Єфремов Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єфремов Микола Миколайович
Народився 22 лютого (6 березня) 1886
Суми, Харківська губернія, Російська імперія[1]
Помер 26 лютого 1947(1947-02-26)[1] (60 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Введенське кладовище
Країна Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність хімік, педагог
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Галузь неорганічна хімія і фізична хімія
Заклад Пермський державний університет і N.S. Kurnakova Institute of General and Inorganic Chemistryd
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Вчителі Курнаков Микола Семенович
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений діяч науки і техніки РРФСР
Особ. сторінка Н. Н. Ефремов на сайте ПГНИУ

Микола Миколайович Єфремов (нар. 22 лютого 1886(18860222), м. Суми, Харківська губернія, — 26 лютого 1947, Москва) — російський, радянський хімік, доктор хіміних наук (1936), викладач Санкт-Петербурзької хіміко-фармацевтичесної академії, професор, завідувач кафедрою неорганічної хімії Пермського університету (1932–1935), завідувач лабораторії фізико-хімічного аналізу органічних систем Інституту загальної та неорганічної хімії АН СРСР (з 1936), заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1947).

Учень академіка Миколи Семеновича Курнакова. Один із засновників фізико-хімічного аналізу систем, утворених органічними сполуками. Розробник методу переробки карналлитов.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1911 році закінчив Петербурзький політехнічний інститут, де був учнем Миколи Семеновича Курнакова[2].

З 1919 року — професор Петроградського хіміко-фармацевтичного інституту.

З 1924 року — професор Уральського державного університету (з 1925 року — Уральський політехнічний інститут) у Свердловську.

У 1926 року — директор, в 1927—1929 роках — науковий керівник Центральної хімічної лабораторії Північного тресту хімічної промисловості в Свердловську.

В 1929—1930 роках — завідувач калійним відділом Уральського наукового хімічного інституту.

В 1932 році — професор Пермського (Березніковського) хіміко-технологічного інституту.

Після закриття хіміко-технологічного інституту в 1932 році очолює кафедру неорганічної хімії Пермського університету. Для вирішення виниклих проблем він залишає працю в університеті і їде спочатку в Березники, а потім — до Москви[3], де в 1936 році отримав ступінь доктора хімічних наук[4].

З 1936 року керував організованою ним лабораторією фізико-хімічного аналізу органічних систем Інституту загальної та неорганічної хімії АН СРСР[5].

У 1936—1939 роках — професор Московського інституту хімічного машинобудування.

У 1936—1940 роках — професор Московського поліграфічного інституту.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Один із засновників фізико-хімічного аналізу систем, утворених органічними сполуками.[5]

Наукова діяльність М. Н. Єфремова у якості керівника кафедри неорганічної хімії Пермського університету стала продовженням досліджень, розпочатих його попередником Н. А. Тріфоновим, і сприяла подальшому розвитку тематики кафедри: вивчення фазових рівноваг у водно-сольових, органічних і змішаних водно-органічних системах при різних умовах[6]

Дослідивши калійні солі Верхньокамського родовища, розробив метод переробки карналлитов[7] на солі калію і магнію. У липні 1932 року брав участь у зльоті ударників та виїзної сесії Академії наук СРСР з участю академіків М. С. Курнакова і Д. Н. Прянишникова, професорів П. І. Преображенського, А. Р. Бергмана та ін., де були обговорені плани науково-дослідних і будівельних робіт. Поїхавши до Москви, підтримував зв'язок з хіміками Пермського університету, одним з яких був В. Ф. Усть-Качкинцев[8].

Н. Н. Єфремов — автор простого способу вивчення мікроструктури сплавів органічних речовин[4]. Для встановлення фізико-хімічної природи взаємних поєднань органічних речовин він послідовно застосовував визначення фізичних властивостей в залежності від складу і розробив простий спосіб вивчення мікроструктури сплавів органічних речовин. Для вивчення кінетики фазових перетворень спільно з співробітниками запропонував метод микрокиносъемки в поляризованому світлі. Йому належать також роботи по галургії, мінеральної технології та аналітичної хімії.[9][10]

Різне[ред. | ред. код]

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Камфора і феноли // Журнал Російського фізико-хімічного товариства. Частина хімічна, 1913, т. 45, оп. 2.
  • Про з'єднаннях пікринової кислоти з вуглеводнями // Вісті Інституту фізико-хімічного діалізу, 1919, т. 1, вип. 1.
  • Тверді розчини вищих жирних кислот і тригліцеридів // Известия Сектору фізико-хімічного аналізу. Інститут загальної та неорганічної хімії. 1948, т. 16, вип. 3 (совм. з Г. Б. Равичем і В. А. Вольнової).[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ефремов Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Ефремов Николай Николаевич [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // XuMuK. Сайт о химии.
  3. Шульгина Н. П., Мочалова Н. К., Котомцева М. Г. Кафедра неорганической химии и её научные направления с 1916 по 2011 год [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Вестник Пермского университета. Серия «Химия». 2011. Вып. 2(2). С. 7.
  4. а б Рогожников С. И. Николай Николаевич Ефремов — зав. кафедрой неорганической химии ПГУ (1931—1933) [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // ПГНИУ.
  5. а б Ефремов Николай Николаевич // БСЭ, 2012.[1]
  6. Шульгина Н. П., Мочалова Н. К., Котомцева М. Г. Кафедра неорганической химии и её научные направления с 1916 по 2011 год [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Вестник Пермского университета. Серия «Химия». 2011. Вып. 2(2). С. 6.
  7. Соловьёв Ю. И. Очерки истории физико-химического анализа. Москва, 1955. 222 с. С. 146.
  8. Усть-Качкинцева C. В., Вержбицкий Ф. Р. Виктор Федорович Усть-Качкинцев // Биографический очерк. Пермь, 2006. 324 с. С. 33-34.
  9. а б Ефремов Николай Николаевич [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Национальная историческая энциклопедия.
  10. Ефремов Николай Николаевич [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.] // Биографический банк данных «Личности».
  11. Оборин В. А. Университет в годы завершения реконструкции народного хозяйства, построения социализма и дальнейшего развития социалистического общества. 1933—1941 гг. // Маханёк К. С., Капцугович И. С., Оборин В. А. и др. Пермский государственный университет имени А. М. Горького. Пермь, Пермское книжное издательство. 1966. 294 с. С. 89.[2] [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
  12. Усть-Качкинцева C. В., Вержбицкий Ф. Р. Виктор Федорович Усть-Качкинцев // Биографический очерк. Пермь, 2006. 324 с. С. 33.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  1. Єфремов Микола Миколайович [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.] // Біографічний банк даних «Особистості».
  2. Єфремов Микола Миколайович [Архівовано 2 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Біографія.ру.
  3. Єфремов Микола Миколайович // Велика біографічна енциклопедія.
  4. Єфремов Микола Миколайович // БСЕ, 2012.[3]
  5. Єфремов Микола Миколайович [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Національна історична енциклопедія.
  6. Єфремов Микола Миколайович [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // XuMuK. Сайт про хімії.
  7. Єфремов Микола Миколайович // Професори Пермського університету. 1916—2016. Гл. ред. в. І. Костіцин. Перм: ПГНИУ, 2016. 336 с. С. 27.
  8. Лепешков І. Н. Дослідження H. H. Єфремова в області мінеральних солей // Известия Сектору фізико-хімічного аналізу. Інститут загальної та неорганічної хімії ім. Н. С. Курнакова. Москва, 1956, т. 27.
  9. Погодін С. А. Микола Миколайович Єфремов // Известия Сектору фізико-хімічного аналізу. Інститут загальної та неорганічної хімії ім. Н. С. Курнакова. Москва,1956, т. 27, с. 7-14.
  10. Равич Р. Б. Роботи H. H. Єфремова по фізико-хімічному аналізу органічних речовин // Известия Сектору фізико-хімічного аналізу. Інститут загальної та неорганічної хімії ім. Н. С. Курнакова. Москва, 1956, т. 27.
  11. Рогожніков С. В. Микола Миколайович Єфремов — зав. кафедрою неорганічної хімії ПГУ (1931—1933) [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] // ПГНИУ.
  12. Соловйов Ю. І. Нариси історії фізико-хімічного аналізу. Москва, 1955. 222 с.
  13. Шульгіна Н. П., Мочалова Н. К., Котомцева М. Р. Кафедра неорганічної хімії і її наукові напрями з 1916 по 2011 рік [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Вісник Пермського університету. Серія «Хімія». 2011. Вип. 2(2). С. 5-7.
  14. Усть-Качкинцева C. Ст., Вержбицький Ф. Р. Віктор Федорович Усть-Качкинцев // Біографічний нарис. Перм, 2006. 324 с. С. 13, 32-34.