Агапов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Михайло Агапов
Особисті дані
Повне ім'я Михайло Михайлович Агапов
Народження 8 вересня 1963(1963-09-08)
Смерть 22 червня 2011(2011-06-22) (47 років)
  Єкатеринбург, Росія
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
1980—1984 СРСР «Уралмаш» 101 (16)
1985—1986 СРСР ЦСКА 35 (1)
1987—1990 СРСР «Уралмаш» 131 (2)
1991 СРСР «Зеніт» (Ленінград) 1 (0)
1991 СРСР «Промінь» 33 (2)
1992 Угорщина «Сексарді Дожа» 15 (1)
1992—1993 Угорщина «Сексарді Полгарі» 29 (1)
1993 Угорщина «Сегед» 15 (1)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Михайло Михайлович Агапов (рос. Михаил Михайлович Агапов, 8 вересня 1963, Михайловськ, Свердловська область, СРСР — 22 червня 2011, Єкатеринбург, Росія) — радянський і російський футболіст, гравець у міні-футбол. Після завершення ігрової кар'єри — міні-футбольний тренер. Відомий по своїй роботі в міні-футбольному клубі «ВІЗ-Сінара». Батько футболіста Костянтина Агапова.

Біографія[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Михайло Агапов починав грати у футбол в юнацьких командах рідного Михайловська. Після одного з турнірів він отримав запрошення зі свердловського «Уралмашу». У 1980 році він дебютував у складі команди. Незабаром Агапова почали викликати в різні юнацькі збірні СРСР. У 1982 році він виграв бронзу чемпіонату Європи серед юнаків до 19 років, а роком пізніше поїхав на молодіжний чемпіонат світу. Там він був гравцем основного складу і в одному з матчів персонально опікав Марко Ван Бастена.

У 1985 році Агапов перейшов в ЦСКА. Протягом сезону він регулярно виходив у складі «армійців», однак після перелому ноги і тривалого відновлення був змушений повернутися в «Уралмаш». Там він провів чотири сезони, після чого зробив спробу заграти в ленінградському «Зеніті». Однак у складі ленінградського клубу він провів лише один матч, а завершив сезон у владивостоцькому «Лучі».

У 1992 році Агапов разом з екс-«уралмашевцями» Онучіним і Наумкіним виїхав в Угорщину, брав участь у тренувальних матчах клубів вищої ліги «Татабанья»[1] та «Веспрем»[2]. Але в підсумку уклав контракт з командою 1-ї ліги «Сексард Дожа», де його партнером став Сергій Наумкін.

З першого ж сезону став провідним гравцем команди, не пропустивши жодної гри команди. Влітку 1992 команда змінила власника, але це ніяк не позначилося на становищі Агапова — в новому сезоні він провів 29 з 30 ігор команди, регулярно виходячи в основному складі.

Осінню частину сезону 1993/94 провів у клубі 1-ї ліги «Сегед». У новій команді також був гравцем основи, провівши всі 15 ігор 1-го кола. Тим не менш, взимку 1994 року залишив Угорщину.

Повернувшись в Єкатеринбург, протягом сезону виступав за міні-футбольний ВІЗ, з яким виграв бронзові медалі чемпіонату Росії.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Завершивши ігрову кар'єру, Агапов залишився у ВІЗі вже в статусі тренера. Вже через рік він очолив «металургів» і привів їх до найвищого на той момент результату в історії — срібних медалей. Після цього він один сезон пропрацював другим тренером, проте потім повернувся на посаду головного тренера і обіймав його ще три роки. Потім Агапов працював у курганському «Русичі» (2002-03) і казахстанському «Жигиттері» (2003-04).

Був головним тренером збірної Казахстану з футзалу у відбіркових іграх до чемпіонату Європи у 2003 році. При ньому Казахстан зіграв два матчі. 4 листопада програв Україні (1:3) і 5 листопада виграв у Андорри (4:1). Обидва матчі пройшли у місті Андорра-ла-Велья.

В 2004 році повернувся в Єкатеринбург і почав працювати тренером СДЮШОР ВІЗ (команда 1991 р. — срібний призер, команда 1992 р. — чемпіон Росії серед юнаків клубів Суперліги). В сезоні 2007/08 — тренер ФК «Урал-Д», з 2008 по 2011 рік — головний тренер «Синари-ВІЗ-Дубль».

Помер 22 червня 2011 року. Похований на Лісовому кладовищі Єкатеринбурга.

Досягнення[ред. | ред. код]

Ігрові

Тренерські

  • Срібний призер чемпіонату Росії з міні-футболу 1997/98

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Лариса, син Костянтин[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]