Ізокліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ізокліни)
Перейти до: навігація, пошук
Ізокліни (синім), поле напрямків (чорним) і деякі криві розв'язки (червоним) для y'=xy

Ізокліни (англ. isocllines, isolinals; від дав.-гр. ισος — «однаковий» і κλίση — «схил») —

  1. Лінії, що з'єднують точки з однаковим магнітним нахилом, тобто кутом між магнітною стрілкою і горизонтальною поверхнею[1].Ізокліни нульового нахилення (магнітний екватор) проходить поблизу географічного екватора. У низьких широтах ізокліни приблизно паралельні магнітному екватору, а у високих — розташовуються навколо магнітних полюсів[2].
  2. Темні лінії, які можна спостерігати в поляризованому світлі на моделях з оптично активних матеріалів — геометричне місце точок, головна нормальна напруга яких має однаковий напрям[3].

Ізокліни часто використовують як графічний метод розв'язання звичайних диференціальних рівнянь. В рівнянні типу y' = f(x,y), ізокліни це лінії в площині (x, y) отримані через прирівнення f(x,y) до сталої. Це дає множину ліній (для різних сталих) які мають однаковий градієнт із кривими розв'язками. Обчисливши цей градієнт для кожної ізокліни, можна візуалізувати поле напрямків; тоді зробити нарис приблизної кривої розв'язку стає порівняно простою задачею[3].

ізолінії магнітного нахилу. Ізокліни нульового нахилення (магнітний екватор) проходить поблизу географічного екватора. У низьких широтах ізокліни приблизно паралельні магнітному екватору. У високих широтах вони розташовуються навколо магнітних полюсів. Див. Також Земний магнетизм, Магнітні картки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]