Великий відступ (1915)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий відступ на Східному фронті
Східний фронт
Перша світова війна
Карта відходу російських військ у ході Великого відступу 1915 року
Карта відходу російських військ у ході Великого відступу 1915 року

Карта відходу російських військ у ході Великого відступу 1915 року
Дата: 27 червня — 15 вересня 1915
Місце: Російська імперія (Польща, Західна Білорусь, Литва), Галичина
Результат: Перемога Центральних держав
Сторони
Четверний Союз:
Німецька імперія Німецька імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Антанта:
Російська імперія
Командувачі
Німецька імперія Еріх фон Фалькенгайн
Німецька імперія Еріх Людендорф
Німецька імперія Август фон Макензен
Німецька імперія Герман фон Ейхгорн
Німецька імперія Лінзінген Олександр
Німецька імперія Отто фон Белов
Німецька імперія Макс фон Гальвітц
Німецька імперія Фелікс фон Ботмер
Німецька імперія Фрідріх фон Шольц
Німецька імперія Леопольд Баварський
Австро-Угорщина Едуард фон Бем-Ермолі
Австро-Угорщина Фрідріх Австрійський
Австро-Угорщина Світозар Бороєвич
Австро-Угорщина Фердинанд Австрійський
Австро-Угорщина Пауль фон Брлог
Австро-Угорщина Віктор фон Данкль
Росія Микола Миколайович
Росія Алексєєв М. В.
Росія Іванов М. І.
Росія Брусилов О. О.
Росія Смирнов В. В.
Росія Литвинов О. І.
Росія Плеве П. А.
Росія Рузький М. В.
Росія Никитин В. М.
Росія Леш Л. В.
Росія Радко-Дмитрієв Р. Д.
Росія Еверт О. Є.
Росія Горбатовський В. М.
Росія Радкевич Є. О.
Військові формування
Німецька імперія Неманська армія
Німецька імперія 10-та армія
Німецька імперія 8-ма армія
Німецька імперія 9-та армія
Німецька імперія 11-та армія
Німецька імперія Бузька армія
Німецька імперія Південна армія
Німецька імперія 12-та армія
Австро-Угорщина 1-ша армія
Австро-Угорщина 3-тя армія
Австро-Угорщина 4-та армія
Австро-Угорщина 2-га армія
Австро-Угорщина 7-ма армія
Росія 5-та армія
Росія 1-ша армія
Росія 2-га армія
Росія 10-та армія
Росія 4-та армія
Росія 3-тя армія
Росія 8-ма армія
Росія 11-та армія
Росія 7-ма армія
Втрати
Німецька імперія 200 000 загиблих, поранених та зниклих безвісти[1]
Австро-Угорщина немає даних
Росія 500 000 загиблих, поранених, полонених та зниклих безвісти[2]
Не варто плутати з Великим відступом франко-британських військ на Західному фронті у 1914 році
Великий відступ. Відхід російських військ з Польщі. Східний фронт (1915 р.)
Великий відступ. Подальший відхід на Східному фронті

Великий відступ (27 червня — 14 вересня 1915) — наступальна операція військ Центральних держав, у результаті якої після завдання поразки російській армії в ході наступу під Горлицєю, німецькі та австро-угорські війська прорвали фронт оборони супротивника та, завдавши нищівної поразки, просунулися вглиб території Російської імперії на кілька сотень кілометрів.

Зміст[ред. | ред. код]

Після поразки в Галичині, завданої російській імператорській армії, фактичний керівник німецькими військами на Східному фронті генерал від інфантерії Е. фон Фалькенгайн запропонував подальший розвитку кампанії 1915 року. Літом цього року, Центральні держави кардинально змінили співвідношення сил на Східному фронті на свою користь. Німецьке командування сформувало 4 нові німецькі армії: 11-ту, 12-ту, Неманську та Бузьку, тому на початок масштабного наступу 13-ти арміям Четверного союзу протистояли 9 армій російських військ.

Ставка Верховного Головнокомандувача вирішила почати стратегічний відступ для того, щоб виграти час, необхідний для масивного нарощування військової промисловості та поповнення резервів.

Це призвело до повного краху фронту, північний фланг багатокілометрового фронту російських військ змушений був відступати на південь з Пруссії. У другій половині вересня 1915 майже вся російська армія поздовж усього Східного фронту розпочала відступ на схід. Російські війська були повністю витіснені з Галичини та Польщі. На Волині австрійські війська використовували дирижаблі та бомбардували залізниці поблизу Ковелі та Рівного. Російські підрозділи відступали по всій лінії фронту та зазнавали значних втрат.

У цей переломний момент у Першій світовій війні, російська армія, билася за виживання, і не розглядалася німецько-австрійським керівництвом, як загроза на Східному фронті. У свою чергу, німецькі війська, що звільнилися були передислоковані на Західний фронт.

Водночас, російській армії вдалося уникнути оточення і восени 1915 року, після проведення серії контрнаступів та контрударів, російсько-німецький фронт стабілізувався на лінії Рига-Єкабпілс-Даугавпілс-Двінськ-Барановичі-Пінськ-Дубно-Тарнополь-Чернівці.

Біженство[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак на символічній могилі Євдокії та Івана Кравців, "виселених до Росії в 1915" і там померлих. Новий православний цвинтар у Бабичах.

Біженство (біл. Бежанства, рос. Беженство) під час Першої світової війни — масова евакуація православного населення західних губерній Російської імперії вглиб Росії, що відбулася після прориву фронту німецькими військами з 3 травня по вересень 1915 року.[3].

Внаслідок військових невдач російської армії та швидкої офензиви німецьких військ після битви під Горлицями влада Російської імперії почала закликати цивільних до негайної евакуації вглиб Росії. Людей залякували страшними вбивствами, грабунками та іншими жорстокими репресіями, яких начебто мали заподіяти німці місцевому православному населенню. Поширенню таких повідомлень могли сприяти деякі реальні події, такі як військові злочини в Бельгії (спалення Левена, екзекуції в Дінані), зруйнування Каліша та інциденти в Ченстохові на початку Першої світової. В такий спосіб російська армія застосовувала тактику спаленої землі.[3]

Також було евакуйовано держслужбовнців, працівниківм багатьох промислових закладів, залізничників тощо.

Під валивом агітації рідні землі покинуло від 2 до 3 млн людей. Землі на схід від Білостоку покинуло навіть до 80% мешканців. Хаотичний втеча в Росію, що тривала кілька місяців, забрала багато життів. Втеча відбулася в спеку, бракувало їжі чи навіть води. При дорогах лишалися могили загиблих, а деякі тіла не було поховано. Умови були сприятливими для епідемічних спалахів і призвели до масової загибелі дітей.[3]

Одним із наслідків біженства була евакуації Варшавського імператорського університету до Ростова-на-Дону, на його основі було утворено Південний федеральний університет.

Групи біженців[ред. | ред. код]

Серед біженців переважали жінки та діти. Діти становили бл. 41–48% всіх біженців. За оцінками істориків, бл. 1/3 біженців не вижили.[3]

Абсолютну більшість біженців становили білоруси на українці (русини):[3]

  • білоруси та українці (русини) – 67,5%
  • поляки – 13,2%
  • євреї – 6,4%
  • латиші – 4,9%
  • інші (переважно вірмени, литовці та естонці) – 8%.

Біженців розселяли в різних регіонах аж до китайського кордону. Частина з них повернулася в 1918–1921.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Richard L. DiNardo, 2010, p. 132—133
  2. Norman Stone, The Eastern Front, 1975, p.174
  3. а б в г д O bieżeństwie. biezenstwo.pl. Процитовано 1 квітня 2017. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]