Іосиф Оптинський
| Іосиф Оптинський | |
|---|---|
 | |
| преподобний | |
| У миру: | Іван Юхимович Литовкін |
| У чернецтві: | Іосиф |
| Народився |
2 (14) листопада 1837 село Городище Старобільського повіту Харківської губернії |
| Помер |
9 (22) травня 1911 (73 роки) Оптина пустинь |
| Канонізований | в серпні 2000 року Архієрейським собором Руської православної церкви |
| У лику | преподобний |
| Головна святиня | мощі у Володимирському храмі Оптиної пустині |
Іо́сиф О́птинський (в миру Іван Юхимович Литовкін, 2 [14] листопада 1837, село Городище, Харківська губернія — 9 [22] травня 1911, Оптина пустинь) — священник православної церкви. Прославлений у лику преподобних в 2000 році, входить в Собор 14-ти преподобних старців Оптиної пустині.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 2 (14) листопада 1837 року у селі Городище Харківської губернії. Батько, Юхим Омелянович, був в селі головою. Іван був другим сином у родині (в сім'ї було шестеро дітей: три сина і три доньки). Названий на честь улюбленого святого батьків — Іоанна Милостивого.
Коли йому було чотири роки, помер батько, а в одинадцять років він залишився без матері — Марії Василівни.
Грамоти навчила його старша сестра Олександра, яка пізніше прийняла постриг у Борисівському монастирі з іменем Леоніда. Залишившись без спадку, був вимушений рано влаштуватися на роботу — спочатку у трактирі, а потім у бакалійній лавці.
В 1861 році збирався відправитися паломником у Київ, але сестра-монахиня порадила відправитися в Оптину пустинь. Тут, після зустрічі і бесіди зі старцем Амвросієм, він і вирішив залишитися. У монастирі він став духовним чадом та келейником старця Амвросія.
На початку виконував послух помічника кухаря в скиту, і незабаром його призначили келейником старця Амвросія.
15 (27) квітня 1864 року був пострижений у рясофор з ім'ям Іоанн.
16 (28) липня 1872 року пострижений в мантію з іменем Іосиф (на честь преподобного Іосифа Піснеписця).
В 1877 році рукоположений в сан ієродиякона.
1 (13) жовтня 1884 року рукоположений в сан ієромонаха.
В лютому 1888 року Іосиф тяжко захворів і, в очікуванні смерті, 14 (26) лютого 1888 його постригли в схиму. Після того як він видужав, був призначений помічником старця Амвросія.
В 1891 році, після смерті преподобного Амвросія, став, разом із старцем Анатолієм, духовником Шамординської обителі.
У кінці 1893 року коли захворів скитоначальник і загальновідомий духовник преподобний Анатолій, послух духівника було передано Іосифу. А в січні 1894 року, після смерті преподобного Анатолія, він був призначений скитоначальником.
На третій день Великодніх свят, 11 (24) квітня 1911 року, старець захворів.
9 (22) травня 1911 року о 10 годині 45 хвилин преподобний Іосиф помер.
16 жовтня 1988 року відбулося обретення мощей преподобного.
У 1996 році причислений до лику місцевих святих Оптиної пустині, а в серпні 2000 року, Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви, — прославлений для загального вшанування[1].
Мощі преподобного Іосифа знаходяться у Володимирському храмі Оптиної пустині.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Деяние Юбилейного Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви о канонизации подвижников благочестия. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Житие, письма, фотографии прп. Иосифа Оптинского на Официальном сайте Оптиной Пустыни [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Иосиф Оптинский, преподобный [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Житие преподобного Иосифа Старца Оптинского [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Преподобный Иосиф Оптинский [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.]
- В. В. Каширина, Э. П. И. ИОСИФ // Православная энциклопедия. М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2011. Т. XXV. С. 555-559. — 752 с.
