Абрамчук Віталій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Абрамчук
Абрамчук Віталій Васильович
 Штаб-сержант
Загальна інформація
Народження 12 травня 1983(1983-05-12)
м. Глухів, Сумська область, УРСР, СРСР
Смерть 13 березня 2022(2022-03-13) (38 років)
поблизу Стара Краснянка, Кремінська міська громада, Сєвєродонецький район , Луганська область, Україна
(загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Військова служба
Роки служби 2009-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Прикордонна служба
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абрамчук.

Віталій Васильович Абрамчук (нар. 12 травня 1983, м. Глухів, Сумська область, УРСР, СРСР — пом. 13 березня 2022, поблизу м. Щастя Луганської області (Україна)) — штаб-сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1983 року в м. Глухові на Сумщині. Після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Глухівського державного педагогічного університету, який закінчив у 2006 році. У 2009 році був призваний до лав ДПСУ. Не один рік проходив службу у Сумському прикордонному загоні, а 2020 року був переведений до третього Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Проходив службу на КПВВ «Щастя». Обіймав посаду інспектора прикордонної служби другої категорії 3-ї групи інспекторів. 13 березня 2022 року в ході відбиття російського вторгнення в Україну в складі зведеної бойової групи прикордонників брав участь у бою з російською піхотою на околицях села Стара Краснянка Кремінської міської територіальної громаді Сєвєродонецького району на Луганщині. Загинув унаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям[1]. 17 березня 2022 року відбулося відспівування, а прощання — на Вознесенському кладовищі у Глухові[2][3]. У березні 2023 року в приміщенні Глухівської міської ради рідним загиблого прикордонника Віталія Абрамчука вручили орден "За мужність" III ступеня[4].

Родина[ред. | ред. код]

У загиблого залишилися дружина Наталія та донька Валерія, а також батьки Василь Олексійович й Галина Іванівна та сестра Світлана[3][5].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ціною власних життів… Герої, яких втратила Глухівщина. Неделя. — 2022. — № 19 (1195). — 5 травня. — С. 1,2
  2. ↑ Скакун, Сергей (16 березня 2022). Ще один глухівчанин загинув від рук окупантів. Данкор.онлайн (укр.). Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  3. ↑ а б За особисту мужність і героїзм // Тиждень. 2023. № 12 (1241). 23 березня. С. 4
  4. ↑ Грамм, Вікторія (15 березня 2023). У Глухові на Сумщині рідним загиблого прикордонника Віталія Абрамчука вручили орден "За мужність" (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 9 квітня 2023.
  5. ↑ За особисту мужність // Глухівщина. 2023. № 12 (2802). 23 березня. С. 2
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абрамчук_Віталій_Васильович&oldid=41116573