Іванківці (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Іванківці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Рада/громада Вертокиївська сільська рада
Код КОАТУУ 1822081303
Основні дані
Засноване 1501
Населення 489
Площа 1,005 км²
Густота населення 486,57 осіб/км²
Поштовий індекс 12451
Телефонний код +380 142
Географічні дані
Географічні координати 50°07′38″ пн. ш. 28°41′14″ сх. д. / 50.12722° пн. ш. 28.68722° сх. д. / 50.12722; 28.68722Координати: 50°07′38″ пн. ш. 28°41′14″ сх. д. / 50.12722° пн. ш. 28.68722° сх. д. / 50.12722; 28.68722
Середня висота
над рівнем моря
210 м
Місцева влада
Адреса ради 12450, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Вертокиївка, вул.Злагоди,4 , тел. 49-04-36
Карта
Іванківці. Карта розташування: Україна
Іванківці
Іванківці
Іванківці. Карта розташування: Житомирська область
Іванківці
Іванківці
Мапа

Іванківці у Вікісховищі?

Іва́нківці — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення — 489 осіб.

До Другої світової війни — Янківці.

Історія[ред. | ред. код]

Поруч з селом поселення І тис. до н. е., III—V ти ХІІ-ХІІІ ст.ст. н. е.

Село Янківці (пол. Jankowce) відоме з 1593 року у володінні пана Янковського. [1]

В 1645 році брацлавський хорунжий Ян Дзік відписав Янківці Київському підстолію Михайлу Аксаку.[2]

У 1776 році Юзефа Гаврилівна Аксак продає маєток Войцеху Схабіцькому гербу Ястшембець. Згодом землі перейшли до його онука, Михайла-Нарциса Антоновича Схабіцького. Михайло не мав власних дітей, тому землі відписав своїм сестрам. Постійно проживав у своєму маєтку Янківці.

Православна церква в селі з 1856 року, а 1863 року відкрито церковно-парафіяльну школу.

Помер Схабіцький на початку 1883 року, а село успадкував його племінник Модест Єзерський.

У 1892 році пан Єзерський перебудовує маєток в центрі села.

У 1906 році Янківці, село Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 6. Дворів 101, мешканців 704[3].

Наступним власником села став російський генерал-майор Баскаков Веніамін Іванович.[4]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 2019-09-11. 
  2. Комиссия для разбора древних актов при киевском, подольском и волынском Генерал-Губернаторе. Архив юго-западной России.. OCLC 1037591579. 
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  4. Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии, во владении коих находится не менее 50 десятин земли (рос.). Житомир: Волынский губ. стат. ком. 1913. с. 270 c. 

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
  3. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе / Временная комиссия для разбора древних актов, Київська археографічна комісія. – Киев: типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1886. Ч. 7. Т. 1: Акты заселений Юго-Западной России от половины XIII до половины XV в. - 1886. - 746 с. разд. паг.

Посилання[ред. | ред. код]