Ідентифікаційний номер фізичної особи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера

Реєстраційний номер облікової картки платника податків (з 1994 по 2012 роки — індивідуальний ідентифікаційний номер[1]) — елемент Державного реєстру фізичних осіб України (ДРФО) , який надається фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів та зберігається за ними протягом усього їхнього життя.

З моменту впровадження ДРФО у 1994 році мав назву «індивідуальний ідентифікаційний номер»[1]. З 2012 року набув чинності Податковий кодекс України, у якому використовується термін реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП).

У документі зазначається десятизначний номер з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків.

Фізична особа, що має об'єкти оподаткування чи обов'язки зі сплати податків й інших обов'язкових платежів, має зареєструватися у Державному реєстрі фізичних осіб і отримати реєстраційний номер облікової картки. Він є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі, укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів, відкриття рахунків в установах банків. Обов'язкове використання реєстраційного номера облікової картки необхідне фізичній особі, якщо вона є засновником юридичної особи, а також, при оформленні податкового кредиту.

Присвоєння номера[ред. | ред. код]

Внесення громадян у ДРФО і отримання реєстраційного номера облікової картки, тобто реєстрація фізичних осіб-платників податків й інших обов'язкових платежів, здійснюється органами державної податкової служби за місцем постійного проживання платників. Підставою для такої реєстрації є облікова картка за формою № 1ДР, яка має бути підписана власне особою та подана до органу державної податкової служби за Інструкцією[2] про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб у державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.

Для реєстрації у ДРФО громадянин України пред'являє до податкового органу за місцем проживання паспорт або паспортний документ, що містить необхідні відомості, а саме:

  • прізвище, ім'я, по батькові;
  • дату народження;
  • місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт),

та заповнює облікову картку за формою № 1ДР, яку можна безкоштовно отримати у державних податкових інспекціях і в електронному вигляді на сайті Державної податкової адміністрації України.

Отримання реєстраційного номера облікової картки здійснюється Державною податковою адміністрацією України у двотижневий термін від дня подання форми № 1ДР.

Після реєстрації в ДРФО особа отримує в органі державної податкової служби документ з реєстраційним номером облікової картки. До 21 лютого 2002 року таким документом була довідка про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків, а після — картка фізичної особи — платника податків на паперовому носії[3]. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера вважається такою, що має силу картки фізичної особи — платника податків.

Картки неповнолітніх громадян, незалежно від віку, видаються одному з батьків при наявності свідоцтва про народження дитини та особистого паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з визначеним місцем проживання і відміткою про реєстрацію дитини. У виняткових ситуаціях (хвороба, відпустка, відрядження, перебування в іншому регіоні країни тощо) за бажанням громадянина можлива видача картки іншій особі при наявності особистого паспорта цієї особи або її паспортного документа, паспорта громадянина, для якого здійснюється видача, або його паспортного документа чи ксерокопії цього паспорта або паспортного документа (з чітким зображенням) та нотаріально засвідченого доручення на отримання картки.

Фізична особа у разі зміни своїх реєстраційних даних (прізвища, імені, по батькові або адреси проживання) зобов'язана в місячний термін подати інформацію про це до підрозділу з ведення Державного реєстру органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання.

Присвоєння номера іноземцям[ред. | ред. код]

Іноземні громадяни реєструються і отримують картку в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі при поданні паспортного документа.

Відмова від присвоєння номера[ред. | ред. код]

Фізична особа - платник податків незалежно від віку, яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи — платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі[4].

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, ведеться ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки[5].

Структура номера[ред. | ред. код]

Ідентифікаційний номер складається з десяти цифр.

  • Перші п'ять цифр кодують дату народження власника номера — зазвичай, це п'ятизначне число є кількістю днів від 31 грудня 1899 року до дати народження особи. Однак, якщо однакову дату народження мають більше 5000 чоловіків (або 5000 жінок)[6], то в деяких із них перші п'ять цифр будуть іншими. Наприклад, для дати народження 1 січня 1947 року реєстраційний номер може починатися як із цифри «1», так і з цифри «8»[7][8][9].
  • Наступні 4 цифри (частково включаючи передостанню) позначають порядковий номер людини, що народилася в цей день.
  • У передостанній цифрі закодовано стать власника:
    • якщо цифра непарна, стать — чоловіча
    • якщо парна — жіноча.
  • Десята цифра — контрольна. Алгоритм для її розрахунку такий[джерело?] (вважатимемо, що код має вигляд АБВГҐДЕЄЖЗ):
    • Розраховуємо контрольну суму Х = А*(-1) + Б*5 + В*7 + Г*9 + Ґ*4 + Д*6 + Е*10 + Є*5 + Ж*7
    • Остача від ділення контрольної суми на одинадцять буде контрольним числом: Кч = Х - (11 * ціла частина від (Х/11)) (для Microsoft Excel виглядає наступним чином =X-ROUND(X/11; 0)*11) або =ОСТАТ(X;11), для англомовних версій та OpenOffice/LibreOffice Calc =MOD(X;11)).
    • Контрольне число може мати значення від нуля до десяти. У разі залишку 10 старша одиниця відкидається. Контрольною цифрою буде остання цифра контрольного числа (тобто, контрольне число за модулем 10):
    • З = (Х%11)%10 або З = MOD(MOD(X;11);10).

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Часто замість терміну РНОКПП (а раніше — замість терміну ідентифікаційний номер) помилково вживається термін «індивідуальний податковий номер», приклад цього можна побачити на порталі державних послуг iGov[10].
  • Колишній заступник міністра МВС Володимир Петрович Хоменко мав два різні ідентифікаційні номери: перший податковий номер він отримав, працюючи начальником податкової міліції Чернівецької області. Цей податковий номер був йому призначений за помилковою датою народження. Але через 2 роки Хоменко, працюючи першим заступником голови Державної податкової адміністрації — начальником податкової міліції Автономної Республіки Крим отримав другий ідентифікаційний податковий номер, вже «за правильною» датою народження[11].
  • Колишній перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов відмовився від ідентифікаційного коду за «релігійними переконаннями»[12].
  • Номери близнюків не послідовні (як можна було б очікувати[джерело?]):
    — дві дівчинки: [ХХХХХ 00740] та [ХХХХХ 00762]
    — хлопчик і дівчинка: [ХХХХХ 00653] та [ХХХХХ 00402]
    Літерами «ХХХХХ» замінено перші п'ять цифр номера (у кожній парі вони зазвичай однакові й позначають дату народження).
  • Ідентифікаційний номер слугує особовим номером військовослужбовця Збройних Сил України і гравірується на його ідентифікаційному жетоні[13].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Закон України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», ч. 2 ст. 3
  2. Інструкція про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України від 31 липня 1995 року № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 року за № 289/825). Наказ утратив чинність 01.03.2009.
  3. Наказ Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2001 року № 512 «Про затвердження змін та доповнень до Положення про картку фізичної особи — платника податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 січня 2002 року за № 48/6336. Наказ утратив чинність 21.01.2011.
  4. пп. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України
  5. пп. 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України
  6. Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (04 жовтня 2017). Такий цікавий ідентифікаційний номер. Олександрійська міська рада. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 30 верeсня 2019. 
  7. Лист ДФСУ N 118/5/99-99-18-02-02-16 (24.07.2014). Про реєстраційні номери облікових карток платників податків. Профі Вінс. Процитовано 17.09.2015. 
  8. Лист ДФС від 24.7.2014 № 118/5/99-99-18-02-02-16 (18.08.2014). Про реєстраційні номери облікових карток платників податків. Документи для роботи № 33-34. Дебет-Кредит. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 2019-06-26. 
  9. Про реєстраційні номери облікових карток платників податків. Заработная плата (ЛИСТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ N 118/5/99-99-18-02-02-16). 24.07.2014. Архів оригіналу за 01.12.2017. Процитовано 2017-11-21. 
  10. Індивідуальний податковий номер. igov.org.ua — Портал державних послуг. Архів оригіналу за 01 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  11. Налоговая подтвердила: на имя генерала Хоменко были зарегистрированы два идентификационных кода. Багнет (російською). Архів оригіналу за 01 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  12. Арбузов відмовився від ідентифікаційного коду через віросповідання. ТСН (українською). Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  13. п. 10.1 розділу 10 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 № 333

Посилання[ред. | ред. код]