Івник Іван Миколайович
| Івник Іван Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 14 (27) лютого 1914[1] Ядринський повіт, Казанська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 28 травня 1942[1] (28 років) Чебоксари, РРФСР, СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Казанський юридичний інститутd (1933) | |||
| Заклад | Танташd і Чуваський державний інститут гуманітарних наукd | |||
| Членство | СП СРСР | |||
|
| ||||
Іван Миколайович Івник (по паспорту — рос. Николаев; 28 травня (10 червня) 1914, Сявалкаси Ядринського повіту, Казанська губернія (нині Вурнарський район, Чувашії) — 28 травня 1942 року, Чебоксари) — чуваський радянський поет, перекладач і фольклорист.
Із селян. Закінчив Чебоксарский педагогічний технікум. Пізніше навчався в Казанському університеті радянського права. Працював літературним співробітником газет «Колхоз ялавĕ», «Пионер сасси», відповідальним секретарем альманаху «Илемлĕ литература» (укр. «Художня література»), в Чуваському науково-дослідному інституті мови, літератури, історії та економіки при Раді Міністрів Чуваської АРСР (нині Чуваський державний інститут гуманітарних наук), в будинку народної творчості.
Дебютував, як поет-лірик в 1929 році.
Основна тема — краса рідного краю, колгоспна праця, молодість і любов. Поезії І. Івника притаманні романтична піднесеність, задушевність і пісенність, на них складено багато пісень.
Для дітей І. Івник видав цикли віршів «Теплий вітер» (1939), «Наше щастя» (1939) та інші.
Займався перекладами. Переклав чуваською мовою «Бахчисарайський фонтан» і «Кам'яного гостя» О. С. Пушкіна, «Мцирі» М. Ю. Лермонтова, поему «Сон», баладу «Тополя», поезії «Минають дні, минають ночі...» і «Думи мої, думи мої» Т. Г. Шевченка, вірші В. В. Маяковського, М. В. Ісаковського, Р. Бернза, С. Єсеніна, О. Хаяма, Г. Лонгфелло та інші твори, серед них: «Пире лайăх вĕренме» (В. Воробйов), «Тул çутăлать» (Ю. Самойлов), «Пурăнмашкăн пурнăç тулăх» (Г. Лисков), «Слово о полку Ігоревім» (у співавторстві з И. Тукташем, 1939), епос «Давид Сасунський».
Окремі твори Івника українською мовою переклали В. Юхимович, П. Сингаївський, А. Косматенко.
- ↑ а б Исаев Ю. Н. Чуваська енциклопедія — Чувашское книжное издательство, 2006. — С. 2567. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-X
- Юмарт, Г. Ф. Ивник (Николаев) Иван Николаевич / Г. Ф. Юмарт // Чувашская энциклопедия. — Чебоксары, 2008. — Т. 2 : Ж-Л. — С. 105.
- Івник Іван // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 63-64.
|
