Інститут прикладної математики і механіки НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інститут прикладної математики і механіки НАН України
Институт прикладной математики и механики НАН Украины, Донецк, 2010.jpg
Основні дані
Засновано 1965
Приналежність НАН України
Сфера математика, механіка, кібернетика
Контакт
Ключові особи директор Скрипнік Ігор Ігорович
Адреса України, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Вебсторінка iamm.in.ua

Інститу́т прикладно́ї матема́тики і меха́ніки НАН Украї́ни — науково-дослідний інститут Відділення математики НАН України, входить до складу Донецького наукового центру НАН України та МОН України[1].

Інститут створено та діє з метою проведення наукових досліджень, спрямованих на отримання та використання нових знань у галузі математики, механіки й кібернетики, доведення наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання, підготовки висококваліфікованих наукових кадрів, задоволення соціальних, економічних і культурних потреб та інноваційного розвитку України.

Інститут було засновано згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 21 травня 1965 року № 493 та постановою Президії АН УРСР від 8 липня 1965 року № 181 як Донецький обчислювальний центр. Постановою Президії АН УРСР від 15 травня 1970 року № 155 центр перейменовано в Інститут прикладної математики і механіки.

У 2014 році згідно розпорядження Президії НАН України від 05.02.2015 № 56 Інститут було переміщено до м. Слов'янськ. 

Засновником і першим директором Інституту (1965–1974 рр.) був академік АН УРСР, заслужений діяч науки і техніки України Іван Ілліч Данилюк.

У період 1974–1977 рр. Інститут очолював академік РАПН, професор, д-р техн. наук А. М. Богомолов.

З 1977 р. по 2 лютого 2005 р. директором був академік НАН України Скрипник Ігор Володимирович.

З 2005 р. по 2014 р. Інститут очолював академік НАН України Олександр Михайлович Ковальов.

З грудня 2014 р. по травень 2016 р. Постановою Президії НАН України виконуючим обов’язки директора Інституту було призначено член-кореспондента НАН України Гутлянського Володимира Яковича.

З червня 2016 р. директором Інституту було обрано доктора фізико-математичних наук Скрипніка Ігоря Ігоровича.

Наукові напрямами діяльності[ред. | ред. код]

Проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень з метою одержання нових наукових знань у галузі математики, механіки й кібернетики та їх використання для практичних цілей за такими основними науковими напрямами діяльності:

  • теорія диференціальних рівнянь з частинними похідними та операторів, конструктивна та геометрична теорія функцій, теорія випадкових процесів і математична статистика;
  • динаміка твердого тіла, теорія стійкості та керування, механіка гірничих порід;
  • моделювання, ідентифікація та розпізнавання керуючих систем.

Відділи[ред. | ред. код]

В складі Інституту прикладної математики і механіки НАН України функціонує 4 відділи:

  • відділ нелінійного аналізу та рівнянь математичної фізики;
  • відділ теорії функцій;
  • відділ прикладної механіки;
  • відділ теорії керуючих систем.

Наукові школи[ред. | ред. код]

В Інституті працюють відомі наукові школи:

  • диференціальних рівнянь в частинних похідних, заснована акад. АН УРСР І.І.Данилюком і Я.Б.Лопатинським;
  • комплексного аналізу, теорії конформних відображень і теорії наближень, заснована чл.-кор. АН УРСР Т.Д. Суворовим;
  • теорії ймовірностей і математичної статистики, заснована член-кор. АН УРСР І.І. Гіхманом;
  • аналітичної механіки, заснована чл.-кор. НАН України П.В.Харламовим;
  • математичних і технічних проблем кібернетики, заснована академіком РАПН, професором, д.т.н. А.М. Богомоловим.

Видання Інституту[ред. | ред. код]

  • «Праці Інституту прикладної математики і механіки НАН України» (з 1997), з 1999 року реферується в європейському міжнародному реферативному журналі .
  • «Український математичний вісник», англомовна версія якого публікується видавництвом Springer [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.] в «Journal of Mathematical Sciences (United States)».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наукові центри НАН України та МОН України. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012.