Іванов Борис Петрович

Іванов Борис Петрович
Народився	28 червня 1921(1921-06-28) Петроград, Російська СФРР
Помер	27 грудня 1994(1994-12-27) (73 роки) Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Учасник	німецько-радянська війна і Чорнобильська катастрофа
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	генерал-полковник
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «За взяття Берліна»

Борис Петрович Іванов (нар. 28 червня 1921(19210628), місто Петроград, тепер Санкт-Петербург — 27 грудня 1994, місто Москва) — радянський військовий діяч, генерал-полковник, командувач Південної групи військ, 1-й заступник начальника Цивільної оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 8—9-го скликань. Герой Радянського Союзу (31.05.1945).

Біографія

Народився в родині робітника. У 1938 році закінчив середню школу в Ленінграді.

З вересня 1938 року — в Червоній армії. У лютому 1940 року закінчив Орловське бронетанкове училище імені Фрунзе.

У лютому — серпні 1940 року — командир танкового взводу 23-ї легкотанкової бригади, у серпні 1940 — лютому 1941 року — командир танкового взводу 29-го танкового полку 15-ї танкової дивізії Київського особливого військового округу. У лютому 1941 року призначений заступником командира танкової роти 29-го танкового полку 19-ї танкової дивізії Київського особливого військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Брав участь в оборонних боях першого періоду війни на Південно-Західному фронті. Після розформування дивізії через втрати направлений в Північно-Кавказький військовий округ, де став командиром танкової роти 4-ї танкової бригади. З листопада 1941 року знову на фронті — ад'ютант старший танкового батальйону 22-ї танкової бригади Західного фронту. У вересні 1942 року був поранений в бою, після одужання став заступником командира танкового батальйону. Його бригада в той час входила до складу 6-го танкового корпусу Західного фронту.

Член ВКП(б) з 1942 року.

З січня 1943 року — командир танкового батальйону 22-ї танкової бригади 6-го танкового корпусу. За бойові подвиги в жовтні 1943 року бригада та корпус стали гвардійськими, отримавши найменування 40-а гвардійська танкова бригада і 11-й гвардійський танковий корпус. В їх рядах Борис Іванов воював до кінця війни.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. Влітку 1945 року став командиром 1454-го самохідно-артилерійського полку 11-го гвардійського танкового корпусу 1-ї гвардійської танкової армії Групи радянських окупаційних військ у Німеччині, але вже в серпні 1945 року відправлений вчитися в академію.

У 1949 році закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ імені Сталіна.

З жовтня 1949 року командував 79-м гвардійським важким танко-самохідним полком 7-ї гвардійської танкової дивізії. З березня 1952 року служив в управлінні командувача бронетанковими і механізованими військами Радянської армії: старший офіцер управління бойової підготовки, з травня 1953 року — старший офіцер відділу з тактичної підготовки, з січня 1954 року — старший офіцер відділу військово-навчальних закладів і навчальних частин. З травня 1954 по січень 1956 року — заступник командира 12-ї гвардійської механізованої дивізії Білоруського військового округу.

У 1956 році закінчив річні Вищі академічні курси при Військовій академії імені Фрунзе. З листопада 1956 по липень 1960 року — командир 29-ї танкової дивізії в Білоруському військовому окрузі.

У липні 1960 року знову направлений вчитися, у 1962 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР.

З липня 1962 по січень 1965 року служив заступником командувача армії з бойової підготовки — начальником відділу бойової підготовки 1-ї окремої армії в Київському військовому окрузі.

У січні 1965 — квітні 1967 року — 1-й заступник командувача 13-ї армії Прикарпатського військового округу. У квітні 1967 року призначений заступником командувача військ Прикарпатського військового округу з бойової підготовки та військово-навчальних закладів.

З липня 1968 по жовтень 1969 року — 1-й заступник командувача Південної групи військ.

У жовтні 1969 — грудні 1975 року — командувач Південної групи військ (Угорська Народна Республіка).

У січні 1976 — вересні 1987 року — 1-й заступник начальника Цивільної оборони СРСР. У 1986 році брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У вересні 1987 року генерал-полковник Борис Іванов вийшов у відставку.

З вересня 1987 року — на пенсії в місті Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Військові звання

• лейтенант (4.02.1940)
• старший лейтенант (19.12.1941)
• капітан (13.07.1942)
• майор (18.05.1943)
• підполковник (3.10.1947)
• полковник (22.06.1954)
• генерал-майор танкових військ (25.05.1959)
• генерал-лейтенант (19.02.1968)
• генерал-полковник (29.04.1970)

Нагороди та звання

• Герой Радянського Союзу (31.05.1945)
• орден Леніна (31.05.1945)
• орден Жовтневої Революції (26.06.1981)
• три ордени Червоного Прапора (12.04.1945, 31.10.1967, 29.06.1971)
• орден Олександра Невського (22.08.1943)
• орден Вітчизняної війни І ступеня (11.03.1985)
• два ордени Червоної Зірки (30.04.1954, 21.02.1969)
• орден Трудового Червоного Прапора (3.03.1987)
• орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня (30.04.1975)
• медаль «За бойові заслуги» (20.06.1949)
• медаль «За оборону Москви»
• медаль «За взяття Берліна»
• медаль «За визволення Варшави»
• медалі
• іноземні ордени та медалі