Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України
Poltava Swedish Grave Str. Institute of Pigs Selection where O.Bondarenko worked 02 (YDS 7526).jpg
Основні дані
Засновано 1930
Приналежність Національна академія аграрних наук України
Сфера свинарство
Кількість співробітників 93 штатних одиниці, в тому числі 51 науковець (2016)
Контакт
Ключові особи Волощук Василь Михайлович (директор)
Розташування Україна Україна
Адреса Полтава, вул. Шведська Могила, 1
Телефон/факс +38 (0532) 52-74-19 / +38 (0532) 52-74-19
Веб-сторінка svinarstvo.com
E-mail pigbreeding@ukr.net

Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України — головна українська наукова установа, що визначає та розробляє перспективні напрями розвитку, координує та здійснює методичне керівництво науково-дослідними роботами з свинарства. Інститут є головним селекційним центром свинарства в Україні з єдиною в країні Станцією контрольної відгодівлі свиней.

Розташування[ред.ред. код]

Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААНУ розташований на північно-східній околиці Полтави на території Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» за адресою Полтава, вул. Шведська Могила, 1.

Головний корпус, в якому нині функціонує інститут, — пам'ятка архітектури і містобудування місцевого значення «Будівля церковно-учительської школи» (1899). Школа була побудована на землі, яку пожертвувала для цієї мети дочка місцевого купця М. К. Прохорова. Учительська рада при Синоді виділила на будівництво школи 15 тисяч карбованців, а ще 19,2 тис. карбованців були взяті з «капіталу Й. С. Судієнка». 17 жовтня 1899 року в новобудові було відкрито Олександро-Миколаївську трикласну церковно-учительську школу, призначену для підготовки вчителів церковно-парафіяльних шкіл. У 1918 році церковно-учительська школа була реорганізована в учительську семінарію імені Бориса Грінченка з чотирирічним курсом навчання. Викладання в ній велось українською мовою.

Після захоплення у 1919 році Полтави денікінцями семінарія переїхала до Біликів. З з поверненням більшовиків приміщення перейшло в підпорядкування губернського карального відділу губернського відділу юстиції (Губюсту ВЧК), реорганізованого в жовтні 1921 року в губернський виправно-трудовий відділ. Будинок учительської семінарії в подальшому використовувався для обслуговуючого персоналу, а згодом будівля семінарії перейшла до 1-го дитячого містечка — тут було розміщено основну масу безпритульних дітей. Це була установа закритого типу, в якій виховувалися так звані «дефектні діти», в тому числі й з інших регіонів, котрі потрапили до Полтави в роки війни та голоду 1923 року. На початку 1930-х років цей заклад був реорганізований у дитячий будинок, а згодом у чотирирічну школу.

Розташований на вулиці Шведська, 86, будинок сільськогосподарської дослідної станції інституту, де у 1910 році працював видатний вчений-біолог М. І. Вавилов, — також історична пам'ятка. Триповерховий цегляний будинок площею 1242 м2 побудований наприкінці XIX століття. З 1884 року тут знаходилася одна з найстаріших дослідницьких сільськогосподарських установ країни — Полтавське дослідне поле.

Історія Інституту[ред.ред. код]

Полтавський інститут свинарства був заснований Всесоюзною академією сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) у серпні 1930 року на базі зоотехнічного факультету і факультету індустріалізації сільського господарства Полтавського сільськогосподарського інституту як Всесоюзний науково–дослідний інститут свинарства (Наказ Народного Комісаріату землеробства СРСР за № 156 від 10 липня 1930 року). До складу інституту увійшла Полтавська зоотехнічна дослідна станція Українського інституту експериментальної зоотехнії і мережа відповідних спеціалізованих наукових закладів. На момент організації інституту його адміністративним і науковим керівником був видний науковець в галузі свинарства професор О. П. Бондаренко, але вже з 1 серпня 1930 року адміністративним директором був призначений Ф. П. Денисенко, а професор Бондаренко обійняв посаду заступника директора з наукової роботи. До 1934 року інститут знаходився у підпорядкуванні ВАСГНІЛ, а з 1934 року відповідно до Постанови Раднаркому СРСР від 16 липня 1934 року він був переведений у підпорядкування Наркомземлерадгоспів СРСР.

В довоєнний період науковий колектив інституту, під методичним керівництвом талановитого дослідника професора Бондаренка, заклав основу зоотехніки в галузі вдосконалення місцевих генотипів свиней. Селекційна робота завершилася реєстрацією у 1940 році окремої Миргородської породи свиней, яка стала однією з районованих в Україні. Крім того в інституті на чолі з академіком О. В. Квасницьким здійснені фундаментальні дослідження з фізіології травлення у свиней, результати яких стали теоретичною основою для подальшої розробки оптимальних норм годівлі. Одночасно проводились дослідження з питань годівлі, основою яких були експерименти з використанням оригінальної респіраторної камери. За розробку способу дріжджування кормів професор Б. Г. Левицький у 1936 році був нагороджений орденом Леніна.

У 1944 році Всесоюзний НДІ свинарства було перейменовано в Полтавський науково-дослідний інститут свинарства з виконанням функцій головного координатора наукових досліджень у галузі свинарства СРСР. На базі наукових досліджень довоєнних років у повоєнний період в інституті продовжувались і закладались роботи як фундаментального, так і прикладного характеру в галузі свинарства. У 1950 році О. В. Квасницьким вперше у світі одержані хірургічним способом поросята-трансплантати. Дещо пізніше він же розробив і впровадив в широку виробничу практику технологію фракційного методу штучного осіменіння свиней.

Науковцями інституту разом з вченими інших наукових і вищих навчальних закладів, а також селекціонерами племінних господарств в 1970-х роках створено й апробовано полтавський заводський тип м'ясних свиней (ПМ-1), який став основою багатьох нових українських порід свиней. В 1980 році за наукові розробки та широке впровадження досягнень у галузеву практику інститут нагороджено орденом «Знак Пошани».

В незалежній Україні з 1991 року інститут отримав статус Українського науково-дослідного інституту свинарства. У 1993 році підпорядкований Національній академії аграрних наук України. Першим директором інституту з отриманням незалежності України став доктор сільськогосподарських наук, академік УААН двічі лауреат Державної премії України професор В. П. Рибалко.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1116 інституту присвоєно ім'я академіка О. В. Квасницького.

Селекційні досягнення інституту:

У 2011 році у зв'язку з оптимізацією мережі наукових установ НААНУ наказом НААН № 156 від 11 липня 2011 року Інститут свинарства імені О. В. Квасницького НААН перейменовано на Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН.

Основні напрями діяльності, структура[ред.ред. код]

З 27 жовтня 2011 року інститут очолює доктор сільськогосподарських наук Волощук В. М. Станом на 2016 рік кількість співробітників в наукових підрозділах складала 93 особи, в тому числі 51 науковців. З них 8 докторів і 32 кандидати наук, один академік НААН і один член-кореспондент НААНУ, шість професорів, один заслужений діяч науки і техніки, один заслужений зоотехнік України, заслужений винахідник України.

Основні напрями діяльності:

  • удосконалення існуючих і створення нових порід, типів, ліній свиней та їх кросів;
  • розробка нових фізіологічних, біохімічних та генетичних методів підвищення продуктивності свиней;
  • розв'язання проблем кормовиробництва та годівлі, розробка рецептів комбікормів та преміксів, створення нових сортів кормових культур;
  • розробка методів корекції відтворної функції свиней, штучне осіменіння;
  • розробка засобів діагностики інфекційних захворювань свиней та захисту від них;
  • розробка проектів будівництва і реконструкції свиноферм, технології їх виробництва, систем кормозабезпечення тощо;
  • пропаганда наукових досягнень та передового досвіду.

До структури інституту входять:

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]