Бої за гору Маківка

Бої за гору Маківку
Перша світова війна
Польова сторожа УСС в траншеях на східних схилах центральної вершини Маківки
Дата: 29 квітня — 4 травня 1915 Місце: Карпати Результат: Тактична перемога російської армії
Сторони
Російська імперія	Австро-Угорщина Німецька імперія Легіон УСС
Командувачі
78-а піхотна дивізія генерала Володимира фон Альфтана 309-й піхотний Овруцький полк 147-й піхотний Самарський полк 148-й піхотний Каспійський полк	55-а піхотна дивізія генерала Ігнаци фон Фляйшнера 130-а піхотна бригада Й. Вітошинського фон Добраволя
Втрати
близько 3000 вбитих і поранених	УСС: 42 вбитих 76 поранених 35 попало в полон

Бої за гору Маківку — запеклі позиційні бої, що точилися з 29 квітня до 4 травня 1915 року, у ході Першої світової війни, на східному фронті, в Карпатах між підрозділами австо-угорської 55-ї піхотної дівізії І. фон Фляйшнера (до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів УСС) та російськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала Альфтана.

Хід боїв

Положення російсько-австрійського фронту під час боїв за Маківку

Російські війська вирішили форсувати свій наступ до Угорщини. Австрійські частини відступали під натиском російських військ, які, зайнявши вже половину гори, і далі наступали. Тоді було вирішено послати на цю ділянку проти них частини Українських Січових Стрільців у складі півтора куреня. Вже зранку 29 квітня, відбивши атаку російських військ, стрільці пішли в контратаку. Після короткого рукопашного бою російські війська було відтиснуто до їхніх окопів. Бій на багнетах у самих окопах закінчився перемогою Січових Стрільців, які зайняли оборонну позицію.

Наступного дня російські війська повторили наступ на праве крило військ, які утримували Маківку. Стрілецький контрнаступ скінчився проривом ворожої лінії та здобуттям трьох кулеметів і 173 полонених.

Третій і найзапекліший бій за гору Маківку розгорівся 1 травня. На ділянку були підтягнуті свіжі сили російських військ. По довшій артпідготовці, на невеликий відтинок фронту, на якому розміщалися дві стрілецькі сотні (Будзиновського і Мельника), рушив у наступ російський полк. Російські війська зазнавали значних втрат від рушничного вогню стрілецьких сотень, але наступу це не стримало.

Підійшовши до стрілецьких окопів, солдати закидали їх ручними гранатами. Для відбиття наступу у бій було введено резервний стрілецький курінь. Відбивши наступ противника, він сам перейшов в атаку. В той день двічі подавалися під стрілецьким натиском російські імперські війська і двічі поверталися на втрачену лінію, вибиваючи з неї стрілецькі частини. Третій натиск стрільців дав їм можливість нарешті закріпитися на захоплених позиціях. Російський наступ 2 травня не змінив створеної стрільцями ситуації.

Наслідки

Запекла оборона Маківки дозволила 55-й австро-угорській піхотній дивізії повністю виконати поставлені перед нею стратегічні завдання:

• не дозволила військам російської 11-ї армії генерала А. Н. Селіванова прорватися через карпатські перевали і вийти на оперативний простір на Угорську рівнину, що створило б катастрофічні наслідки для австро-угорського фронту, і в разі успіху російських військ — виходу Австро-Угорщини з війни
• виграла час для зосередження німецьких військ 11-ї армії А. фон Макензена на ділянці Горліце-Тарнув і наступного успішного прориву російського фронту, який призвів до загального відступу російських військ з Галичини.

2 травня 1915 року, в денному звіті командування 55 дивізії австрійської армії зазначалося:

У дводенних боях вдалося ворогові добути частину становищ нашого відтинку, що боровся по-геройськи. Аж тут, у найгрізнішому моменті з'явилися українці. Нехай коштує, що хоче, відвічний ворог мусить бути відбитий! Зі запалом, одушевлені правдивим патріотизмом, з розмахом як шумна буря, якій ніщо опертися не може, кинулися молоді хоробрі сини тієї країни в обороні рідної землі на ворога й приневолили його залишити те, що він вважав за здобуте. Небезпеку усунено. Українські Стрільці двічі рішили бій у нашу користь. Вони можуть гордо дивитися на свої подвиги, бо повсякчасно залишиться в історії слава їхніх хоробрих подвигів, та золотий лавровий листок в історії їхнього народу. Боротьба була важка і вимагала жертв. Тим, що залишилися в живих, висловлюємо нашу щиру подяку й наш подив. Героям, що поклали свої голови і віддали останню краплину крови, тим, що не можуть уже радіти перемогою, присвячуємо на вічну память цю згадку. Українці! З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого корпусу, бо він матиме право назвати себе вибраною частиною.

Меморіал

У 1920-х роках члени УВО, а згодом ОУН започаткували встановлення хрестів полеглим за волю України поблизу центральної вершини Маківки. У 1930-х українська молодь розпочала масові паломництва на «горбочок» на Маківці.

На тім майже 1000 метровім шпилі між Тухлею і Головецьком висипали могили 34 юнакам–героям. Ці могили це наш перший військовий цвинтар. На Маківці повинен станути величавий пам’ятник, гідний жертви героїв, що там спочивають, а сама Маківка повинна стати прощею для земляків–патріотів. Поки що Філія Т–ва Охорони Воєнних Могил у Сколім, на спілку з матірнім Т–во–м, помістять у церкві в Грабівці Скільськім (сільці біля підніжжя Маківки) пам’ятну металеву таблицю з іменами похованих на Маківці УСС

У 1998-1999 цвинтар Січових Стрільців було відбудовано: встановили 50 хрестів на могилах січовиків та один пам'ятник на честь тих січовиків, котрих ідентифікувати не вдалось. На Пантеоні поховані: Онуфрій Федорчак. Дмитро Формусяк - 22 роки. Юліан Шевчук - 19 років. Микола Юзьвяк - 18 років. Дмитро Цвілинюк - 19 років. Федь Ткачук - 21 рік. Борис Ткачук - 23 роки. Пилип Тимчишин - 26 років. Сумарук. Іван Тимчишин - 21 рік. Омелян Стратійчук - 17 років. Михайло Стратійчук. Михайло Стефанський. Гриць Стефурак. Дмитро Снітович - 18 років. Дмтро Савчук - 19 років. Юра Пітиляк - 20 років. Кость Попенюк - 26 років. Іван Ребеньчук - 20 років. Федір Пик - 20 років. Дмитро Петрів - 20 років. Василь Палійчук - 20 років. Микола Мицканюк -21 рік. Михайло Мицканюк - 23 роки. Дмитро Мицканюк - 22 роки. Микола Михайлюк. Осип Матковський - 22 роки. Ілько Матійчук. Федь Матійчук. Микола Максимюк - 18 років. Іван Лаврук - 19 років. Іван Кішка - 19 років. Осип Конюшевський - 25 років. Олекса Курендаш - 19 років. Федір Карпин - 22 роки. Василь Іличук - 18 років. Михайло Дячук. Василь Вітенюк - 20 років. Танас Дупрейчук - 21 рік. Петро Данищук. Ілько Грицюк - 20 років. Василь Геник - 21 рік. Ілько Ганущак - 19 років. Іван ГІльтайчук. Олекса Григорчук - 18 років. Юрко Григорчук - 20 років. Степан ГАврилюк - 20 років. Михайло Білячук - 18 років. Ілько Бехметюк - 22 роки. Федір Бельмега - 17 років.

Література

• Патер І. Г. Маківка // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с. — С.447—448.
• Микола Лазарович. Легіон українських січових стрільців. — Тернопіль, 2005. — С.116—121.
• Українські Січові Стрільці 1914—1920 (за ред. Б. Гнаткевича та інш.), 1935.
• Лукіянович Денис. Маківка — гора невмирущої стрілецької слави. — Львів, 2005. — 150 с.
• Каширин В. Б. Взятие горы Маковка: Неизвестная победа русских войск весной 1915 года. — Москва, 2010. — 388 с.

Ресурси Інтернет

• Бої за Маківку
• Художньо-документальний фільм "Бій за гору Маківка"
• Святослав Липовецький. Гей, на горі, на Маківці // «Україна Молода», 30 квітня 2010

Поштівка "95 років перемоги над москалями. Битва на горі Маківка"