Одеський нафтопереробний завод: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
419 014 редагувань
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 78: Рядок 78:
В квітні 2019 року Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави.<ref>{{cite web |url=https://dt.ua/ECONOMICS/verhovniy-sud-dozvoliv-kurchenku-oskarzhiti-perehid-odeskogo-npz-u-vlasnist-derzhavi-308986_.html |title=Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави |author= |date=2019-04-18 |website=https://dt.ua/ |publisher=[[Дзеркало тижня. Україна]] |accessdate=19 квітня 2019}}</ref>
В квітні 2019 року Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави.<ref>{{cite web |url=https://dt.ua/ECONOMICS/verhovniy-sud-dozvoliv-kurchenku-oskarzhiti-perehid-odeskogo-npz-u-vlasnist-derzhavi-308986_.html |title=Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави |author= |date=2019-04-18 |website=https://dt.ua/ |publisher=[[Дзеркало тижня. Україна]] |accessdate=19 квітня 2019}}</ref>


У березні 2019 року регіональне відділення Фонду держмайна в Одеській області повідомило про завершення інвентаризації заводу. Було встановлено, що багато установки підприємства втратили свою працездатність. Мова, зокрема, йде про ректифікаційні колони, що не були належним чином законсервовані.<ref>[https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/resursy/speckonfiskacija-bezdarnaja-i-bespowadnaja.htm Спецконфискация — бездарная и беспощадная] // еженедельник "2000", № 10 (898) от 8 - 14 марта 2019</ref>
У березні 2019 року регіональне відділення Фонду держмайна в Одеській області повідомило про завершення інвентаризації заводу. Було встановлено, що багато установки підприємства втратили свою працездатність. Мова, зокрема, йде про ректифікаційні колони, що не були належним чином законсервовані.<ref>[https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/resursy/speckonfiskacija-bezdarnaja-i-bespowadnaja.htm Спецконфискация — бездарная и беспощадная] // еженедельник "2000", № 10 (898) от 8 - 14 марта 2019</ref><ref>{{Cita web|titolo= Новая одесская клиника для больных лимфостазом |url= https://odesa.one/ru/novaya-odesskaya-klinika-dlya-bolnyh-limfostazom/ |lingua= ru }}</ref>.


== Продукція ==
== Продукція ==

Версія за 13:26, 30 березня 2021

Одеський нафтопереробний завод
Типбізнес і підприємство
Організаційно-правова форма господарюванняпублічна компанія
Галузьпереробка нафти
Засновано1938
Штаб-квартираОдеса, вул. Шкодова Гора, буд. 1/1
Співробітники1000 (2016)
Холдингова компаніяФДМУ
Код ЄДРПОУ41864238

Одеський нафтопереробний завод — четвертий за потужністю український нафтопереробний завод і стратегічно важливий об'єкт для економіки держави. Знаходиться в Суворовському районі міста Одеса. (м. Одеса, Одеська область), збудований 1935р., потужність, станом на 2005 рік, близько 2,8 млн тон сирої нафти на рік.

Історія

1937—1991

Завод був побудований в 1937 році й введений до експлуатації в 1938 році під назвою Одеський крекінг-завод[1][2] — як підприємство паливного напрямку з переробкою бакинських мазутів на установках термічного крекінгу вакуумної перегонки.

Після початку Другої світової війни влітку 1941 року установки заводу були евакуйовані до Сизрані, де на їх базі побудували Сизранський нафтопереробний завод●.

В 1949—1950 роках завод було відновлено відповідно до проектної схеми, а далі впродовж багатьох років періодично реконструювався. Згодом шляхом зміни технологічної схеми установок НПЗ отримав можливість переробляти нафту замість мазуту. Від 1959 року ОНПЗ взяв курс на автоматизацію процесів виробництва. У 60-ті нарощувалися потужності первинної переробки нафти, були побудовані об'єкти водопостачання і очисні споруди. Велика реконструкція проводилася в 70-ті роки, в результаті якої були введені до дії установки первинної переробки і вторинної перегонки нафти, а також каталітичного риформінгу. Всі технологічні процеси заводу переведені на оборотні системи водопостачання. Побудовано ефективні очисні споруди і зупинений скидання промислових стоків у Чорне море.

У 1987 році гендиректором Одеського НПЗ став Валерій Мельник.

Після відновлення незалежності

У 1994-му введена в експлуатацію установка гідроочищення дизельного палива та авіагасу, що дозволило виробляти дизельне паливо і авіаційний гас з вмістом сірки до 0,05 масового відсотка. Установка побудована «під ключ» італійською фірмою CTIP. Також в середині 90-х одним з партнерів Одеського НПЗ стало спільне українсько-британське підприємство «Синтез Ойл». Фірма оновила на заводі кілька установок, побудувала додаткові резервуари, реконструювала нижню площадку заводу (як раз туди надходять нафтопродукти, призначені на експорт) і три причали в нафтогавані - 2-й, 3-й і 4-й.

27 червня 1996 года Кабінет міністрів України вніс завод до переліку підприємств, призначених до приватизації відповідно до індивідуальних планів.[3]

У серпні 1997 року завод був внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.[4]

12 червня 1998 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про проведення в 1998-2005 рр. реконструкції виробничих потужностей заводу[5], 24 червня 1998 контрольний пакет акцій НПЗ (в розмірі 25% + 1 акція підприємства) був закріплений у державній власності на три роки[6].

У 1998 році установка каталітичного риформінгу була переведена на новий каталізатор американської фірми UOP, що дозволило заводу випускати високооктанові бензини марок А-80, А-92 і А-95.

До цього часу компанії «ЛУКОЙЛ» стала одним з постачальників нафти на завод. Разом з «Синтез Ойл» сторони створили спільне підприємство «ЛУК-Синтез Ойл Лтд», зареєстроване на Британських Віргінських островах і в квітні 1999 року купили на конкурсі 51,9% акцій одеського заводу. У березні 2000 року дочірнє підприємство «ЛУКОЙЛ» - «ЛУК-Сінт» - докупило 25% -й пакет акцій Одеського НПЗ на біржі. До цього часу на завершальній стадії вже були переговори з «Синтезом» про викуп належних йому акцій НПЗ в СП «ЛУК Синтез Ойл Лтд». А вже в кінці травня 2000 року «ЛУКОЙЛ» викупив даний пакет акцій. Разом з акціями, купленими на вторинному ринку, консолідований пакет «Лукойлу» склав близько 86%. В результаті було утворено ВАТ «ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ».[7]

Після 13 років практично беззмінного керівництва заводом Валерій Мельник поступився місцем співробітнику «ЛУКОЙЛ» Володимиру Гафнеру. У 2001-2004 роках компанія провела капітальну модернізацію заводу.

Завод був зупинений в жовтні 2010 року у зв'язку з економічною ситуацією, що склалася на ринку нафтопродуктів України, а також із зміною схеми поставок нафти.[8] У 2010-2013 роках завод не працював.[9]

У червні 2013 року Лукойл продала ОНПЗ українській корпорації СЄПЕК, яку контролює Сергій Курченко.[10]

У червні 2017 року завод конфіскований на користь держави. Орієнтовна вартість конфіскованого майна складає більше $ 200 млн або більше 5 млрд гривень.[11]

У січні 2018 року Міністерство палива та енергетики України завершило реєстрацію державного підприємства Одеський НПЗ.[12]

В квітні 2019 року Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави.[13]

У березні 2019 року регіональне відділення Фонду держмайна в Одеській області повідомило про завершення інвентаризації заводу. Було встановлено, що багато установки підприємства втратили свою працездатність. Мова, зокрема, йде про ректифікаційні колони, що не були належним чином законсервовані.[14][15].

Продукція

  • бензин А-98, А-95, А-92, А-80;
  • паливо дизельне;
  • вакуумний газойль;
  • мазут;
  • нефрас;
  • реактивне паливо;
  • газ зріджений;
  • нафтобітум дорожній, будівельний, покрівельний;
  • сірка.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Одесса // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. О. Ю. Шмидт. 1-е изд. том 42. М., ОГИЗ, «Советская Энциклопедия», 1939. ст.726-740
  2. ↑ Одесса // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 30. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1954. стр.520-522
  3. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 684 від 27 червня 1996 р. «Про затвердження переліку підприємств, які приватизуються за індивідуальними планами»
  4. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 911 від 21 серпня 1997 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»
  5. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 856 від 12 червня 1998 р. «Про реконструкцію виробництв відкритого акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод"»
  6. ↑ Розпорядження Кабінету міністрів України № 447-р від 24 червня 1998 р. «Про закріплення у державній власності пакету акцій ВАТ "Одеський нафтопереробний завод"»
  7. ↑ Одеський НПЗ запрацює в середині вересня
  8. ↑ Росіяни зупиняють Одеський НПЗ
  9. ↑ Курченко запустив Одеський НПЗ
  10. ↑ РБК-Україна: Група «СЄПЕК» купує в «Лукойла» 99,6% акцій Одеського НПЗ
  11. ↑ Суд конфисковал Одесский НПЗ в пользу государства. https://ubr.ua/. UBR. 21 липня 2017. Процитовано 8 липня 2018.
  12. ↑ Национальная бензиновая идея: как Одесский НПЗ изменит цены на украинских заправках. https://ubr.ua/. UBR. 5 лютого 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  13. ↑ Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави. https://dt.ua/. Дзеркало тижня. Україна. 18 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019.
  14. ↑ Спецконфискация — бездарная и беспощадная // еженедельник "2000", № 10 (898) от 8 - 14 марта 2019
  15. ↑ Новая одесская клиника для больных лимфостазом (рос.).

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одеський_нафтопереробний_завод&oldid=31109201