Малюта Іван Трохимович
| Малюта Іван Трохимович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
16 квітня 1943 (80 років) Цибулівка, Тростянецький район, Вінницька область |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст |
| Відомий завдяки | Журналіст, публіцист, поет, краєзнавець |
| Членство | Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України |
Малюта Іван Трохимович (нар. 16 квітня 1943, с. Цибулівка, Тростянецький район, Вінницька область) — український журналіст, публіцист, поет, краєзнавець. Заслужений журналіст України, член НСПУ, член Національної спілки краєзнавців України (2014).
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Родом із села Цибулівка Тростянецького району, що на Вінниччині. Народився у селянській родині, вже по смерті батька.
1960 р. закінчив із відзнакою Цибулівську середню школу.
У 1962—1968 роках навчався в Одеському політехнічному інституті на факультеті автоматики і промелектроніки. Там у літературній студії познайомився з Олексою Різниковим, котрий став для нього «прикладом національного свідомого українця».[джерело?]
[джерело?]Невже після розвінчання культу Сталіна вдаються до репресій в СРСР?.. Для мене, колишнього секретаря комсомольської організації у сільській школі, члена бюро комітету комсомолу у вузі, — читаємо в нарисі "Підіймав одеську хвилю", — все це було тестом на спроможність прозріти в тумані облуди тоталітарного режиму». В Одесу повернувся, коли вже був на гачку КДБ.
З 1969-го — редактор Одеської студії телебачення, а потім — редактор у книжковому видавництві «Маяк». Звільнений за відмову свідчити в 1971—1972 роках проти трьох ув'язнених правозахисників. Також надалі Малюті не дали можливості отримати квартиру, не дозволили видати книжку. До розпаду СРСР перебував під наглядом репресивних органів.[джерело?] У часи незалежності в архіві СБУ перечитав «одеську кримінальну страву», добрим словом обмовився про слідчого лейтенанта Володимира Пристайка за його приховану прихильність до правозахисників.[джерело?]
З 1989 року — заввідділу редакції журналу «Українська культура»[1] та Національного газетно-журнального видавництва, літературознавець, поет, автор книги «Агов!». Відтоді працює в газетно-журнальному видавництві Міністерства культури — в редакціях журналів «Українська культура», «Пам'ятки України», газети «Культура і життя».
Творчість[ред. | ред. код]
Автор численних краєзнавчих статей, документальних публікацій про голодомори, досліджень про інакодумців, політв'язнів радянського тоталітарного режиму.
Є автором збірки поезій «Під знаком калини» (1996), документально-публіцистичної книги «Агов!» (Видавництво ім. Олени Теліги, 2012)[2][3], історико-краєзнавчого нарису про рідне село «Одна із трьох» (2013) і краєзнавчої книги «Роївня» (Видавництво ім. Олени Теліги, 2015).
Заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, з жовтня 2014 — член Національної спілки краєзнавців України.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Почесна грамота Національної спілки журналістів України в номінації «Золоте перо» (2009).
- Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Юхимовича (2014).
- Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2018).[4]
- Почесний громадянин с. Цибулівки на Вінниччині.
- Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2021).[5]
- Літературна премія імені Тодося Осьмачки (2022) за повість «Двічі не вмирати».[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Визначені лауреати премії ім. М. Стельмаха за 2018 рік // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2019. — 6 квітня. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.
- ↑ Лауреати премії ім. В. Забаштанського 2021 року в Браїлові // Офіційний сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2021. — 5 жовтня. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
- ↑ Іван Малюта за твір «Двічі не вмирати» став цьогорічним лауреатом премії імені Осьмачки. Прочерк. 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 16 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Букет Є. Книга-поклик і заклик // Слово Просвіти. - 2013. — 18 квітня [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.].
- Вітаємо! // Культура і життя. — 2014. — 31 жовтня — 6 листопада. — № 44 (4615). — С. 10 [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.].
- Народились 16 квітня
- Народились 1943
- Уродженці Тростянецького району Вінницької області
- Заслужені журналісти України
- Українські журналісти
- Українські краєзнавці
- Українські письменники
- Члени Національної спілки краєзнавців України
- Члени НСЖУ
- Члени НСПУ
- Лауреати літературної премії імені Василя Юхимовича
- Лауреати літературно-мистецької премії імені Володимира Забаштанського
- Лауреати літературної премії імені Михайла Стельмаха журналу "Вінницький край"