороги на Великі Кліщі за урочищем Родин, приблизно за 900 метрів від Слободи. Ця місцевість названа мешканцями Слободи «Данилова поляна». Після ліквідації хуторів у 1939 році сім'я переїхала з хутору в Слободу Вислоцьку.
8. Хутір Гринцевича Захара … , в селі Захарцьо (?-?). Дружина Гринцевич (Івашкевич) Марія Миколаївна, в селі Марія Миколайчикова (?-?). року народження. Діти: • Гринцевич Надія Захарівна, в селі Надя Захарцьова (1919-?); • Гринцевич Володимир Захарович, в селі Гемба (Захарцьов) (1924-?). Знаходився в східній частині урочища Родин, приблизно за 800 метрів від Слободи Вислоцької. Цей хутір мешканці Слободи називали «Родин». Подальша доля цієї сім'ї невідома.
9. Хутір Ринкевича Івана Івановича, в селі Янчика (1896–1937). Дружина Ринкевич (Кулаківська) Марія Луківна, в селі Мар'яна Янчикова (?-?). Дочка: • Ринкевич Ніна Іванівна, в селі Ніна Янчикова (1936-?). Знаходився з сходу від урочища Родин та з півночі від Родинського болота, приблизно за 950 метрів від Слободи Вислоцької. Цей хутір мешканці Слободи називали «Шпиль». В 1937 році Ринкевич І. І. був репресований — заарештований і в тому ж році розстріляний у м. Житомирі. ² Після ліквідації хуторів у 1939 році сім'я переїхала з хутору в Слободу Вислоцьку.
10. Хутір Зіневича Якуба Онуфрієвича, в селі Якубцьо (?-?). Дружина Зіневич (…) Ліза Антонівна, в селі Ліза Якубцьова (?-?). Діти: • Зіневич Марія Якубівна, в селі Маруся Якубцьова (1927-?); • Зіневич Михайло Якубович, в селі Міша Якубцьов (1929-?) Знаходився під лісом Вільшняк та біля Торф'яного болота, приблизно за 1,1 кілометр від Слободи Вислоцької. Після ліквідації хуторів у 1939 році сім'я переїхала з хутору в Слободу Вислоцьку.

Дорога на Ксаверів

11. Хутір Забродського Кирила Степановича, в селі Кирила Степановського (?-?). Дружина Забродська (Кулаківська) Євдокія Луківна, в селі Авдоця Кулаківська (?-?). Дочка: • Забродська Юлія Кирилівна, в селі … (1927-?). Знаходився в урочищі «Злодійське», поруч з дорогою на Ксаверів, приблизно за 1,8 кілометри від Слободи Вислоцької. В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з хутору і Слободи Вислоцької.
12. Хутір Забродського Павла Степановича, в селі Павла Степановського (?-?). Дружина Забродська (…) Ганна Лукянівна, в селі … (?-?). Діти: • Забродський Михайло Павлович, в селі … (1922–1942). Знаходився в урочищі «Злодійське», поруч з дорогою на Ксаверів, приблизно за 2 кілометри від Слободи Вислоцької. В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з хутору і Слободи Вислоцької.
13. Хутір … . Знаходився в урочищі «Злодійське».
14. Хутір … . Знаходився в урочищі «Злодійське».
15. Хутір … . Знаходився в урочищі «Злодійське».
16. Хутір … . Знаходився з південного-заходу від урочища Вигон.

_{(Списки складені згідно розповідей: Широких (Дідківської) Ганни Іванівни, в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної; Столяр (Забродської) Ольги Іванівни в селі Люсі Івана Ясьовського).}

На даний час вже не відомо хто з слобожан жив на хуторах позначених на мапі під номерами 1, 3, 13, 14, 15 та 16. Тому, можливо зробити тільки припущення, що на цих хуторах проживали сім'ї слобожан, місце мешкання яких, на той період, невідомий. А саме:

Забродський Арсеній Павлович, в селі Арсень (1894-?). Дружина Забродська (…) … , в селі … (?-?). Діти: • … . Забродський А. П. заарештований навесні 1932 р. за ст.54-10 КК УРСР. Київським облвідділом ДПУ УРСР 11 червня 1932 р. справа припинена.³ Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Забродський Петро Северинович, в селі … (1899–1942). Дружина Забродська (…) Ганна Степанівна, в селі … (?-?). Діти: • … В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з Слободи Вислоцького. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Забродський Степан … , в селі … (?-?). Забродська (…) … , в селі … (?-?). Діти: • … . В 1930–1931 роках сім'я була розкуркулена і вислана з Слободи Вислоцької. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна, в селі Люся Івана Ясьовського).
Івашкевич Василь Іванович, в селі Офіцер (?-?). Дружина Івашкевич (Шмиголь) Катерина Гнатівна, в селі Офіцериха (1906-?). В 60-х роках ця сім'я проживала в Слободі Вислоцькій.
два брати на прізвище Корбут по батьку Якубовичі. В кінці 20-х років брати виїхали на постійне місце проживання в Америку. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна, в селі Люся Івана Ясьовського). Подальша їх доля невідома.
Ринкевич Лука Іванович, в селі Лукаш … (1896-?). Дружина Ринкевич (…) … , в селі … (?-?). Діти: • … . В 1930 році Ринкевич Л. І. був репресований — заарештований і в тому ж році висланий у Північний край на 3 роки.⁴ Подальша доля цієї сім'ї невідома.

___________________________________________________________

→ ¹ _{Реабілітовані історією. Житомирська обл. Кн.3. Житомир. «Полісся». 2010 р. С.206.} → ² _{Реабілітовані історією. Житомирська обл. Кн.5. Житомир. «Полісся». 2011 р. С.692.} → ³ _{Там само. С.205.} → ⁴ _{Реабілітовані історією. Житомирська обл. Кн.5. Житомир. «Полісся». 2011 р. С.692}

Розкуркулені слобідські родини

Згідно рішення президії Базарського райвиконкому на початку 30-х років були розкуркулені найбільш багаті та роботящі родини села Слобода Вислоцька. Це сім'ї:

Гринцевича Василя Івановича. Сім'я вислана з села. … . Після початку війни повернулися в село.
Гринцевича Степана Івановича. Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Гринцевича Тимофія Івановича. Вночі, перед розкуркуленням, втекли з села. Працювали на грабарці в Дніпропетровську, Мінську, Ленінграді. В другій половині 30-х років осіли в с. Гоголево Київської області.
Забродського Степана … . Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Забродського Кирила Степановича. Сім'я вислана з села. … . Після початку війни повернулися в село.
Забродського Павла Степановича. Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Забродського Северина … . Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Забродського Петра Севериновича (старший син Забродського Северина). Сім'я вислана з села. Перед війною проживали в п. Юр'євець м. Дзержинськ Горьковської області.
Зіневича Івана Онуфрійовича (вдівець). Після розкуркулення виїхав з села. Його пятилітній син Коля залишився в селі у молодшої сестри Дідківської (Зіневич) Марії Онуфріївни. А однолітню дочку Олю забрала до себе старша сестра батька Барановська (Зіневич) Ганна Онуфріївна (в слободі Ганька Онухреїва), яка тоді жила з чоловіком в селі Королівка Базарського району. В сердині 30-х років він осів в селі … де женився вдруге (пішов в прийми).
Кулаківського Трохима Лукича. Сім'я вислана з села. В першій половині 30-х років працювали на грабарці в селі Ніпецово під Москвою. Після початку війни повернулися в село.
Кулаківського Степана Лукича. Сім'я вислана з села. … . Після початку війни повернулися в село.
Кулаківського Івана Лукича. Сім'я вислана з села. … . Після початку війни повернулися в село.
Кулаківського Василя Лукича. Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Пількевича Андрія Андрійовича. Вночі, перед розкуркуленням, втекли з села. Працювали на грабарці в Дніпропетровську, Мінську, Ленінграді. В другій половині 30-х років осіли в м. Києві. Після початку війни повернулися в село.
Чижевського Василя …. Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.
Чижевський Михайло … . Сім'я вислана з села. Подальша доля цієї сім'ї невідома.

_{(Списки складені згідно розповідей: Столяр (Забродської) Ольги Іванівни в селі Люсі Івана Ясьовського; Широких (Дідківської) Ганни Іванівни, в селі Ганьки Мар'ї Тодорчиної).}

Слобожани, які померли підчас голодомору у 1932–1933 роках

В період голодомору у 1932–1933 роках мешканці села Слобода Вислоцька голодували, але повального голоду не було. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної). І все ж у 33 році в Слободі Вислоцькій померли:

1. Забродська Анастасія Іллівна, 64 роки, померла 3 серпня 1933 року, причина смерті — голод.^[32]
2. Зіневич Костянтин Олександрович, 40 років, помер 3 серпня 1933 року, причина смерті — голод.^[32]
3. Недашківська Євдокія Юхимівна, 65 років, померла 20 червня 1933 року, причина смерті — голод.^[32]
4. Івашкевич Степан Михайлович, … років. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).

За межами Слободи Вислоцької в 1933 році померли:

5. Барсук Адам Миколайович, віком — 27 років, хлібороб села Слобода Вислоцька Базарського району. Помер 24 березня 1933 року у м. Житомирі. Причина смерті — хронічне запалення нирок.^[33]
6. Мурга …, … років. (чоловік Мурги (Ринкевич) Ярини Іванівни, в селі баби Раїни) та четверо його синів. Під час голоду виїхали на батьківщину Мурги в с. Гуска, де і померли з голоду. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
7. Пількевич Михайло Андрійович, віком — 5 років. Помер в 1933 році у Київській області. (Розповідала: Пількевич (Васьковська) Федора Варфоломіївна, в селі баба Тодора).

В навколишніх селах у 1932–1933 роках померли ^[34]:

в селі Малінка, яке входило до складу Вислоцької сільради, за даними сільради, загинув 41 чоловік (в Книзі пам'яті зазначено 44 померлих, але троє з них виявились мешканцями Слободи Вислоцької).
в селі Ксаверів за даними сільради загинуло 14 чоловік,
в селі Савлуки за даними сільради загинуло 18 чоловік,
в селі Недашки за даними сільради загинуло 41 чоловік,
в селі Любарка за даними сільради загинуло 43 чоловіка.

Слобожани, які були репресовані сталінським режимом

Репресії сталінського режиму не обминули і село Слобода Вислоцька, у 30-х та 40-х роках були репресовані:

Ринкевич Лука Іванович (нар.1896), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Українець, малописьменний, без певного місця роботи. Проживав у сл. Вислоцька Базарського р-ну Коростеньського окр. Заарештований 20 лютого 1930 р. Обвинувачувався за ст. 54-6, 80 КК УРСР.За постановою ОН при Колегії ДПУ УРСР від 22 березня 1930 р. висланий у Північний край на 3 роки. Реабілітований у 1989 р.^[35]
Забродський Арсеній Павлович (нар.1894)., сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Українець, письменний, одноосібник. Проживав у сл. Вислоцька Базарського р-ну Житомирської обл. Заарештований навесні 1932 р. за ст.54-10 КК УРСР. Київським облвідділом ДПУ УРСР 11 червня 1932 р. справа припинена. Реабілітований у 2000.^[36]
Гринцевич Іван Іванович (нар.1884), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Поляк, малописьменний, колгоспник. Проживав у сл. Вислоцька Базарського р-ну Житомирської обл. Заарештований 22 жовтня 1937 р. Обвинувачувався за ст.54-10 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 5 листопада 1937 р. розстріляний 12 листопада 1937 р. у м. Бердичів. Реабілітований у 1989 р.^[37]
Забродський Павло Васильович (нар.1904), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Українець, малописьменний, конюх колгоспу. Проживав у сл. Вислоцька Базарського р-ну Житомирської обл. Заарештований 24 жовтня 1937 р. Обвинувачувався в а.-р. агітації. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 27 листопада 1937 р. — розстріляний 3 грудня 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1963.^[38]
Ринкевич Іван Іванович (нар.1896), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Поляк, малописьменний, колгоспник. Проживав у сл. Вислоцька Базарського р-ну Житомирської обл. Заарештований 25 жовтня 1937 р. Обвинувачувався в а.-р. агітації. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 27 листопада 1937 р. — розстріляний у м. Житомир. Реабілітований у 1962 р.^[35]
Забродський Іван Іванович (нар.1897), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Українець, малописьменний, колгоспник. Проживав у сл. Вислоцька Базарського р-ну Житомирської обл. Заарештований 29 жовтня 1937 р. Обвинувачувався за ст.54-10 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 9 листопада 1937 р. розстріляний 15 листопада 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1989 р.^[39] До арешту працював бригадиром вслобідському колгоспі"Заповіт Ілліча". (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Забродський Олексій Васильович (нар.1889), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Українець, освіта середня, інструктор-методист райвно. Проживав у с. Базар Базарського р-ну Житомирської обл. Зарештований 19 грудня 1937 р. Обвинувачувався за ст.54-10 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 11 січня 1938 р. розстріляний 20 січня 1938 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1989 р.^[38] До арешту працював учителем в школі с. Базар. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Бугай … . Голова слобідського колгоспу «Заповіт Ілліча». У 1937–1938 рр.був знятий з посади голови колгоспу. Виїхав у м. Коростень, а згодом був заарештований і розстріляний. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної). Імовірно це Бугай Олександр Микитович (нар.1888), м. Барановичі Мінської губернії. Білорус, член КП(б)У, освіта початкова, машиніст. Проживав — ст. Коростень Житомирської області. Заарештований 28 квітня 1938 р. Обвинувачувався в причетності до ПОВ. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській області від 26 вересня 1938 р. розстріляний 1 жовтня 1938 р. Реабілітований у 1957 р.^[40]
Лінкевич … . Секретар сільради Слободи Вислоцької. У 1937–1938 рр. був знятий з посади секретаря сільради. Виїхав у своє рідне село … , а згодом був заарештований і розстріляний. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Попруженко Іван Сергійович (нар.1913), сл. Вислоцька Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Українець, освіта середня, вчитель. Проживав у с. Буда-Вороб'ївська Малинського р-ну Житомирської обл. Заарештований 12 жовтня 1938 р. за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР. УНКВС по Житомирській обл. 22 грудня 1938 р. справа припинена.^[41]
Кулаківська (Івашкевич) Мотря … (нар.?). Народилася у сл. Вислоцькій Базарської вол. Овруцького пов. Волинської губ. Ввечері 194… року Кулаківську Мотрю … , якій на той час було десь років 60, впіймав об'їждчик слобідського колгоспу коли вона збирала колоски, що залишилися на колгоспному полі після збирання врожаю. Базарським судом, що проходив в с. Слобода, вона була засуджена на 5 років виправних робіт за Постановою ЦВК и РНК СРСР від 7 серпня 1932 року «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», більш відомий як закон «про п'ять колосків». Кулаківська Мотря … відсиділа всі п'ять років у виправно-трудовому таборі в … і повернулася до Слободи.

Також були репресовані священики, до церков яких ходили слобожани, а саме:

† Священик церкви Святого Миколая села Великі Кліщі Сіомук Микола Іванович, (нар.1888), с. Торговище Мацеївської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Українець, освіта середня, священик. Проживав у с. Великі Кліщі Базарського району Житомирської області. Заарештований 23 жовтня 1937 року. Обвинувачувався за ст.54-10 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській області від 11 листопада 1937 р. ув'язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 р.^[42]

† Священик церкви Покрова Пресвятої Богородиці села Калинівка Скуратівський Григорій Якович, (нар.1896), с. Скурати Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Українець, освіта середня, священик. Проживав у с. Калинівка Базарського р-ну Київської обл. Заарештований 24 липня 1937 р. Обвинувачувався за ст.54-10 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Київській області від 27 серпня 1937;р. — розстріляний 7 вересня 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1987.^[43]

Слобожани — учасники Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років

У роки Великої Вітчизняної війни мешканці села Слобода Вислоцька стали бійцями Робочо-Селянської Червоної Армії (РСЧА), це:

Вербицький Кирило Іванович (нар.?).
Голуб Василь Григорович (нар.1908). До війни з сім'єю проживав в с. Біличі під Києвом. До Червоної Армії був призваний з першого дня оголошення загальної мобілізації. (Розповідала: Пількевич (Голуб) Марія Василівна, в селі Маруся Голубова). Призваний в РСЧА Київським РВК в 1941 р. Воював у складі 535 армійського інженерного батальйону, 61 Армії, Брянського фронту (на травнь 1942 р.). Військове звання — червоноармієць. Посада — сапер. Партійність — б/п. Нагороди — не має. Поранення і контузії — не має. Наказом від 23.05.1942 р. нагороджений медаллю «ЗА БОЕВЫЕ ЗАСЛУГИ» за те, що 30.03.1942 р. при проході в атаку наших танків під час наступу на д. Гринскі Двори (Калужська область), шлях танкам був перекритий ворожим мінним полем. Червоноармієць Голуб В. Г. помітив це, проявив ініциативу і не шкодуючи свого життя під сильним мінометним вогнем противника швидко розмінував мінне поле, видаливши 12 мін. Ціми діями відкрив шлях танкам і піхоті наступаючих наших частин.^[44] На війні Голуба В. Г. доля звела з акторами Ефимом Березиним (Штепсель) і Юрієм Тимошенко (Тарапунька). Він поторишував з Юрієм Тимошенко і потім листувався з ним. Під час бойових дій Голуб В. Г. був поранений осколком в праву руку. Після госпіталю повернувся до своєї частини. З 1943 року член ВКПБ. Отримав військове звання — сержант. В кінці 1943 року під час тяжких боїв в Білорусії при форсуванні річки та захопленні плацдарму, на ворожому березі, Голуб В. Г. отримав осколкове поранення в ногу. В результаті поранення залишився без ноги. Нагороджений медаллю «ЗА ОТВАГУ». Демобілізований по інвалідності в 1944 році. (Розповідала: Пількевич (Голуб) Марія Василівна, в селі Маруся Голубова).
Голуб Олексій Григорович (нар.1912).
Гринцевич Аnbsp;р. С.544.дам Олексійович (нар.1900).
Гринцевич Василь Іванович (нар.?).
Гринцевич Іван Тимофійович (нар.1924). Призваний в РСЧА Поставським РВК Вілейської області. У Вітчизняній війні — з лютого 1945 р. Воював у складі 3 роти 28-го гірського інженерно-саперного батальйону 4 ГИСКОК бригади.(4 Гірська інженеоно-саперна Карпатська ордена Кутузова ІІ ступеню бригада РГК) 4 Українського фронту. Військове звання — червоноармієць. Посада — сапер. Партійність — ВЛКСМ 1945 р. Нагороди — не має. Поранення і контузії — не має. Наказом від 28.03.1945 р. нагороджений медаллю «ЗА ОТВАГУ» за те, що 24 березня 1945 року під час будівництва моста через р. Руда на підсnbsp;р. С.692.тупах до міста Зораsup>2у в нейтральній полосі під ураганним кулеметно-автоматним вsup>3огнем супротивника виконував бойове завдання по будівництву моста і не дивлячись на майже безпреривный обстріл місця роботи в укриття не йшов чим сприяв якнайшвидшому завершенню будівництва мосту.^[45]
Гринцевич Михайло Григорович (нар.1926). Призваний в РСЧА Базарсьsup>3ким РВК Житомирської області в 1943 р. Воював у складі 4-ї Стрілкової роти 482 Стрілкового Нарвського полку 131 Стрілкової Ропшинської Червонопрапорної дивізії Ленінградського фронту. Військове звання — червоноармієць. Посада — кулементник. Партійність — б/п. Нагород не має. Наказом від 03.06.1945 р. нагороджений медаллю «ЗА ОТВАГУ» за те, що при форсуванні проток і висадки десанту на острів Езель будучи автоматником 593 Стрілкового Нарвського полку, висадився на острів і сміливо рушив вперед, при зустрічі з противником з особистої зброї знищив двох німецьких солдат.^[46]
Гринцевич Михайло Трохимович (нар.1907). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 447 стрілкового полку 397 стрілкової дивізії. Військове звання — червоноармієць. Посада — стрілок. Партійність — б/п. Вбитий 29.12.1943 р. Похований — в братській могилі № 573 на цивільному кладовищі села Чигири, Коростеньського району, Житомирської області. Згідно архівних документів разом з Гринцевичем М. Т. 29.12.1943 р. загинули його земляки: • Дідківський Іван Іванович, 1904 р.н., з с. Недашки; • Мистецький Йосиф Іванович, 1912 р.н., з с. Межеліска.^[47]
Гринцевич Степан Іванович (нар.1919). У Червоній Армії з 1939 р. На фронті у Велику Вітчизняну війну із червня 1941 р. Командир відділення окремого розвідувального ескадрону 5-ї гвардійської кавалерійської дивізії (3-й гвардійський кавалерійський корпус, 4-а ударна армія, 3-й Білоруський фронт) гвардії сержант Гринцевич. • 24.11.1943 р. у с. Зезуля (13 км західніше м. Городок, Вітебської обл.) разом з бійцями вийшов у тил супротивника, що допомогло ескадрону виконати бойове завдання. При цьому був узятий «язик». 28.11.1943 р. нагороджений орденом «СЛАВИ ІІІ СТУПЕНЯ». • 28.06.1944 р. у районі с. Смоляни (Оршанський р-н Вітебська обл.) Гринцевич із кінним роз'їздом захопив автомобіль із 6 гітлерівцями. 30.06.1944 р. під м. Гродно полонив двох чоловік, які повідомили цінні відомості. 08.09.1944 р. нагороджений орденом «СЛАВИ ІІ СТУПЕНЯ». • 02.05.1945 р. гвардії старший сержант Гринцевич з кінним роз'їздом у районі м. Перлеберг (Німеччина) умілим маневром відрізав шлях відходу ворогові. Було захоплено кілька одиниць бойової техніки, знищене й полонене значне число гітлерівців, отримані коштовні розвідданні. 29.06.1945 р. нагороджений орденом «СЛАВИ І СТУПЕНЯ». • Також був нагороджений орденом «КРАСНОЙ ЗВЕЗДЫ», медалями. (Джерело: Дубров Б. И. Солдатська слава. 3-є вид. Київ, 1987. с.108-113; Звезды солдатской славы. Киев, 1980. с.45-49). Гринцевич Степан Іванович крокував на Параді Перемоги у Москвi. (Джерело: Збірка оповідань «Солдатська слава» Дубров Б.I. Київ, 1970).
Гринцевич Йосип … (нар.1895). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області у 1943 р. Вював у інженерному підрозділі, будував бліндажі, переправи, … . Військове звання — рядовий. Посада — невідомо. Партійність — б/п. Служив в одному підрозділі разом з Пількевичем Андрієм Андрійовичем (в селі Андроньом). Закінчив війну в Австрії у м. Відні. Нагороджений медаллю «ЗА ПОБЕДУ НАД ГЕРМАНИЕЙ». (Розповідав: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).
Забродський Андрій Варфоломійович (нар.1902). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 292 стрілкового Волжского полку 181 стрілкової Сталінградської ордена Леніна Червонопрапорної дивізії. Військове звання — червоноармієць. Посада — стрілок. Партійність — б/п. Польова пошта — 45422. Вбитий 24.02.1944 р. Похований — могила № 1 півд./схід. Кладовища с. Рудня Рожищенського району Волинської області, з ліва на право 2.^[48] ЗАЛИШИВСЯ ЖИВИЙ !!!??? Далі воював у складі 197 ОШР (окремій штрафній роті) 5 Гвардійської армії. Військове звання — рядовий. Посада — стрілок. Партійність — б/п. Польова пошта — 93747. Вбитий 15.03.1945 р. Похований — х. Циндем 8 км півн./зах. м. Гродкау, Германія. Братська могила.^[49]
Забродський Антон Іванович (нар.1898). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області 12.12.1943 р. Військове звання — рядовий. Посада — невідомо. Партійність — б/п. Загинув 28.12.1943 р.^[50]
Забродський Василь Іванович (нар.1911) Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі МСВ (медсанвзводу) 20 Мото-стрілкової Новоград-Волинської Червонопрапорної ордена Суворова бригади. Військове звання — червоноармієць. Посада — шофер медсанвзводу. Партійність — б/п. Участь в Вітчизняній війні з березня 1941 року. Має одне поранення — 21.07.1943 р. Нагороджень — не має. В травні 1945 року нагороджений медаллю «ЗА ОТВАГУ» за те, що чер-ць Забродський в МСВ з січня 1945 року, будучи водієм машини виявив велике старання і любов до своєї справи. У минулих операціях, незважаючи на тривалі марші, частенько в умовах бездоріжжя чер-ць Забродський з честю виводив свою машину. Чер-ць Забродський дисциплінований боєць, чим ще більше сприяв виконанню бойових завдань свого підрозділу. Він перевіз на своїй машині декілька сотень поранених бійців і офіцерів. Тов. Забродський вірний син Батьківщини.^[51]
Забродський Василь Ілліч (нар.1921). Війну почав з бойової тривоги 22 червня 1941 року. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області в 1941 р. Участь у Вітчизняній війні — з жовтня 1941 року. Воював у складі ОРЕ (окремого розвід ескадрону) 5-ї Гвардійської, червонопрапорної і ордена Леніна кавалерійської дивізії 3 Гвардійського Кавалерійського Гродненського корпусу. Військове звання — гвардії сержант, посада — командир відділення. Партійність — член ВКПБ з червня 1944 р. Поранення і контузії — не має. Раніше нагороджений — орденом «СЛАВЫ ІІІ СТЕПЕНИ», пр.22/Н від 28.11.43р. і медаллю «ЗА ОБОРОНУ СТАЛІНГРАДА». В серпні 1944 р. нагороджений орденом «ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ ІІ СТЕПЕНИ» за те, що 28.06.1944 року діючи в роз'їзді в районі «дер. Самоседовно» Вілейської області першим увірвався в село, вбив німецького шофера і викрав автомашину. 18.07.1944 року в районі «г. Литск», Белостоцької області діючи в роз'їзді попереду частин дивізії увірвався першим на окраїну міста і з автомата вбив 4-х німців, а одного унтер-офіцера узяв у полон, який надав цінні відомості про супротивника.^[52] Воював разом з Гринцевичем Степаном Івановичем (в селі Стьопою Мельником). (Розповідала: Дідківська Ганна Іванівна, в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Забродський Василь Давидович (нар.1926). Призваний у Червону Армію в листопаді 1943 року, польовим РВК, після звільнення Слободи Вислоцької.
Забродський Василь Петрович (нар.1920). Війну почав з бойової тривоги 22 червня 1941 року воєнним льотчиком. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Забродський Григорій Миколайович (нар.1918). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області в 1939 р. Воював у складі 440 армійського гарматного артилерійського полку. Військове звання — червоноармієць. Посада — тракторист 1 дивізіону. Партійність — член ВЛКСМ. Наказом від 9 серпня 1943 р. Забродський Г. М. нагороджений медаллю «ЗА БОЕВЫЕ ЗАСЛУГИ» за те, що він утримує свій трактор в зразковому стані, і не мав ні єдиної аварії. При переході полку з р-ну Холма в р-н Стара Русса т. Забродський на своєму тракторі з гарматою покрив відстань в 200 км і до місця прибув своєчасно, завдяки чому його батарея точно виконала поставлене перед нею завдання.^[53]
Забродський Іван Іванович (нар.1922). Війну почав з бойової тривоги 22 червня 1941 року, воєнний льотчик. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Поступив до 2576 ЭГ (евакуаційного госпіталю). Військове звання — не відомо, частину не знає. 11.03.1944 року вмер від ран, а 13.03.1944 року був похований.^[54]
Забродський Іван Ілліч (нар.1918). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області 10.12.1943 р. Воював у складі 342 Гвардійського стрілкового полку 121 Стрілкової Гомельської Червонопрапорної дивізії. Військове звання — Гвардії червоноармієць, посада — стрілок. Вбитий 27.05.1944 р. Похований — Львівська об. Бродівський р-он, с. Суховоля.^[55]
Забродський Ілля Іванович (нар.1905).
Забродський Лука Іванович (нар.1916).
Забродська Марія Давидівна (нар.1919). Призвана в РСЧА Трояновським РВК Житомирської області 22 червня 1941 р. Військове звання — не відомо. Посада в Радянській Армії — фельдшер. Пропала без вісті в липні 1941 року. ПОКАЗАННЯ СВІДКА — Я, громадянка Костюченко (дівоче прізвище Грищенко) Василина Максимівна 1920 року народження, проживаю в с. Головки Малинського р-на Житомирської обл., працюю в Головчанській медамбулаторії на посаді акушерки, знаю громадянку Забродську Марію Давидівну по спільній роботі в Троянівській райлікарні Житомирської обл. з липня 1938 року по 22 червня 1941 року де я працювала операційною сестрою, а Забродська М. Д. фельдшером. 22 червня 1941 року Трояновським РВК Житомирської обл. я і Забродська були призвані в ряди Радянської Армії і направлені в м. Житомир в Польовий пересувний госпіталь, котрий там формувався, номер зараз не пам'ятаю (22 чи 222). При евакуації Житомира в липні 1941 р. наш госпіталь був переведений в Київ, де був розвернутий в танковому училищі на Дегтярівській вул. та працював до залишення міста нашими військами. Після залишення Києва госпіталь був евакуйований в Бориспіль, де розвернувся для роботи. При бомбардуванні Борисполя госпіталь був зруйнований і особистий склад госпіталю, який залишився в живих разом з частинами Радянської Армії направлявся в сторону с. Борщів Київської обл. Між с. Борщів і с. Семенівкою ми потрапили в оточення. При артилерійському обстрілі Забродська М. Д. була тяжко поранена в ліве стегно і отримала наскрізне осколочне поранення плеча. Я сама зробила їй перев'язку. Від втрати крові вона знепритомніла. В такому стані вона була залишена в оточенні. Подальша доля Забродської М. Д. не відома.^[56]
Забродський Михайло Андрійович (нар.1927).
Забродський Михайло Ілліч (нар.1918). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області в 1943 р. Воював у складі 25 ГСП (гвардійського стрілкового полку) 6 ГСД (гвардійської стрілкової дивізії) 13-ї Армії. Військове звання — сержант, посада — командир відділення. Поранений надійшов до ХПГ 5204 (хірургічного пересувного госпіталю) 05.04.1944 р. Вмер від ран 10.04.1944 р. Похований — м. Дубно, в парку в/містр. 500 метров зах. корп.24 и 300 м східн.корп.№ 2. могила № 11 з східн.кр.3-й.^[57]
Забродський Михайло Павлович (нар.1922). Призваний в РСЧА Калінінським РВК м. Дзержинськ. Зник без вісти в грудні 1942 р.^[58] Згідно іменного списку: Забродський Михайло. Військове звання — червоноармієць. 03.12.1942 р. вмер в концентраційному таборі «Славута» в германському полоні. Похований — м. Славута. Всього по іменним спискам в концентраційних таборах «Славута» загинуло 8000 військовослужбовців Червоної Армії.^[59]
Забродський Михайло (в іменному списку Максим) Петрович (нар.1926). Призваний в РККА Базарським РВК Житомирської області 18.06.1944 р. Воював у складі 385 Стрілкової Кричевської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії. Військове звання — рядовий. Посада — стрілок 1266ст. Партійність — б/п. Вбитий 19.04.1945 р. Похований в центрі с. Ниппервидзе району Грайфенхаген, Германія.^[60]
Забродський Олексій Северинович (нар.?). Загинув на фронті. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Забродський Петро Северинович (нар.1899). Призваний в РККА Держинським РСЧА Горьковської обл. 17 січня 1942 року. Воював у складі 817 полку 239 дивізії. Військове звання — рядовий. Пропав без вісті в березні 1942 року.^[61]
Зіневич Василь Іванович (нар.?). Воював у партизанському загоні в Білоруських лісах. (Розповідала: Дідківська Ганна Іванівна, в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Зіневич Василь Костянтинович (нар.1923).
Зіневич Георгій Мефедович (нар.1916). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Військове звання — невідомо. Посада і спеціальність — невідомо. Партійність — член ВЛКСМ. Зник без вісті в березні 1944 р. Згідно архівних документів разом з Зіневичем Георгієм Мефедовичем в березні 1944 року пропали без вісті його земляки: • Присяжнюк Федір Степанович, 1919 р.н. з с. М.Кліщі; • Дмитренко Роман Харитонович, 1921 р.н. з с. Дуброво; • Смоленко Андрій Данилович, 1922 р.н. з м. Базар; • Мельник Іван Никипорович, 1920 р.н. з с. Ксаверів; • Захарченко Василь Олексійович, 1920 р.н. з с. Пятидубка.^[62]
Зіневич Іван Онуфрійович (Онопрійович) (нар.1898). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 121 сд (стрілкової дивізії) 13 Армії. Військове звання — рядовий, посада — стрілок. Партійність — б/п. Вбитий 28.03.1944 р. Похований — Рівеньська область, Червоно-армійський район, дер. Батьково. Згідно Іменного списку разом з Зіневичем Іваном Онуфрієвичем під селом Батьково Червоно-армійського району Рівеньської області загинули його земляки з Базарського району: • Довгоборець Данило Іванович, 1898 року народження, з с. Калинівка; • Горай Володимир Данилович, 1917 р.н., з с. Гуска; • Єсенчук Федір Леонтійович, 1903 р.н., з с. Великі Кліщі; • Недашківський Степан Іванович, 1917 р.н., з с. Недашки; • Тимошенко Олексій Петрович, 1923 р.н., з с. Великі Міньки.^[63]
Зіневич Микола Іванович (нар.1924). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. З січня 1944 р. — на І українському фронті. Воював у складі 823 стрілкового Дембицького полку 302 стрілкової Тарнопольської Червонопрапорної дивізії. Військове звання — молодший сержант, посада — стрілок. Партійність — б/п. Нагороджений — нагород не має. Поранення і контузії — не має. Наказом від 25.02.1945 р. був нагороджений медаллю «ЗА БОЕВЫЕ ЗАСЛУГИ» за те, що працюючи зв'язковим при управлінні 302 стрілкової Тарнопольської Червонопрапорної дивізії, від 823 стрілкового полку, з листопада 1944 року, показав себе сміливим, рішучим бійцем по виконанню завдань командування і штабу дивізії. Тов. Зіневич, у будь-якій обстановці, не рахуючись ні з часом, ні з вогнем супротивника швидко доставляв і точно передавав накази і розпорядження командування і штабу дивізії командиру полку чи його начальнику штабу, чим забезпечував і сприяв бойовим успіхам полку.^[64] Після війни Коля повернувся в Слободу. На фронті він був поранений і дуже мучився від отриманих на війні ран, тяжко хворів, потім зовсім зліг, кричав від болю і вдень і в ночі. Помер від ран в 1946 році — в 22 роки. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Зіневич Микола Костянтинович, (нар.1912). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 337 г.с.п. (гвардійського стрілкового полку). Військове звання — рядовий, посада — мінометник. Поранений 06.08.1944 р. Діагноз — сліпе осколочне поранення лівого стегна з пошкодженням кістки, шок ІІІ, втрата крові. Вмер у 602 ВГ (військовому госпіталі) від шоку 06.08.1944 р. Похований — могила № 1, село Воля Барановська, Сандомирського р-ну, Краківської обл. на цивільному кладовищі.^[65]
Кулаківський Григорій Трохимович (нар.1919). Пройшов війну з першого до останнього дня. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Кулаківський Степан Лукич (нар.1910).
Недашківський Євген Григорович (нар.1911). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 524 сп (стрілкового полку) 112 стрілкової Рильсько-Коростеньської Червонопрапорної Ордену Суворова дивізії. Військове звання — рядовий, посада — стрілок. Партійність — б/п. Вбитий 15.04.45р. Похований 19.04.45р. в с. Козель, Верхня Силезія, Германія.^[66]
Недашківський Іван Григорович (нар.1914). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області в травні 1941 р. на перепідготовку. Воював у складі 573 полку 195 стрілкової дивізії. Військове звання — червоноармієць. Партійність — б/п. Зник без вісті 10.07.1941 р. в с. Чижовка, Ємель.р. (Ємільчинского району Житомирської області). Згідно Іменного списку разом з Недашківським Іваном Григоровичем 10 липня 1941 року під селом Чижовка зникли безвісті його земляки з Базарського району: • с. Васьковці — 1 чол.; • с. Вишев — 1 чол.; • с. Голубієвичі — 6 чол.; • с. Гуто Мар'ятин — 8 чол.; • с. Гуска — 1 чол.; • Гутовський — 1 чол.; • с. Дуброва — 15 чол.; • с. Звіздаль — 3 чол.; • с. Калинівка — 7 чол.; • с. В.Кліщі — 6 чол.; • с. М.Кліщі — 2 чол.; • с. Кліщі — 6 чол.; • с. Ксаверів — 5 чол.; • с. Колона — 1 чол.; • с. Любарка — 3 чол.; • с. М.Міньки — 4 чол.; • с. Міньки — 1 чол.; • с. Недашки — 6 чол.; • с. Рутвянка — 4 чол.; • с. Рубежівка — 6 чол.; • с. Рудня — 1 чол.; • с. Савлуки — 5 чол.; • с. Хрипля — 1 чол. Всього по 195 стрілковій дивізії — 405 чоловік.^[67]
Недашківський Іван Дмитрович (нар.1925). В 1942–1943 роках був примусово вивезений з Слободи Вислоцької на роботу до Німеччини. В 1945 році, після звільнення Червоною Армією від з нациської неволі, був призваний в ряди РСЧА. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Недашківський Леонід Антонович (нар.1912). В Червоній Армії з 1941 року. Воював у складі 2 стрілкового батальйону 625 стрілкового полку 221 стрілкової дивізії. Військове звання — старший лейтенант, посада — заступник по політичній частині командира 2 стрілкового батальйону. В серпні 1943 року зник без вісті.^[68]
Недашківський Лука Дмитрович (нар.?). Загинув на фронті. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Недашківський Михайло Антонович (нар.1920). Війну почав з бойової тривоги 22 червня 1941 року. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського). Воював у складі 7 кав.полку. Військове звання — лейтенант. 01.06.1942 р. потрапив у полон в районі міста Дорогобуш. З 09.09.1943 р. був увязнений у таборі для військополонених — Калварія (5,9.34 V. Offl. Kalvaria zum Stalag XIA verse zt). Мав номер військовополоненого в германському таборі — 5075.^[69]
Недашківський Петро Антонович (нар.1910).
Недашківський Павло Васильович (нар.1902). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 112 СД (стрілкової дивізії) 13 Армії. Військове звання — рядовий, посада — стрілок. Партійність — б/п. 28.12.1943 р. зник без вісті. Згідно архівних документів разом з Недашківським Іваном Григоровичем 28 грудня 1943 року зникли без вісті і його земляки з Базарського району: • Степанчук Василь Миколайович, 1907 р.н. з с. М.Кліщі, • Вознюк Василь Данилович, 1903 р.н. з с. Мар'ятин.^[70] СПРОСТУВАННЯ ЗНИКНЕННЯ БЕЗ ВІСТІ — За період з 10.01.44р. по 20.01.44р. рядовий Недашківський Павло Васильович, який значився зниклим без вісті, в дійсності повернувся в частину і був евакуйований по хворобі в ППГ-506 (польвий пересувний госпіталь).^[71] На початку 1945 року воював у складі 128 Армійського Мінометного Перемишельського Червонопрапорного Ордена Богдана Хмельницького полку. Військове звання — червоноармієць, посада — хімінструктор 4-ї батареї. Наказом від 29.03.1945 р. був нагороджений медаллю «ЗА ОТВАГУ» за те, що він в районі Раудтен 09.02.1945 р. при відбиванні контратак супротивника замінив пораненого навідника і мінометним вогнем розсіяв і частково знищив до 30 солдатів і офіцерів супротивника.^[72]
Пількевич Андрій Андрійович (нар.1894). До війни, з сім'єю, проживав у м. Києві на Куренівці. Після початку війни він був задіяний на роботах по будівництву оборонних укріплень на підступах до Києва. A з початком оборонних боїв, під Києвом, Пількевич А. А. був зачислений в загін народного ополчення. Скоріше всього в батальйон Петрівського (Печерського) району. З початку серпня його батальйон брав участь у запеклих та кровопролитних боях на ділянці південного сектору оборони Жуляни-Совки-Деміївка-Голосієво. Військову форму їхньому підрозділу не видавали і зброї на всіх не вистачало — одна гвинтівка іноземного зразка на 3-4 ополченця. Тому на перших порах Пількевич А. А., ходив в атаку з палкою в руках. З годом в рукопашному бою він здобув собі німецьку гвинтівку. Згадував, що дуже багато ополченців (цивільних людей) загинуло там за дарма. Як не тяжко було, а свої рубежі ополченці відстояли. Вночі з 18 на 19 вересня військові частини 37-ої армії, переправилися на лівий берег Дніпра і підірвали мости. А батальйони народного ополчення, в цей час, ще знаходились на лінії оборони — їх просто кинули напризволяще. Вдень 19 вересня німецькі війська увійшли до Києва. Щоб не потрапити у полон Пількевич А. А. вночі з кількома товаришами пробрався до Дніпра, де в районі села Корчувате вони якось переплили на лівий берег (скоріш всього тримаючись за якусь колоду). Наступного ранку з'ясувалося, що лівий берег вже зайнятий німцями. Згодом Пількевич А. А. пробрався до окупованого Києва, забрав свою сім'ю і повернувся на Батьківщину в село Слобода Вислоцька. (Розповідали: Гринцевич Іван Тимофійович, в селі Іван Томашов; Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь). Другий раз в РСЧА був призваний в листопаді 1943 року Базарським РВК, після звільнення Слободи Вислоцької Червоною армією. В армію Пількевича А.А забрали разом з парою його коней, тому служив їздовим на своїх конях в інженерному підрозділі, будував бліндажі, переправи, … . Мав військове звання — червоноармієць. Партійність — б/п. (Розповідав: Дідківський Володимир Павлович, в селі Володя Люби Шимонової). Воював разом з Гринцевичем Йосипом … (в селі дідом Юзепом). Закінчив війну в Австрії у м. Відні. Нагороджений медаллю «ЗА ПОБЕДУ НАД ГЕРМАНИЕЙ». (Розповідав: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).
Пількевич Петро Андрійович (нар.1925). В червні 1942 року був примусово вивезений з Слободи Вислоцької на роботу до Німеччини. В Німеччині працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною.^[73] 22 квітня 1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Пількевич П. А. був призваний в ряди Червоної Армії. Першого травня прийняв присягу і був зарахований на посаду орудійного номера полкової артилерійської батареї до 338-го гвардійського стрілецького полку , 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу, 13-ї армії, 1-го Українського фронту. (Джерело: Книжка червоноармійця Пількевича П. П.) В Берлінській операції 338 стрілецький полк зазнав значних людських втрат. Від полкової батареї, до якої Пількевич П. А. був зачислений, після тяжких боїв залишилося з десяток солдатів та офіцерів. (Розповідав: Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов). Поповнений новобранцями полк, у складі 117-а дивізії, був направлений для участі в Пражській операції, в якій ця дивізія виконувала завдання по звільненню чешських міст Пласи і Пльзень. Для 117-ї дивізії 11 травня 1945 року стало останнім днем війни. (Джерело: Музей бойової слави 117 СД. http://my.berdychiv.in.ua/images/muzey/muz_08.htm). Звістку про капітуляцію Германії Пількевич П. А. зустрів 8 травня під час маршу полку, а наступного дня прийшла звістка про звільнення Праги. (Розповідав: Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов).
Ринкевич Анатолій Паларійович (нар.1925).
Ринкевич Михайло Васильович (нар.?). Війну почав з бойової тривоги 22 червня 1941 року, воєнним льотчиком. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Ринкевич Паларій Іванович (нар.1901). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 3 сб. 292 Волжського сп (стрілкового полку) 181 Сталінградської ордена Леніна Червонопрапорної СД (стрілкової дивізії). Військове звання — сержант, посада — командир відділення. Вбитий 28.01.1944 р. Похований — північна окраїна с. Малий Стиден, Костопельського району, Рівеньської області.^[74]
Столяр Микола Пилипович (нар.1927). Воював у складі 731 ЗАП (зенітно-артилерійського полку). (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).

_{(Списки складені згідно інформації, що була надана: Столяр (Забродською) Ольгою Іванівою в селі Люсею Івана Ясьовського; Широких (Дідківською) Ганною Іванівною, в селі Ганькою Мар'ї Тодорчиної; Пількевич (Голуб) Марією Василівною, в селі Марусею Голубовою.)}

Слобожани, які були примусово вивезені на роботи до Німеччини

На весні 1942 року німецька окупаційна влада почала вивозити молодих людей з Слободи Вислоцької на роботу до Німеччини. Згідно архівних документів окупантами було вигнано на каторжні роботи 34 слобожанина.^[75] На даний час відомі прізвища тільки 26 з них, це:

Гринцевич Марія Олексіївна (нар.?). Працювала …
Гринцевич Ніна Олексіївна (нар.?). Працювала …
Гринцевич Надія Захарівна (нар.1919). Працювала …
Гринцевич Олександр Іванович (нар.1925). Працював … Помер в неволі.
Дідківський Йосип Данилович (нар.1924). Працював на фабриці …
Забродський Давид Іванович (нар.1995). В Німеччину його забрали замість сина Василя, який втік … по дорозі до залізничної станції Вільча. Працював у хазяїна …
Забродська Зоя Василівна (нар.1925). Працювала …
Забродська Катерина Іванівна (нар.1919). Працювала …
Забродська Ольга Іванівна (нар.1924). Працювала на фабриці …
Забродська Лідія Антонівна (нар.1924). Працювала у хазяїна …
Забродський Петро Іванович (нар.1901). Працював …
Забродський Ростислав Григорович (нар.1924). З червня 1942 року по квітень 1945 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. 22 квітня 1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Забродський Р. Г. був призваний в ряди Червоної армії. В перших числах травня прийняв присягу і був зарахований для проходження служби до військової частини.
Забродська Софія Андріївна (нар.1925). Працювала у хазяїна …
Зіневич Василь Костянтинович (нар.1923). З червня 1942 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. (Розповідала: Дідківська Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Зіневич Ілля Степанович (нар.1919). З червня 1942 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде (Finsterwalde) району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. Вмер на фабриці від туберкульозу. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Зіневич (…………………) Ліза Антонівна (нар.?). Поїхала замість своєї доньки Марусі. Працювала у хазяїна …
Зіневич Микола Іванович (нар.1924). З червня 1942 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде (Finsterwalde) району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. Весною 1943 року він втік з фабрики і влітку вже був в Слободі Вислоцькій. (Розповідала: Широких (Дідківська) Ганна Іванівна в селі Ганька Мар'ї Тодорчиної).
Івашкевич Анастасія Миколаївна (нар.1919). Працювала на фабриці …
Івашкевич Ніна Степанівна (нар.1924). Працювала на фабриці …
Майстренко Володимир … (нар.1924). Працював …
Мельник Ганна Захарівна (нар.1926). Працювала на фабриці …
Недашківська Валентина Антонівна (нар.1923). Працювала у хазяїна …
Недашківський Іван Дмитрович (нар.1925). Працював на фабриці …
Непомнюща Марія Іванівна (нар.1900). Поїхала замість своєї доньки Люби. Працювала у хазяїна …
Пількевич Петро Андрійович (нар.1925). З червня 1942 року по квітень 1945 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде (Finsterwalde) району Ельба-Ельстер землі Бранденбург.^[73] На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. 22.04.1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Пількевич П. А. був призваний в ряди Червоної армії. Першого травня прийняв присягу і був зарахований на посаду орудійного номера полкової артилерійської батареї до 338-го гвардійського стрілецького полку, 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу, 13-ї армії, 1-го Українського фронту. (Джерело: Книжка червоноармійця Пількевича П. П.)
Чорна Олександра Савівна (нар.1922). Працювала …

Також до Німеччини були вивезені сестри — слобожанки, сім'я яких, після ліквідації слобідських хуторів, у 1939 році переїхала з хутору в село Недашки на постійне місце проживання. Це:

Зіневич Любов Семенівна (нар.1924). Працювала на …
Зіневич Людмила Семенівна (нар.1926). Працювала на …

_{(Списки складені згідно розповідей: Столяр (Забродської) Ольги Іванівни в селі Люсі Івана Ясьовського; Широких (Дідківської) Ганни Іванівни, в селі Ганьки Мар'ї Тодорчиної; Пількевич (Голуб) Марії Василівни, в селі Марусі Голубової).}

Вчителі — вихідці з Слободи Вислоцької

Вербицька Галина Кирилівна (1932-?). Закінчила … , працювала …
Вербицька Марія Кирилівна (1935-?). Закінчила … , працювала …
Гринцевич Галина Василівна (1935-?). Закінчила … , до … працювала в школі села Недашки вчителем німецької мови. … в Чернігівську область.
Гринцевич (Забродська) Ольга Григорівна (1930-?). Закінчила … , працювала …
Гринцевич Степан … (?-?). Закінчив … , працював …
Гуменюк (Пржегарлинська) Клавдія Миколаївна (1935-?). Закінчила … , працювала …
Дерманська (Пржегарлинська) Світлана Михайлівна (1936-?). В … році закінчила факультет математики Житомирського педінституту. … 40 років працювала вчителем математики. Останнє місце роботи Недашківська середня школа.
Дідківська Ніна Леонідівна (1941-?). Закінчила Київський педагогічний інститут ім. Горького 1965 р., працювала вчителькою початкових класів у спецшколі- ітернаті № 9 1965–2011
Забродська Валентина Василівна (1935-?). Закінчила … , працювала …
Забродський Григорій Іванович (?-?). Закінчив … . До війни працював учителем в селі Малінка, де під школу була пристосована одна хата. В малінській школі навчання велося російською мовою. Після війни працював учителем … . в семирічній школі села Калинівка. В … році був переведений в школу села Слобода, де працював до 1952 року. В жовтні 1952 року він пішов на уроки, але в школі погано себе відчув. Завідуюча слобідської школи — Єва Савівна відправила його додому, він дійшов до хати, ліг на ліжко і помер. Лікарі поставили діагноз — інфаркт. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Забродська Лідія Іванівна (?-?). Закінчила … , працювала …
Забродська Марія Павлівна (1928-?). Закінчила … , працювала …
Забродський Михайло Васильвич (1937-?). Закінчив … , працював …
Забродський Олексій Васильович (1889–1937). Освіта середня. Працював учителем у школі села Базар, інструктором-методистом райвно (районного відділу народної освіти) Базарського району.(Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського). Проживав у с. Базар. В 1937 році був репресований — заарештований і в тому ж році розстріляний у м. Житомирі.
Забродська Ольга Василівна (1926-?). Закінчила … , працювала …
Забродський Павло Степанович (?-?). Закінчив … , працював ..
Забродський Ростислав Григорович (1924–1966). Педагогічну діяльність почав в 194 … році учителем … в школі села Ксаверів, маючи диплом Київського інституту народного господарства. З 1950 року Ростислав Григорович працював заступником завідуючого районного відділу народної освіти (Райвно) Базарського району. В 1954 році закінчив … факультет Бердичівського педагогічного інституту. А згодом був призначений директором калинівської школи, де викладав ще предмет географії. В 1960 році Ростислав Григорович поступив на заочну форму навчання в Київський державний університет імені Тараса Шевченка на географічний факультет і в 1965 році закінчив його. (Розповідав: Забродський Анатолій Ростиславович в селі Толя Мадеричин).
Зіневич Віра Дем'янівна (1924-?). Закінчила … , працювала …
Зіневич Марія Дем'янівна (?-?). Закінчила … , працювала …
Зіневич Людмила Семенівна (1924-?). В 196…році закінчила факультет … Житомирського педагогічного інституту імені І. Я. Франка. Працювала учителем української мови та літератури в школах села Рутвянка Малинського району, села Скоморохи Житомирського району та в школі № … міста Житомир (район Крошна). (Розповідав: Дідківський Володимир Павлович, в селі Володя Люби Шимонової).
Зіневич Любов Семенівна (1924-?). Вчилася заочно, спочатку на природничому факультеті Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.Гоголя, а потім на природничо-географічному факультеті Уманського державного педагогічного інституту, який закінчила в 196… році (на початку 60-х років). Працювала в середній школі села Недашки учителем біології, природознавства, трудового навчання до 19 … року. (Розповідав: Дідківський Володимир Павлович, в селі Володя Люби Шимонової).
Івашкевич Анастасія Миколаївна (1919-?). Закінчила … працювала вчителькою … в школі села Великі Кліщі. В 1959 році була переведена в школу села Слобода. А в 1970 році школу села Слобода закривають в зв'язку з тим, що село стало не перспективним — молодь виїжджала з села, жителів меншало, діти не народжувалися. Останню учительку слобідської школи Івашкевич Анастасію Миколаївну переводять в школу села Калинівка, де вона пропрацювала до 19 … року. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Кулаківська Валентина Трохимівна (1923-?). Закінчила … , працювала …
Недашківська Валентина Антонівна (1923-?). Закінчила .. , працювала ..
Недашківський Іван Дмитрович (1925-?). Закінчив … , працював …
Недашківська Лідія Дмитрівна (1928-?). Закінчила … , працювала …
Попруженко Іван Сергійович (1913-?). Освіта середня. В другій половині 30-х років працював учителем у школі села с. Буда-Вороб'ївська.²
Ринкевич Ніна Іванівна (1936-?). Закінчила … , працювала …
Столяр (Забродська) Ольга Іванівна (1930-?). Закінчила … З 1952 року працювала учителем в школі села Слобода. В 1965 році в зв'язку з скороченням кількості учнів в слобідській школі учительку Ольгу Іванівну, яка пропрацювала в слобідській школі 13 років, переводять в Калинівську восьмирічну школу, де вона пропрацювала до 1992 року, — до виселення жителів села в зв'язку з Чорнобильською трагедією. (Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).
Янківська Віра Василівна (1928-?). Закінчила … , працювала …
Янківська Надія Василівна (1931-?). Закінчила … , працювала …

_{(Списки надані: Столяр (Забродською) Ольгою Іванівною в селі Люсею Івана Ясьовськогої).}

___________________________________________________________

→ ¹ _{Реабілітовані історією. Житомирська обл. Кн.3. Житомир. «Полісся». 2010 р. С.208} → ² _{Реабілітовані історією. Житомирська обл. Кн.5. Житомир. «Полісся». 2011 р. С.544.}

Медичні працівники — вихідці з Слободи Вислоцької

Забродська Ольга Петрівна (1919-?). Закінчила ………………………………. , працювала ……………..………………… — фельдшер.
Забродська Валентина Петрівна (1923-?). Закінчила ………………………………. , працювала ……………..………………… — фельдшер.
Забродська Марія Давидівна (1919–1941). Закінчила …………………………. . З 1938 року працювала фельдшером в Троянівській районній лікарні Житомирської області. 22 червня 1941 року Трояновським РВК Житомирської області була призвана в ряди Радянської Армії і направлена в м. Житомир в Польовий пересувний госпіталь (22 чи 222). При евакуації Житомира в липні 1941 року госпіталь був переведений в м. Київ, де був розвернутий в танковому училищі на вул. Дегтярівській та працював до залишення міста нашими військами. Після залишення Києва госпіталь був евакуйований в м. Бориспіль, де розвернувся для роботи. При бомбардуванні Борисполя госпіталь був зруйнований і особистий склад госпіталю, який залишився в живих разом з частинами Радянської Армії направлявся в сторону с. Борщів Київської обл. Між с. Борщів і с. Семенівкою залишки госпіталю потрапили в оточення. При артилерійському обстрілі Забродська М. Д. була тяжко поранена в ліве стегно і отримала наскрізне осколочне поранення плеча. Їй зробили перев'язку. Від втрати крові вона знепритомніла. В такому стані вона була залишена в оточенні. Подальша доля Забродської М. Д. не відома. (Джерело: ЦАМО. № фонду 58. № опису 977534. № справи 28).
Зіневич Михайло Демянович (1929-?). Закінчив …………………………………. , працював ……………………………… — фельдшер.
Зіневич Семен Онуфрієвич (1895–1937). В середині 30-х років працював в Базарській районній лікарні дільничим фельдшером, обслуговував села Великі Кліщі, Ксаверів, Малінка, Слобода Вислоцька і інші. З сім'єю проживав в на хуторі Слободи Вислоцької. У 1937 році Семена Онуфрієвича направили у місто Житомир для здачі документів (звіту) до медичного управління. Коли він пішки йшов з Ксаверова до залізничної станції Чоповичі, в лісі під Чоповичами, на нього напали і вбили. Вбивця нічого з речей не взяв. (Розповідав: Дідківський Володимир Павлович, в селі Володя Люби Шимонової).
Кулаківський Михайло Степанович (1935-?). Закінчив ………………………………. , працював ……………..……………… — полковник медичної служби, хірург.
Недашківська Ганна Василівна (?-?). Закінчила …………………………………. , працювала ……..……………………… — фельдшер.
Присяжнюк (Івашкевич) Лідія Тилимонівна (1935-?). Закінчила ……………………. , працювала …….……………………… — медсестра.

_{Списки надані: Столяр (Забродською) Ольгою Іванівною в селі Люсею Івана Ясьовськогої.}

Примітки

↑ Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899–1904. — С. 8.
↑ ^а ^б Специальная карта Зап.части России Г. Л. Шуберта / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографический департамент , 1849. — С. ХL.
↑ ^а ^б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.305/242.
↑ Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С. 21-7.
↑ ^а ^б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.425/264.
↑ ^а ^б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.345/283.
↑ ^а ^б Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С. 162.
↑ ^а ^б Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С. 58-59.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 151.
↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. — Житомир: Полiсся, 2008. — С. 885–886.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 543.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 514–515.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 523.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151. С. 176.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 95. С. 140.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 176.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 532.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 532–533.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 533.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 540.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 543.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 151.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 560.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 576.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 577.
↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 584.
↑ ^а ^б Рішення Житомирської обласної ради 21.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30 — С. 843.
↑ М. Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С. 156–163.
↑ ^а ^б ^в Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. – Житомир : Полiсся, 2008. - С. 539.
↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. – Житомир : Полiсся, 2008. - С. 25.
↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. – Житомир : Полiсся, 2008. - С. 539, 523, 523, 530, 538.
↑ ^а ^б Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.5 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2011. — С. 692.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.3 / Гол.редколегії І. М. Синявська. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 205.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.2 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2008. — С. 460.
↑ ^а ^б Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.3 / Гол.редколегії І. М. Синявська. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 208.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.3 / Гол.редколегії І. М. Синявська. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 206.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.1 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2006. — С. 532.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.5 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2011. — С. 544.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.6 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. – Житомир : Полісся, 2013. - С. 308.
↑ Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.6 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. – Житомир : Полісся, 2013. - С. 334.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 682524. - дел. 696.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 686196. - дел. 29.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 687572. - дел. 1777.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 73.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 369.; ф. 58. - оп. 977525. - дел. 331.
↑ ЦАМО. - ф. 2130. - оп. 104201. - дел. 1, 2.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 977520. - дел. 408.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 686196. - дел. 6698.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 690155. - дел. 5602.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 682526. - дел. 1382.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. А-83627. - дел. 4598.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 404.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 977534. - дел. 28.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 149.; ф. 58. - оп. 977525. - дел. 207.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18004. - дел. 1581.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 589.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 747.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18004. - дел. 2180.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18004. - дел. 322.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 254.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 690155. - дел. 7211.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. А-83627. - дел. 1669.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 755.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 818884. - дел. 25.; ф. 58. - оп. 18004. - дел. 453.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 737308. - дел. 1.
↑ ЦАМО. - Картотека военнопленных офицеров
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 93.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 1498.
↑ ЦАМО. - ф. 33. - оп. 687572. - дел. 2113.
↑ ^а ^б ДАЖО. - ф. 2643. - оп. 1. - спр. 24. - арк. 17зв.
↑ ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 144.
↑ ДАЖО. - ф. 426. - оп. 9. - спр. 46а. - арк. 33.

Посилання

Слобода-нежил
Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899–1904. — С. 8.

[Сп.карта_1849-2] а ^б Специальная карта Зап.части России Г. Л. Шуберта / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографический департамент , 1849. — С. ХL.

[Сведения_1859-242-3] а ^б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.305/242.

[4] Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С. 21-7.

[Сведения_1859-264-5] а ^б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.425/264.

[Сведения_1859-283-6] а ^б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.345/283.

[Список_1906-7] а ^б Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С. 162.

[Список_1911-8] а ^б Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С. 58-59.

[9] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 151.

[10] Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. — Житомир: Полiсся, 2008. — С. 885–886.

[11] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 543.

[12] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 514–515.

[13] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151.

[14] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 523.

[15] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151. С. 176.

[16] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140.

[17] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 95. С. 140.

[18] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151.

[19] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 176.

[20] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 532.

[21] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 532–533.

[22] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 533.

[23] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 540.

[24] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 543.

[25] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 151.

[26] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 560.

[27] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 576.

[28] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 577.

[29] Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795–2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 584.

[Рішення_Жит.обл.ради_21.06.1991-30] а ^б Рішення Житомирської обласної ради 21.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 30 — С. 843.

[31] М. Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917–1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С. 156–163.

[Нац.книга_памяті-1933-32] а ^б ^в Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. – Житомир : Полiсся, 2008. - С. 539.

[33] Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. – Житомир : Полiсся, 2008. - С. 25.

[34] Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. – Житомир : Полiсся, 2008. - С. 539, 523, 523, 530, 538.

[Реабіліт.істор.кн.5-35] а ^б Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.5 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2011. — С. 692.

[Реабіліт.істор.кн.3-36] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.3 / Гол.редколегії І. М. Синявська. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 205.

[Реабіліт.істор.кн.2-37] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.2 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2008. — С. 460.

[Реабіліт.істор.кн.3-2-38] а ^б Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.3 / Гол.редколегії І. М. Синявська. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 208.

[Реабіліт.істор.кн.3-3-39] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.3 / Гол.редколегії І. М. Синявська. — Житомир: Полісся, 2010. — С. 206.

[Реабіліт.істор.кн.1-40] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.1 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2006. — С. 532.

[Реабіліт.істор.кн.5-2-41] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.5 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. — Житомир: Полісся, 2011. — С. 544.

[42] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.6 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. – Житомир : Полісся, 2013. - С. 308.

[43] Реабілітовані історією. Житомирська область. Кн.6 / Гол.редколегії П. Т. Тронько. – Житомир : Полісся, 2013. - С. 334.

[44] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 682524. - дел. 696.

[45] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 686196. - дел. 29.

[46] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 687572. - дел. 1777.

[47] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 73.

[48] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 369.; ф. 58. - оп. 977525. - дел. 331.

[49] ЦАМО. - ф. 2130. - оп. 104201. - дел. 1, 2.

[50] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 977520. - дел. 408.

[51] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 686196. - дел. 6698.

[52] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 690155. - дел. 5602.

[53] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 682526. - дел. 1382.

[54] ЦАМО. - ф. 58. - оп. А-83627. - дел. 4598.

[55] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 404.

[56] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 977534. - дел. 28.

[57] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 149.; ф. 58. - оп. 977525. - дел. 207.

[58] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18004. - дел. 1581.

[59] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 589.

[60] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 747.

[61] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18004. - дел. 2180.

[62] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18004. - дел. 322.

[63] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 254.

[64] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 690155. - дел. 7211.

[65] ЦАМО. - ф. 58. - оп. А-83627. - дел. 1669.

[66] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18003. - дел. 755.

[67] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 818884. - дел. 25.; ф. 58. - оп. 18004. - дел. 453.

[68] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 737308. - дел. 1.

[69] ЦАМО. - Картотека военнопленных офицеров

[70] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 93.

[71] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 1498.

[72] ЦАМО. - ф. 33. - оп. 687572. - дел. 2113.

[ДАЖО_-_1-73] а ^б ДАЖО. - ф. 2643. - оп. 1. - спр. 24. - арк. 17зв.

[74] ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 144.

[75] ДАЖО. - ф. 426. - оп. 9. - спр. 46а. - арк. 33.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

@@ Рядок 513: / Рядок 513: @@
 # '''Недашківський Павло Васильович''' (нар.1902). Призваний в РСЧА Базарським РВК Житомирської області. Воював у складі 112 СД (стрілкової дивізії) 13 Армії. Військове звання&nbsp;— рядовий, посада&nbsp;— стрілок. Партійність&nbsp;— б/п. 28.12.1943&nbsp;р. зник без вісті. Згідно архівних документів разом з Недашківським Іваном Григоровичем 28 грудня 1943 року зникли без вісті і його земляки з Базарського району: • Степанчук Василь Миколайович, 1907&nbsp;р.н. з с. М.Кліщі, • Вознюк Василь Данилович, 1903&nbsp;р.н. з с. Мар'ятин.<ref>ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 93.</ref> СПРОСТУВАННЯ ЗНИКНЕННЯ БЕЗ ВІСТІ&nbsp;— За період з 10.01.44р. по 20.01.44р. рядовий Недашківський Павло Васильович, який значився зниклим без вісті, в дійсності повернувся в частину і був евакуйований по хворобі в ППГ-506 (польвий пересувний госпіталь).<ref>ЦАМО. - ф. 58. - оп. 18002. - дел. 1498.</ref> На початку 1945 року воював у складі 128 Армійського Мінометного Перемишельського Червонопрапорного Ордена Богдана Хмельницького полку. Військове звання&nbsp;— червоноармієць, посада&nbsp;— хімінструктор 4-ї батареї. Наказом від 29.03.1945&nbsp;р. був нагороджений медаллю «ЗА ОТВАГУ» за те, що він в районі Раудтен 09.02.1945&nbsp;р. при відбиванні контратак супротивника замінив пораненого навідника і мінометним вогнем розсіяв і частково знищив до 30 солдатів і офіцерів супротивника.<ref>ЦАМО. - ф. 33. - оп. 687572. - дел. 2113.</ref>
 # '''Пількевич Андрій Андрійович''' (нар.1894). До війни, з сім'єю, проживав у м. Києві на Куренівці. Після початку війни він був задіяний на роботах по будівництву оборонних укріплень на підступах до Києва. A з початком оборонних боїв, під Києвом, Пількевич А. А. був зачислений в загін народного ополчення. Скоріше всього в батальйон Петрівського (Печерського) району. З початку серпня його батальйон брав участь у запеклих та кровопролитних боях на ділянці південного сектору оборони Жуляни-Совки-Деміївка-Голосієво. Військову форму їхньому підрозділу не видавали і зброї на всіх не вистачало&nbsp;— одна гвинтівка іноземного зразка на 3-4 ополченця. Тому на перших порах Пількевич А. А., ходив в атаку з палкою в руках. З годом в рукопашному бою він здобув собі німецьку гвинтівку. Згадував, що дуже багато ополченців (цивільних людей) загинуло там за дарма. Як не тяжко було, а свої рубежі ополченці відстояли. Вночі з 18 на 19 вересня військові частини 37-ої армії, переправилися на лівий берег Дніпра і підірвали мости. А батальйони народного ополчення, в цей час, ще знаходились на лінії оборони&nbsp;— їх просто кинули напризволяще. Вдень 19 вересня німецькі війська увійшли до Києва. Щоб не потрапити у полон Пількевич А. А. вночі з кількома товаришами пробрався до Дніпра, де в районі села Корчувате вони якось переплили на лівий берег (скоріш всього тримаючись за якусь колоду). Наступного ранку з'ясувалося, що лівий берег вже зайнятий німцями. Згодом Пількевич А. А. пробрався до окупованого Києва, забрав свою сім'ю і повернувся на Батьківщину в село Слобода Вислоцька. ''<small>(Розповідали: Гринцевич Іван Тимофійович, в селі Іван Томашов; Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).</small>'' Другий раз в РСЧА був призваний в листопаді 1943 року Базарським РВК, після звільнення Слободи Вислоцької Червоною армією. В армію Пількевича А.А забрали разом з парою його коней, тому служив їздовим на своїх конях в інженерному підрозділі, будував бліндажі, переправи, … . Мав військове звання&nbsp;— червоноармієць. Партійність&nbsp;— б/п. ''<small>(Розповідав: Дідківський Володимир Павлович, в селі Володя Люби Шимонової).</small>'' Воював разом з Гринцевичем Йосипом … (в селі дідом Юзепом). Закінчив війну в Австрії у м. Відні. Нагороджений медаллю «ЗА ПОБЕДУ НАД ГЕРМАНИЕЙ». ''<small>(Розповідав: Пількевич Андрій Андрійович, в селі дід Андронь).</small>''
-# '''Пількевич Петро Андрійович''' (нар.1925). В червні 1942 року був примусово вивезений з Слободи Вислоцької на роботу до Німеччини. В Німеччині працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною.<ref name="ДАЖО - 1"> 22 квітня 1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Пількевич П. А. був призваний в ряди Червоної Армії. Першого травня прийняв присягу і був зарахований на посаду орудійного номера полкової артилерійської батареї до 338-го гвардійського стрілецького полку , 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу, 13-ї армії, 1-го Українського фронту. ''<small>(Джерело: Книжка червоноармійця Пількевича П. П.)</small>'' В Берлінській операції 338 стрілецький полк зазнав значних людських втрат. Від полкової батареї, до якої Пількевич П. А. був зачислений, після тяжких боїв залишилося з десяток солдатів та офіцерів. ''<small>(Розповідав: Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов).</small>'' Поповнений новобранцями полк, у складі 117-а дивізії, був направлений для участі в Пражській операції, в якій ця дивізія виконувала завдання по звільненню чешських міст Пласи і Пльзень. Для 117-ї дивізії 11 травня 1945 року стало останнім днем війни. ''<small>(Джерело: Музей бойової слави 117 СД. http://my.berdychiv.in.ua/images/muzey/muz_08.htm).</small>'' Звістку про капітуляцію Германії Пількевич П. А. зустрів 8 травня під час маршу полку, а наступного дня прийшла звістка про звільнення Праги. ''<small>(Розповідав: Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов).</small>''
+# '''Пількевич Петро Андрійович''' (нар.1925). В червні 1942 року був примусово вивезений з Слободи Вислоцької на роботу до Німеччини. В Німеччині працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде району Ельба-Ельстер землі Бранденбург. На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною.<ref name="ДАЖО - 1"/> 22 квітня 1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Пількевич П. А. був призваний в ряди Червоної Армії. Першого травня прийняв присягу і був зарахований на посаду орудійного номера полкової артилерійської батареї до 338-го гвардійського стрілецького полку , 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу, 13-ї армії, 1-го Українського фронту. ''<small>(Джерело: Книжка червоноармійця Пількевича П. П.)</small>'' В Берлінській операції 338 стрілецький полк зазнав значних людських втрат. Від полкової батареї, до якої Пількевич П. А. був зачислений, після тяжких боїв залишилося з десяток солдатів та офіцерів. ''<small>(Розповідав: Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов).</small>'' Поповнений новобранцями полк, у складі 117-а дивізії, був направлений для участі в Пражській операції, в якій ця дивізія виконувала завдання по звільненню чешських міст Пласи і Пльзень. Для 117-ї дивізії 11 травня 1945 року стало останнім днем війни. ''<small>(Джерело: Музей бойової слави 117 СД. http://my.berdychiv.in.ua/images/muzey/muz_08.htm).</small>'' Звістку про капітуляцію Германії Пількевич П. А. зустрів 8 травня під час маршу полку, а наступного дня прийшла звістка про звільнення Праги. ''<small>(Розповідав: Пількевич Петро Андрійович, в селі Петя Андроньов).</small>''
 # '''Ринкевич Анатолій Паларійович''' (нар.1925).
 # '''Ринкевич Михайло Васильович''' (нар.?). Війну почав з бойової тривоги 22 червня 1941 року, воєнним льотчиком. ''<small>(Розповідала: Столяр (Забродська) Ольга Іванівна в селі Люся Івана Ясьовського).</small>''
@@ Рядок 548: / Рядок 548: @@
 # '''Недашківський Іван Дмитрович''' (нар.1925). Працював на фабриці …
 # '''Непомнюща Марія Іванівна''' (нар.1900). Поїхала замість своєї доньки Люби. Працювала у хазяїна …
-# '''Пількевич Петро Андрійович''' (нар.1925). З червня 1942 року по квітень 1945 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде (Finsterwalde) району Ельба-Ельстер землі Бранденбург.<ref name="ДАЖО - 1">ДАЖО. - ф. 2643. - оп. 1. - спр. 24. - арк. 17зв.</ref> На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. 22.04.1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Пількевич П. А. був призваний в ряди Червоної армії. Першого травня прийняв присягу і був зарахований на посаду орудійного номера полкової артилерійської батареї до 338-го гвардійського стрілецького полку, 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу, 13-ї армії, 1-го Українського фронту.
+# '''Пількевич Петро Андрійович''' (нар.1925). З червня 1942 року по квітень 1945 року працював різноробочим на електродній фабриці Kjellberg Elektroden & Maschinen GmbH в місті Фінстервальде (Finsterwalde) району Ельба-Ельстер землі Бранденбург.<ref name="ДАЖО - 1">ДАЖО. - ф. 2643. - оп. 1. - спр. 24. - арк. 17зв.</ref> На фабриці остарбайтерів утримували в таборі під охороною. 22.04.1945 року Червона армія зайняла місто Фінстервальде. Пількевич П. А. був призваний в ряди Червоної армії. Першого травня прийняв присягу і був зарахований на посаду орудійного номера полкової артилерійської батареї до 338-го гвардійського стрілецького полку, 117-ї гвардійської Бердичівської стрілецької дивізії, 24-го стрілецького корпусу, 13-ї армії, 1-го Українського фронту. ''<small>(Джерело: Книжка червоноармійця Пількевича П. П.)</small>''
 # '''Чорна Олександра Савівна''' (нар.1922). Працювала …

Слобода (Народицький район): відмінності між версіями

Версія за 15:15, 1 листопада 2014

Зміст

Розташування села Слобода

Назва та статус поселення

Адміністративно-територіальний устрій (історичний огляд)

Історико-демографічний розвиток поселення

Заснування та заселення поселення Вислоцького

Походження пращурів сучасних мешканців села Слобода

Васьковські, Дідківські, Недашківські

Гринцевичі, Забродські, Івашкевичі, Корбути, Кулаківські, Пількевичі, Ринкевичі, Чижевські, Янковські

Мешканці села Слобода Вислоцька в 30-х та в першій половині 40-х років ХХ століття

Вулиця на Любарку

Вулиця на Базар

Вулиця на Недашки (Малінку)

Вулиця на Вигон

Вулиця на Калинівку

Мешканці слобідських хуторів в 20-х та 30-х роках ХХ століття

Розкуркулені слобідські родини

Слобожани, які померли підчас голодомору у 1932–1933 роках

Слобожани, які були репресовані сталінським режимом

Слобожани — учасники Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років

Слобожани, які були примусово вивезені на роботи до Німеччини

Вчителі — вихідці з Слободи Вислоцької

Медичні працівники — вихідці з Слободи Вислоцької

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Слобода (Народицький район): відмінності між версіями

Версія за 15:15, 1 листопада 2014

Розташування села Слобода

Назва та статус поселення

Адміністративно-територіальний устрій (історичний огляд)

Історико-демографічний розвиток поселення

Заснування та заселення поселення Вислоцького

Походження пращурів сучасних мешканців села Слобода

Васьковські, Дідківські, Недашківські

Гринцевичі, Забродські, Івашкевичі, Корбути, Кулаківські, Пількевичі, Ринкевичі, Чижевські, Янковські

Мешканці села Слобода Вислоцька в 30-х та в першій половині 40-х років ХХ століття

Вулиця на Любарку

Вулиця на Базар

Вулиця на Недашки (Малінку)

Вулиця на Вигон

Вулиця на Калинівку

Мешканці слобідських хуторів в 20-х та 30-х роках ХХ століття

Розкуркулені слобідські родини

Слобожани, які померли підчас голодомору у 1932–1933 роках

Слобожани, які були репресовані сталінським режимом

Слобожани — учасники Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років

Слобожани, які були примусово вивезені на роботи до Німеччини

Вчителі — вихідці з Слободи Вислоцької

Медичні працівники — вихідці з Слободи Вислоцької

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук