Культура і життя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Культура і життя
Kultura i zhytta.jpg

Тип щотижнева газета
Формат B4

Видавець ДП «Національне газетно-журнальне видавництво»
Головний редактор Євген Букет (з травня 2015)
Заснована 1923
Мова українська
Головний офіс 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1
Наклад 3000
Передплатний індекс (Укрпошта) 60969
ISSN 2519-4429

«Культура і життя» — загальнодержавна українська щотижнева газета. Засновники видання — Міністерство культури України, Центральний комітет профспілки працівників культури України, трудовий колектив редакції. Видавець — ДП «Національне газетно-журнальне видавництво».

Історія[ред.ред. код]

Видавниче товариство під назвою «Культура і життя» було засноване у Харкові[1] Гнатом Хоткевичем, опісля його повернення до міста 1912 року. Він же з лютого 1913 став редактором тижневика «Вісник культури і життя», що видавався в Києві.

У виданні висвітлювалися новини культури, під якою розумілися будь-які галузі людської діяльності та їх наслідки: мистецтва (література, малярство, скульптура, музика), наука і техніка, спорт, організація й самоорганізація людей у цілеспрямовані спільноти, задачі й загадки, ін.

Спроба тривала місяць. Усього вийшло чотири числа періодичного видання. Тим не менше інформаційний досвід цього щотижневика новин заслуговує на всіляке схвалення й вивчення. Журнал замислювався саме як інформаційний (а не літературний чи публіцистичний) проект. Складався він з трьох виразних частин, які, однак, не були відділені в окремі рубрики. Першу частину складали літературні твори, другу наукові праці про мистецтва та з історії, третю — найбільшу — частину становила широка хроніка з різноманітних галузей культури. З огляду на те, що часопис створювався по суті однією особою, більшість матеріалів у ньому мали дайджестовий характер, особливо ті, що ті, що належали до відділу хроніки.[2]

Тижневик «Мистецтво» (Київ)[ред.ред. код]

У Києві 1919 року було засновано літературно-мистецький тижневий журнал Української секції Всеукрліткома «Мистецтво». З ч. 5/6 — літературно-мистецький тижневик Відділу мистецтв при Наркомпросі.

Перший номер за 1919 рік вийшов під спільною редакцією Гната Михайличенка та Михайля Семенка. В 2—5/6 номерах за 1919 р. відповідальний за «редакційну колеґію» Михайль Семенко, а в ч. 1 за 1920 р. — редактор. Числа 3—5/6 (1919), ч. 1 (1920) оформлені Георгієм Нарбутом.

Друкувався в друкарні «І. І. Чоколов» на вул. Великій Житомирській, 20 (1919. — 1—5/6.). Останній номер вийшов у Державному видавництві У. С. Р. Р. (надруковано в друкарні І. М. Кушнерева та Спілки; вул. Караваївська, 5).

Додатки до «Вістей ВУЦВК»[ред.ред. код]

Аналогічна за тематикою газета, від якої сучасна «Культура і життя» веде своє літочислення, була заснована в Харкові 7 жовтня 1923 року під назвою «Література, наука і мистецтво» як додаток до газети «Вісті ВУЦВК». У 1925 році ввійшла до складу газети «Культура і побут», яка видавалася з січня 1924 до грудня 1928 року як додаток до «Вістей ВУЦВК».

З січня 1929 року по 2 листопада 1930 року мала назву «Література і мистецтво» (з 17 серпня — як рубрика в газеті «Вісті ВУЦВК»).

«Література і мистецтво» як окреме видання[ред.ред. код]

Під назвою «Література і мистецтво» в Києві з 19 жовтня 1941 року виходив додаток до газети «Українське слово» (редактор — Михайло Ситник)[3].

Також газета із назвою «Література і мистецтво» виходила з 21 грудня 1941 до 31 грудня 1944 року як орган спілки письменників УРСР та управління у справах мистецтв при Раднаркомі УРСР. Під час Другої світової війни видавалася у різних містах — Ворошиловграді, Уфі (з 27 січня 1942 до 31 грудня 1943), Москві, Харкові, знову Києві (від 1944). Випускалася щотижня на чотирьох шпальтах великого формату. Весь вміст цього видання зводився до того, щоб активізувати діяльність творчої інтелігенції на допомогу фронту, на якнайшвидший розгром ворога. На сторінках газети виступали письменники, артисти, композитори, художники, науковці України, які проживали в різних містах і селах СРСР[4].

1945—1991[ред.ред. код]

1945 року в Києві редакцію «Літератури і мистецтва» розділили. З січня з продовженням попередньої нумерації видається «Літературна газета», а 3 квітня 1945 побачив світ № 1 газети «Радянське мистецтво». Впродовж тривалого часу у вихідних даних зазначалося, що газета видається саме з квітня 1945 року.

У 1945—1954 роках мала назву «Радянське мистецтво», у 1955 — квітні 1965 рр. — «Радянська культура». За радянської доби була органом Міністерства культури УРСР.

Сучасна назва «Культура і життя» — з 3 травня 1965 року. У редакції працювали такі визначні мистецтвознавці-журналісти, як Михайло Головащенко, Алла Спиридонова, Олексій Журавель, Олександр Тарасенко, Сергій Васильєв, Ірина Прохоренко, Наталя Влащенко, Олена Седик, Юрій Токарєв.

У незалежній Україні[ред.ред. код]

Після проголошення незалежності України газета стала офіційним друкованим органом Міністерства культури України. Фінансується з державного бюджету. Найбільші перебої з державним фінансуванням газети були у 1999—2000 рр. Так, 1999-го перший номер вийшов друком 6 січня, а другий — 28 серпня; 2000-го побачило світ тільки 6 номерів газети, при чому перший — 11 листопада. «КІЖівці» пояснили невихід газети «руйнівним подихом доби»[5].

Редакція газети урочисто відзначила два ювілеї — випуск 4000-го номера (2002 рік) і 90-річчя (2013 рік).

У січні — лютому 2001, січні — лютому 2002, лютому — квітні і вересні — грудні 2014 газета, незважаючи на те, що виходила регулярно, не мала ані головного редактора, ані в.о. головного редактора. Газету підписували до друку заступники головреда, чергові редактори.

2014 року редакція газети започаткувала відзнаку «Обличчя року». Її лауреатами стають відомі особистості, чиї обличчя потрапили на перші шпальти видання[6][7].

Починаючи з № 12 за 24 березня 2017 року у вихідних даних друкованої версії газети «Культура і життя» зазначено ліцензування CC BY. Таким чином «Культура і життя» стала першим в Україні і одним із перших у світі друкованим засобом масової інформації, що видається під ліцензією Creative Commons[8].

Головні редактори[ред.ред. код]

Вісник культури і життя[ред.ред. код]

Мистецтво (тижневик)[ред.ред. код]

«Література, наука і мистецтво», «Культура і побут»[ред.ред. код]

«Література і мистецтво»[ред.ред. код]

«Радянське мистецтво», «Радянська культура»[ред.ред. код]

«Культура і життя»[ред.ред. код]

Рубрики[ред.ред. код]

Серед рубрик у 1990-ті — «Актуально», «Міжнародні зв'язки», «Незабутні», «Обереги», «Театральне перехрестя», «На захист культурних надбань», «Таланти твої, Україно!», «Культурологічна лабораторія», «З народних джерел», «Пам'ятки і пам'ять», «Туристичні оази України», «Шануймо наші традиції», «І подумалося…».

З 2014 року — «Актуально», «Наголос», «Акцент», «Погляд», «Арт-проект», «Кіно», «Музика», «Театр», «Мистецтво», «Література», «Книжкова абетка», «Музейництво», «Народна творчість», «У місті Лева», «Дитячий світ», «Зворотний зв'язок», «Сторінки історії», «Післямова» та ін.

У 2015—2016 започатковані авторські рубрики «Мистецька родина» (редактор — Тетяна Череп-Пероганич), «Фотокраїна» (редактор — Роман Ратушний), «На перехресній станції» (редактор — Любов Якимчук), «Ідентичність» (редактор — Сергій Лащенко).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Центральний державний архів України. м. Львів. Путівник. — Л.-К., 2001. — С. 270.
  2. Михайлин І. Л. Щотижневий журнал новин «Вісник культури і життя» (1913) на тлі світових процесів у мас-медіа / Ігор Михайлин // Сучасний мас-медійний простір: тенденції та перспективи розвитку: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (15–16 травня 2014 р.) / Наук. ред. В. О Гандзюк. — Вінниця: Вид-во друкарня «Діло», 2014 — С. 63–69.
  3. Література і мистецтво — архів української періодики онлайн
  4. Уфимский период жизни Ивана Кочерги
  5. Культура і життя. — 2000. — 11 листопада. — № 1 (3932). — С. 1.
  6. Андрій Курков отримав відзнаку «Обличчя року» за версією тижневика «Культура і життя»
  7. Євген Букет. Обличя року — 2015
  8. Національне газетно-журнальне видавництво переходить на вільну ліцензію

Джерела[ред.ред. код]