Перейти до вмісту

Їлмаз Ґюней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Їлмаз Ґюней
Yilmaz Guney
Дата народження1 квітня 1937(1937-04-01)
Місце народженняЄнідже, Чанаккале, Туреччина
Дата смерті9 вересня 1984(1984-09-09) (47 років)
Місце смерті
Париж , Франція
ПохованняПер-Лашез і Grave of Güneyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністькурд
ГромадянствоТуреччина Туреччина
Професіякінорежисер, сценарист, актор
Роки активності1958—1983
IMDbID 0351566 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (1982)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Їлмаз Ґюней у Вікісховищі

Їлмаз Ґюней (курд. Yilmaz Guney, тур. Yılmaz Güney; нар. 1 квітня 1937, Єнідже, Чанаккале, Туреччина — пом. 9 вересня 1984, Париж, Франція) — курдський кінорежисер, сценарист, актор і письменник. Лауреат Золотої пальмової гілки 35-го Каннського міжнародного кінофестивалю за фільм «Дорога»[1][2] .

Біографія

[ред. | ред. код]

Їлмаз Ґюней народився в курдській сім'ї збирачів бавовни. Навчався праву й економіці в Анкарі і Стамбулі. У кінематографі починав як актор, грав у фільмах молодих турецьких режисерів. Гюней став одним з найпопулярніших акторів Туреччини, знімаючись у багатьох фільмах. У 1967 році (а потім ще раз у 1970-му) йому було вручено приз «Золотий апельсин» кінофестивалю в Анталії.

Потім Ґюней почав писати сценарії і працював асистентом режисера Атіфа Їлмаза. У 1965 році Ґюней поставив свій перший самостійний фільм, а в 1968-му заснував власну кінокомпанію «Güney Filmcilik». Фільми Ґюнея в основному були соціальної тематики, зокрема життя робітничого класу.

У 1961 році Їлмаза Ґюнея було засуджено за публікацію прокомуністичного роману і він провів у в'язниці півтора року. У 1972-му Ґюней вдруге був заарештований за надання притулку анархістам. Фільм «Тривога» (тур. Endişe) був завершений у 1974 році його асистентом Шеріфом Ґьореном, стрічка «Жалюгідні створення» (тур. Zavallılar) була закінчена у 1975-му. У 1974 році Ґюнея було випущено на свободу у рамках амністії, але незабаром знову було засуджено за звинуваченням у вбивстві прокурора. За весь час, проведений у в'язниці, Гюней написав кілька сценаріїв, поставлених іншими режисерами.

Після військового перевороту 1980 року в Туреччині Ґюней відчув небезпеку фізичної розправи. Незабаром, у 1981-му, йому вдалося втекти з в'язниці і отримати політичний притулок у Франції. Там він закінчив почату Шеріфом Ґьореном стрічку «Дорога», яка була визнана найкращим фільмом 35-го Каннського кінофестивалю (разом зі стрічкою «Зниклий безвісти» Коста-Гавраса) і удостоєна «Золотої пальмової гілки»[2].

«Стіна» (1983) стала останнім фільмом Ґюнея. 9 вересня 1984 року на 48-му році життя він помер від раку шлунка в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез.

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Їлмаза Ґюнея [3]
Рік Категорія Фільм Результат
Кінофестиваль в Анталії
1967 Золотий апельсин найкращому акторові Закон кордону Перемога
1970 Золотий апельсин за найкращий фільм Урод Перемога
Золотий апельсин найкращому акторові Перемога
1975 Золотий апельсин за найкращий фільм Друг 2-е місце
Жалюгідні створення 3-є місце
Золотий апельсин за найкращий сценарій Якось неодмінно Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1977 Приз ФІПРЕССІ Їлмаз Ґюней Перемога
1980 Похвальний відгук Ворог Перемога
1981 Приз ФІПРЕССІ Їлмаз Ґюней Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1979 Спеціальна згадка Стадо Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1982 Золота пальмова гілка Дорога Номінація
Приз ФІПРЕССІ Перемога
Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка Перемога
1983 Золота пальмова гілка Стіна Номінація
Премія «Сезар»
1983 Найкращий фільм іноземною мовою Дорога Номінація
Синдикат французьких кінокритиків
1983 Приз за найкращий іноземний фільм Дорога Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 1982 - Identification of Palme. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13.10.2016.
  2. 1 2 Awards 1982 : All Awards. Архів оригіналу за 16.12.2013. Процитовано 13.10.2016. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2013-12-16? (довідка)
  3. ↑ Нагороди та номінації Їлмаза Ґюнея [Архівовано 20 квітня 2022 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Гусейнов А. Йылмаз Гюней. Жизнь — подвиг. М., 1987.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Їлмаз_Ґюней&oldid=43337245