Битва під Танненбергом (1914)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Танненбергом (1914)
Перша світова війна
Russian prisoners tannenberg.jpg
Російські військовополонені, захоплені під час битви
53°29′44″ пн. ш. 20°08′03″ сх. д. / 53.49583333333300317° пн. ш. 20.134444444444000055° сх. д. / 53.49583333333300317; 20.134444444444000055
Дата: 26 серпня30 серпня 1914
Місце: Аленштайн, Східна Пруссія, нині Ольштин, Польща
Результат: рішуча перемога Імперської армії Німеччини,
Сторони
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія Flag of Russian Empire for private use (1914–1917).svg Російська імперія
Командувачі
Flag of the German Empire.svg генерал піхоти П.фон Гінденбург
Flag of the German Empire.svg генерал-майор Е. Людендорф
Flag of the German Empire.svg полковник М.Хоффман
Flag of Russian Empire for private use (1914–1917).svg генерал від кавалерії Самсонов О.В.
Flag of Russian Empire for private use (1914–1917).svg генерал від кавалерії Ренненкампф П.К.
Військові сили
Flag of the German Empire.svg близько 153 000 о/с [1] Flag of Russian Empire for private use (1914–1917).svg 191 000 о/с[1]
Втрати
3 436 солдатів та офіцерів вбиті,
6 800 поранені
30 000 солдатів та офіцерів вбиті, поранені та зниклі безвісті,
95 000 полонених
Положення сторін станом на 23 серпня 1914 та план генерала Максиміліана Притвіца унд Граффона з відходу німецьких військ зі Східної Прусії
Положення військ станом на 26 серпня 1914
Положення військ станом на 30 серпня 1914

Би́тва під Танненбе́ргом (1914) (26 серпня — 30 серпня 1914) — велика битва російської імператорської армії та імперської армії Німеччини в ході Східно-Пруської операції на Східному фронті Першої світової війни. Битва завершилася поразкою росіян.

Тривалість битви — 5 діб.

Передумови[ред.ред. код]

План Шліффена (План закритих дверей), покладений в основу німецької стратегії, з якою Німеччина починала Першу світову війну, виходив з припущення, що «паровий каток» російської армії буде пущений в хід із затримкою, необхідною для її мобілізації. Передбачалося, що за цей час німецька армія зуміє завдати Франції тяжкої поразки і оволодіти Парижем, а потім всіма силами рушити на Росію. Однак російська армія несподівано швидко почала наступ на Східному фронті, чим поставила Німеччину в скрутне становище.

Російський наступ здійснювався силами двох армій. Від Ковно (Каунас) йшла 1-а армія під командуванням генерала П. К. Ренненкампфа, а з межиріччя Нарева і верхів'я Вісли — 2-я армія, під командуванням генерала А. В. Самсонова. 8-а німецька армія під командуванням генерал-полковника Прітвіца 20 серпня зазнала поразки в бою під Гумбіннені, а в фланг і тил їй виходила 2-я армія Самсонова.

В результаті Прітвіц, остерігаючись оточення, вирішив почати відступ і залишити всю територію Східної Пруссії на схід від Вісли.

Планування битви[ред.ред. код]

Сили сторін[ред.ред. код]

Російська імперія[ред.ред. код]

Німецька імперія[ред.ред. код]

Хід битви[ред.ред. код]

Маневри 21-25 серпня[ред.ред. код]

Поразка при Гумбіннені створила реальну загрозу оточення 8-ї німецької армії, і увечері 20 серпня Прітвіц прийняв рішення відступати за Віслу, про що повідомив у генштаб. Однак цьому рішенню супротивилась німецька Ставка і всупереч плану Шліффена, який передбачав при несприятливому розвитку подій на Східному фронті відступати в глиб Німеччини, але ні в якому разі не знімати військ із Західного фронту, щоб гарантовано розгромити Францію і уникнути війни на два фронти, прийняла рішення, східну Пруссію не здавати і перекинути на допомогу 8-ї армії війська із Західного фронту (2 корпуси і кінну дивізію).

21 серпня Мольтке змістив Прітвіца і його начальника штабу генерала Вальдерзе і призначив на їх місце генерал-фельдмаршала Пауля фон Гінденбурга і генерала Еріха Людендорфа фон. Вони прибули в штаб 8-ї армії 23 серпня і схвалили план припинення російського наступу на Східну Пруссію. Було прийнято рішення, залишивши 2,5 дивізії проти 1-ї російської армії Ренненкампфа, швидко, по рокадну залізниці через Кенігсберг, перекинути головні сили 8-ї армії проти 2-ї російської армії Самсонова і спробувати розгромити її, до того як вона з'єднається з частинами 1-ї армії. Однак реалізація плану цілком залежала від дій армії Ренненкампфа, чиє швидке просування на захід, за словами Людендорфа, робило б маневр не можливим.

У цей час командування Північно-Західного фронту, помітивши швидкий відступ німецьких військ, вирішило, що німці відходять за Віслу, і визнало операцію виконаною, й змінила для неї початкові завдання. Основні Сили 1-й Армії Ренненкампфа були спрямовані не на зустріч 2-й Армії Самсонова, а на відсікання Кенігсберга, де за припущенням командування сховалася частина 8-ї армії, і на переслідування тих німців які відступав до Вісли. Головком 2-ї армії Самсонов, в свою чергу, вирішив перехопити війська, які відступали за Віслу і наполягав на перенесення головного удару своєї армії з північного напрямку на північно-західний, що призвело до того, що російські армії стали наступати по різним напрямками і між ними утворилася величезна пустка в 125 км. Ставка, в свою чергу, також визнала операцію в Східній Пруссії в основному закінченою і працювала над планом наступу в глиб Німеччини, на Познань, в зв'язку з чим командиру фронту Жилінському було відмовлено в посиленні 2-ї армії гвардійським корпусом.

Нове командування 8-ої німецької армії вирішило скористатися утвореною пусткою між російськими арміями, щоб нанести флангові удари по 2-й армії Самсонова, оточити і знищити її.

Поразка 2-ої російської армії в Східній Пруссії[ред.ред. код]

26 серпня підійшли від Голдапа 17-й корпус Макензена і 1-й резервний корпус Бєлова з ландверною бригадою атакували правофланговий 6-й корпус 2 -й армії генерала Благовіщенського і відкинули його від Біскупцю до Ортельсбургу. Дві дивізії корпусу втратили 7500 чоловік і відступили в повному безладі, при цьому генерал Благовіщенський кинув війська і втік до тилу. Правий фланг 2-ї армії виявився відкритим протягом десятків кілометрів, але Самсонов не отримав інформації про це і 27 серпня наказав армії продовжувати виконувати поставлене завдання.

На лівому фланзі 2-ої армії 27 серпня 1-й корпус Франсуа з частиною 20-го корпусу (Шольца) і ландвером завдав удар по 1-му корпусу генерала Артамонова і відкинув його на південь від Сольдау. 23-й корпус генерала Кіндратовича зазнав втрат і відступив на Найденбург. В результаті чого, 13-Центральні й і 15-й корпуси, які просунулися більше всіх на територію Східної Пруссії, виявилися відкритими для ударів з флангу і в тил з боку німецьких корпусів. Самсонов в свою чергу отримав від Артамонова невірну інформацію про ситуацію і запланував на 28 серпня удар силами 13-го корпусу генерала Клюєва і 15-го корпусу генерала Мартоса у фланг західного німецького угруповання, що ще більш погіршило ситуацію.

Для керівництва боєм Самсонов з оперативною частиною штабу армії вранці 28 серпня прибув в штаб 15-го корпусу. В результаті було втрачено зв'язок зі штабом фронту і фланговими корпусами, а управління армією — дезорганізоване. Наказ штабу фронту про відвід корпусів 2-ої армії на лінію Ортельсбург — Млава до військ не дійшов. 28 серпня вранці серпня Мартос запропонував Самсонову негайно почати відведення центральних корпусів, щоб вивезти їх з-під флангових ударів, але Самсонов вагався до вечора.

28 серпня штаб фронту наказав 1-й вислати вперед лівофланговий корпус і кавалерію для надання допомоги 2-ій армії, але вже ввечері 29 серпня наступ було зупинено. Жилінський вважав, що 2-я армія згідно його наказом вже відійшла до кордону. В результаті до моменту відходу корпусів 2-ої армії піхота Ренненкампфа перебувала від них на відстані близько 60 км, а кавалерія — 50 км.

29 серпня відступ п'яти російських дивізій 13-го і 15-го корпусів, які займали центр фронту і потрапили під головний удар німецької армії, проходив під зростаючим фланговим тиском 1-го корпусу Франсуа і 1-го резервного корпусу Бєлова. На флангах 2-ої армії 1-им і 23-ім корпусами німецькі атаки були відбиті, але в центрі в цілому російський відступ прийняв безладний характер, а п'ять дивізій 13-го і 15-го корпусів (близько 30 тисяч чоловік при 200 знаряддях) були оточені в районі Комусінского (Грюнфлісского) лісу. В ніч на 30 серпня генерал Самсонов, який перебував серед оточених частин, застрелився, Генерал Мартос був узятий в полон, генерал Клюєв намагався вивести війська з оточення трьома колонами, але дві колони були розбиті, і Клюєв віддав наказ про здачу в полон.

Таким чином, втрати 2-ої армії склали 6 тис. убитих, близько 20 тис. поранено. (Майже всі потрапили в полон), полонених — 30 тис. (Разом з тими хто потрапив в полон пораненими -. 50 тис.), захоплено 230 знарядь. Убито 10 генералів, 13 взято в полон. Загальні втрати 2-ої армії убитими, пораненими і полоненими — 56 тисяч осіб. Німецькі втрати, убитими і пораненими склали 30 тисяч чоловік.

2-я армія (1-й, 6-й, 23-й корпуси та залишки, що потрапили в оточення, 13-го і 15-го корпусів) відступила за річку Нарев.

У цій битві російські сили розбили 6-у і 70-у ландверну бригади у Грос-Бессай і Мюлені, ландверну дивізію Гольця, 3-ю резервну дивізію під Гогенштейном, 41-у піхотну дивізію під Вапліцем, 37 -у піхотну дивізію під Ланою; нарешті, вони завдали поразки 2-ій піхотній дивізії під Уздау, але окремі успіхи росіян не були пов'язані в загальну перемогу. Послідовність переможних боїв окремих російських полків і дивізій вилилася в поразку шести дивізій. Германці ж терпіли ряд тактичних поразок в рамках окремих боїв, але виграли операцію на оточення центру армії Самсонова. Оточені частини продовжували вести бої до 31 серпня, намагаючись вийти з оточення.

Основними причинами поразки 2-ї армії стало украй незадовільне командування з боку штабу Північно-Західного фронту, який не зумів правильно оцінити оперативну ситуацію в період 20-26 серпня, а також помилки командувача армією генерала Самсонова, який невиправдано розширив смугу наступу армії і не зумів забезпечити оперативне управління з'єднаннями армії в ході зустрічного бою. Окремих слів в описі причин поразки заслуговує погана робота російської армійської розвідки, яка не змогла розкрити зосередження основних сил 8-ї німецької армії навпроти флангів Самсонова, і повна зневага в штабі 2-ї російської армії правилами фронтової радіозв'язку. За день до переходу в наступ, німецькі зв'язківці перехопили передане відкритим текстом повідомлення штабу 2-ї армії в один з корпусів з докладною диспозицією сил армії і зазначенням найближчих її завдань, що тут же відбилося на постановці Гінденбургом завдань військам наступу. В той же час сам Гінденбург вказував на виявлений у вбитого російського офіцера «документ з якого можна було зробити висновок про наміри ворожого командування»

Підсумки битви[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Координати: 53°29′45″ пн. ш. 20°08′04″ сх. д. / 53.49583° пн. ш. 20.13444° сх. д. / 53.49583; 20.13444 (Битва під Танненбергом)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Christian Zentner: Der Erste Weltkrieg, Rastatt, 2000 S. 108

Література[ред.ред. код]

  • Бэзил Лиддел Гарт 1914. Правда о Первой мировой = History of the WW1. — М. : Эксмо, 2009. — С. 480. — (Перелом истории). — 4300 прим. — ISBN 978-5-699-36036-9. (рос.)
  • Барбара Такман Первый блицкриг. Август 1914 = The Guns of August. — М. : АСТ, 1999. — 640 с. — 5000 прим. — ISBN 5-7921-0245-7. (рос.)
  • Шамбаров В. За Веру, Царя и Отечество. — М. : Эксмо, 2003. — 768 с. — (Военно-историческая библиотека). — 3000 прим. — ISBN 5-699-04732-8. (рос.)
  • Катастрофы Первой мировой войны / Под ред. В. Гончарова. — М. : АСТ, 2005. — С. 768. — ISBN 5-1702-9453-0. (рос.)
  • Sweetman John Tannenberg 1914. — 1st. — London : Cassell, 2004. — ISBN 978-0304356355. (англ.)
  • Showalter Dennis E Tannenberg: Clash of Empires, 1914. — Brassey's, 2004. — ISBN 978-1574887815. (англ.)
  • Markus Pöhlmann Tod in Masuren: Tannenberg, 23. bis 31. August 1914. — München : C.H. Beck, 2002. — ISBN 978-3406480973. (нім.)

Джерела[ред.ред. код]

Кінохроніка[ред.ред. код]



Протигаз «війни хіміків» (Першої світової війни) Це незавершена стаття про Першу світову війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.