Іса ібн Салман аль-Халіфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іса ібн Салман Аль-Халіфа
عيسى بن سلمان آل خليفة
Іса ібн Салман Аль-Халіфа
Іса ібн Салман Аль-Халіфа
Прапор
Прапор
13-й Хакім Бахрейну
2 листопада 1961 — 16 серпня 1971 року
Попередник: Салман бін Хамад аль-Халіфа
Спадкоємець: Титул скасовано
Прапор
Прапор
1-й Емір Бахрейну
16 серпня 1971 — 6 березня 1999 року
Попередник: Титул започатковано
Спадкоємець: Хамад ібн Іса аль-Халіфа
 
Народження: 3 червня 1933(1933-06-03)
Jasrad, Northern Governorated, Бахрейн
Смерть: 6 березня 1999(1999-03-06) (65 років)
Манама, Бахрейн
Причина смерті: інфаркт міокарда
Національність: Араб
Країна: Бахрейн
Релігія: Іслам сунітського спрямування
Рід: Аль-Халіфа
Батько: Салман бін Хамад аль-Халіфа
Шлюб: Hessa bint Salman Al Khalifad
Діти: старший син: Хамад
Нагороди:
ордена Лазні
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден аль-Халіфа

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іса ібн Салман аль-Халіфа або Іса II (3 червня 1933, Ясра — 6 березня 1999, Манама) — емір Бахрейну, перший глава держави після усунення британського протекторату.

Біографія[ред. | ред. код]

Син правителя Салмана ібн Хамада, батько нинішнього короля Бахрейну Хамада II ібн Іси аль-Халіфа. Успадкував трон правителя 1961 року, 16 грудня 1961 року офіційно зведений на престол. Іса II домагався перетворення британського протекторату Бахрейн на незалежну державу, яку й було проголошено 15 серпня 1971 року, а Іса II узяв титул еміра. 1973 року в Бахрейні вперше відбулись парламентські вибори (виборче право мали тільки чоловіки), однак 1975 року Іса II проголосив Бахрейн абсолютною монархією.

Починаючи з 1986 року уряд Іси II проводив невпинні територіальні суперечки з Катаром через багаті на нафту прикордонні території. У грудні 1998 року Іса II надав США у користування авіабазу для здійснення повітряних атак на Ірак.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lawson, Fred (1990). Isa bin Sulman Al Khalifah. У Bernard Reich (ред.). Political Leaders of the Contemporary Middle East and North Africa: A Biographical Dictionary. Greenwood Publishing Group. с. 267—271. ISBN 978-0-313-26213-5. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 3 червня 2012.